Ухвала суду № 31866589, 18.06.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11/774/959/13 Головуючий в 1інстанції

Категорія ч.3 ст. 185 КК України Пустовар О.С.

Доповідач Алькова С.М.

УХВАЛА

Іменем України

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді: Алькової С.М.,

Суддів: Власкіна В.М., Зайцева В.В.,

При секретарі: Омельницькій А.Ю.

За участю прокурора: Завортньої О.В.

Адвоката: ОСОБА_2

Захисника : ОСОБА_3

Засудженого: ОСОБА_4

розглянула 11 червня 2013 року у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську кримінальну справу по апеляції прокурора, який приймав участь при розгляді справи судом першої інстанції, адвоката засудженого ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_4 на вирок Покровського районного суду Дніпропетровської області від 26 листопада 2013 року.

Цим вироком:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець смт. Покровське Покровського району Дніпропетровської області, громадянин України, українець, освіта середньо-спеціальна, не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, не працює, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий: 04.03.2011 року Покровським районним судом за ч.1 ст. 122 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік 6 місяців,

засуджений: за ч.3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного по даному вироку, частково приєднано не відбуте покарання, призначене вироком Покровського районного суду Дніпропетровської області від 04.03.2011 року, остаточно призначено ОСОБА_4 покарання у виді 3 років 1 місяця позбавлення волі.

Як випливає з вироку суду, ОСОБА_4 засуджений за вчинення злочину при наступних обставинах.

Засуджений ОСОБА_4,будучи раніше судимим: 04.03.2011 року Покровським районним судом Дніпропетровської області за ст. 122 ч.1 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік та 6 місяців, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став і у період іспитового строку вчинив навмисний, корисливий злочин.

Так, він 25 травня 2012 року близько 10.00 год. із корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна прибув на територію домоволодіння ОСОБА_5, розташованого по АДРЕСА_2 де через не зачинені на замок вхідні двері гаражу проник в середину приміщення, звідки навмисно, таємно, викрав 10 штук б/в металевих кутників розміром 45х40 мм, довжиною по 3 м кожен, вартістю 20 грн. за один погонний метр, на суму 600 грн.; та з території домоволодіння 6 металевих труб діаметром 50х3 мм, довжиною 2,5 м кожна, вартістю 35 грн. за один погонний метр, на суму 525 грн., а всього на суму 1125 грн., які належать на праві приватної власності ОСОБА_5, після чого з викраденим з місця скоєння злочину зник, викраденими речами розпорядився на власний розсуд, чим причинив потерпілому ОСОБА_5 матеріальних збитків на загальну суму 1125 грн.

В апеляціях:

- прокурор, який приймав участь при розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок суду скасувати, у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, постановити свій вирок, яким призначити ОСОБА_4 покарання у виді 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків остаточно призначити засудженому покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі. Свої апеляційні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що засуджений вчинив злочин в стані алкогольного сп'яніння, який є тяжким, свою вину в скоєному не визнав. Крім того, ОСОБА_4 вчинив навмисний, корисливий злочин в період іспитового строку, коли судимість не погашена та не знята, що свідчить про злочинну стійкість та не бажання стати на шлях виправлення.

- адвокат засудженого ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати, кримінальну справу відносно ОСОБА_4 припинити за відсутністю складу злочину. В обґрунтування своїх апеляційних вимог адвокат посилається на те, що в матеріалах кримінальної справи відсутні будь які докази, які б підтверджували вину засудженого ОСОБА_4 у вчиненому злочині.

- засуджений ОСОБА_4, просить вирок суду скасувати, у зв'язку з неповнотою та однобічністю, як досудового так і судового слідства, зазначає, що докази, які є в матеріалах кримінальної справи щодо його винуватості сфабриковані дільничним інспектором Покровського РВ міліції.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який не підтримав апеляцію прокурора, засудженого та його захисників , які підтримали свої апеляції, вивчивши та проаналізувавши доводи, що містяться в апеляціях, зіставивши їх з наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого та його захисника підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 323 КПК України, оцінка судом доказів повинна грунтуватися на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, згідно зі ст. 334 КПК України в мотивувальній частині вироку судом повинні бути викладені докази, на яких грунтуються висновки суду про винність засудженого із зазначенням мотивів, з яких суд відхиляє інші докази.

Зазначені вимоги закону судом не було дотримано.

Суд першої інстанції в мотивувальній частині вироку дійшов висновку, що в діях ОСОБА_4 є склад злочину, передбачений ч.3 ст.185 КК України.

Вина засудженого ОСОБА_4 на думку суду першої інстанції повністю підтверджена сукупністю зібраних по справі доказів, а саме: показаннями потерпілого ОСОБА_5,свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7,ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, матеріалами кримінальної справи.

Згідно протоколу судового засідання, ОСОБА_4 як в період досудового , так і судового слідства вказував на те,що ніякого злочину не скоював, при цьому наполягав на тому , що потерпілий ОСОБА_5 зі своїм братом безпідставно почали його бити та звинувачувати в крадіжці металевих виробів з їхнього домоволодіння.

Згідно матеріалів справи, показів потерпілого , самого ОСОБА_4, він сам , а не потерпілий викликав працівників міліції та працівників «швидкої допомоги» , оскільки був побитий потерпілим.

Ні в період досудового слідства, ні в судовому засіданні ці обставини не були предметом дослідження.

Згідно матеріалів справи єдиним доказом того ,що ОСОБА_4 був на території домоволодіння ОСОБА_5 є відбітки кросівок «Адідас», що стали головним доказом сторони обвинувачення, але згідно показів ОСОБА_4, до приїзду працівників міліції потерпілий з братом завели його на подвір»я з метою одержання необхідних доказів по справі, на цю обставину ні досудове , ні судове слідство не звернули увагу.

Згідно протоколу судового засідання, при допиті свідків , які приймали участь при огляді місця події, стверджували, що ОСОБА_4 запевняв, що ніякого металу не крав, стверджував, що до нього було застосоване фізичне насильство з боку потерпілого ОСОБА_5 та його брата. Ця обставина також не була предметом дослідження ні досудовим , ні судовим слідством.

Ні досудовим слідством, ні судовим слідством не з'ясовувалося питання про причетність до скоєння даного злочину інших осіб.

Судова колегія дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції, викладені у вироку грунтуються не на фактичних даних, встановлених судом і доказах досліджених у судовому засіданні, а лише на припущеннях суду, що є грубим порушенням ст. 334 КПК України.

Такі порушення вимог кримінально-процесуального закону є істотними і виключають можливість винесення судом першої інстанції законного вироку, який не відповідає в силу ст. 369 ч.1 КПК України, фактичним обставинам справи. А тому вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа-направленню прокурору для провадження додаткового розслідування.

Враховуючи дані про особу засудженого ОСОБА_4, тяжкість злочину, який йому інкримінується, колегія суддів не вбачає підстав для зміни засудженому ОСОБА_4 міри запобіжного заходу з тримання під вартою на підписку про невиїзд. Разом з тим, слід враховувати положення п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з»явитися на судове засідання . Враховуючи викладене, той факт , що ОСОБА_4 тривалий час з 02.07.2012 р. перебуває під вартою, колегія суддів вважає, що ОСОБА_4 слід міру запобіжного заходу залишити тримання під вартою терміном до 11 серпня 2013 року.

Керуючись ст..ст. 365,366 КПК України \ в редакції 1960 року\, п. 11 Розділу Х1 «Перехідних положень» Кримінального процесуального кодексу України в редакції закону від 13 квітня 2012 року № 4652-У1, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляції прокурора, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, засудженого ОСОБА_4, захисника ОСОБА_2 .задовольнити частково.

Вирок Покровського районного суду Дніпропетровської області від 26 листопада 2012 року відносно ОСОБА_4 скасувати , а справу направити прокурору Покровського району Дніпропетровської області на додаткове розслідування.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 залишити тримання під вартою терміном до 11 серпня 2013 року.

Судді :

Алькова С.М. Власкін В.М. Зайцев В.В.