Постанова № 31872716, 12.06.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

12.06.2013 р. справа № 913/470/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Колядко Т.М.суддівБойченко К.І. , Скакуна О.А. за участю представників сторін: від позивача:не з"явивсявід відповідача:не з"явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргупублічного акціонерного товариства "Стаханівський завод феросплавів" м. Стаханов Луганської області на рішення господарського суду Луганської областівід09.04.2013р.по справі№ 913/470/13-г (Ворожцов А.Г.)за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод "Полімерконтейнер" м. Харківдопублічного акціонерного товариства "Стаханівський завод феросплавів " м. Стаханов Луганської областіпростягнення 467947,50грн. В С Т А Н О В И В:

Господарський суд Луганської області (суддя Ворожцов А.Г.) рішенням від 09.04.2013р. задовольнив позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський завод «Полімерконтейнер» м. Харків (далі - ТОВ «Харківський завод «Полімерконтейнер») та стягнув з публічного акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів» м. Стаханов Луганської області (далі - ПАТ «Стахановський завод феросплавів») борг в сумі 312947,50грн. та судові витрати в сумі 6258,95грн., з посиланням на обґрунтованість та доведеність позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій рішення господарського суду Луганської області від 09.04.2013р. по справі № 913/470/13-г просить скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, заявник в апеляційній скарзі посилається на те, що відповідач не прострочив сплату вартості поставленої продукції за договором № 26 від 01.02.2012р., оскільки позивач не виконав умов договору по наданню відповідачу документів, перелічених у пунктах 3.4., 3.7. Договору.

Крім того, заявник в апеляційній скарзі зазначив, що в матеріалах справи є тільки докази направлення відповідачу рахунків на оплату; відсутні докази направлення позивачем та отримання відповідачем - заявки на готовність отримання продукції, податкової накладної і сертифіката якості, в зв'язку з чим висновок суду першої інстанції про їх направлення відповідачу та отримання позивачем є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Позивач свого представника у судове засідання 12.06.2013р. не направив, але 07.06.2013р. через канцелярію суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення господарського суду Луганської області від 09.04.2013р. по справі № 913/470/13-г залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Крім того, позивач просив суд розглянути апеляційну скаргу без участі їх нього представника за наявними в ній матеріалами.

Представник відповідача у судове засідання також не з'явився, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення 21.05.2013р. Доказів поважності причин його неявки суду не надано, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

ТОВ "Харківський завод "Полімерконтейнер" м. Харків звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою до ПАТ «Стаханівський завод феросплавів» м. Стаханов про стягнення боргу в сумі 467947,50грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору № 26 від 01.02.2012р. щодо своєчасної та повної оплати за поставлений товар.

Заявою від 03.04.2013р. позивач зменшив розмір позовних вимог, у зв'язку з частковою сплатою відповідачем боргу в сумі 155000,00грн. після звернення з цим позовом до суду. З урахуванням цього, позивач просив суд стягнути з відповідача борг в сумі 312947,50грн. Судом заяву прийнято та розглянуто по суті (а.с. 43, 45).

Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2012р. між ТОВ "Харківський завод "Полімерконтейнер" (Постачальник) та ПАТ «Стахановський завод феросплавів» (Покупець) був укладений договір поставки № 26 (далі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві товар, повне найменування якого, марка, вид, сорт, вказується в Специфікаціях (Додатках) до Договору (далі - товар), які є його невід'ємною частиною, а Покупець зобов'язується прийняти зазначений товар й оплатити його в порядку й на умовах, передбачених даним Договором (п. 1.1. Договору).

Згідно п. 3.1. Договору Постачальник обов'язується поставити Покупцеві товар на умовах і способом, зазначеними в Специфікаціях (Додатках) до Договору.

Загальна вартість товару за даним Договором становить суму партій товару по всіх Специфікаціях (Додаткам) до даного Договору (п. 4.1. Договору).

Відповідно до п. 4.6 Договору форма розрахунків зазначається в Специфікаціях (Додатках) до цього Договору.

Строк дії договору до 31.12.2013р. (п. 11.1. Договору).

Згідно зі специфікації № 4/2012 позивач мав оплатити отриману плівку з відстрочкою платежу у 5 банківських днів.

Згідно зі специфікації № 6 позивач мав оплатити контейнери за фактом постачання протягом 35 днів після надання рахунків-фактур і податкових накладних.

Документами, які підтверджують поставку товару, тобто виконання позивачем своїх обов'язків є видаткові накладні: № 271107 від 27.11.2012р. на суму 310000,00грн., № 261225 від 26.12.2012р. на суму 155000,00грн., № 261229 від 26.12.2012р. на суму 2947,50грн., а також довіреності: № 1112 від 26.11.2012р., № 1165 від 24.12.2012р., № 1169 від 26.12.2012р. на отримання відповідачем товарно-матеріальних цінностей. Саме ці документи є первинними бухгалтерськими документами, які засвідчують здійснення господарської операції і містять інформацію як про асортимент, кількість, так і про вартість поставленого товару (а.с. 16 - 21).

Відповідач отриманий товар не оплатив, у зв'язку з чим позивач направив на адресу відповідача 16.01.2013р. претензію на суму 310000,00грн., яку останній залишив без відповіді (а.с. 22-23).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Оскільки відповідач не виконав належним чином умови договору № 26 від 01.02.2012р. щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача боргу в сумі 312947,50грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлі-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно вимог ст. 663 цього Кодексу продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Таким чином, після прийняття продукції від позивача, у відповідача виникло зобов`язання щодо її оплати.

Посилання заявника на те, що строк оплати не настав, оскільки позивач не виконав умов договору, а саме не передав відповідачу документи, передбачені пунктами 3.4., 3.7. Договору, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки відповідно до ст. 666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання; якщо приналежності товару або документи, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач звертався до позивача з вимогою про надання відповідних документів або про розірвання договору № 26 від 01.02.2012р. та повернення товару продавцю.

Відповідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У договорі поставки № 26 від 01.02.2012р. сторони передбачили, що приймання товару за кількістю та якістю здійснюється відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення й товарів народного споживання по кількості, затвердженої Постановою Держарбітражу при Раді міністрів СРСР від 15.06.1965р. № П-6 зі змінами й доповненнями та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення й товарів народного споживання по якості, затвердженої Постановою Держарбітражу при Раді міністрів СРСР від 25.04.1966р. № П-7 зі змінами й доповненнями (п.п. 5.1., 5.2. Договору).

Згідно п. 12 Інструкції П-6 приймання продукції по кількості виробляється по транспортних і супровідних документах (рахунку-фактурі, специфікації, опису, пакувальним ярликам і ін.) відправника (виготівника). Відсутність вказаних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції і в акті вказується, які документи відсутні.

Оскільки, відповідного акту про відсутність супровідних документів не було складено, це свідчить про отримання передбачених Договором документів разом з товаром.

З огляду на існування боргу у спірних правовідносинах, яка підтверджена наявними у справі доказами та не спростована відповідачем, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності та обґрунтованості задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача боргу в сумі 312947,50грн.

Колегія суддів вважає необґрунтованим застосування судом першої інстанції Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980р. (до якої Україна приєдналась відповідно до Указу Президії Верховної Ради України РСР від 23.08.1989р. № 7978-XI) щодо визначення строку виконання зобов'язання з врахуванням, що Конвенція має міжнародний характер та застосовується до договорів купівлі-продажу товарів між сторонами, комерційні підприємства яких знаходяться в різних державах.

Крім того, Конвенція, як чинний міжнародний договір, не містить інші правила щодо визначення строку оплати товару, ніж встановлені цивільним законодавством України.

Втім, застосування цієї норми не вплинуло на рішення суду, яке містить посилання і на відповідне законодавство України, що регулює спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ПАТ «Стахановський завод феросплавів» задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Луганської області від 09.04.2013р. по справі № 913/470/13-г підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів» м. Стаханов Луганської області залишити без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області від 09.04.2013р. по справі № 913/470/13-г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Т.М. Колядко

Судді: К.І. Бойченко

О.А. Скакун

Надруковано: 5 прим.

1. позивачу

1. відповідачу

1. у справу

1. ДАГС

1.г/с Луг. обл.