Постанова № 31867615, 07.06.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

07 червня 2013 р. Справа № 802/2487/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Жданкіної Н.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Ємельянова Родіона Ігоровича

позивача: Бойка Д.Д.

відповідача: Лесика В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: приватного підприємства "Стар Кар"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції

про: визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося приватне підприємство "Стар Кар" з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Вінницькою ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.01.2013р. За результатами перевірки податковим органом складено акт №14052205/37489652 від 11.04.2013 р. Під час перевірки відповідачем виявлено порушення п. 198.6 ст. 198, п. 200.2 ст. 200 ПК України та винесено податкове повідомлення-рішення форми "В4" №0002042205 від 13.05.2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 139375 грн. Крім того, під час перевірки виявлено порушення вимог п. 134.1 ст. 134, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України в результаті чого відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0002032205 від 13.05.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 182337,00 грн. Позивач не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями, оскаржив їх до суду та просив суд визнати їх протиправними та скасувати.

Ухвалою суду від 27.05.2013 року відкрито провадження у адміністративній справі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити адміністративний позов, з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача щодо заявлених вимог заперечує та просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову, з підстав викладених в письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення сторін, надавши оцінку усім доказам, що знаходяться у матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову, з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, Виконавчим комітетом Вінницької міської ради 27.12.2010 року зареєстровано приватне підприємство "Стар Кар". Згідно довідки АА №689698 з ЄДРПОУ основними видами діяльності за КВЕД-2010 є допоміжна діяльність у сфері транспорту; торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами; оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів. (а.с. 210)

На наказу Вінницької ОДПІ від 27.03.2013 року №1180/22 та в порядку ст. 78 ПК України, відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП "Стар Кар" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при проведенні господарських операцій з ТОВ "Ферріт Д", ПП "АТМ", ТОВ "ВК Віконні системи", ТОВ "Галактика М", ПП "Екоскан Сервіс", ТОВ "Ангстрем Континенталь", ТОВ "Дидактика", ТОВ "Ліга", ТОВ "Лігран", ТОВ"Матадор", ТОВ "Ривс", ТОВ "Старт Д", ТОВ "Супутник", ПП "Транс-Атлантіка Сервіс", ТОВ "Шоковіта", ПП "Мегіур", ТОВ "Техніка" за період з 01.01.2010 р. по 31.01.2013р.

За результатами перевірки податковим органом складено акт №1405/2205/37489652 від 11.04.2013р. про результати позапланової виїзної документальної перевірки ПП "Стар Кар" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при проведенні господарських операцій за період з 01.01.2010 р. по 31.01.2013р.

Під час перевірки встановлено порушення п. 198.6 ст. 198, п. 200.2 ст. 200 ПК України, в результаті чого, підприємством було занижено податок на додану вартість у розмірі 139375 грн.

Крім того, було встановлено порушення п. 134.1 ст. 134, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого, на думку відповідача, підприємством було занижено податок на прибуток в сумі 182337,00 грн.

Свої висновки податковий орган обґрунтовує тим, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту та до складу валових витрат операції із його контрагентом - приватним підприємством «АТМ».

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі вищезазначених висновків акту перевірки, Вінницька ОДПІ винесла податкове повідомлення-рішення форми "В4" №0002042205 від 13.05.2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 139375 грн. та податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0002032205 від 13.05.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 182337,00 грн.

В свою чергу, позивач не погоджуючись із вищезазначеними податковими повідомленнями -рішеннями, оскаржив їх до суду, просив суд визнати їх протиправними та скасувати.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема із акту перевірки, податковим органом були встановлені порушення п.198.6 ст. 198, п. 200.2 ст. 200, п. 134.1 ст. 134, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України.

Так, на думку податкового органу, зазначені порушення виникли у зв'язку із тим, що господарські операції позивача з ПП "АТМ" не мають реального настання правових наслідків у фінансово-господарських відносинах.

Свої доводи відповідач обґрунтовує тим, що підставою визнання господарських операцій сумнівними є висновки акту перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 21.12.2012 року № 7198/22-4/24606641 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності ПП "АТМ" з питань дотримання вимог податкового законодавства. Також, податковий орган зазначає, що акти здачі-приймання послуг не відповідають вимогам чинного законодавства, а саме: не містять інформації які саме транспортні засоби сертифіковано, які угоди у зв'язку з цим укладено і які витрати понесені у зв'язку із виконанням умов договору.

За таких обставин відповідач робить висновок про відсутність у позивача наміру реального створення правових наслідків, які обумовлюються правочинами (ст.234 ЦК України) з метою формування штучного податкового кредиту.

Суд не погоджується із такими висновками податкового органу з огляду на наступне.

Так, згідно з п.п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Також, пункт 14.1.27. ст.14 ПК України визначає, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Стаття 134 ПК України передбачає, що об'єктом оподаткування у цьому розділі є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Як вбачається із матеріалів справи, податковий орган обґрунтовує свої висновки, посилаючись на акт перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 21.12.2012 року № 7198/22-4/24606641 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства ПП "АТМ". Як вбачається із даного акта, податковим органом була проведена перевірки контрагента позивача - ПП "АТМ" та встановлено факт відсутності реального здійснення господарських операцій на підставі формування податкового кредиту від підприємств; відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської.

Проте, суд звертає увагу на те, що у даному випадку зазначені обставини ніяким чином не пов'язаний з господарською діяльністю позивача.

В подальшому, податковий орган робить висновок, що фінансові-господарські операції між ПП "АТМ" та позивачем не мають реального характеру. Інших доводів щодо порушення позивачем норм податкового законодавства - податковий орган не наводить.

Суд критично ставиться до таких посилань відповідача , з огляду на наступне.

Так, констатація фактів порушень законодавства, що ґрунтується лише на сумнівах та припущеннях, є неприпустимою при складанні офіційного документу органу державної податкової служби (акту перевірки).

Зазначене є порушенням п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 року № 984, згідно якого факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В контексті даної спірної ситуації акт не містить будь-якого документального підтвердження стосовно не виконання фінансово-господарських взаємовідносин позивача по взаєморозрахунках з контрагентом, а викладені в ньому висновки не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Разом з тим, як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010р. № 1112/11/13-10 (далі-Інформаційний лист), у разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

Крім цього, з врахуванням правової позиції Верховного Суду України, ВАСУ зазначає, що одним із етапів встановлення судом обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, є встановлення факту-здійснення господарської операції шляхом дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договорів, актів виконаних робіт, документів про перевезення, зберігання товарів тощо. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій. Крім того, дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та або бюджетне відшкодування.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач протягом періоду, що перевірявся, уклав договір доручення про надання інформаційно-консультаційних послуг на проведення робіт щодо сертифікації продукції №5-5/12Д від 05.05.2012р. з ПП "АТМ". Так, відповідно до п.1.1. договору Повірений за дорученням Довірителя зобов'язується в інтересах останнього здійснювати від імені Довірителя та за його рахунок юридичні дії відносно проведення робіт щодо сертифікації продукції та послуг, що надає Довіритель. У п. 3.2 цього договору передбачено надання повіреному коштів на виконання робіт/послуг, зазначених у розділі 1 Договору, а також компенсація Повіреному витрат, понесених у зв'язку із виконанням доручення.

На підтвердження факту здійснення зазначених операцій, позивач надав вищезазначений договір доручення, акти здачі-приймання робіт, податкові накладні та їх реєстр, картки рахунку 6852 «розрахунки з контрагентом», рахунки на оплату.

У судове засідання представник позивача також надав письмові пояснення щодо необхідності залучення його контрагента для здійснення діяльності позивача та щодо самої процедури проведення сертифікації транспортного засобу.

Так, відповідно до п.1.1. Правил обов'язкової сертифікації дорожніх транспортних з складових та приладдя, затвердженого Наказом Державного комітету України по стандартизації меті сертифікації N 23 від 17.01.1997 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 лютого 1997 року за № 29/1833 (надалі - Правила), ці Правила встановлюють порядок та вимоги до проведення обов'язкової сертифікації дорожніх транспортних засобів (ДТЗ), їх складових та приладдя в Українській державній системі сертифікації продукції - Системі сертифікації УкрСЕПРО (далі - Система).

Ці правила є обов'язковими для органів із сертифікації ДТЗ, акредитованих випробувальних лабораторій (центрів), а також суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та фізичних осіб, у тому числі іноземних. Згідно п 2.4. Правил Сертифікація ДТЗ, складових частин, що були в користуванні і ввозяться в Україну, - це процедура, під час якої перевіряється і засвідчується відповідність конструкції виробу вимогам чинних в Україні нормативно-правових актів, нормативів і стандартів, а також стан (наявність змін конструкції) на час увезення в Україну. Відповідно до Митних правил, ввезення та територію України дорожніх транспортних засобів, які не мають відповідного сертифіката, забороняється. Відповідно до п. 4.1.1 зазначених Правил, для проведення сертифікації нових ДТЗ, їх складових частин та приладдя, заявник подає до органу із сертифікації заявку, згідно з додатками.

Так, на виконання зазначених правил, позивач звернувся до призначеного та уповноваженого наказом Держспоживстандарту № 559 від 09.12.2010 року органу з сертифікації - ОС ДП УкрНДНЦ. Зазначений орган з сертифікації надав відомості про вимірювальні лабораторії, в розпорядженні яких є копії протоколів сертифікаційних випробувань, раніше проведених в акредитованих випробувальних лабораторіях (центрах) України. Таким чином, як пояснив представник позивача, перед проведенням сертифікаційних випробувань або їх підтвердженні позивач право обрати будь-яку з них, зважаючи на швидкість оформлення сертифікату відповідності на транспортні засоби, які вже знаходились на митному кордоні України. Оскільки за зберігання транспортних засобів на митному майданчику стягується плата, строки оформлення вказаних сертифікатів є визначальними при обранні акредитованої лабораторії. Так, з метою запобігання виникненню збитків, пов'язаних зі зберіганням техніки на митному майданчику, позивач звернувся до ПП «АТМ», яке співпрацювало з акредитованими лабораторіями та надавало гарантію оформлення сертифікатів не пізніше 3-х робочих днів з дня подачі документів.

Так, 05 травня 2012 року між ПП «Стар Кар» та ПП «АТМ» був укладений Договір про надання інформаційно-консультаційних послуг № 5-5/12-Д від 05.05.2012 року. На виконання зазначеного договору, ПП «АТМ» подало до вимірювальної лабораторії відповідні документи згідно переліку, провело оплату видачі акредитованою лабораторією сертифікатів відповідності та отримало зазначені сертифікати, які передало ПП «Стар Кар». Вартість робіт акредитованої лабораторії з виготовлення одного сертифікату відповідності становила 1856,25 грн., крім того ПДВ 20%. Також, згідно умов договору ПП «АТМ» отримало від ПП «Стар Кар» комісійну винагороду за підготовку одного комплекту документів в розмірі 18,75 грн.. крім того ПДВ 20%.

Оскільки зазначені ДТЗ після їх ввезення в Україну були реалізовані, вартість вказаних послуг Повіреного ПП «АТМ» відноситься до складу валових витрат Довірителя та пов'язана з основним в діяльності ПП «Стар Кар», яким є імпорт автомобільної техніки в Україну.

Щодо посилань податкового органу про неналежне оформлення позивачем актів здачі-приймання виконаних робіт, то суд ставиться до них критично, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач протягом періоду, що перевірявся, уклав договір доручення про надання інформаційно-консультаційних послуг на проведення робіт щодо сертифікації продукції №5-5/12Д від 05.05.2012р. з ПП "АТМ".

Факт надання зазначених послуг підтверджується актами здачі-приймання інформаційно-консультаційних послуг на проведення робіт щодо сертифікації дорожньо-танспорного засобу (а.с.35-54). Зазначені акти містять реквізити сторін, у них зазначені номер договору та номери заявок, ціна послуги та розмір винагороди повіреному. У даному випадку, так як операції є стандартними та здійснюються на підставі заявок, то немає необхідності у детальному описі усіх дій, які здійснив контрагент на виконання умов договору, а тому доводи податкового органу про незазначеність змісту господарської операції - не відповідають дійсності. Також, зазначені акти підписані сторонами та скріплені печатками.

Таким чином, за відсутності в цих документах недоліків, які згідно ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, що спричиняють втрату первинними документами юридичної сили та доказовості - в такому випадку немає правових підстав для неврахування цих документів як доказів дійсності укладання та виконання угод.

Отже, господарські операції, фактично здійснювані позивачем, підтверджуються оформленими належним чином документами.

Крім того, за змістом наведених норм, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), які в подальшому використовуються у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та валових витрат.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, до Дніпропетровського окружного адміністративного суду ПП "АТМ" подано адміністративний позов про визнання протиправними дії державної податкової інспекції у Бабушинському районі щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки. За результатами розгляду адміністративної справи №804/1268/13-а адміністративний позов приватного підприємства "АТМ" до державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправними дії державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "АТМ", за результатами якої складено Акт № 7198/22-4/24606641, на який посилався податковий орган як на підставу визнання операцій безтоварними.

Враховуючи вище викладене, суд не вбачає порушення позивачем норм Податкового кодексу України, оскільки вчинення господарських операцій із контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних та інших первинних документів, які не суперечать нормам Законів.

Дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Враховуючи викладене суд прийшов до висновку, що висновки акту перевірки є не обґрунтованими, суперечать законодавству з питань оподаткування та фактичним обставинам справи, а тому податкові повідомлення-рішення прийняті на його основі є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Мотивація та докази, на які посилається відповідач заперечуючи проти позову, не дають суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували доводи позивача, а встановлені у справі обставини не підтверджують позиції відповідача покладеної в основу оскаржуваних рішень.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції від 13 травня 2013 року № 0002032205 та № 0002042205 .

Стягнути на користь позивача судові витрати у розмірі 2294,00 грн. шляхом їх безспірного списання органами Казначейської служби з рахунків Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна