Рішення № 31872251, 13.06.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.06.2013р. Справа № 905/1827/13

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Чернової О.В., суддів Колесника Р.М., Кучерявої О.О., при секретарі судового засідання Лагодіні Д.С.

За участю представників сторін:

від позивача: Шевела О.О., за довіреністю

від відповідача: Єрмак В.О., за довіреністю

за позовом Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ТаВи», м. Донецьк

про стягнення 534 538,82грн., з яких 285 244,02грн. - частина лізингового платежу, що відшкодовує частину вартості обладнання, 47 938,83грн. - частина лізингового платежу, що є винагородою Позивача, 157 222,78грн. - пеня, 31 444,55грн. - 3% річних, 12 688,64грн. - збитки від інфляції, -

Відповідно до ст.69 ГПК України 25.04.2013р. строк розгляду справи продовжено на 15 днів до 29.05.13р.

Державна інноваційна фінансово-кредитна установа, м. Київ (далі-Позивач) звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТаВи», м. Донецьк (далі-Відповідач) про стягнення 534 538,82грн., з яких 285 244,02грн. - частина лізингового платежу, що відшкодовує частину вартості обладнання, 47 938,83грн. - частина лізингового платежу, що є винагородою Позивача, 157 222,78грн. - пеня, 31 444,55грн. - 3% річних, 12 688,64грн. - збитки від інфляції.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за договором фінансового лізингу №15-51/01/03/05 від 01.03.2005р., у зв'язку з чим утворилась заборгованість перед Позивачем та виникли підстави для нарахування, пені, 3% річних та інфляційної індексації.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.193 Господарського кодексу, ст.ст. 509, 526, 610, 611, 612, 624, 625, 629, 806 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 82, 83 Господарського процесуального кодексу України.

25 квітня 2013р. Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заборгованість зі сплати суми основного боргу - 333 798,91грн. та пені в розмірі 10593,56грн. визнав, проти вимог в частині стягнення 3% річних, індексу інфляції не визнав через застосування в даних розрахунках суми, яка взагалі не входить до предмету спору по цій справі, а також просив застосувати позовну давність в один рік при розрахунку пені.

Розпорядженням в.о голови господарського суду Донецької області від 22.05.2013р. справу №905/1827/13 передано на розгляд судової колегії у складі головуючого судді Чернової О.В, суддів Колесника Р.М., Кучерявої О.О., у зв'язку зі складністю справи та значним обсягом обставин, що підлягають з'ясуванню під час розгляду справи.

Представник Позивача у судовому засіданні 13.06.2013р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив частково з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВСТАНОВИВ:

01.03.2005р. між Позивачем (Лізингодавцем) та Відповідачем (Лізингоодержчувачем) укладено договір фінансового лізингу №15-51/01/03/05 від (далі - Договір), відповідно до п.п.2.1., 2.2. якого лізингодавець передає, а лізингоодержувач приймає від лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу обладнання, придбане лізингодавцем відповідно до замовлення на обладнання, що є невід'ємною частиною до даного Договору (додаток №1). Перелік та вартість обладнання, що передається у лізинг (далі -обладнання) зазначається в "Акті приймання-передачі обладнання у користування", що є невід'ємною частиною даного Договору.

Обладнання передається лізингодавцем та приймається у лізинг лізингоодержувачем на умовах сплати лізингоодержувачем лізингодавцю лізингових платежів за користування обладнанням (п.4.1. договору).

Лізингові платежі сплачуються в безготівковій формі на розрахунковий рахунок Донецького регіонального відділення Державної інноваційної фінансово-кредитної установи №2650402513965 у філії АТ "Укрексімбанк" у м.Донецьку, МФО 334817, код ЄДРПОУ 25902086 (п.4.2. в редакції додаткової №4 угоди від 30.07.2009р.).

Відповідно до п.4.3 Договору Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати передбачені цим договором лізингові платежі відповідно до "Графіку сплати лізингових платежів", що є складовою "Розрахунку лізингової плати" (додаток №2).

Згідно п.4.4 Договору у випадку прострочення Лізингоодержуваем сплати лізингових платежів, Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діятиме в період прострочення платежу від належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Додатковою угодою № 3 від 11.02.2013р. до Договору були внесені зміни до додатку №2 до Договору "Розрахунок лізингової плати".

Так, у відповідності до вказаних вище додатку №2 та додаткової угоди №3 до Договору відповідач зобов'язався до 30.09.2012р. сплатити на користь позивача 168 383,94грн. та до 31.12.2012р. - 164798,91 гривень.

Позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, передав відповідачу об'єкт лізингу, що підтверджено матеріалами справи, у тому числі двостороннім актом приймання-передачі обладнання у користування від 01.03.2005р.

Посилаючись на несплату Відповідачем лізингових платежів за Договором в повному обсязі, Позивач просить стягнути суму заборгованості у розмірі 333 182,85грн., нараховану пеню в розмірі 157 222,78грн., інфляційну індексацію - 12 688,64грн.та 3% річних - 12 688,64грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобов'язань за договором фінансового лізингу та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді сплати пені, 3% річних, інфляційної індексації,

Згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до вимог статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Як встановлено ч.2 ст.1, п.2 ч. 2 ст. 11 Закону України „Про фінансовий лізинг", ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України за користування майном на умовах фінансового лізингу лізингоодержувач має сплачувати лізингові платежі.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, що саме і було закріплено сторонами у розділі 4 Договору фінансового лізингу №15-51-01/03/05 від 01.03.2005р.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за Договором фінансового лізингу №15-51/01/03/05 від 01.03.2005р. належним чином не виконував, лізингові платежі сплачував не в повному обсязі, у зв'язку з чим утворилася заборгованість за період з 01.07.2012р. по 30.09.2011р. в сумі 168 383,94грн. та за період з 01.10.2012- 31.12.2012р. в сумі 164 798,91грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких доказів у підтвердження відсутності заборгованості Відповідачем всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України належних у розумінні ст. 34 цього Кодексу до матеріалів справи не надано.

Таким чином, вимоги про стягнення заборгованості зі сплати лізингових платежів в сумі 333 182,85грн., з яких 285 244,02грн. - частина лізингового платежу, що відшкодовує частину вартості обладнання, 47 938,83грн. - частина лізингового платежу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача індексу інфляції на суму боргу в розмірі 12688,64грн., 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань в сумі 31 444,55грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, отже, проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

Враховуючи висновок суду про задоволення вимог Позивача про стягнення боргу зі сплати лізингових платежів в повному обсязі, та враховуючи що станом на 01.09.2012р. заборгованість зі сплати лізингових платежів в сумі 2337103,31грн., на яку нараховуються 3% річних та інфляційні, залишились не сплаченими та доказів протилежного Відповідачем не надано, суд перевіривши арифметичні розрахунки позовних вимог щодо 3% річних та нарахованого індексу інфляції (з 01.09.2012р. по 31.01.2013р.),дійшов висновку, що їх розмір відповідає розміру, який може бути нараховано за означений період.

За таких підстав, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді стягнення нарахованого індексу інфляції на суму боргу, 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань підлягають задоволенню в повному обсязі, зокрема інфляційні збитки в сумі 12 688,64грн., а 3% річних - 31 444,55грн.

Доводи відповідача відносно спливу позовної давності щодо нарахування 3% річних до уваги не приймається.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України, визначена загальна позовна давність, яка встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 3 та 4 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Дослідивши наявні матеріали справи та наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що позивачем не пропущений строк позовної давності щодо позовних вимог про стягнення 3% річних, нарахованих за період з 01.09.2012р. по 31.01.2013р. включно.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 157 222,78грн. на підставі умов п.4.4 договору, суд зазначає наступне.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати лізингових платежів сформульована безпосередньо у п. 4.4 договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Згідно положень ст. 258 зазначеного Кодексу до вимог про стягнення неустойки застосовується спеціальна (скорочена) позовна давність тривалістю в 1 рік, який згідно ст.261 Цивільного кодексу України розпочинає свій перебіг з першого дня прострочення здійснення відповідного платежу.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення, а її сплив за умов подання такої заяви є підставою для відмови у позові. Отже, судом враховано надану Позивачем заяву про застосування при розрахунку пені позовної давності в один рік.

Відлік строку позовної давності, який складає один рік розпочинається з 14.03.2012р., оскільки, позовна заява передана до канцелярії суду 14.03.2013р., про що свідчить штам вхідної кореспонденцій на першій сторінці позовної заяви.

Зі змісту наданого позивачем розрахунку вбачається, що ним не враховані приписи ст.232 Господарського кодексу України, відповідно до яких нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано та нараховано пеню з 01.09.2012р. до 31.01.2013р., серед іншого і на заборгованість, що виникла за минулі періоди, на яку нарахування пені в межах 6 місячного строку було здійснено судом у інших господарських справах.

Так, зі змісту постанови Донецького апеляційного господарського суду від 10.04.2013р. по справі №5006/41/83/2012, за відомостями програми Документообігу «Діловодство» встановлено, що здійснивши перерахунок штрафних санкцій за Договором фінансового лізингу №15-51/01/03/05 від 01.03.2005р. судом вирішено стягнути з відповідача пеню на заборгованість в сумі 708 919,08грн., яка виникла за період з 01.10.2011р. по 30.06.2012р. (заборгованість складається з несплачених платежів в розмірі 182 833,95 грн. + 179 239,09 грн. + 175 196,05 грн., 171 649,99 грн.); період нарахування пені - з 01.10.2011р. по 01.04.2012р.

Що стосується вимог про стягнення пені, нарахованої на суму боргу, яка виникла за період до 01.10.2011р., суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо правомірності відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Крім того, зі змісту наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що на загальну суму заборгованості, зокрема, на 2337103,31грн., яка виникла за попередні періоди, на яку позивачем наразі нараховано пеню з 01.09.2012р. по 31.01.2013р., частково вже нараховувалась та присуджувалась пеня в межах шестимісячного строку в судовому порядку.

Зазначене дає можливість дійти висновку, що Позивач здійснює подвійне нарахування пені за несвоєчасне виконання зобов'язання Відповідачем, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України відповідно до якої, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи зазначені припису закону, перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку, що він є арифметично не вірним.

Суд здійснивши самостійно розрахунок пені за визначений позивачем період з 01.09.2012р. по 31.01.2013р., дійшов висновку що її розмір має визначатись наступним чином:

- на заборгованість з лізингового платежу в розмірі 175 196,05грн., прострочення сплати якого виникло станом на 31.03.2012р., що вбачається з графіку сплати лізингових лізингових платежів, який входить до визначеної позивачем суми заборгованості станом на 01.09.2012р. - 2337103,31грн., нараховано пеню в межах шестимісячного строку за період 01.09.2012р. по 30.09.2012р. в сумі 2154,05грн.

- заборгованість з лізингового платежу в розмірі 171 649,05грн., прострочення сплати якого виникло станом на 30.06.2012р., який входить до визначеної позивачем суми заборгованості 2337103,31грн. станом на 01.09.2012р., нараховано пеню в межах шестимісячного строку за визначений позивачем період 01.09.2012р. по 31.01.2013р. в сумі 10769,40грн.

- заборгованість з лізингового платежу в розмірі 168 383,94грн., прострочення сплати якого виникло станом на 30.09.2012р. нараховано пеню за визначений позивачем період 01.10.2012р. по 31.01.2013р. в сумі 8494,26грн.

- на лізинговий платіж - 164 798,91грн., прострочення сплати якого виникло станом на 31.12.2012р. нараховано пеню за визначений позивачем період 01.01.2013р. по 31.01.2013р. в сумі 2099,49грн.

Як встановлено судом, на решту визначеної позивачем суми заборгованості за вказаним Договором, що виникла станом на 01.09.2012р., вже присуджено пеню в межах шестимісячного терміну у інших господарських справах.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 23 517,20грн.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, м. Київ до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ТаВи», м. Донецьк про стягнення 534 538,82грн., з яких 285 244,02грн. - частина лізингового платежу, що відшкодовує частину вартості обладнання, 47 938,83грн. - частина лізингового платежу, що є винагородою Позивача, 157 222,78грн. -пеня, 31 444,55грн. - 3% річних, 12 688,64грн. - збитки від інфляції задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТаВи», м. Донецьк (83000, м. Донецьк, пр. Комсомольский, 7, ЄДРПОУ 30483146) на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, м. Київ (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 65-5, ЄДРПОУ 00041467) заборгованість в розмірі 400 833,24грн., з яких 285 244,02грн. - частина лізингового платежу, що відшкодовує частину вартості обладнання, 47 938,83грн. - частина лізингового платежу, що є винагородою Позивача, 23 517,20грн. -пеня, 31 444,55грн. - 3% річних, 12 688,64грн. - збитки від інфляції.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТаВи», м. Донецьк (83000, м. Донецьк, пр. Комсомольский, 7, ЄДРПОУ 00041467) на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, м. Київ (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 65-5, ЄДРПОУ 30483146) витрати по сплаті судового збору в розмірі 8 015,95 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Головуючий суддя О.В. Чернова

Суддя Р.М. Колесник

Суддя О.О. Кучерява

У судовому засіданні 13.06.2013р. оголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 17.06.2013р.