Ухвала суду № 31862045, 13.06.2013, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

13.06.2013

Справа № 4-с/489/124/2013

УХВАЛА

13.06.2013р. Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді - Рум'янцевої Н.О., при секретарі - Данильченко Н.В., за участю: представника ДВС - Суслової М.В.,

розглянувши скаргу Публічного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» на постанову державного виконавця Ленінського відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про повернення виконавчого документу стягувачу,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2013р. Публічне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» (далі - ПАТ «Миколаївська ТЕЦ») звернулося до суду зі скаргою на постанову державного виконавця Ленінського відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Суслова М.В. (далі - державний виконавець) про повернення виконавчого документу стягувачу від 29.12.2012р., в якій просило визнати дії державного виконавця неправомірними та зобов'язати скасувати постанову.

Вимоги скарги ґрунтуються на тому, що на думку представника скаржника державним виконавцем не було проведено усіх необхідних виконавчих дій, щодо виконання виконавчого листа виданого судом, внаслідок чого було винесено постанову державного виконавця від 29.12.2012р. виконавчий документ було повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з відсутністю майна у боржника.

З вказаною постановою скаржник не погодився, оскільки державним виконавцем не вжито всіх заходів для встановлення майна боржника.

Від представника ПАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» надійшло клопотання про слухання справи за його відсутності, вимоги скарги підтримує в повному обсязі.

Представник Ленінського ВДВС ММУЮ у судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги, надав письмові заперечення та копії матеріалів виконавчого провадження.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали скарги і оцінивши зібрані у справі докази, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 383 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення порушено їх права чи свободи.

Така ж можливість оскарження дій чи бездіяльності державного виконавця передбачена статтею 82 Закону України «Про виконавче провадження».

На примусовому виконанні у державного виконавця знаходився виконавчий лист № 2-н-1224/10 від 19.11.2010р., виданий Ленінським районним судом м. Миколаєва на підставі судового наказу від 11.05.2010р. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ВАТ «Миколаївська ТЕЦ», правонаступником якого є ПАТ «Миколаївська ТЕЦ» 2024,31грн. боргу.

Ухвалою державного виконавця від 29.12.2012р. виконавчий лист повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з відсутністю майна у боржника.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 наведеного Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, а згідно із вимогами ч. 1 ст. 11 цього Закону вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Завершальними стадіями виконавчого провадження є повернення виконавчого документа стягувачу та закінчення виконавчого провадження.

Державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначений виконавчим документом. Водночас відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилося безрезультатними.

Оспорюючи постанову представник скаржника вказував на недотримання державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження» в частині не вжиття усіх передбачених цим Законом заходів для виявлення майна боржника.

Пунктом 3.12 Наказу Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012року «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень» встановлено, що організацію майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів державний виконавець здійснює шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо). Крім того, державний виконавець здійснює вихід за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника.

Із заперечень державного виконавця та матеріалів виконавчого провадження встановлено, що державним виконавцем з метою виявлення майна боржника було здійснено лише запити до КБ АІС «Автомобіль» та Державної податкової служби України та здійснено вихід за місцем мешкання боржника, про що складено акт, з якого взагалі не вбачається яким чином проводився огляд майна, оскільки у ньому не має підпису боржника та відомостей щодо його присутності при огляді.

Інших дій відповідно до пункту 3.12 Наказу, державним виконавцем здійснено не було.

Твердження представника ДВС щодо відсутності необхідності виявлення нерухомого майна боржника, у зв'язку з відсутністю можливості звернути на нього стягнення, безпідставне, оскільки в межах виконавчого провадження державний виконавець має право накласти арешт на нерухоме майно, що може вплинути на подальше виконання рішення суду.

Таким чином, державним виконавцем при поверненні виконавчого документу стягувачу не в повній мірі виконано вимоги Закону України «Про виконавче провадження» в частині вжиття усіх передбачених цим Законом заходів для виявлення майна боржника.

Відповідно до статті 124 Конституції України та статті 14 ЦПК України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Постановлюючи судове рішення суд приймає до уваги вимоги ч. 2 ст. 387 ЦПК України відповідно до якої, у разі встановлення обґрунтованості скарги, суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права.

Враховуючи не дотримання державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження», що призвело до порушення прав стягувача, суд приходить до висновку про обґрунтованість скарги та її часткового задоволення шляхом визнання постанови про повернення виконавчого документу стягувачу неправомірною та її скасуванню.

Щодо вимоги про накладення на державного виконавця обов'язку скасувати оскаржувану постанову, суд вважає, що така вимога є зайвою, оскільки не забезпечить поновлення порушених прав стягувача. Крім того, згідно ч. 2 ст. 387 ЦПК України поновлення порушених прав сторони виконавчого провадження здійснюється судом будь-яким способом, що забезпечує його дієвість і ефективність.

Керуючись ст. ст. 209-210, 383-389ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу Публічного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» на постанову державного виконавця Ленінського відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про повернення виконавчого документу стягувачу - задовольнити частково.

Визнати неправомірною та скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, винесену державним виконавцем Ленінського відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Суслової М.В. від 29.12.2012р., у межах виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-н-1224/10 від 19.11.2010р., виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва.

В іншій частині вимог - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Миколаївської області в порядку ст. 294 ЦПК України.

Суддя: