Постанова № 31867658, 23.05.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2013 р. Справа № 804/2267/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПавловського Д. П. при секретаріБесчасові Д.В. за участю представника прокуратури Битяк Н.І. представника позивача представника відповідача -1 представника відповідача -2 Науменко Н.Л. Пруднікової Н.В. Пархоменко С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом прокурора Красногвардійського району м.Дніпропетровськав в особі Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська до приватного підприємства "Спецпромтехніка", відповідач - 2 приватне підприємство «Аеліта» про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

11 лютого 2013р. до суду надійшов даний адміністративний позов, у якому прокурор просить стягнути з Приватного підприємства «Аеліта» (код ЄДРПОУ 14287324, 49019, Дніпропетровська обл., місто Дніпропетровськ, вулиця Булигіна, будинок 1) в дохід держави вартість наданих послуг в розмірі 760 000 грн.; стягнути з Приватного підприємства «Спецпромтехніка» (код ЄДРПОУ 33704722, 51200, Дніпропетровська область, м.Новомосковськ, вул..Сучкова, буд.52, засоби зв'язку невідомі) на користь Приватного підприємства «Аеліта» (код ЄДРПОу 14287324, 49019, Дніпропетровська обл., місто Дніпропетровськ, вулиця Булигіна, будинок 1) 760 000 грн.; стягнути з приватного підприємства «Спецпромтехніка» (код ЄДРПОУ 33704722, 51200, Дніпропетровська область, м.Новомосковськ, вул.Сучкова, буд.52, засоби зв'язку невідомі) на користь приватного підприємства «Аеліта» (код ЄДРПОУ 14287324, 49019, Дніпропетровська обл., місто Дніпропетровськ, вулиця Булигіна, будинок 1) 760 000 грн.

Ухвалою суду від 23 травня 2013р. провадження у частині позовних вимог про стягнути з приватного підприємства «Спецпромтехніка» (код ЄДРПОУ 33704722, 51200, Дніпропетровська область, м.Новомосковськ, вул.Сучкова, буд.52, засоби зв'язку невідомі) на користь приватного підприємства «Аеліта» (код ЄДРПОУ 14287324, 49019, Дніпропетровська обл., місто Дніпропетровськ, вулиця Булигіна, будинок 1) 760 000 грн. - закрито.

Позовні вимоги обґрунтовано адміністративним позовом від 11.02.2013р.

Також, у судовому засіданні були досліджені письмові докази, а саме: копії договору про виконання робіт № 60 від 10.08.2009, актів приймання-передачі виконаних робіт № 324/09, № 203-09, 418-09 та № 86-10 від 31.08.2009, від 30.09.2008, від23.07.2009 року та від 30.04.10, податкових накладних № 412, № 505, № 412 та № 575 від 30.04.10, від 31.08.09, від 23.07.09 та від 30.09.09, вироку Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 03.04.12 по кримінальній справі №1-436/21/12, постанови Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 05.08.11 по кримінальній справі №1-301/11 Акту від24.09.2012 року № 1420/22-2-17/1428732 про результати документальної перевірки ПП «Аеліта» з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства при здійсненні фінансово-майнових операцій по взаємовідносинам з підприємствами ПП «Сервістранс-Н-09», ПП «Автопромресурс Н-09» , ПП «Спецпромтехніка». За період з 01.07.2009 року по 17.09.2012 рік.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

10.08.2009 року між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 було укладено Договір про надання послуг № 60, згідно якого Відповідач-1 зобов'язувався у рамках договірної ціни виконати клінінгові послуги (прибирання зовнішнє та прибирання приміщень) автокомплексів за адресами: м. Дніпропетровськ, вул. Булигіна, 17; м. Дніпропетровськ, вул. Павлова, 12; м. Дніпропетровськ, пр. Правди, 34-Б; м. Павлоград, вул. Дніпровська, 573/1 (п. 1.1. Договору).

Сторонами Договору встановлено, що Відповідач-1 зобов'язується виконати роботи у період з 10.09.2009 року до 31.09.2009 року. При виникненні обставин, не залежних від Відповідача-2, які заважатимуть здійснити роботи у оговорений час, Відповідач-1 може поставити перед Відповідачем-2 питання про зміну строків виконання робіт (п. 2.1. Договору).

На виконання зобов'язання за Договором, Відповідачем-1 Відповідачу-2 було надано послуги, визначені предметом Договору, на загальну суму 760000,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 126666,34 грн., що підтверджується актами прийому-передачі, наявними в матеріалах справи та податковими накладними, наявними в матеріалах справи.

Так, 24.09.2012 року Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська було проведено виїзну документальну перевірку Відповідача-2 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансово-майнових операцій по взаємовідносинам, зокрема, з Відповідачем-1 за період з 01.07.2009 року по 17.09.2012 року, результати якої оформлено актом № 1420/22-217/1428732 від 24.09.2012 року.

Перевіркою встановлено, що при здійснені фінансово-господарської діяльності Відповідачем-1 встановлено ознаки фіктивності, передбачені ст. 55-1 ГК України.

Вказані обставини Позивач підтверджує вироком Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 03.04.2012 року по кримінальній справі № 1-436/21/12 та постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05.08.2011 року по кримінальній справі № 1-301/11.

Так, на думку Позивача, зазначені рішення Самарського районного суду м.Дніпропетровська в повній мірі обґрунтовують зазначені в Акті перевірки порушення Відповідачем-1 норми чинного законодавства та свідчать про відсутність реальності вчиненого Відповідачем-1 та Відповідачем-2 у 2009 році правочину.

Згідно вказаних кримінально-процесуальних документів, особами ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_9 у складі організованої злочинної групи, було зареєстровано фірми (в тому числі, й Відповідача-1) з метою здійснення та прикриття незаконної діяльності з переведення грошових коштів із безготівкової у готівкову форму та незаконному формуванню податкового кредиту по ПДВ.

Згідно ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Як зазначено в п. 24 Постанови пленуму ВСУ від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Необхідно врахувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

З викладеного слідує, що необхідною умовою для визнання правочину, оформленого Договором № 60 від 10.08.2009 року, фіктивним є встановлення судом наявності умислу всіх сторін правочину - Відповідача-1 та Відповідача-2.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначено ст. 203 ЦК України, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 1 ст. 204 ЦК України закріплено принцип правомірності правочину (презумпцію правомірності правочину). Тобто, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Стаття 215 ЦК України розрізняє нікчемні та оспорюванні правочини. Відмінність оспорюваних правочинів від нікчемних правочинів полягає в тому, що оспорюванні правочини є дійсними, такими, що породжують цивільні права та обов'язки. Проте їхня дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою стороною у судовому порядку. Тобто, відносно оспорюваного правочину існує виключно судовий порядок (спеціальні правила) визнання правочину недійсним.

Згідно п. 18 Постанови пленуму ВСУ від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України ( 254к/96-ВР )); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Як вбачається з ч. 5 п. 18 Постанови пленуму ВСУ від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», однією з ознак правочину як такого, що порушу, публічний порядок є наявність хоча б у однієї із сторін цього правочину вини, що виражається в намірі порушити публічний порядок, яка підтверджується вироком суду у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно із ч.1 ст.208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже - нікчемним. Як зазначено у ч.2 ст.215 ЦК України, визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

За вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені ч.1 ст.208 ГК України. За змістом статті це можливо лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Зазначені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Для стягнення цих санкцій є необхідною наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Так, згідно вироку Самарського районного суду м.Дніпропетровська у кримінальній справі №1-436/21/12 від 03.04.2012р., встановлено, що директор ПП «Спецпромтехніка» ОСОБА_10 здійснював фіктивне підприємництво та відповідно не здійснював фактичної фінансово-господарської діяльності, але судом враховані і пояснення директора ПП «Аеліта», який пояснив що мав фінансово-господарські відносини із контрагентом ПП «Спецпромтехніка», зазначивши з приводу укладання та виконання договору № 60, від 10 серпня 2009 року та Актів здачі-прийомки виконаних робіт № 324-09 від 31.08.2009 року, 203-09 від 30.09.2008 року, 418-09 від 23.07.2009 року та 86-10 від 30.04.2010 року наступне: Для виконання ремонтних та прибиральних робіт, що вказані в вищезазначених актах, необхідність яких виникла в процесі господарської діяльності ПП «Аеліта», підприємством було укладено договір, та за результатами виконання робіт складено відповідні акти з ПП «Спєцпромтехніка», в якому було погоджено вартість, об'єми та строки виконання робіт. На час укладання договору, підписання актів виконаних робіт ПП, «Спєцпромтехніка» мало свідоцтво про реєстрацію встановленого зразка, перебувало та значилось в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, як цілком легітимне підприємство, яке зареєстроване Виконавчим комітетом Новомосковської міської ради Дніпропетровської області 17.10.2005 року у відповідності до норм діючого законодавства України, та на час взаємовідносин з ПП «Аеліта» директором ПП «Спєцпромтехніка» був ОСОБА_10, який відповідно до даних, зазначених в реєстрі був уповноважений представляти ПП «Спєцпромтехніка» у правовідносинах з іншими юридичними особами без довіреності та мав право підписувати (укладати) договори.

Тобто, як вказав у своїх поясненнях директор ПП «Аеліта» (відповідач-2) який укладав угоду з ПП «Спєцпромтехніка» (відповідачем-1), він не мав фізичної можливості особисто зустрічатись з кожним покупцем, директором, або представником контрагента в момент укладання, або виконання договорів та в цьому і немає необхідності, адже законодавством України передбачений порядок укладання договорів, який ні ПП «Аеліта», ні ним, як директором підприємства порушений не був. Враховуючи досить тривалий строк (більше трьох років) з моменту укладання договору, та велику кількість контрагентів ПП «Аеліта», він на цей час не може точно пригадати, яким чином проводилось попереднє узгодження умов договору, але це напевне відбувалось шляхом телефонного спілкування з директором або представником ПП «Спецпромтехніка». На час укладання та виконання договорів жодної інформації, щодо можливої незаконної діяльності ПП «Спецпромтехніка» він не мав. Додатково директор пояснив, що прибиральні (клінінгові) та ремонтні роботи, зазначені в договорі № 60, від 10 серпня 2009 року та Актах здачі-прийомки виконаних робіт № 324-09 від 31.08.2009 року, 203-09 від 30.09.2008 року, 418-09 від 23.07.2009 року та 86-10 від 30.04.2010 року виконані за договором силами виконавця ПП «Спецпромтехніка», є наявне підтвердження їх виконання (фото та акти виконаних робіт підписані повноважними особами та, скріплені печатками надавались суду), кошти за виконані роботи були перераховані на розрахунковий рахунок Виконавця робіт ПП «Спецпромтехніка» та складені податкові накладні № 412 від 30.04.2010 року, №575 від 30.08.2008 року, № 412 від 23.07.2008 року, № 505 від 31.08.2008 (ці докази є в матеріалах справи). Претензій з приводу виконання умов зазначеного вище договору між сторонами немає, факт виконання робіт (надання послуг), підтверджується наявністю зазначених вище документів, які належним чином оформлені, підписані, скріплені печатками та мають всі реквізити, що вимагаються законом.

Таким чином, при прийняті рішення по суті судом враховано вирок Самарського районного суду м.Дніпропетровська у кримінальній справі №1-436/21/12 від 03.04.2012р., але також враховані обставини викладені та документально підтверджені у ході судового розгляду представником відповідача-2, що фактично директор ПП «Аеліта» ймовірно не бачив директора ПП «Спєцпромтехніка» - ОСОБА_10 та на час укладання договору, підписання актів виконаних робіт ПП «Спєцпромтехніка» мало свідоцтво про реєстрацію встановленого зразка, перебувало та значилось в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, було погоджено вартість, об'єми та строки виконання робіт які фактично були виконані та документально підтверджені.

Отже, вказана у змісті позовних вимог наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства у відповідача-2 (ПП «Аеліта») при здійсненні фінансово-господарської діяльності з відповідачем-1 (ПП «Спєцпромтехніка») - судом не встановлена. Також, ані вищевказаним вироком Самарського районного суду м.Дніпропетровська, ані іншими доказами, не встановлені особи які надавали послуги, виконували роботи та фактично здійснювали фінансово-господарську діяльність від імені директора ПП «Спєцпромтехніка» - ОСОБА_10, також з боку представників прокуратури та податкового органу жодного доказу з цього приводу суду не надано.

За таких підстав, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова складена у повному обсязі 27 травня 2013р.

Суддя Д.П. Павловський