Постанова № 31868056, 07.06.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2013 року справа № 813/1229/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Крутько О.В.,

з участю секретаря судового засідання Процько Ю.В.,

представників позивача Ільїнської О.Л., ОСОБА_5,

представника відповідача Шпака В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ТзОВ «Гефест-Львів»

до ДПІ у Радехівському районі Львівської області ДПС

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом про визнання не чинними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Радехівському районі Львівської області ДПС від 18.09.2012 р. № 0000272301 та від 18.09.2012 р. № 0000282301.

Позов мотивується тим, зокрема, що ТзОВ «Гефест-Львів» під час перевірки були надані усі первинні документи в підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ТзОВ «Приват-енерго», на підставі яких підтверджуються понесені витрати, що пов'язуються із власною господарською діяльністю ТзОВ «Гефест-Львів»; ці документи містять в собі всі обов'язкові реквізити первинного документа, сума валових витрат відображена відповідно до норм чинного законодавства; податковий кредит ТзОВ «Гефест-Львів» по господарських операціях з ТзОВ «Приват-енерго» повно і достовірно підтверджений відповідними дійсними податковими накладними, які складені платником ПДВ і містять усі необхідні реквізити, передбачені податковим законодавством; платник податків, маючи намір провести та здійснюючи правочини з контрагентом, не зобов'язаний і навіть не має права перевіряти наявність в нього складських приміщень, виробничих потужностей, транспортних засобів; покладення відповідальності та інших ризиків за можливі протиправні дії третіх осіб на ТзОВ «Гефест-Львів» за відсутності його вини суперечить Конституції України, загальним засадам господарського, цивільного та податкового законодавства; працівники ДПІ у Печерському районі м. Києва у квітні 2012 р., не перевіривши загальнодоступну інформацію про платника податку ТзОВ «Приват-енерго», здійснили вихід за не правильною адресою (100001, м. Київ, пров. Музейний,10), замість дійсної адреси (65080, м. Одеса, вул. Академіка Філатова,23); за даними Єдиного ліцензійного реєстру у ТзОВ «Приват-енерго» наявна чинна ліцензія АВ472030, видана Національною комісією регулювання електроенергетики України, строком дії з 30.07.2009 р. до 29.07.2014 р. на право здійснення господарської діяльності - постачання природного газу за регульованим, за нерегульованим тарифом; висновок відповідача про нікчемність правочину між ТзОВ «Гефест-Львів та ТзОВ «Приват-енерго» є помилковим.

Представники позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві, просили позовні вимоги задоволити, оскаржувані податкові повідомлення-рішення скасувати.

Відповідач у запереченні на позовну заяву посилається на обставини, встановлені плановою виїзною перевіркою ТзОВ «Гефест-Львів» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 18.03.2010 р. по 30.06.2012 р. та акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 26.04.2012 р. № 1039/22-4/36425928 про неможливість проведення перевірки ТзОВ «Приват-енерго» за період лютий, березень, квітень, травень, липень, серпень 2011 року щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість; відповідно до картки платника податків, яка взята з автоматизованої системи співставлень податкового зобов'язання та податкового кредиту встановлено, що 22.03.2012 р. ТзОВ «Приват-енерго» було знято з обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва, станом на 15.10.2012 р. воно знаходиться на обліку в ДПІ у Млинівському районі м. Одеси; ТзОВ «Приват-енерго» не здійснювало і не могло здійснювати операції з придбання товарів (робіт, послуг) від постачальників та подальшого їх продажу на адресу покупців, правочини з придбання та продажу таких товарів (робіт, послуг), укладені ТзОВ «Гефест-Львів» з постачальниками та покупцями, суперечать положенням Цивільного кодексу України, іншим нормативно-правовим актам, а також моральним засадам суспільства, вчинені особами, що не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а отже є нікчемними; Радехівським районним судом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнано винними у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Представник відповідача проти позову заперечив з мотивів, викладених у запереченні на позов, просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач у додаткових поясненнях на позов зазначає, що постанова від 15.10.2012 р. у справі № 1317/1794/2012 про притягнення до адміністративної відповідальності директора ТзОВ «Гефест-Львів та постанова про притягнення до адміністративної відповідальності бухгалтера позивача не можуть мати преюдиціального значення для розгляду даної справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Державною податковою інспекцією у Радехівському районі Львівської області ДПС проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Гефест-Львів» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 18.03.2010 р. по 30.06.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 18.03.2010 р. по 30.06.2012 р., за результатами якої складено акт від 31.08.2012 р. № 24/22-00/36736804.

Перевіркою встановлено порушення ТзОВ «Гефест-Львів», зокрема, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР) (надалі Закон № 334/94), пп.14.1.3 п.14.1 ст.14, п.138.2 ст. 138, п.138.8.1 п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ, заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в періоді, що перевірявся на загальну суму 367218 грн.; порушення п.1.7, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168-97/ВР від 03.04.1997 р. (надалі Закон № 168), п.14.1.181 ст.14, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ, заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період з 18.03.2010 р. по 30.11.2010 та 01.05.2011 по 30.06.2012 р., заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 151264 грн., в т.ч. травень 2011 р. на суму 39333 грн., липень 2011 на суму 54792 грн., серпень 2011 р. на суму 57139 грн. та враховуючи період, який перевірявся позаплановою перевіркою: лютий 2011 року на суму 51524 грн., березень 2011 року на суму 50367 грн., квітень 2011 року на суму 57305 грн.

На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 18.09.2012 р. № 0000272301, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТзОВ «Гефест-Львів» з податку на прибуток приватних підприємств на 367219 грн., з яких 367218 грн. зобов'язання за основним платежем, 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення від 18.09.2012 р. № 0000282301 про сплату грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість у сумі 338443 грн. (310460 грн. зобов'язання за основним платежем, 27983 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону № 334/94 валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. (п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону № 334/94).

Згідно п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону № 334/94 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до п. 1.7 ст. 1 Закону № 168 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4. ст. 7 № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 зазначеного закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (п.7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону).

Згідно п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійсненні операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2 зазначеної статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається даті тієї з подій, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 зазначеного Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 Податкового кодексу України, протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Суд вважає, що позивачем дотримано вищенаведені норми Законів № 334/94 та № 168, а також Податкового кодексу України з огляду на наступне.

Доводи податкового органу про порушення податкового законодавства позивачем ґрунтуються на акті ДПІ у Печерському районі м. Києва № 1039/22-4/36425928 від 26.04.2012 р. про неможливість проведення перевірки ТзОВ «Приват-енерго» за період лютий, березень, квітень, травень, липень, серпень 2011 року щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість. ДПІ у Печерському районі м. Києва було складено акт про незнаходження ТзОВ «Приват-енерго» за місцем реєстрації (адреса: м. Київ, пров. Музейний, буд.10), зроблено висновок, що ТзОВ «Приват-енерго» не володіє офісними та іншими приміщеннями, які потрібні для здійснення господарської діяльності, з боку контрагентів-покупців вбачається незаконне формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТзОВ «Приват-енерго».

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТзОВ «Приват-енерго» з 22.03.2012 р. знаходиться за адресою: 65080, м. Одеса, вул. Академіка Філатова,23.

Правомірним є посилання позивача на те, що підтвердження інформації про те, що ТзОВ «Приват-енерго» станом на 20.04.2012 р. не орендує приміщення за адресою: м. Київ, пров. Музейний, 10 не свідчить про нікчемність правочинів за період І-ІІІ квартали 2011 року.

За даними Єдиного ліцензійного реєстру у ТзОВ «Приват-енерго» наявна чинна ліцензія АВ 472030, видана Національною комісією регулювання електроенергетики України, строком дії з 30.07.2009 р. до 29.07.2014 р. на право здійснення господарської діяльності - постачання природного газу за регульованим, за нерегульованим тарифом.

Зазначене спростовує висновки податкового органу про відсутність у ТзОВ «Приват-енерго» можливості здійснювати постачання природного газу.

Як вбачається з матеріалів справи 24.09.2010 р. ТзОВ «Приват-енерго та ТзОВ «Гефест-Львів» укладено договір № 318/ПГ на поставку природного газу. До зазначеного договору вносились зміни, про що укладені додаткові угоди № 01 від 11.10.2010 р., № 02 від 31.12.2010 р., № 03 від 31.03.2011 р., № 04 від 01.07.2011 р.

Про виконання зазначеного договору сторонами свідчать акти прийому-передачі природного газу від 28.02.2011 р. (а.с. 102-103 Т.1), від 31.03.2011 р. (а.с. 104-105 Т.1), від 30.04.2011 р., (а.с. 106-107 Т.1), від 31.05.2011 р. (а.с. 108-109 Т.1), від 30.06.2011 р. (а.с. 110-111 Т.1), від 31.07.2011 р. (а.с. 112-113 Т.1), від 31.08.2011 р. (а.с. 114-115 Т.1), від 30.09.2011 р. (а.с. 116-117 Т.1).

01.11.2010 р. ТзОВ «Гефест-Львів» та ТзОВ «Приват-енерго» укладено договір на виконання послуг № 331-ВП, предметом якого є забезпечення безперебійного газопостачання.

Виконання вказаного договору підтверджено актами здачі-прийому виконаних послуг від 28.02.2011 р., від 31.03.2011 р., від 30.04.2011 р., від 31.05.2011 р., від 30.06.2011 р., від 31.07.2011 р., від 31.08.2011 р., від 30.09.2011 р.

У матеріалах справи містяться копії належним чином оформлених податкових накладних та докази оплати.

До справи долучено копію договору № 9049/11 про надання послуг з транспортування природного газу від 04.11.2011 р. та акти приймання-передачі природного газу (а.с. 152-154 Т.І).

Отриманий від ТзОВ «Приват-енерго» природній газ позивачем реалізовано, про що свідчать долучені до справи докази (а.с. 186-250 Т.1, 1-28 Т.ІІ).

До матеріалів справи долучено докази наявності у ТзОВ «Гефест-Львів» матеріальних та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності з придбання та роздрібної торгівлі паливом (стисненим газом).

Постачання природного газу знайшло відображення в бухгалтерській та податковій звітності як ТзОВ «Гефест-Львів», так і ТзОВ «Приват-енерго».

З огляду на викладене, суд вважає помилковими та не обґрунтованими доводи податкового органу про те, що досліджувані господарські операції між позивачем та його контрагентом - ТзОВ «Приват-енерго» фактично не здійснювались.

У акті перевірки відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для учасників операції, збитковості спірних операцій, або інших обставин, які б окремо або у сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Факт здійснення позивачем господарських операцій підтверджений відповідними первинними документами, що складені відповідно до вимог чинного законодавства та містять необхідні реквізити.

Посилання представника відповідача на нікчемність договорів позивача та ТзОВ «Приват-енерго» не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В процесі розгляду справи відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

В матеріалах справи відсутні докази визнання недійсними у судовому порядку договорів, укладених ТзОВ «Гефест-Львів та ТзОВ «Приват-енерго».

Що стосується посилання відповідача на постанову Радехівського районного суду Львівської області від 15.10.2012 р. у справі № 1317/1794/2012, якою визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-1 КпАП (порушення ведення податкового обліку) директора ТзОВ «Гефест-Львів» ОСОБА_4 та постанову Радехівського районного суду Львівської області від 10.10.2012 р. у справі № 1317/1793/2012, якою визнано винною у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-1 КпАП головного бухгалтера позивача ОСОБА_5 то слід зазначити наступне.

За наслідками перевірки позивача ДПІ у Радехівському районі Львівської області ДПС були винесені не лише податкові повідомлення-рішення, які оспорюються у даній справі -18.09.2012 р. № 0000272301 та № 0000282301. Податковим органом винесено також податкові повідомлення-рішення № 0000322301 та № 0002641701. Позивач сплатив визначені податковим органом грошові зобов'язання за платежами надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення і прибуткового податку, тобто визнав порушення ведення податкового обліку у цій частині.

З податковими повідомленнями-рішеннями щодо визначення грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість позивач не погодився, оскаржив їх у адміністративному, а згодом у судовому порядку.

Радехівським районним судом Львівської області не досліджувалися обставини, які є предметом з'ясування у даній справі, вищевказані рішення не мають преюдиційного значення.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позовних вимог, скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Радехівському районі Львівської області ДПС від 18.09.2012 р. № 0000272301 та № 0000282301.

Відповідно до вимог ст.ст. 94, 98 КАС України судові витрати у формі сплаченого позивачем судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задоволити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Радехівському районі Львівської області ДПС від 18.09.2012 р. № 0000272301.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Радехівському районі Львівської області ДПС від 18.09.2012 р. № 0000282301

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТзОВ «Гефест-Львів» 4588 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Крутько О.В.