Ухвала суду № 31873850, 13.06.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2013 року Справа № 44896/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Хобор Р.Б., Яворського І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.02.2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лендком ЮА» до Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лендком ЮА» звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.01.2011 року №0000111503/0, №0000101503/0, №0000091503/0, №0000081503/0, №0000071503/0, №0000121503/0, №0000131503/0, №0000031503/0, №0000041503/0, №0000051503/0, №0000061503/0 про застосування (фінансових) штрафних санкцій за не подання податкових розрахунків по земельному податку в загальній сумі 3570 грн.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем не взято до уваги та обставина, що позивач земельні ділянки орендує у фізичних осіб, яким платить орендну плату, а тому не є платником земельного податку і не повинен подавати податкову звітність. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01.02.2012 року задоволено позовні вимоги, оскільки суд погодився з наведеними позивачем доводами. Не погодившись з постановою суду її оскаржив відповідач - ДПІ у Стрийському районі Львівської області, яка просить скасувати дану постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням заперечень на позовні вимоги, зокрема зазначає, що товариством не подано у встановлені строки податкові розрахунки земельного податку за земельні ділянки, які згідно даних держкомзему використовуються позивачем.

Відповідно до п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таке можливе на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

У відповідності з пунктами 2, 3 частини 1 статті 9 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 № 1251-XII платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лендком ЮА» 27.04.2007 року зареєстровано розпорядженням Буської районної державної адміністрації та з цього часу знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Буському районі.

Працівниками ДПІ у Стрийському районі Львівської області 29.12.2010 року проведена невиїзна документальна перевірка своєчасності подання податкової звітності ТОВ «Лендком ЮА», про що 29.12.2010 року складено акт №4078/15-3/35065462.

При цьому встановлено порушення товариством п.п.4.1.4. п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181 від 21.12.2000р. та ст. 14 Закону України «Про плату за землю» №378/96-ВР від 19.09.1996р., що полягає у неподанні розрахунків земельного податку.

На підставі акту перевірки податковим органом 12.01.2011 року виставлено податкові повідомлення-рішення №0000111503/0, №0000101503/0, №0000091503/0, №0000081503/0, №0000071503/0, №0000121503/0, №0000131503/0, №0000031503/0, №0000041503/0, №0000051503/0, №0000061503/0 про застосування фінансових санкцій у загальній сумі 3570 грн.

Суд першої інстанції вірно встановив, що передумовою визначення штрафних санкцій за не подання податкової звітності по земельному податку, слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 12.01.2011 року, який мотивовано тим, що у 2009-2010 роки позивач не подавав податкової звітності щодо земельного податку за земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які передані підприємству в оренду по Стрийському районі.

Підставою таких висновків слугували листи управління держкомзему у Стрийському районі. Сторона позивача представила укладені з фізичними особами договори оренди земельних часток (паїв) та договори оренди землі з Стрийською районною адміністрацією, відповідно до яких, позивач виступає орендарем земельних ділянок.

Умовами договорів оренди земельних часток (паїв) (п.6) передбачено сплату позивачем земельного податку за землю у строки та розмірі передбаченому Законом України №378/96-ВР від 19.09.1996р.

На підставі листів сільських рад позивачем згідно з платіжними дорученнями проведено сплату земельного податку з фізичних осіб на рахунки відповідних сільських рад.

Судом першої інстанції при розгляді справи взято до уваги твердженням позивача про відсутність законодавчо визначених підстав для сплати земельного податку за орендовані земельні ділянки з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. ст. 2 Закону України від 03.07.1992 № 2535-XII р (чинного у редакції на час виникнення спірних відносин), використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Згідно з ч.2 цієї ж статті, власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок, а відповідно до ч.4, за земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Відповідно до ч.1 ст. 14 Закону № 2535-ХІІ платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Згідно з ч.1 ст.15 вказаного Закону власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Статтею 5 Закону № 2535-ХІІ встановлено, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Проаналізувавши зазначені норми суд дійшов висновку, що умовою існування обовязку сплачувати земельний податок є наявність права власності або користування земельною ділянкою.

Згідно з ч.1 ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Частиною 1 ст. 126 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Зважаючи на наведене суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що позивач використовує земельні ділянки згідно договорів оренди і виступає їх орендарем, відтак його обовязком є сплата орендної плати орендодавцям фізичним особам та Стрийській районній адміністрації, а не сплата земельного податку.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильних юридичних висновків про те, що висновок відповідача про застосування до позивача фінансових санкцій за неподання розрахунку земельного податку є помилковим.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, та враховуючи вимоги ст. 162 КАС України, суд дійшов до вірного висновку про задоволення позовних вимог в спосіб визнання податкових повідомлень-рішень протиправними та їх скасування.

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що Львівський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись ст. 160, ст.197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.02.2012 року у справі №2а- 14222/11- без змін.

Ухвала набирає законної сили через п»ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: Р.Б.Хобор

І.О.Яворський