Постанова № 31868825, 13.06.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Зінченко О.В.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2013 року справа №805/535/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Чумака С.Ю.,

суддів: Ляшенка Д.В. та Ястребової Л.В.,

при секретарі Борисовій А.А.,

за участю представника позивача Гладкової Л.М. ,

представників відповідача Алфьорової Ю.Ю. та Шелепова М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку апеляційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року у справі № 805/535/13-а за позовом Державного підприємства «Макіїввугілля» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та зобов'язання надати дозвіл на заміну майна, яке перебуває в податковій заставі,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання неправомірними дій Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби щодо прийняття рішення № 9682/10/19-1/113-5 від 16 липня 2012 року та рішення № 19987/10/19-1-113-5 від 20 листопада 2012 року про ненадання згоди на здійснення відповідних операцій з майном, яке перебуває в податковій заставі згідно актів опису; зобов'язання надати дозвіл на заміну майна, яке перебуває в податковій заставі згідно перелікам, що містяться у листах Державного підприємства «Макіїввугілля» № 17/149 від 9 липня 2012 року та № 17/246 від 15 листопада 2012 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року позовні вимоги задоволені частково, а саме, зобов'язано відповідача повторно розглянути листи позивача від 9 липня 2012 року № 17/149 та від 15 листопада 2012 року № 17/246. В задоволенні іншої частини позову відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно відмовлено позивачу в наданні згоди на здійснення заміни майна, що перебуває в податковій заставі, оскільки вказані листи не містять у собі обґрунтованих причин для заміни майна, що знаходиться у податковій заставі, що не відповідає положенню пункту 92.2 статті 92 Податкового кодексу України, зі змісту якого вбачається, що заміна заставного майна в обов'язковому порядку відбувається лише у разі відчуження або оренди (лізингу) даного майна. Разом з тим, суд, зазначивши, що надання згоди на заміну заставленого майна відноситься до дискреційних повноважень податкового органу та застосувавши положення частини 2 статті 11 КАС України, вважав, що відповідач повинен повторно розглянути вказані листи позивача з урахуванням неможливості експлуатувати при здійсненні ДП «Макіїввугілля» господарської діяльності та необхідність списання майна позивача, яке перебуває у податковій заставі.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що позивачем в листах про надання згоди на заміну майна, яке перебуває в податковій заставі, не навів підстав для такої заміни, які передбачені статтею 92 Податкового Кодексу України, а також не надав первинних документів, які свідчать про право власності на майно, яким пропонується здійснити заміну, та ознаки останнього.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог постанова суду не оскаржувалась.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши за матеріалами справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що остання підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований як юридична особа, включений до ЄДРПОУ за номером 32442295, основним видом діяльності за КВЕД є добування та збагачення кам'яного вугілля, що підтверджується довідкою з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 381188 від 26 жовтня 2011 року (а.с. 21-22). Як платник податків позивач перебуває на обліку у Макіївській ОДПІ, є платником податку на додану вартість з 1 червня 2005 року (а.с. 23).

25 травня 2009 року податковим керуючим Широковою С.І., призначеною наказом Макіївської ОДПІ від 21 листопада 2008 року № 532, проведено опис активів ДП «Макіїввугілля», на які поширюється право податкової застави, на загальну суму 12 132 477,75 грн., про що складено відповідний акт за № 2 (а.с. 41-44).

18 березня 2011 року податковим керуючим Слонкіною С.А., призначеною наказом Макіївської ОДПІ від 18 січня 2011 року № 29, на підставі рішення начальника Макіївської ОДПІ від 31 січня 2011 року № 2375/10/24-013 про опис майна у податкову заставу платника податків ДП «Макіїввугілля» проведено опис такого майна на загальну суму 222 859 204,90 грн, про що складено відповідний акт за № 2 (а.с. 33-40).

9 липня 2012 року за номером 17/149 позивачем надано відповідачу лист, в якому перший просив дати згоду на заміну майна, що знаходиться на балансі відокремлених підрозділів «Шахта Калинівська-Східна», «Шахта імені Леніна» та «Шахта «Холодна Балка», і перебуває в податковій заставі, на інше майно більшої вартості за переліком (а.с. 24).

Розглянувши вказаний лист, відповідач прийняв рішення про відмову у наданні згоди на здійснення відповідної операції з заставленим майном, про що направив позивачу лист за номером 9682/10/19-1/113-5 від 16 липня 2012 року (а.с. 25). У вказаній відповіді відповідач вказав, що виділене майно неможливо використати, як джерело погашення податкового боргу за причиною його не включення до переліку майна, яке не входить до складу цілісного майнового комплексу, згідно наказу Міністерства вугільної промисловості України від 19 листопада 2010 року № 464. Також Макіївська ОДПІ запропонувала надати перелік майна, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу та яке не входить до цілісного майнового комплексу ДП «Макіїввугілля» для подальшого розгляду і складання акту опису майна за формою згідно додатку 6 до Порядку № 1273 (а.с. 25).

2 листопада 2012 року за № 17/234 ДП «Макіїввугілля» на адресу Макіївської ОДПІ направлено лист, в якому просило надати згоду на заміну майна, яке перебуває у податковій заставі, на інше майно більшої вартості (а.с. 30-31). Листом податкового органу за № 19019/10/19-1-113-5 від 9 листопада 2012 року, в наданні згоди на здійснення відповідної операції з заставленим майном відмовлено. (а.с. 32).

Розглянувши відповідь Макіївської ОДПІ, платник податків листом від 15 листопада 2012 року за № 17/246 повідомив, що по наданому переліку заставленого майна в попередньому листі, яке ДП «Макіїввугілля» просило замінити на інше майно більшої вартості, його дійсна вартість складає 4 183 741,15 грн., а в листі № 17/234 була допущена арифметична помилка. Так, позивач повторно просив податковий орган замінити майно, що знаходиться на балансі його відокремленого підрозділу «Шахта Бутівська» та перебуває у податковій заставі.

Відповідач, розглянувши запит від 15 листопада 2012 року, прийняв рішення про відмову у наданні згоди на здійснення відповідної операції з майном, яке перебуває у податковій заставі, про що направив позивачу лист за номером 19987/10/19-1-113-5 від 20 листопада 2012 року (арк. справи 28-29). В цьому листі Макіївська ОДПІ Донецької області ДПС для прийняття остаточного рішення щодо заміни податкової застави згідно з пунктом 3.5, 3.14, 3.19 наказу ДПА України від 24 грудня 2010 року № 1035 «Про затвердження Порядку призначення та звільнення, а також функції та повноваження податкового керуючого» запропонувала надати податковому керуючому інформацію про необхідність заміни заставного майна, описаного актом опису від 18 березня 2011 року № 2, а також первинні документи, на запропонований для заміни описаного майна, комбайн РКУ-13, інвентарний номер 32777, з детальною характеристикою предмета застави: вага, метраж, розмір, вид, колір, товарний знак, проба, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу, дата вводу в експлуатацію, місцезнаходження майна тощо. З урахуванням викладеного, податковий орган повідомив, що 30 листопада 2012 року податковим керуючим буде здійснена перевірка стану збереження майна ДП «Макіїввугілля», яке перебуває у податковій заставі, згідно акту опису від 18 березня 2011 року № 2, шляхом візуального обстеження цього майна, а також огляд майна запропонованого для заміни. Проте, представник позивача в судовому засіданні надала пояснення, що не заперечувалися представниками відповідача, про те, що перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, податковим керуючим не здійснено.

Позивач, не погодившись з прийнятими рішеннями податкового органу від 16 липня 2012 року № 9682/10/19-1/113-5 та 20 листопада 2012 року № 19987/10/19-1-113-5 про відмову у наданні згоди на здійснення операцій з майном, яке перебуває у податковій заставі, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з вимогою про визнання неправомірними дій Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби щодо прийняття зазначених рішень.

При вирішенні спору колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами. Не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків:

- майно платника податків, надане ним у заставу іншим особам (на час дії такої застави), якщо така застава зареєстрована згідно із законом у відповідних державних реєстрах до моменту виникнення права податкової застави;

- майно, яке належить на правах власності іншим особам та перебуває у володінні або користуванні платника податків, у тому числі (але не виключно) майно, передане платнику податків у лізинг (оренду), схов (відповідальне зберігання), ломбардний схов, на комісію (консигнацію); давальницька сировина, надана підприємству для переробки, крім її частини, що надається платнику податків як оплата за такі послуги, а також майно інших осіб, прийняті платником податків у заставу чи заклад, довірче та будь-які інші види агентського управління;

- майнові права інших осіб, надані платнику податків у користування або володіння, а також немайнові права, у тому числі права інтелектуальної (промислової) власності, передані в користування такому платнику податків без права їх відчуження;

- кошти кредитів або позик, наданих платнику податків кредитно-фінансовою установою, що обліковуються на позичкових рахунках, відкритих такому платнику податків, суми акредитивів, що виставлені на ім'я платника податків, але не відкриті, суми авансових платежів та попередньої оплати за контрактами підприємств суднобудівної промисловості (клас 35.11 група 35 КВЕД ДК 009:2005), отримані від замовників морських та річкових суден та інших плавучих засобів;

- майно, включене до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, у тому числі казенних підприємств. Порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, встановлюється Фондом державного майна України;

- майно, вільний обіг якого заборонено згідно із законодавством України;

- майно, що не може бути предметом застави відповідно до Закону України «Про заставу»;

- кошти інших осіб, надані платнику податків у вклад (депозит) або довірче управління, а також власні кошти юридичної особи, що використовуються для виплат заборгованості з основної заробітної плати за фактично відпрацьований час фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах з такою юридичною особою.

Згідно статті 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

У пункті 89.1 статті 89 Податкового кодексу України встановлено, що право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Пунктом 89.2 статті 89 Податкового кодексу України передбачено, що з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно. У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.

Право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 цього Кодексу (майно, що не може бути предметом застави відповідно до Закону України «Про заставу»), на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, на грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов'язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, а також на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов'язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій.

Право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису, до якого включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Заміна предмета застави може здійснюватися тільки за згодою органу державної податкової служби (пункт 89.7 статті 89 Податкового кодексу України).

Орган державної податкової служби зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі (пункт 89.8 статті 89 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 92.1 статті 92 Податкового кодексу України платник податків зберігає право користування майном, що перебуває у податковій заставі, якщо інше не передбачено законом. Платник податків може відчужувати майно, що перебуває у податковій заставі, тільки за згодою органу державної податкової служби, а також у разі, якщо орган державної податкової служби впродовж десяти днів з моменту отримання від платника податків відповідного звернення не надав такому платнику податків відповіді щодо надання (ненадання) згоди.

У підпункті 14.1.31 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено поняття «відчуження майна». Це - будь-які дії платника податків, унаслідок вчинення яких такий платник податків у порядку, передбаченому законом, втрачає право власності на майно, що належить такому платникові податків, або право користування, зокрема, природними ресурсами, що у визначеному законодавством порядку надані йому в користування.

У пункті 92.2 статті 92 Податкового кодексу України визначено, що в разі відчуження або оренди (лізингу) майна, яке перебуває у податковій заставі, платник податків за згодою органу державної податкової служби зобов'язаний замінити його іншим майном такої самої або більшої вартості. Зменшення вартості заміненого майна допускається тільки за згодою органу державної податкової служби за умови часткового погашення податкового боргу.

Зазначені положення дублюються у розділі IV «Узгодження операцій із заставленим майном» Порядку застосування податкової застави органами державної податкової служби, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 11 жовтня 2011 року № 1273, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 листопада 2011 року за № 1339/20077.

З огляду на вказані вимоги пункту 92.2 статті 92 Податкового кодексу України судом першої інстанції здійснено правильний висновок, що заміна майна, яке перебуває у податковій заставі, допускається за згодою органу державної податкової служби в разі відчуження платником податків такого майна або передачі його в оренду (лізинг).

З листів позивача № 17/149 від 9 липня 2012 року та № 17/246 від 15 листопада 2012 року про надання згоди на заміну майна, яке перебуває в податковій заставі, на інше майно більшої вартості, вбачається, що вони не містять у собі підстав для заміни майна, що знаходиться у податковій заставі, які зазначені в пункті 92.2 статті 92 Податкового кодексу України, та з яких вбачається, що заміна заставного майна в обов'язковому порядку відбувається лише у разі відчуження або оренди (лізингу) даного майна. Наявності зазначених обставин позивачем в листах не вказано, не встановлено таких обставин і при розгляді справи.

Позивачем як підстава для заміни майна вказується необхідність його списання, що не зазначено у статті 92 ПК України та не є для податкового органу обов'язковою підставою для надання згоди на заміну заставленого майна.

За таких обставин, як правильно зазначив суд першої інстанції, надання згоди на заміну заставленого майна повинно відбуватись відповідно до положень пункту 89.7 статті 89 Податкового Кодексу України, яка не містить якихось зобов'язань для податкового органу при наданні такої згоди.

Таким чином, дійсно вказані повноваження відповідача відносяться до дискреційних, тобто таких, які суб'єктом владних повноважень здійснюються на власний розсуд.

У зв'язку з цим колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції помилково способом захисту прав позивача за відсутності встановлення протиправності дій відповідача щодо відмови в наданні згоди на заміну майна, яке перебуває в податковій заставі, а також при встановленні правомірності такої відмови, визначив обов'язок податкового органу повторно розглянути листи позивача про надання такої згоди.

Оскільки надання вказаної згоди відноситься до дискреційних повноважень податкового органу, суд не може своїм рішенням підмінювати ці повноваження. За наявності такої відмови саме позивач зобов'язаний виконати всі необхідні умови та вказівки податкового органу щодо надання всіх необхідних документів, які зазначені податковим органом в своїх листах, та повинен повторно звернутись до податкового органу за наданням згоди на заміну майна, яке перебуває в податковій заставі.

За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів дійшла висновку,що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, його висновки суперечать обставинам справи, що призвело до неправильного її вирішення, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову у задоволенні позовних вимог.

Повний текст виготовлено 17 червня 2013 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року у справі № 805/535/13-а - скасувати.

В задоволенні позову Державного підприємства «Макіїввугілля» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та зобов'язання надати дозвіл на заміну майна, яке перебуває в податковій заставі, відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: Д.В.Ляшенко

Л.В.Ястребова