Постанова № 31871945, 13.06.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2013 року 12 год. 40 хв. Справа № 813/3218/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Семеряк М.І.,

представника позивача - Пуделко І.В., представника відповідача - Білоуса А.Т.,

розглянувши у м. Львові у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «ІДС Аква Сервіс» до Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «ІДС Аква Сервіс» до Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000452210 від 29.10.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що висновки податкового органу щодо відсутності реального характеру господарських операцій ПАТ «ІДС Аква Сервіс» з ПФ «Агроіндустрія» є безпідставними, оскільки всі господарські операції позивача супроводжувались оформленням необхідних документів.

Хід розгляду справи відображений в ухвалах суду. В судовому засіданні 13.06.2013 року відповідно до положень ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позові, просив суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі. Пояснив, що висновки акту перевірки відповідача, на підставі яких було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, суперечать вимогам податкового законодавства.

Представник відповідача проти позову заперечила. Позиція відповідача викладена в запереченні на позовну заяву. Зокрема, відповідач зазначає, що встановлені під час проведення перевірки господарської діяльності позивача дані свідчать про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ПАТ «ІДС Аква Сервіс» з ПФ «Агроіндустрія».

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та висновки податкового органу, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Стрийському районі Львівської області ДПС проведено позапланову невиїзну перевірку ПрАТ «ІДС Аква Сервіс» з питань відображення у податковому та бухгалтерському обліку та достовірність декларування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПФ «Агроіндустрія», результати якої відображені в Акті № 1593/22-10/22424953 від 19.10.2012 року.

Перевіркою встановлено, що ПрАТ «ІДС Аква Сервіс» в порушення п. 198.1, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість на загальну суму 20 274 грн., в тому числі за травень 2012 року на суму 20 274 грн. за рахунок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних виписаних ПФ «Агроіндустрія» по операціях, що фактично не здійснювались в межах господарської діяльності підприємства.

ДПІ у Стрийському районі Львівської області ДПС використано матеріали перевірки Основ»янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 09.08.2012 року № 559/22-207/31149933 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПФ «Агроіндустрія» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за травень 2012 року». Також, в ході відпрацювання підприємства було встановлено, що керівник підприємства Бурмістров Д.В. фактично здійснював фінансово-господарську діяльність при відсутності основних фондів та наявних виробничих потужностей необхідних для здійснення повноцінної фінансово-господарської діяльності. Підприємство відсутнє за юридичною адресою. Наведені факти свідчать про відсутність у підприємства ПФ «Агроіндустрія» фізичних, технічних та технологічних можливостей для вчинення задекларованих господарських операцій, відсутність кількісного кваліфікованого персоналу, факт проведення будь-яких робіт, надання послуг, тощо.

Відповідачем виявлено факти оформлення позивачем операцій з придбання послуг у ПФ «Агроіндустрія». Враховуючи вищезазначене, такі господарські операції не мали реального товарного характеру і фактично не відбулись.

Враховуючи викладене, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000452210 від 29.10.2012 року, яким ПрАТ «ІДС Аква Сервіс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість в сумі 30 411,00 грн., з них за основним платежем - 20 274 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 10 137 грн.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в судовому порядку.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховував наступне.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість регулюється Розділом V Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року (далі - ПК України).

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Як вбачається з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а по зазначених операціях придбання результатів робіт (послуг) повинні бути в наявності.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідач стверджує, що фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ПФ «Агроіндустрія» не було.

Суд, керуючись листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, згідно якого для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи, а також ч.5 ст. 11 КАС України запропонував позивачу представити докази, які спростовували такі доводи податкового органу.

В обґрунтування своєї позиції позивачем представлено:

1. договір транспортного експедирування № 03/01-12 від 03.01.2012 року;

2.банківська виписка за 21.05.2012р. на суму 72600,53 грн.;

3.банківська виписка за 31.05.2012р. на суму 49043,28 грн.;

4. товарно-транспортна накладна від 03.05.2012р. №03/05-0177 на суму 18658,02 грн. (автомобіль НОМЕР_2 водій ОСОБА_5);

5. товарно-транспортна накладна від 04.05.2012р. №04/05-0179 на суму 24145,61грн. (автомобіль НОМЕР_2 водій ОСОБА_5);

6. товарно-транспортна накладна від 05.05.2012р. №05/05-0181 на суму 5215,93грн. (автомобіль НОМЕР_2 водій ОСОБА_5);

7. товарно-транспортна накладна від 07.05.2012р. №07/05-0183 на суму 21 594,35грн. (автомобіль НОМЕР_2 водій ОСОБА_5);

8. товарно-транспортна накладна від 08.05.2012р. №08/05-0185 на суму 25935,12грн. (автомобіль НОМЕР_2 водій ОСОБА_5);

9. товарно-транспортна накладна від 10.05.2012р. №10/05-0187 на суму 32396,38грн. (автомобіль НОМЕР_2 водій ОСОБА_5);

10. товарно-транспортна накладна від 11.05.2012р. №11/05-0189 на суму 23086,50грн. (автомобіль НОМЕР_2 водій ОСОБА_5);

11. товарно-транспортна накладна від 14.05.2012р. №14/05-0193 на суму 17825,95грн. (автомобіль НОМЕР_2 водій ОСОБА_5)

12. товарно-транспортна накладна від 15.05.2012р. №15/05-0195 на суму 24755,33грн. (автомобіль НОМЕР_2 водій ОСОБА_5);

13. товарно-транспортна накладна від 16.05.2012р. №16/05-0197 на суму 18612,71грн. (автомобіль НОМЕР_2 водій ОСОБА_5);

14. товарно-транспортна накладна від 17.05.2012р. №17/05-0199 на суму 21080,40грн. (автомобіль НОМЕР_2 водій ОСОБА_5);

15. товарно-транспортна накладна від 18.05.2012р. №18/05-0201 на суму 22459,22грн. (автомобіль НОМЕР_2 водій ОСОБА_5);

16. товарно-транспортна накладна від 19.05.2012р. №19/05-0203 на суму 4737,62грн. (автомобіль НОМЕР_2 водій ОСОБА_5);

17. товарно-транспортна накладна від 21.05.2012р. №21/05-0205 на суму 14281,53грн. (автомобіль НОМЕР_2 водій ОСОБА_5);

18. товарно-транспортна накладна від 22.05.2012р. №22/05-0207 на суму 23316,85грн. (автомобіль НОМЕР_2 водій ОСОБА_5);

19. товарно-транспортна накладна від 23.05.2012р. №23/05-0209 на суму 18803,80грн. (автомобіль НОМЕР_2 водій ОСОБА_5);

20. товарно-транспортна накладна від 24.05.2012р. №24/05-0211 на суму 24843,92грн. (автомобіль НОМЕР_2 водій ОСОБА_5);

21. товарно-транспортна накладна від 25.05.2012р. №25/05-0213 на суму 19131,72грн. (автомобіль НОМЕР_2 водій ОСОБА_5);

22. товарно-транспортна накладна від 28.05.2012р. №28/05-0214 на суму 15156,36грн. (автомобіль НОМЕР_3 водій ОСОБА_6.);

23. товарно-транспортна накладна від 28.05.2012р. №28/05-0215 на суму 13476,00грн. (автомобіль НОМЕР_2 водій ОСОБА_5);

24. товарно-транспортна накладна від 29.05.2012р. №29/05-0216 на суму 25236,68грн. (автомобіль НОМЕР_3 водій ОСОБА_6.);

25. товарно-транспортна накладна від 29.05.2012р. №29/05-0217 на суму 25476,60грн. (автомобіль НОМЕР_2 водій ОСОБА_5);

26. товарно-транспортна накладна від 30.05.2012р. №30/05-0218 на суму 16506,82грн. (автомобіль НОМЕР_3 водій ОСОБА_6.);

27. товарно-транспортна накладна від 30.05.2012р. №30/05-0219 на суму 17571,30грн (автомобіль НОМЕР_2 водій ОСОБА_5);

28. товарно-транспортна накладна від 31.05.2012р. №31/05-0220 на суму 16569,54 грн. (автомобіль НОМЕР_3 водій ОСОБА_6.);

29. товарно-транспортна накладна від 31.05.2012р. №31/05-0221 на суму 17522,68 грн. (автомобіль НОМЕР_2 водій ОСОБА_5);

30. акт наданих послуг №ОУ-18/05-1 від 18.05.2012р. на загальну суму 16170,34грн., в т.ч. ПДВ 2695,06 грн.;

31. акт наданих послуг №ОУ-16/05-1 від 16.05.2012р. на загальну суму 56430,19грн., в т.ч. ПДВ 9405,03грн.;

32. акт наданих послуг №ОУ-31/05-1 від 31.05.2012р. на загальну суму 49043,28грн., в т.ч. ПДВ 8173,88 грн.;

33. податкова накладна від 18.05.2012р. №158 на суму 16170,34грн., в т.ч. ПДВ- 2695,06 грн.;

34. податкова накладна від 16.05.2012р. №128 на суму 56 430,19 грн., в т.ч. ПДВ-9405,03 грн.;

35. податкова накладна від 31.05.2012р. №292 на суму 49 043,28грн., в т.ч. ПДВ-8173,88 грн.

Судом досліджено представлені позивачем вищезазначені первинні документи, встановлено, що вони в повній мірі відображують суть господарських операцій, що відбулись між ПАТ «ІДС Аква Сервіс» та ПФ «Агроіндустрія».

Крім того, як вбачається з положень Податкового кодексу України єдиним документом, який підтверджує включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, є податкова накладна. Позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевіряємий період були надані відповідачу та суду податкові накладні, які не мають недоліків та порядок заповнення яких відповідає встановленому чинним законодавством. А відтак, позивач мав право включити суму податку на додану вартість по операціях з ПФ «Агроіндустрія»до складу податкового кредиту.

Стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює право і обов'язок суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Отже, вирішуючи дану справу суд виходить з того, що відповідачем не представлено суду судових рішень щодо визнання контрагента позивача - ПФ «Агроіндустрія» фіктивним підприємством або визнання недійсними угод, укладеними даним підприємством, в тому числі з позивачем.

До того ж, цивільне законодавство України ґрунтується на визнанні за суб'єктом цивільного права можливості укладати договори (чи утриматися від укладення договору) та визначати їх зміст за власним розсудом відповідно досягнутої з контрагентом домовленості, тобто свобода договору, яка закріплена у п.3 ст.3 Цивільного кодексу України.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що згідно статті 6 цього Кодексу сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог чинного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Це означає, що: по-перше свобода договору передбачає свободу в укладанні договору, недопустимість примушення відносно вступу у договірні відносини; по-друге свобода договору передбачає можливість свобідного вибору особою, що бажає заключити договір, майбутнього контрагента; по-третє свобода договору включає можливість сторін свободо визначати характер (вид, тип) договору, який вони уклали. Відповідно до статей 213 та 637 Цивільного кодексу України передбачено, що тлумачення умов договору здійснюється тільки двома суб'єктами: учасниками договору і судом.

Крім того, «фіктивність» діяльності постачальника позивача, яка не є доведеною податковим органом, автоматично не обумовлює не реальність характеру господарських операцій такого постачальника, здійснених із позивачем.

Аналізуючи діюче на момент спірних правовідносин законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що твердження органу державної податкової служби є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду відсутні правові підстави вважати податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, правомірним.

Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області ДПС № 0000452210 від 29 жовтня 2012 року.

3. Стягнути з Державного бюджету на користь Приватного акціонерного товариства «ІДС Аква Сервіс» (ЄДРПОУ 22424953) судовий збір в сумі 304,41 грн. (триста чотири гривні сорок одна копійка).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 17 червня 2013 року.

Суддя В.М. Сакалош