Постанова № 31872885, 14.06.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2013 р. Справа № 917/189/13-г

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Вороні В.С.

за участю представників:

позивача - Байдак Ю.Л. (довіреність № 146/02-13 від 04.02.2013 р.);

відповідача - ОСОБА_2 (довіреність № 925 від 28.05.2012 р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1119П/1-28) на рішення Господарського суду Полтавської області від 05 березня 2013 року у справі № 917/189/13-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат», м. Комсомольськ Полтавської області;

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Комсомольськ Полтавської області;

про стягнення 74086,38 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2013 року ТОВ «Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат» звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до ФОП ОСОБА_3, в якому просило стягнути з відповідача суму основного боргу за договором оренди обладнання № 01/12-1 від 01.12.2011 р. у розмірі 66952,14 грн. та пеню в розмірі 7134,24 грн., всього 74086,38 грн. В обґрунтування позовних вимог посилається на порушення відповідачем своїх зобов'язань по договору оренди щодо сплати орендної плати за користування обладнанням.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 05.03.2013 р. у справі № 917/189/13-г (суддя Кльопов І.Г.) позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу за договором оренди обладнання № 01/12-1 від 01.12.2011 р. у розмірі 66952,14 грн. та пеню в розмірі 7134,24 грн.

Відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення повністю скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що суд першої інстанції в порушення норм процесуального права виніс рішення за відсутності представника відповідача. Вважає, що спірний договір оренди обладнання №01/12-1 від 01.12.2011 р. є недійсним, оскільки він був підписаний неповноважною особою з боку відповідача, і тому у відповідача не виникло зобов'язань за цим договором. Посилається на те, що судом першої інстанції не враховані положення ч.ч. 4, 6 ст. 762 Цивільного кодексу України та безпідставно задоволено вимогу про стягнення орендної плати, оскільки орендар не мав можливості користуватись орендованим екскаватором в період з 12.12.2011 р. по 19.01.2012 р., у зв'язку з його ремонтом, та в період з 19.01.2012 р. по 28.02.2012 р., у зв'язку з низькими температурами навколишнього середовища та промерзанням грунтів. Зазначає, що в порушення вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до яких нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, позивачем нараховано пеню за період з 01.05.2012 р. по 15.01.2013 р., тобто за 8,5 місяців.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 3973 від 16.05.2013 р.) з доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не погоджується, у зв'язку з їх необгрунтованістю, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.05.2013 р. розгляд справи відкладено на 06.06.2013 р., у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та необхідністю надання сторонами додаткових доказів у справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 04.02.2013 р. звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою про стягнення з ФОП ОСОБА_3 суми основного боргу за договором оренди обладнання № 01/12-1 від 01.12.2011 р. у розмірі 66952,14 грн. та пені в розмірі 7134,24 грн.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 06.02.2013 р. вказану позовну заяву було прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 21.02.2013 р., копію ухвали про призначення справи до розгляду від 06.02.2013 р. надіслано на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві.

Відповідач копію ухвали про призначення справи до розгляду від 06.02.2013 р. отримав 08.02.2013 р., що підтверджується відповідним Повідомленням про вручення поштового відправлення, яке долучене до матеріалів справи (а.с.32).

Проте в судове засідання 21.02.2013 р. відповідач не з'явився, надіслав до суду першої інстанції клопотання про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом, розгляд справи відкладено на 05.03.2013 р., про що повідомлено позивача, що підтверджується відповідним Повідомленням про вручення поштового відправлення, яке долучене до матеріалів справи (а.с. 43).

Враховуючи п. 3.9.1. ч. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», відповідач був повідомлений про час і місце розгляду судом справи, а тому посилання відповідача на те, що суд першої інстанції, прийнявши рішення за відсутності представника відповідача, порушив норми процесуального права, безпідставні.

01.12.2011 р. між ТОВ «Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат» (орендодавець) та ФОП ОСОБА_3 (орендар) укладено договір оренди обладнання № 01/12-1, відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування обладнання - екскаватор САТ-345BL держ. № НОМЕР_2, інв. № 3000420001 оціночною вартістю 2444284,61 грн., для виробничих цілей, строком на один рік (а.с.10-11).

Передача обладнання орендарю підтверджується актом приймання-передачі від 01.12.2011 р. (а.с. 12), з якого вбачається, що на момент передачі екскаватор САТ-345BL держ. № НОМЕР_2 до експлуатації був придатний.

Додатковою угодою № 1 від 30.03.2012 р. до договору оренди обладнання № 01/12-1 від 01.12.2011 р., на підставі п. 9.4. основного договору, сторони дійшли згоди про розірвання договору з 30.03.2012 р., по акту приймання-передачі від 31.03.2012 р. орендар повернув екскаватор САТ-345BL держ. № НОМЕР_2 орендодавцю в придатному до експлуатації стані (а.с. 13-14).

Відповідно до п.п. 4.2.2., 5.1. договору оренди обладнання від 01.12.2011 р., орендар зобов'язаний своєчасно та у повному об'ємі сплачувати орендну плату в розмірі 22317,38 грн. за місяць, в т.ч. ПДВ у розмірі 3719,56 грн.

Відповідно до п. 5.2. договору оренди обладнання від 01.12.2011 р., орендна плата вноситься щомісяця у строк не пізніше 27 числа місяця, наступного за звітним, згідно рахунків орендодавця.

Відповідно до вимог статей 525, 526, 629 Цивільного Кодексу України та ст. 193 Господарського Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідач сплатив орендну плату по договору оренди обладнання № 01/12-1 від 01.12.2011 р. за грудень 2011 р. у розмірі 22317,38 грн. згідно рахунку № У00016 від 30.12.2011 р., виставленого позивачем на підставі договору оренди обладнання № 01/12-1 від 01.12.2011 р., що підтверджено випискою по особових рахунках за 10.02.2012 р. (а.с. 141-143).

Починаючи з січня 2012 р. відповідач орендну плату не сплачував, в результаті чого заборгованість склала 66952,14 грн. за період з січня по березень 2012 р. (22317,38 * 3).

У гарантійному листі від 12.04.2012 р. № 311, відповідач в особі виконавчого директора В.А.Берези гарантував проведення оплати всієї суми заборгованості у розмірі 66952,14 грн. в строк до 31.08.2012 р. по графіку рівними частинами з квітня по серпень 2012 р.

Проте заборгованість відповідачем сплачена не була.

Позивач 03.12.2012 р. надіслав відповідачу претензію № 1234/12-12 з вимогою погасити борг у повному обсязі у строк до 15.12.2012 р.

Але відповідач відповіді на претензію не надіслав, борг не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду з відповідною вимогою про стягнення на його користь з відповідача заборгованості та пені.

Відповідач причиною невиконання зобов'язань по договору зазначає недійсність договору оренди обладнання № 01/12-1 від 01.12.2011 р., з посиланням на те, що цей договір був підписаний неповноважною особою з боку відповідача, а саме: виконавчим директором ОСОБА_5

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з твердженням відповідача, виходячи з наступного.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а частиною 3 цієї статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов"язків і здійснює її через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 237 Цивільного кодексу України, представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії договору оренди обладнання № 01/12-1 від 01.12.2011 р. (а.с. 10-11), від імені Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 договір підписав виконавчий директор ОСОБА_5, який діє на підставі довіреності б/н від 11.04.2011 р.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутня довіреність б/н від 11.04.2011 р. на підтвердження повноважень ОСОБА_5, так само, як і доказ на підтвердження того, що ця довіреність не видавалась ФОП ОСОБА_3

Проте, з витягу з трудової книжки ОСОБА_5 (а.с. 112-113) та копії Змін та доповнень до трудового договору між працівником і фізичною особою від 09.11.2010 р. № 16541000916 (а.с. 111), які подав до суду позивач разом з відзивом на апеляційну скаргу, вбачається, що ОСОБА_5 працював у ФОП ОСОБА_3 з 09.12.2010 р. на посаді механіка, а з 09.02.2011 р. по 19.12.2011р. - на посаді виконавчого директора.

До того ж, як свідчать матеріали справи, виконавчим директором ОСОБА_5 від імені ФОП ОСОБА_3 були підписані також інші договори, з якими погоджується відповідач, зокрема договір про надання послуг технікою від 01.11.2011 р. № 01/01-2, укладений між ПП «Автобуд» та ФОП ОСОБА_3, на підставі якого відповідач надавав ПП «Автобуд» послуги орендованим у позивача екскаватором.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків, а згідно ч. 1 ст. 628 цього ж Кодексу, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін та погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 241 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що факт внесення відповідачем орендної оплати за користування орендованим екскаватором за грудень 2011 р. свідчить про здійснення ФОП ОСОБА_3 волевиявлення на оплату за користування орендованим екскаватором обладнанням та, відповідно, свідчить про фактичне схвалення спірного договору оренди.

Також про схвалення відповідачем спірного договору оренди свідчить наявний в матеріалах справи гарантійний лист від 12.04.2012 р. № 311, в якому виконавчий директор ФОП ОСОБА_3 - В.А.Береза, що діяв по довіреності б/н від 11.01.2012 р. визнав борг у розмірі 66952,14 грн. та гарантував проведення оплати всієї суми заборгованості в строк до 31.08.2012 р., згідно графіка (а.с. 16) та укладення виконавчим директором В.А.Березою додаткової угоди від 30.04.2012 р. про розірвання договору оренди обладнання № 01/12-1 від 01.12.2011 р., яка також визнається відповідачем.

Отже, договір оренди обладнання № 01/12-1 від 01.12.2011 р. слід вважати таким, що спрямований на настання правових наслідків, обумовлених цим договором.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не звертався в установленому законом порядку з вимогою щодо визнання договору оренди обладнання № 01/12-1 від 01.12.2011 р. недійсним в судовому порядку.

Таким чином, посилання відповідача на звільнення його від сплати орендної плати, у зв'язку з недійсністю договору оренди обладнання № 01/12-1 від 01.12.2011 р., колегія суддів вважає безпідставним.

Також, відповідач в якості підстав звільнення його від сплати орендної плати за оренду екскаватора посилається на те, що він не мав можливості користуватись орендованим екскаватором, у зв'язку з його неналежним технічним станом та необхідністю здійснювати ремонт.

Колегія суддів не погоджується з таким твердженням, виходячи з наступного.

Актом приймання-передачі екскаватора САТ-345BL держ. № НОМЕР_2 від 01.12.2011 р. до договору оренди обладнання № 01/12-1 від 01.12.2011 р. (а.с. 12), який підписали: генеральний директор ТОВ «Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат» - Рикус А.О., виконавчий директор ФОП ОСОБА_3 - ОСОБА_5, заступник начальника ГТЦ ВАТ «Полтавський ГЗК» - Жаріков І.В., представник ТОВ з ІІ «Цепелін Україна» - Рядненко В.І., механік - Кожушко Д.А., сторони підтвердили, що на момент передачі екскаватор був придатний до експлуатації.

В п. 4.2.4. договору оренди обладнання № 01/12-1 від 01.12.2011 р. сторони визначили обов'язком орендаря своєчасне здійснення за свій рахунок поточного ремонту майна. На виконання цих обов'язків ФОП ОСОБА_3 з ТОВ з іноземними інвестиціями «Цепелін Україна» укладено договір про сервісне обслуговування № МЕ/SR/06-10/141 від 18.05.2010 р з додатком № 1 на екскаватор САТ-345BL, серійний номер СС00905, реєстраційний номер НОМЕР_2.

З Акту виконаних робіт № KRRN0000056 від 19.01.2012 р. (а.с. 93) вбачається, що КФ ТОВ з ІІ «Цепелін Україна», на підставі сервісного замовлення ФОП ОСОБА_3 № KRZP0014970 від 19.01.2012 р., були надані послуги щодо поточного ремонту гідравлічного екскаватора - 345 BL серійний номер СС00905 на суму 9771,50 грн.

Відповідач оплатив ремонт відповідно до рахунку-фактури № KRZP0014970 від 13.12.2011 р. (а.с. 94), що підтверджується випискою з особового рахунку відповідача від 19.01.2012 р., наданою Філією «Придніпровське РУ» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (а.с. 96).

До ТОВ з ІІ «Цепелін Україна» із заявкою на ремонт відповідач звернувся лише 12.12.2011 р. (а.с. 95), тобто певний час екскаватор знаходився в експлуатації.

Матеріалами справи підтверджено здійснення поточного ремонту екскаватора САТ-345BL держ. № НОМЕР_2, тому посилання апелянта на неналежний технічний стан екскаватора в момент передачі по акту приймання-передачі від 01.12.2011 р. колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставним.

Обов'язком орендодавця, згідно п. 3.2. договору оренди обладнання № 01/12-1 від 01.12.2011 р., є здійснення капітального ремонту обладнання.

В матеріалах справи відсутні докази щодо необхідності здійснення капітального ремонту екскаватора.

За таких обставин, враховуючи те, що сторони передбачили в договорі оренди обов'язок орендаря здійснювати за свій рахунок поточний ремонт, відповідач не може бути звільнений від сплати орендної плати з підстав неможливості користуватись орендованим екскаватором, у зв'язку з його поточним ремонтом.

Колегія суддів апеляційної інстанції також не погоджується з твердженням відповідача про те, що він має бути звільнений від сплати орендної плати, у зв'язку з неможливістю користуватись орендованим екскаватором з незалежних від нього причин, а саме: через несприятливі погодні умови.

Стаття 617 Цивільного кодексу України передбачає можливість звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання у випадку, якщо боржник доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідач в апеляційні скарзі посилається на те, що в період з 19.01.2012 р. по 28.02.2012 р. він не міг виконувати роботи, у зв'язку з низькими температурами та промерзанням ґрунту.

З матеріалів справи вбачається, що між ФОП ОСОБА_3 та ПП «Автобуд» укладений договір від 01.11.2011 р. № 01/01-2 про надання послуг технікою.

За своєю правовою природою вказаний договір є договором підряду, за яким виконавець (ФОП ОСОБА_3.) на власний ризик зобов'язався надати послуги технікою за заявками замовника (ПП «Автобуд»). Зазначений договір в розділі 7 передбачає звільнення від відповідальності при наявності форс-мажору, за умови сповіщення стороною договору в письмовому вигляді про виникнення цих обставин.

Замовник - ПП «Автобуд» повідомив ФОП ОСОБА_3 листом від 19.01.2012 р. № 09/01 про тимчасове призупинення надання послуг/виконання робіт екскаватором САТ-345BL держ. № НОМЕР_2 на об'єктах ЦШК «Полтавський ГЗК», у зв'язку з виробничою необхідністю та зниженням температури повітря. Тобто зазначені обставини стосуються правовідносин сторін саме по договору підряду № 01/01-2 від 01.11.2011 р.

Застосування цих обставин до правовідносин по договору оренди обладнання № 01/12-1 від 01.12.2011 р. колегія суддів вважає безпідставним, оскільки, згідно п. 8.2. договору оренди № 01/12-1 від 01.12.2011 р., сторона звільняється від відповідальності при наявності обставин непереборної сили (форс-мажор), які не залежать від сторін. Існування цих обставин має бути доведене відповідними доказами, а саме: довідками Гідрометцентру, актами про пожежі та інше.

З цього приводу повідомлення замовника робіт по договору підряду про зупинення виконання робіт не може бути належним доказом на підтвердження форс-мажору у орендних правовідносинах.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача орендної плати за договором оренди обладнання № 01/12-1 від 01.12.2011 р. в розмірі 66952,14 грн. колегія суддів вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 7134,24 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 530 Цивільного Кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст. 610, та п.3 ч. 1 ст. 611 Цивільного Кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В п. 5.3. договору оренди обладнання № 01/12-1 від 01.12.2011 р. сторони передбачили, що у випадку, якщо орендна плата не перерахована у повному об'ємі або несвоєчасно, орендар сплачує орендодавцю пеню за кожен день прострочення оплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на час оплати пені.

Згідно поданого позивачем розрахунку суми пені, позивачем нараховано пеню у сумі 7134,24 грн., за період з 01.05.2012 р. по 15.01.2013 р., тобто за 8,5 місяців.

Під час розгляду апеляційної скарги, в судовому засіданні 06.06.2013 р. представник позивача погодилась з твердженням відповідача щодо помилкового нарахування пені за 8,5 місяців без врахування вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що пеня, яка підлягає стягненню з відповідача має бути нарахована за 6 місяців з травня по жовтень 2012 р. включно і складає 4757,27 грн. Позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 4757,27 грн., в решті позовних вимог по пені слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

На підставі вищезазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Харківської області від 18.04.2012 р. у справі № 5023/1349/12 було прийнято з порушенням норм матеріального права в частині стягнення з ФОП ОСОБА_3 на користь ТОВ «Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат» пені у розмірі 2376,97 грн. та в цій частині підлягає скасуванню, а апеляційна скарга відповідача в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи викладене ти керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п.п. 1, 3 ст. 104, ст. 105 Господарсько процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 05.03.2013 р. у справі № 917/189/13-г скасувати в частині стягнення пені в сумі 2376,97 грн.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 4757,27 грн. В іншій частині позовних вимог по пені відмовити.

Доручити Господарському суду Полтавської області видати відповідні накази.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови складений та підписаний 11.06.2013 р.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Тихий П.В.