Ухвала суду № 31872132, 13.06.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2013 р.Справа № 816/733/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Колективного підприємства "Трест "Кременчукнафтохімбуд" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2013р. по справі № 816/733/13-а

за позовом Колективного підприємства "Трест "Кременчукнафтохімбуд"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Колективне підприємство Трест "Кременчукнафтохімбуд", звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000962301/193 від 31.01.2013 року та податкового повідомлення - рішення № 0000932301/194 від 31.01.2013 року .

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2013 р. по справі №816/733/13-а в задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2013 р. по справі №816/733/13-а позивач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою його позов задовольнити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Справа розглядається в порядку письмового провадження у відповідності до ч.4 ст. 196, п.2ч.1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши суддю - доповідача колегія суддів встановила, що підставою прийняття оскаржуваних повідомлень - рішень був акт перевірки позивача працівниками відповідача від 11.01.2013 року № 153/22.2-11/1270724, в якому зроблені висновки про порушення п. 1.3. ст. 1, п. 6.4 ст. 6, п.п. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2, п. 7.3, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за грудень 2010 року у сумі 35020 грн., а також п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про податок на прибуток підприємств", внаслідок чого занижено суму податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету за 4 квартал 2010 року в сумі 43775 грн.

Зазначені порушення відповідач пов'язує з безтоварністю та нікчемністю господарських операцій з ПП "Екобудсервіс-Плюс", зазначаючи, що проведеною перевіркою не підтверджено реальність господарських операцій позивача з ПП "Екобудсервіс-Плюс" за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року.

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу- це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, згідно з пунктом 1.32 статті 1 цього Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат відносяться, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

П.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 цього Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Отже підставою для включення витрат підприємством до складу валових є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість станом на момент виникнення спірних правовідносин, регламентувався Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р., який базується (приведений у відповідність) на основних принципах побудови цього податку, зокрема, Директиви Ради 2006/112/ЄС від 28.11.2006 року про спільну систему ПДВ.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.п 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі -Закон) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Податкова накладна відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно із пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

За змістом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у своїй господарській діяльності.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем (замовник) та Приватним підприємством "Екобудсервіс-Плюс" (підрядник) укладено договір підряду № 14/12 від 15.11.2010 року /а.с. 30/, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик виконати, у відповідності з умовами даного договору, ремонт підлоги майстерень УМП (гаражів 554 м2) Трест "Кременчугнафтохімбуд". Замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботи згідно акту приймання-передачі виконаних робіт /пункт 1.2 договору/.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.4 цього договору вартість робіт визначається згідно кошторису. Загальна вартість робіт та послуг по даному договору складає 210120 грн., з них ПДВ - 35020 грн. Строк оплати: протягом 15 днів з моменту підписання акту здачі-прийняття робіт /пункт 4.1 договору/.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до моменту виконання сторонами своїх зобов'язань, але не пізніше 31 грудня 2010 року /пункт 9.1 договору/.

На виконання умов договору підряду № 14/12 від 15.11.2010 року Приватним підприємством "Екобудсервіс-Плюс" виписано позивачу податкову накладну № 1036 від 31.12.2010 року на ремонт підлог майстерень УМП (гаражів 554 кв.м) згідно Ф КБ-3за грудень 2010 року на загальну суму 210120 грн., в т.ч. ПДВ - 35020 грн. /а.с. 35/. На підставі податкової накладної, отриманої від Приватного підприємства "Екобудсервіс-Плюс" у грудні 2010 року /а.с. 92/, позивачем сформовано податковий кредит у грудні 2010 року на суму 35020 грн. /а.с. 110/.

Передачу Приватним підприємством "Екобудсервіс-Плюс" робіт позивач підтверджує копією рахунку № 501 від 31.12.2010 року, копіями довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форми № КБ-3), акту приймання виконаних робіт форми КБ-2в за грудень 2010 року, договірної ціни, локального кошторису та відомості ресурсів до локального кошторису /а.с.31-34, 36-38/.

Надані до суду копії вказаних первинних документів бухгалтерського обліку є копіями, виготовленими з копій, а не з оригіналів цих документів, про що свідчать відмітки про завірення на копіях з копій. На вимогу суду першої інстанції позивач замість завірених належним чином копій документів повторно надав до суду копії документів, що виготовлені з копій, а не з оригіналів цих документів /а.с. 73-88/.

Не надано належних документів і до суду апеля станції.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України позивач Колективне підприємство Трест "Кременчукнафтохімбуд" має право здійснювати такий вид діяльності як 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель /а.с. 43/. Позивач фактично здійснює даний вид діяльності, що підтверджується змістом акту перевірки, у якому зафіксовано, що позивач укладав договори підряду на виконання робіт у якості субпідрядника.

Отже, позивач мав можливість виконати роботи по заміні підлог власними силами та без укладення оплатного договору на виконання робіт із сторонньою юридичною особою.

Слід зазначити, що письмові пояснення позивача /а.с. 70/, договір підряду № 14/12 від 15.11.2010 року та надані копії з копій первинних документів бухгалтерського обліку, у яких зазначено про ремонт підлог майстерень та гаражів, суперечать відомостям Головної книги підприємства на 2010 рік, копія витягу з якої додана позивачем до позовної заяви.

Згідно відомостей Головної книги, до якої внесено виправлення про збільшення вартості основних засобів по рах. 103 "Будинки та споруди" щодо збільшення вартості гаражів та однієї майстерні, а й інших об'єктів: цеху, адмінспоруди, складу та будівлі охорони /а.с. 27-28/. Тоді як договором на наданими копіями первинних документів бухгалтерського обліку позивач підтверджує ремонт підлог виключно гаражів/майстерень.

Загальна сума укладеного договору складає 210 120 грн., в т.ч. ПДВ - 35020 грн. Згідно умов договору позивач повинен був перерахувати підряднику Приватним підприємством "Екобудсервіс-Плюс" зазначену вище суму за виконані роботи протягом 15 днів з моменту підписання акту приймання-передачі робіт - 31 грудня 2010 року, тобто до 16 січня 2011 року.

Позивачем до перевірки та до суду не надано доказів внесення змін до договору підряду в частині зміни його умов щодо оплати робіт, хоча згідно пункту 12.1 договору умови даного договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін з обов'язковим складенням письмового документа.

На вимогу суду першої інстанції про надання доказів фактичного перерахування коштів за виконані роботи Приватному підприємству "Екобудсервіс-Плюс" позивачем надано копію платіжного доручення про перерахування коштів на загальну суму 10 510 грн., з них ПДВ - 1751 грн. 67 коп. /а.с. 89/.

Будь-яких інших доказів фактичного нарахування/перерахування коштів позивачем своєму контрагенту позивачем не надано як до перевірки, так і до суду.

Таким чином, позивачем не було фактично перераховано контрагенту кошти на роботи з ремонту підлоги у повному обсязі.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами ст. 4 цього Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, обґрунтованим є висновок відповідача щодо незаконності віднесення позивачем суми ПДВ - 35020 грн. до складу податкового кредиту позивача у грудні 2010 р. та до валових витрат у 2010 році суми - 175100 грн.

Не можуть вважатись обґрунтованими посилання позивача на те, що вартість ремонту підлоги в розмірі 175100 грн. не відносилася позивачем до складу валових витрат 4 кварталу 2010 року, а віднесена на збільшення вартості основних засобів підприємства, з огляду на недоведеність даного твердження.

У додатку К1/1 до рядків 01.2, 01.5, 04.2, 04.10, 04.12 та 07 декларації зазначено балансову вартість основних фондів групи 1 з нормою амортизації нижче 2 відсотків на початок розрахункового кварталу в розмірі 291757 грн. /а.с. 123/, що відповідає даним Головної книги підприємства, згідно якої залишкова вартість основних фондів групи 1 (1,25%) станом на 01.01.2011 року становить 288109,85 грн. (291756 грн. 81 коп. - 3646 грн. 96 коп.(амортизаційні відрахування). Виправлення у частині додаткового зазначення суми 175100 грн. із значком "+" /а.с.29/ внесено до друкованої таблиці "від руки", відтак, твердження позивача не підтверджено належними доказами у справі. Зокрема, позивачем не надано доказів відображення у податковій звітності виправленої суми вартості основних фондів.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, ст.ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Колективного підприємства "Трест "Кременчукнафтохімбуд" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2013р. по справі № 816/733/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Філатов Ю.М.Судді(підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Тацій Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Філатов Ю.М.