Постанова № 31867558, 13.06.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2013 року № 810/2322/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд"

до

Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.04.2013 №0005471502, №0005461502 та №0005441502.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підприємством у жовтні 2012 року подані уточнюючі розрахунки, в яких виправлено самостійно виявлені помилки за жовтень 2011 року, за грудень 2011 року, за січень 2012 року та включено до складу податкового кредиту суми на підставі податкових накладних, виписаних у 2011-2012 роках. Передбачений положеннями Податкового кодексу України строк для подання уточнюючого розрахунку та заяв про повернення надміру сплачених коштів або про їх відшкодування становить 1095 днів. Також зазначив, що до розгляду даної справи слід підходити з урахуванням принципу презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акту припускає неоднозначне (множинне) трактування прав. На думку позивача норми Податкового кодексу України допускають множинне трактування прав позивача у зв'язку з чим наполягає на правомірності дій ТОВ "Фоззі-Фуд". Крім того, позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що камеральні перевірки уточнюючих розрахунків позивача були проведені податковим органом з порушенням встановленого 30-ти денного строку на їх проведення (а саме через 4 місяці з дня їх подання), а відтак вважає, що викладені у складених за результатами таких перевірок актів висновки податкового органу не можуть братись судом до уваги, оскільки отримані з порушенням закону. Враховуючи наведене, позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач будь-яких заперечень проти позову та пояснень до суду не надав.

Представник позивача до початку розгляду справи по суті 13.06.2013 подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності у порядку письмового провадження.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, але про причини своєї неявки суд не повідомив.

Згідно з ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Крім того, частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідачем не надано суду доказів поважності причин неможливості забезпечення явки представника відповідача на судове засідання, а тому суд на підставі ч. 4 та ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливим розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 05.10.2012 ТОВ "Фоззі-Фуд" за допомогою засобів електронного зв'язку подано до ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок, якими уточнено показники податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень 2011 року, за грудень 2011 року, за січень 2011 року, а саме виправлено показники додатку 5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)".

Уточнюючі розрахунки та додатки 5 прийнято органом державної податкової служби в порядку п.п.49.9.1 п. 49.9 ст. 49 Податкового кодексу України, про що платнику податків надіслано квитанції № 2 від 05.10.2012.

В подальшому, 22.03.2013 ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС на підставі п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України проведено камеральні перевірки даних, задекларованих в уточнюючих розрахунках з податку на додану вартість за жовтень 2011 року, за грудень 2011 року, за січень 2011 року.

За результатами проведених перевірок складено Акти від 22.03.2013 №237/1502/32294926 (уточнюючий розрахунок за жовтень 2011 року), №235/1502/32294926 (уточнюючий розрахунок за грудень 2011 року), №236/1502/32294926 (уточнюючий розрахунок за січень 2012 року), якими зафіксовано порушення платником податку вимог п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що полягало у включенні до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сум ПДВ згідно податкових накладних, строк із дати складання яких перевищує 365 днів, що в свою чергу призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень 2011 року на суму 21868 грн., за грудень 2011 року на суму 32257 грн., за січень 2012 року на суму 20186 грн.

На підставі висновків вказаних вище Актів перевірок від 22.03.2013 податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме:

- №0005471502 від 16.04.2013, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем "податок на додану вартість" у розмірі 30279 грн., з яких: 20186 грн. - за основним платежем; 10093 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0005461502 від 16.04.2013, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем "податок на додану вартість" у розмірі 48385,50 грн., з яких: 32257 грн. - за основним платежем; 16128,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0005441502 від 16.04.2013, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем "податок на додану вартість" у розмірі 32802 грн., з яких: 21868 грн. - за основним платежем; 10934 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із висновками відповідача щодо порушення вимог п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а також податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Викладені в акті перевірки висновки відповідача про порушення позивачем положень абз. 3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України суд вважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах закону з огляду на наступне.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України (далі по тексту - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, повноваження і обов’язки посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п."а" п. 198.1 ст. 198 ПК України придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг надає платнику податків право на віднесення сум ПДВ у складі вартості таких товарів/послуг до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме, дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з абз. 3 п. 198.6 ст. 198 ПК України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Разом з тим, згідно із нормою частини 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний, зокрема: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 цього Кодексу крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Також нормами п. 201.14 та 201.15 ст. 201 розд. V "Податок на додану вартість" ПК України визначено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу (абз. 1 п. 201.15 ст. 201 ПК України).

Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

У розумінні норм абз. 1 п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною (абз. 3 п. 46.1 ст. 46 ПК України).

Форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики (абз. 1 п. 46.5 ст. 46 ПК України).

Пунктами 49.3 і 49.4 зазначеного Кодексу встановлено, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

При цьому платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до органу державної податкової служби в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Крім того, згідно з абз. 2 п. 201.15 ст. 201 ПК України платники податку на додану вартість щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Платник податків відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, одночасно нормами п. 50.1 ст. 50 цього Кодексу передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу - тобто 1095 днів) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

За вимогою норми п. 50.2 ст. 50 ПК України платник податків під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

У разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період (п. 50.3 ст. 50 ПК України).

Аналогічні норми містяться в розд. IV і ІХ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492 (далі - Порядок), що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за № 1490/20228.

Так, відповідно до положень п. 1-3 розд. IV "Внесення змін до податкової звітності" цього Порядку в разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 розділу II Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку.

Внесення змін до податкової звітності за результатами самостійного виявлення помилок здійснюється у порядку, визначеному статтею 50 розділу II Кодексу.

У разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку чи декларації, до якої включені уточнені показники, повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.

Розділом IX такого Порядку передбачений Порядок заповнення уточнюючого розрахунку, форма якого затверджена названим вище наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492. Зокрема, в п. 7 цього розділу Порядку зазначено, що у разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.

З контексту вищенаведених норм податкового законодавства вбачається, що законодавцем надано право платнику податків з урахуванням строку 1095 днів та обмежень, визначених п. 50.2 ст. 50 ПК України, вносити зміни, уточнення та виправляти помилково занесені показники податкової звітності з податку на додану вартість, без конкретизації типів таких помилок (тобто арифметичного або методологічного характеру, механічних описок, тощо).

Крім того, суд враховує положення ст. 4 ПК України, які визначають принципи податкового законодавства. Так, одним із визначальних положень податкового законодавства є презумпція правомірності рішень платника податку.

Відповідно до п.п.4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Це також кореспондується з п. 56.21 ст. 56 ПК України, відповідно до якого у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Отже, тлумачення вказаних принципів передбачає, що платник податків не може бути притягнутий до відповідальності, якщо він діяв з врахуванням норм п. 56.21 ст. 56 та п.п.4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів.

Це також наголошено в рішенні Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України", відповідно до якого суд дійшов висновку про порушення прав заявника, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема, у зв’язку з тим, що національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника - платника податку, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

Отже, з урахуванням наведених вище норм податкового законодавства позивач після самостійного виявлення помилок зобов’язаний був надіслати уточнюючий розрахунок до податкового органу для усунення відповідних недоліків, а тому дії позивача повністю відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки можливість подання уточнюючого розрахунку передбачена п. 50.1 ст. 50 ПК України без встановлення будь-яких винятків.

Крім того, суд враховує те, що податкові накладні, які не були включені до податкового кредиту в жовтні 2011 року, в грудні 2011 року та в січні 2012 року, були отримані позивачем у вказані періоди, що підтверджується копіями конвертів, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на викладене, застосування абзацу третього п. 198.6. ст. 198 ПК України до спірних правовідносин визнається судом помилковим, оскільки податковий кредит був підтверджений відповідними податковими накладними, що свідчить про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.

Суд також при прийнятті рішення у справі враховує те, що відповідачем були проведені камеральні перевірки податкової звітності з ПДВ ТОВ "Фоззі-Фуд" з порушенням передбаченого ПК України 30-ти денного строку.

Так, в силу п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральною перевіркою згідно із п.п.75.1.1 п. 75.1 ст.75 ПК України вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Відповідно до п. 76.1 ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згідно п. 200.10 ст. 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

З огляду на те, що уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок, якими уточнено показники податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень 2011 року, за грудень 2011 року, за січень 2011 року, було подано позивачем 05.10.2012, а камеральні перевірки проведені лише 22.03.2013, суд вважає, що зазначені перевірки відповідачем проведено з порушенням встановленого ПК України строку для її проведення.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В силу частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, виходячи з встановлених судом обставин та наведених вище норм податкового законодавства, а також враховуючи те, що ДПІ не доведено наявності інших обставин, які б спростовували доводи позивача в контексті спірних відносин, суд приходить до висновку, що спірні рішення не відповідають наведеним вище вимогам податкового законодавства, а отже є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69, 70, 71, 86, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби від 16.04.2013 №0005471502, №0005461502 та №0005441502.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" (код ЄДРПОУ 32294926) сплачений судовий збір у розмірі 1114 (одна тисяча сто чотирнадцять) грн. 67 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.