Постанова № 31867345, 12.06.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2013 р. Справа № 804/4671/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтепаненко В.В. при секретаріНовченко Є.Ю. за участю: представника позивача представника відповідача Бяльського О.В. Гагарського А.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ленора» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ленора» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому із врахуванням заяви про зміну предмету позову просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби №0000062207 від 06.12.2012 року та №0000132207 від 21.02.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки, щодо порушення позивачем податкового законодавства, є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що висновки, зроблені в акті перевірки, відповідають фактичним обставинам, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України. Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (надалі ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Ленора» (надалі ТОВ «Ленора») з питання достовірності формування від'ємного значення (р.24) згідно декларації за липень 2012 року, за результатами якої складено акт від 27.11.2012 року №1609/2271.

Згідно висновків акту перевірки позивачем допущено порушення:

- п.200.4, п.200.6 ст.200 Податкового Кодексу, ТОВ «Ленора» занижено суму бюджетного відшкодування та як наслідок завищено суму залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24), задекларованого підприємством у декларації з ПДВ за липень 2012 року у сумі 181 296 грн.;

- п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» підприємством завищено податковий кредит у сумі 164200,00 грн.

06.12.2012 року ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В4» №0000062207, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 181 296,00 грн., та форми «Р» №0000072207, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 205 250,00 грн.

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «Ленора» подало первинну скаргу до Державної податкової служби у Дніпропетровській області.

Для прийняття рішення по даній скарзі листом від 14.01.2013 року №154/10/10-25 ДПС у Дніпропетровській області зобов'язала ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська провести перевірку ТОВ «Ленора», за результатами якої було складено акт від 31.01.2013 року №289/22-7/32466358 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ленора» з питання доопрацювання достовірності формування від'ємного значення (р.24) згідно декларації за липень 2012 року».

14.02.2013 року Рішенням Державної податкової служби у Дніпропетровській області №719/10/1025 скаргу позивача задоволено частково, зокрема, податкове повідомлення рішення №0000062207 від 06.12.2012 року про зменшення ТОВ «Ленора» на 181 296 грн. від'ємного значення суми податку на додану вартість залишено без змін, а податкове повідомлення рішення №0000072207 від 06.12.2012 року скасовано в частині 156 613 грн. визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість (основний платіж 125 191 грн., штрафні (фінансові) санкції - 31 422 грн.), в іншій частині залишено без змін.

21.02.2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000132207, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем 48 637,00 грн.

Позивач звернувся з повторною скаргою до Державної податкової служби України, яка своїм рішенням від 21.03.2013 року №4371/6/20-2115 оскаржувані податкові повідомлення-рішення з урахуванням рішення ДПС у Дніпропетровській області залишено без змін, а скарга ТОВ «Ленора» - без задоволення.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, яккщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пункту 200.6 статті 200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Посилання відповідача на порушення позивачем п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» - відсутність звернення платника податку до податкового органу із заявою-скаргою на постачальника щодо відмови останнім в наданні податкової накладної, суд вважає безпідставним, оскільки відповідно до приписів п.п.7.2.6. п. 7.2.ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Відтак, суд зазначає, що відповідно до вказаного Закону подання заяви зі скаргою на постачальника у разі відмови у наданні податкової накладної є виключним правом, а не обовязком покупця.

Таким чином, невиконання платником вказаної норми Закону не пов'язує з втратою таким платником в подальшому права на податковий кредит.

Згідно з поданою до ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська податковою декларацією з ПДВ за липень 2012 року залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включено до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, складає 181 296 грн.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.1 1 ст. 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, правомірність формування платником податку податкового кредиту визначається фактичним проведенням операцій (з придбання товару для використання у власній господарській діяльності) платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами.

Посилання відповідача на неможливість часткового включення (подрібнення) сум ПДВ, зазначених у податковій накладній, сум ПДВ, з посиланням на податкову накладну ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» №000000002765 від 01.12.2010 року, задекларовані ТОВ «Ленора» в деклараціях з ПДВ за червень 2011 року - 500 грн., за вересень 2011 року - 1560 грн. та за жовтень 2011 року - 218245 грн., не можуть вважатися обґрунтованими, виходячи з наступного.

Так, ні Законом України «Про податок на додану вартість», ані Податковим кодексом України не передбачено обмежень щодо подрібнення сум податкового кредиту за однією податкової накладною. Необхідно зазначити, що законом лише чітко встановлені випадки, у разі настання яких суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) не підлягають включенню до податкового кредиту, і такої підстави, як розділення сум з податку на додану вартість при віднесенні їх до податкового кредиту, у різні періоди часу, які не відповідають календарній даті податкової накладної, не є підставою для заборони віднесення таких сум до податкового кредиту.

Отже, оскільки здійснена товариством з обмеженою відповідальністю «Ленора» господарська операція підтверджена податковою накладною, то обраний товариством метод включення сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість до податкового кредиту не суперечить вимогам чинного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 500,00 грн. підлягає компенсації з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Ленора» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби №0000062207 від 06.12.2012 року та №0000132207 від 21.02.2013 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ленора» судові витрати у розмірі 500,00 грн. (п'ятсот гривень нуль копійок).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 17 червня 2013 року.

Суддя В.В. Степаненко