Постанова № 31867299, 11.06.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 червня 2013 р. Справа №801/5247/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанської Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засіданні Ківа А.С., представника відповідача- Пономарчук М.В. довіреність №02.0-22/484 від 01.06.2013, адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2

до Управління Державної казначейської служби України у Білогірському районі АР Крим

про визнання протиправними дій та бездіяльності, спонукання до виконання певних дій,

Обставини справи: ОСОБА_2 звернулась до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Управління Державної казначейської служби України у Білогірському районі АР Крим про визнання протиправними дії та бездіяльність щодо відмови у прийнятті до виконання виконавчого листа у справі №2-а-86/08 та зобов'язання прийняти до виконання виконавчий лист у справі №2-а-86/08.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, у адміністративному позову просить розглянути справу у розумні строки та за ії відсутністю.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення адміністративного позову.

Вислухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно із статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У статті 17 Закону від 23.02.2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Складовою принципу верховенства є вимога юридичної визначеності, відповідно до якої остаточне рішення суду не може піддаватись сумніву, а також належне виконання судових рішень проти органів державної влади: "Принцип верховенства права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, який є невід'ємним аспектом всіх статей Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зобов'язує державу та будь-який державний орган виконувати судові розпорядження чи рішення, ухвалені проти держави (органу)" (параграф 87 рішення Європейського Суду з прав людини: "Гасан і Чеус проти Болгарії" від 26.10.2000 року).

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Постановою Білогірського районного суду АР Крим (суддя Лущеко Л.Г.) від 02 липня 2008 року у справі № 2-а-86/08 (№ 22-а-743/08) позов ОСОБА_2 до Управління праці і соціального захисту населення Білогірської районної державної адміністрації АР Крим було задоволено часткове, а саме - визнані неправомірними дії Управління праці і соціального захисту населення Білогірського району АР Крим щодо відмови ОСОБА_2 у виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі не менш прожиткового мінімуму, встановленого для дітей у віці до шести років відносно дитини ОСОБА_3 за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, відносно дитини ОСОБА_4 за період з 01 грудня 2007 року по 31 грудня 2007 року; Управління праці і соціального захисту н6аселення Білогірського району АР Крим було зобов'язано сплатити ОСОБА_2 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі не менш прожиткового мінімуму, встановленого для дітей у віці до шести років відносно дитини ОСОБА_3 за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, відносно дитини ОСОБА_4 за період з 01 грудня 2007 року по 31 грудня 2007 року. З 01 січня 2008 року виплачувати ОСОБА_2 щомісячно допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, передбаченому статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми». З Управління праці і соціального захисту населення Білогірського району АР Крим було стягнуто на користь ОСОБА_2 недоплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відносно дитини ОСОБА_3 за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року у сумі 2259 грн., відносно дитини ОСОБА_4 за період з 01 грудня 2007 року по 31 грудня 2007 року у сумі 380 грн., а усього в сумі 2639 грн.

Вказана постанова набула законної сили на підставі постанови Севастопольського апеляційного адміністративного суду 08.12.2008.

08.02.2011 Білогірським районним судом АР Крим виданий виконавчий лист про стягнення з Управління праці і соціального захисту населення Білогірської районної державної адміністрації АР Крим на користь ОСОБА_2 недоплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного вику в сумі 2639,00 грн.

Строк пред'явлення виконавчого листа до виконання - 08.12.2011.

Згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1992 №606-ХІУ примусове виконання рішень в Україні було покладено на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

26.04.2011 постановою державного виконавця ВП №26079810 було відкрито виконавче провадження за виконавчим листом.

25.06.2012 виконавчий документ був повернутий стягувачу у зв'язку з відсутністю майна та відкритих асигнувань за відповідним кодом бюджетної класифікації видатків.

Постановою Білогірського районного суду по справі №104/2154/2012 постанова державного виконавця від 25.06.2012 була визнана протиправною та скасована. Вказане судове рішення набуло законної сили 05.11.2012.

29.11.2012 постановою державного виконавця ВП №35429564 було повторно відкрито виконавче провадження.

У зв'язку з набуттям чинності з 01.01.2013 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 №4901-УІ (далі - Закон про гарантії), виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Постановою державного виконавця від 26.03.2013 виконавчий лист від 08.02.2011 №2-а-86/08 був повернутий стягувачу з вказівкою, що виконання даної категорії виконавчих документів повинно здійснюватися Державною казначейською службою України.

Згідно частини 2 статті 3 Закону про гарантії стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до Державної казначейської служби України у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.

Разом із заявою стягувач подає до Державної казначейської служби України документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

07.05.2013 позивач звернулась до управління Державної казначейської служби України в Білогірському районі АР Крим з заявою та виконавчим листом №2-а-86/08 про стягнення з УПТСЗН Білогірського району недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у сумі 2639,00 грн.

Листом від 08.05.2013 №02-0-12/405 управління Державної казначейської служби в Білогірському районі АР Крим повідомила заявника щодо відсутності у виконавчому листі індивідуального ідентифікаційного номеру стягувача та боржника та порушення дати пред'явлення виконавчого листа до виконання. На підставі зазначеного заява повернута без виконання.

Як зазначено у частині 3 статті 3 Закону про гарантії у разі якщо стягувач подав не всі необхідні для перерахування коштів документи та відомості, Державна казначейська служба України протягом п'яти днів з дня надходження заяви повідомляє в установленому порядку про це стягувача.

У разі неподання стягувачем документів та відомостей у місячний строк з дня отримання ним повідомлення Державна казначейська служба України повертає заяву стягувачу.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Суд наголошує, що на момент набуття чинності судовим рішенням, що підлягає примусовому виконанню, - 08.12.2008, діяв пункт 3 частини першої статті 19 Закону №606 у редакції Закону України від 18.11.2003 N 1255-IV, відповідно до якого ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника, індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника повинні були бути зазначені у випадку їх наявності.

На момент видачі виконавчого листа 08.02.2011 діяв пункт 3 частини першої статті 18 Закону №606 у редакції Закону України від 04.11.2010 №2677-УІ, яким булі збережені умови зазначення у виконавчому листі ідентифікаційного коду суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника, індивідуального ідентифікаційного номеру стягувача та боржника лише у випадку їх наявності.

Таким чином суд робить висновок, що вказані індивідуалізуючи ознаки не були обов'язковими реквізитами виконавчого листа, а ні на момент набуття рішення по справі законної сили, а ні на момент виписки. Тобто підстава повернення виконавчого документа з боку управління Державної казначейської служби за вказаною підставою не основана на законі.

Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України головним обов'язком держави є утвердження і забезпечення прав і свобод людини. Забезпечення прав і свобод, крім усього іншого, потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року N 22-рп/2004).

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 р. N 1-рп/99 дія нормативно-правового акта починається з моменту набрання цим актом чинності та припиняється з втратою ним чинності, тобто до події чи факту застосовується той закон або нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. При цьому положення частини 1 статті 58 Конституції, згідно з яким закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується лише людини і громадянина (фізичної особи).

На момент набуття судовим рішення по справі №22-а-743/08 законної сили, діяла редакція статті 21 Закону №606 згідно із Законом України від 28.11.2002 N327-IV, відповідно до якої виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох років.

Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішень і вироків судів у частині майнових стягнень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а у випадках, коли рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

На підставі наведеного суд вважає цілком правомірним визначення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання на умовах Закону, що діяв на момент набуття судовим рішення законної сили, тобто протягом 3-х років до 08.12.2011.

Як зазначено у статті 23 Закону №606 строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються:

1) пред'явленням виконавчого документа до виконання;

2) частковим виконанням рішення боржником;

3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

З наведеного випливає, що період находження виконавчого документа на примусовому виконанні не зараховується до строку пред'явлення виконавчого документа для наступного примусового виконання.

Строк пред'явлення виконавчого листа №2-а-86/08 до виконання був встановлений судом до 08.11.2011. Виконавчий лист був пред'явлений до виконання 22.04.2011. Тобто з 22.04.2011 строк пред'явлення виконавчого листа був перерваний. Залишок строку пред'явлення виконавчого листа до виконання склав (22.04.2011 - 08.12.2008) - 7 місяців 16 днів.

З урахування скасування постанови державного виконавця про повернення виконавчого листа від 25.06.2012, строк закінчення знаходження виконавчого листа на примусовому виконанні в Державній виконавчий службі припинився 26.03.2013.

Як зазначено у частині 5 статті 47 Закону №606 повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Заява до Управління Державної казначейської служби у Білогірському районі надійшла 07.05.2013. З урахуванням переривання строку пред'явлення виконавчого листа до примусового виконання, суд робить висновок про дотримання заявником строку звернення до органів казначейської служби.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

З урахуванням наведеного суд робить висновок про недотримання відповідачем принципів адміністративної процедури, зазначених у статті 2 КАС України, а тому вважає позовні вимоги про зобов'язання відповідача прийняти виконавчий лист №2-а-86/08 до виконання такими, що підлягають задоволенню, в задоволені решти позовних вимог слід відмовити.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 №4901-УІ виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

З огляду на викладене суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час судового засідання, яке відбулось 11.06.2013 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України постанову складено 17.06.2013.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Білогірському районі АР Крим прийняти виконавчий лист №2-а-86/08 до виконання.

3.Стягнути на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 17,20 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

4.В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Т.С.Ольшанська