Постанова № 31872878, 13.06.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2013 р. Справа № 920/462/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Дегтяренко І.О. (дов. № 1 від 01.06.2013 р.)

відповідач - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЮЗПАРТНЕР-ПІВНІЧ", м. Суми (вх. № 1639 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 15.04.13 р. у справі № 920/462/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрАвіаЗаказ", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЮЗПАРТНЕР-ПІВНІЧ", м. Суми

про стягнення 5 000,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 15.04.2013 р. у справі № 920/462/13 (суддя Левченко П.І.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЮЗПАРТНЕР-ПІВНІЧ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрАвіаЗаказ" заборгованість за комісійну винагороду в розмірі 5000,00 грн., 1720,50 грн. судового збору.

Відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 15.04.2013 р. у справі № 920/462/13 скасувати, у позові відмовити, судові витрати покласти на позивача. В обґрунтування викладених вимог відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. При цьому зазначає, що суд проігнорував клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, стверджує, що відповідач не отримував позовні матеріали, а суд не вчинив відповідних процесуальних дій на підтвердження отримання відповідачем матеріалів позовної заяви. Крім того, вказує на те, що позивач не виставляв відповідачу рахунок на оплату, в зв'язку з чим вважає, що відповідач не порушив умови договору.

Позивач у запереченнях на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні з наведеними відповідачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін. Позивач зазначає, що відповідачем жодним чином не спростовано факт належного виконання позивачем умов договору та зобов'язань відповідача сплатити позивачу комісійну винагороду, вважає, що наведені відповідачем доводи спрямовані на ухилення від виконання свого зобов'язання.

Відповідач в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про причини неявки суд не попередив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням № 007972/2 про вручення поштового відправлення, отримане уповноваженою особою відповідача - 05.06.2013 р.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте відповідач не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представника відповідача за наявними у справі доказами.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 02.04.2012 р. між ТОВ "УкрАвіаЗаказ" (позивач) та ТОВ "СОЮЗПАРТНЕР-ПІВНІЧ" (відповідач) був укладений Договір комісії № 1 на експорт товару, згідно з яким позивач зобов'язується за дорученням відповідача здійснити в інтересах останнього від свого імені угоду з продажу на експорт товару за умовами, визначеними у договорі, а згідно п.3.1.5. договору відповідач зобов'язується сплатити позивачу комісійну винагороду.

Відповідно до п.4.1. Договору за виконання доручення відповідно до умов Договору відповідач сплачує позивачу комісійну винагороду, розмір якої визначається окремо для кожної партії товару, що продається та завантажується в автомобіль для транспортування, та зазначається в специфікаціях до договору, які є його невід'ємною частиною.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем були проведені роботи, передбачені умовами договору в повному обсязі та 11.04.2012 р. між сторонами по даній справі був підписаний Акт прийому - передачі № 1, а 26.04.2012 р. Акт здачі-прийняття робіт № ОУ-0000026.

Згідно п.5 Специфікації №1 до Договору від 09.04.2012 р. (а.с.16), розмір комісійної винагороди становить 5000 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 20% - 833 грн. 33 коп.

23.04.2012 р. позивачем був виставлений рахунок-фактура № СФ-0000032, який не був сплачений відповідачем протягом вищевказаного строку.

Позивач звернувся до відповідача листом від 21.01.2013 р. з вимогою про сплату відповідачем 5000,00 грн., який був отриманий останнім 30.01.2013 р. Однак відповіді відповідача на цей лист позивачем отримано не було. ( а.с.18,19).

Також, 06.02.2013 р. позивач звернувся до відповідача з другим листом (а.с.20) з вимогою про сплату 5000,00 грн., який був отриманий відповідачем 18.02.2013 р. (а.с.21), а 25.02.2013 р. позивач знов звернувся до відповідача з третім листом, дата отримання якого - 01.03.2013 р. (а.с. 22,23) .

Відповідач борг не сплатив, відповіді на неодноразові вимоги позивача не надав.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з позовом до господарського суду про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 5000,00 грн.

Враховуючи, що сума грошових коштів в розмірі 5000,00 грн. відповідачем жодним чином не спростована, доказів добровільного виконання зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг останній не представив, аргументованих заперечень не надав, а також враховуючи, що згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, суд першої інстанції визнав позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 5000,00 грн. заборгованості обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі, а висновки, викладені в рішенні узгоджуються з приписами норм чинного законодавства, які в даному випадку регулюють спірні правовідносини, що призвело до прийняття правомірного рішення.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідач в апеляційній скарзі факт виконання позивачем своїх зобов'язань за договором комісії № 1 від 02.04.2012 р. не заперечує, виниклу суму боргу в розмірі 5000,00 грн. будь-якими доказами не спростовує, але посилається на те, що позивач не виставляв відповідачу рахунок на оплату, в зв'язку з чим вважає, що відповідач не порушив умови договору.

З приводу наведених відповідачем доводів колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно п. 5 Специфікації № 1 до договору комісії № 1 від 02.04.2012 р. розмір комісійної винагороди становить 5000,00 грн.

Відповідно до п. 5.1 договору комісійна винагорода сплачується комітентом шляхом перерахування з власного поточного рахунку на поточний рахунок комісіонера належних останньому сум на підставі рахунків, виставлених комісіонером, які мають бути сплачені протягом 2-х банківських днів.

Як свідчать матеріали справи, та не спростовано відповідачем факт виконання позивачем своїх зобов'язань підтверджується актом приймання-передачі № 1 від 11.04.2012 р., актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000026 від 26.04.2012 р.

Матеріалами справи також підтверджено, що 23.04.2012 р. позивачем був виставлений рахунок-фактура № СФ-0000032 (а.с.17) на сплату комісійної винагороди в розмірі 5000,00 грн.

П. 2.1.8 договору сторони передбачили, що після виконання доручень комісіонер (позивач) зобов'язаний подати комітенту (відповідачу) звіт на кожну партію товару і передати йому всі документи за виконаними дорученнями.

14.05.2012 р. між позивачем та відповідачем у відповідності до п. 2.1.8 був складений Звіт комісіонера № 1 до Договору, в якому зазначається, що за відвантажений на експорт товар позивачем нарахована комісійна винагорода у сумі 5000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% -833,33 грн., згідно акту наданих послуг № ОУ-0000026 від 26.04.2012 р.

Вказаний звіт підписано керівництвом підприємств позивача та відповідача, а також скріплено їх печатками.

Слід зазначити, що з метою досудового врегулювання спору позивачем тричі на адресу відповідача направлялись відповідні листи з вимогою про сплату комісійної винагороди в розмірі 5000,00 грн. з посиланням на виставлений рахунок-фактуру № СФ-0000032 від 23.04.2012 р. При цьому факт отримання відповідачем вказаних листів підтверджується матеріалами справи (а.с. 18-23).

Однак, відповідачем не було надано жодної відповіді на листи, а також не висувалася вимога повторно виставити рахунок-фактуру на оплату.

Отже, колегія суддів зазначає, що факт виконання позивачем зобов'язань за договором, у тому числі виставлення відповідачу рахунку-фактури у передбачений договором спосіб є доведеним та підтвердженим належними доказами, у зв'язку з цим заперечення відповідача з цього приводу не заслуговують на увагу.

Посилання відповідача на факт не отримання позовних матеріалів, повністю спростовуються матеріалами справи, які свідчать про те, що згідно опису вкладення в цінний лист позовна заява разом з додатком була направлена позивачем на адресу відповідача, яка відповідає його фактичному місцезнаходженню, а саме: м. Суми, вул. Миргородська, 6 (аркуш справи 4,5).

Про те, що відповідач був належним чином та завчасно повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції свідчить наявне у справі повідомлення про вручення поштового відправлення уповноваженій особі відповідача 29.03.2013 р. (а.с. 25).

Отже, відповідач був не позбавлений права та можливості скористатися своїми процесуальними правами, у тому числі ознайомитись з матеріалами справи та надати обґрунтовані заперечення на позовну заяву.

Однак, відповідач своїм правом на участь при розгляді справи в суді першої інстанції не скористався, відзив на позов не надав та ніяким чином не обґрунтував свою позицію по справі, вимоги ухвали суду від 26.03.2013 р. щодо надання витребуваних документів не виконав.

Однак, 15.04.2011 р. відповідач звернувся до господарського суду з заявою про відкладення розгляду справи в зв'язку з неотриманням матеріалів позовної заяви.

Згідно з п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч. 1 ст. 77 ГПК України.

Беручи до уваги, що матеріали справи містять належні докази надіслання позивачем відповідачеві на його адресу ( 40007, м. Суми, вул. Миргородська,6) цінним листом з описом вкладення 20.03.2013 року копії позовної заяви та доданих до неї документів, суд першої інстанції, керуючись ст. 75 ГПК України, правомірно розглянув справу за наявними в ній матеріалами, зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду даної справи (явку представників сторін в судове засідання суд обов'язковою не визнавав, а тому їх нез'явлення не перешкоджає розгляду справи та вирішенню спору).

Отже, наведені відповідачем доводи про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення в апеляційному порядку та є такими, що спростовуються матеріалами справи.

За таких обставин, відповідач ані під час вирішення спору у господарському суді Сумської області, ані під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного документального доказу обґрунтованості та правомірності висловлених у своїй апеляційній скарзі тверджень. Тому, вказані вимоги відповідача, що зазначені ним в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для зміни або скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Сумської області від 15.04.13 у справі № 920/462/13.

На підставі викладеного та керуючись статтями статями 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статтею 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЮЗПАРТНЕР-ПІВНІЧ", м. Суми залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 15.04.13 у справі № 920/462/13 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 13 червня 2013 року

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.