Ухвала суду № 31868575, 12.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

12 червня 2013 року м. Київ № 826/8919/13-а

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Дегтярьова О.В., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

ТОВ «Виробничо-будівельна компанія «Центренергобуд»

до Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 15 лютого 2013 року № 0000932250, скасування рішення про результати розгляду первинної скарги від 23 квітня 2013 року № 3768/10/12-3-03 та рішення про результати розгляду скарги від 27 травня 2013 року № 3610/6/99-99-10-01-15, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось ТОВ «Виробничо-будівельна компанія «Центренергобуд» з позовом до Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 15 лютого 2013 року № 0000932250, скасування рішення про результати розгляду первинної скарги від 23 квітня 2013 року № 3768/10/12-3-03 та рішення про результати розгляду скарги від 27 травня 2013 року № 3610/6/99-99-10-01-15.

У відповідності до норм п. 1 і 3 ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви, зокрема, з'ясовує, чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України визначено вимоги до позовної заяви, а саме, у позовній заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається позовна заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі; 4) зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) у разі необхідності - клопотання про звільнення від сплати судового збору; про звільнення від оплати правової допомоги і забезпечення надання правової допомоги, якщо відповідний орган відмовив особі у забезпеченні правової допомоги; про призначення судової експертизи; про витребування доказів; про виклик свідків, заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду тощо; 6) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

Частиною другою ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

В порушення зазначених вище норм процесуального законодавства, позивач в тексті своєї позовної заяви: по-перше, зазначив невірне найменування суду, до якого був поданий позов; по-друге, не зазначив свого повного найменування; по-третє, не вказав відомості про свої засоби зв`язку або про відсутність таких.

Також, як вбачається з тексту позову ТОВ «Виробничо-будівельна компанія «Центренергобуд», підприємством оскаржуються податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС від 15.02.2013р. № 0000932250, рішення ДПС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 23.04.2013р. № 3768/10/12-3-03, рішення Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду скарги від 27.05.2013р. № 3610/6/99-99-10-01-15. Натомість позовні вимоги у позові пред`явлені лише до одного відповідача - Міністерства доходів і зборів України.

З огляду на це, та з урахуванням норм п. 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачу необхідно уточнити позовні вимоги або склад відповідачів.

Крім того, частиною третьою ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Так, в силу п. 1, ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Рішення, прийняті суб'єктом владних повноважень можуть породжувати підстави для змін майнового стану фізичної чи юридичної особи. Реалізація рішень, прийнятих суб'єктом владних повноважень, може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно оскарження таких рішень спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна. Зі змісту рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. у справі «Щокін проти України» вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Відповідно до пп. 14.1.7 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України оскарження рішень контролюючих органів - оскарження платником податку податкового повідомлення-рішення про визначення сум грошового зобов'язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку

Отже, вимога про визнання протиправним (скасування) рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо є майновою, на чому наголошується у листі Вищого адміністративного суду України № 165/11/13-12 від 18.01.2012р.

Як зазначалося вище, позивачем оскаржуються: по-перше, податкове повідомлення-рішення від 15.02.2013р. № 0000932250, в якому визначене до сплати грошове зобов`язання на суму 16 200, 00 грн., по-друге - рішення про результати розгляду первинної та повторної скарг від 23.04.2013р. № 3768/10/12-3-03 та від 27.05.2013р. № 3610/6/99-99-10-01-15.

З урахуванням вищенаведеного заявлена позивачем позовна вимога щодо визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 15.02.2013р. № 0000932250 є по своїй суті майновою, а позовна вимога щодо скасування рішень про результати розгляду скарг - немайновою.

У відповідності до ч. 1, 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011р. № 3674-VI (із змінами та доповненнями), ставка судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру становить 1% розміру майнових вимог, але не менше 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня календарного року, в якому подається відповідний позов, та не більше 2 розмірів мінімальних заробітних плат, за подання адміністративного позову немайнового характеру немайнового - 0,03 розміру мінімальної заробітної плати.

При цьому абзацом 1 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2013 рік» від 06.12.2012 № 5515-VI, з 01 січня 2013 року мінімальна заробітна плата становить 1 147, 00 грн.

З аналізу викладеного вбачається, що додана до матеріалів позовної заяви квитанція від 06.06.2013р. за № 16689 про сплату судового збору в розмірі 140, 00 грн. не є належним документом про сплату цього збору, оскільки сплаті підлягає судовий збір у розмірі 169, 41 грн. (тобто, 34, 41 грн. - щодо позовних вимог немайнового характеру та 135, 00 грн. - щодо вимог майнового характеру), а тому позивач має або доплатити судовий збір в розмірі 29, 41 грн., або уточнити свої позовні вимоги у відповідності до суми сплаченого судового збору.

При цьому суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

При цьому, суд зазначає, що нормативно-правовий акт - це офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування.

Правовий акт індивідуальної дії - це правовий акт компетентного органу або посадової особи, виданий на підставі юридичних фактів і норм права, що визначає права, обов'язки або міру юридичної відповідальності конкретних осіб.

Обов'язковою ознакою як нормативно-правового, так і правового акту індивідуальної дії є юридичний характер, тобто обов'язковість його приписів для відповідного суб'єкта (суб'єктів), дотримання якої забезпечується правовими механізмами.

Проте, рішення Міністерства доходів і зборів України та ДПС у м. Києві про результати розгляду скарг не мають юридичного характеру, оскільки не містять обов'язкових для суб'єкта господарювання приписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Враховуючи вищевикладене, позовна заява підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення вищевказаних недоліків до 26 червня 2013 року.

Керуючись ст. 106, п. 3 ч. 1 ст. 107, ч. 1 ст. 108, ст. 160, ст. 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву ТОВ «Виробничо-будівельна компанія «Центренергобуд» залишити без руху.

2. Встановити ТОВ «Виробничо-будівельна компанія «Центренергобуд» строк для усунення недоліків до 26 червня 2013 року.

3. Попередити позивача про те, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута йому відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили та може бути оскаржена у порядку, встановленому в ст. 254 та ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова