Рішення № 31859640, 12.06.2013, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/726/13ц

Провадження №2/333/1072/13

рішення

Іменем України

06 червня 2013 року м.Запоріжжя

Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого судді Тучкова С.С.,

при секретарі Єфімовій М.О.,

за участю представника позивача Пшеничної К.О.,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м.Запоріжжя, цивільну справу №333/726/13ц за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №DNH4KP42400837 від 01.11.2006 року в сумі 50838,96 гривень, а також судових витрат, -

в с т а н о в и в:

Позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитом №DNH4KP42400837 від 01.11.2006 року в сумі 93988,52 гривень та судові витрати, посилаючись на те, що 01.11.2006 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №DNH4KP42400837, згідно вимог якого відповідач отримав кредит у розмірі 9009,00 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,09 відсотків на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 03.11.2008 року. Однак ОСОБА_3 порушив вимоги кредитного договору, а саме не виконав в обумовлені строки зобов'язання щодо сплати кредиту та відсотків по ньому, тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

В ході судового розгляду справи позивачем було зменшено розмір позовних вимог. Так, у судовому засіданні 06.06.2013 року представником позивача за довіреністю - Пшеничною К.О. була надана заява, в якій вона просила суд стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №DNH4KP42400837 від 01.11.2006 року в розмірі 50838,96 гривень та судові витрати, у зв'язку зі зменшенням позивачем розміру неустойки.

Представник позивача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував у повному обсязі, просив відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України застосувати строк загальної позовної давності - 3 роки, у зв'язку з чим відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що умови надання споживчого кредиту щодо терміну позовної давності у 5 років не були підписані відповідачем. Також він зазначив, що згідно ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік. Крім того, представник відповідача просив суд зменшити розмір неустойки на підставі ч.3 ст.551 ЦК України у зв'язку з тим, що відповідач ніде не працює.

Відповідач, повідомлений судом належним чином про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився і не повідомив суд про причини неявки. Відповідно до вимог ст.169 Цивільного процесуального кодексу України його неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду справи.

За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази, надані сторонами, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, приходить до наступних висновків.

За вимогами ч.3 ст.10 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 ст.11 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.57 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.

Згідно ст.ст.58, 59 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

01.11.2006 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач (банк), та ОСОБА_3 (позичальник) було укладено кредитний договір №DNH4KP42400837, згідно умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 9009,00 гривень на умовах його забезпечення строковості, повернення та плати за користування, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит у зазначеній сумі та сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 2,09% на місяць в порядку, на умовах та в строки, визначені договором (а.с.4, 7-10). Вказаний договір складається з анкети (заяви) позичальника (а.с.4) та умов надання споживчого кредиту фізичним особам (а.с.7-10).

Пунктом 2.1 кредитного договору №DNH4KP42400837 від 01.11.2006 року (умов надання споживчого кредиту фізичним особам) передбачено, що банк зобов'язався надати кредит позичальнику шляхом перерахування на рахунок торгівельно-сервісному підприємству. Строк, термін повернення, розмір кредиту, цілі, відсотки, винагороди, розмір щомісячного платежу та період уплати платежів визначені в заяві позичальника, підписанням якої клієнт та банк укладають кредитно-заставний договір.

Згідно п.4.1 кредитного договору №DNH4KP42400837 від 01.11.2006 року (умов надання споживчого кредиту фізичним особам) за користування кредитом у період з дати укладення даного договору до дати погашення кредиту, позичальник щомісячно в період сплати сплачує відсотки в розмірі, зазначеному у тарифах і заяві.

На підставі п.4.4 кредитного договору №DNH4KP42400837 від 01.11.2006 року (умов надання споживчого кредиту фізичним особам) нарахування відсотків та винагород, здійснюється на останню дату сплати відсотків, при цьому відсотки розраховуються на фактичний залишок заборгованості за кожний календарний день, виходячи з фактичної кількості днів користування кредитом - 360 днів у році. Відсотки розраховуються щомісяця, за період з першої дати поточного періоду сплати включно.

Пунктом 4.6 кредитного договору №DNH4KP42400837 від 01.11.2006 року (умов надання споживчого кредиту фізичним особам) передбачено, що позичальник сплачує банку винагороду в розмірі й строки, зазначені в заяві та умовах. Нарахування винагороди на прострочену заборгованість за договором не проводиться.

Відповідно до п.3.2.7 кредитного договору №DNH4KP42400837 від 01.11.2006 року (умов надання споживчого кредиту фізичним особам) позичальник зобов'язаний погасити заборгованість по кредиту в повній сумі, сплатити нараховані за весь період користування кредитом відсотків, винагороду й неустойку (штраф, пеню), не пізніше дати, зазначеної в повідомленні банку.

Згідно п.4.7 кредитного договору №DNH4KP42400837 від 01.11.2006 року (умов надання споживчого кредиту фізичним особам) при порушенні позичальником строків погашення заборгованості в строки, установлені в заяві й п.п.3.2.2., 3.3.3 умов надання споживчого кредиту фізичним особам, заборгованість в частині вчасно непогашеної суми кредиту вважається простроченою. На залишок заборгованості по простроченій сумі кредиту нарахування відсотків здійснюється згідно п.4.2 умов з дати виникнення простроченої заборгованості (у подвійному розмірі).

На підставі п.5.1 кредитного договору №DNH4KP42400837 від 01.11.2006 року (умов надання споживчого кредиту фізичним особам) при порушені позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених заявою та п.п.3.2.2, 3.2.3 умов, банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити банку пеню у розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менш 1 гривні за кожен день прострочки платежу.

Відповідно до п.5.3 кредитного договору №DNH4KP42400837 від 01.11.2006 року (умов надання споживчого кредиту фізичним особам) при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 гривень + 5% від суми заборгованості.

Однак ОСОБА_3 вимоги кредитного договору №DNH4KP42400837 від 01.11.2006 року не виконує, в обумовлені строки кредит та відсотки по ньому не сплачує. Станом на 02.01.2013 року у ОСОБА_3, з урахуванням уточнень позивача, виникла заборгованість за кредитним договором №DNH4KP42400837 від 01.11.2006 року в сумі 50838,96 гривень, а саме: 9009,00 гривень - заборгованість по несплаченому кредиту, 33504,09 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом, 4949,40 гривень - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 500 гривень - штраф (фіксована частина), 2372,12 гривень - штраф (процентна складова) (а.с.3).

Позивач звертався до ОСОБА_3 з вимогою про сплату заборгованості по кредиту, попереджав про звернення до суду, однак останній заходів до погашення заборгованості у повному обсязі не вжив.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст.1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми про договір позики.

На підставі ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 ст.1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч.1 ст.1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, на підставі ч.2 якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в ході судового розгляду справи встановлено, що на підставі кредитного договору №DNH4KP42400837 від 01.11.2006 року ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач, надав відповідачу ОСОБА_3 кредит. Однак ОСОБА_3 порушив вимоги кредитного договору №DNH4KP42400837 від 01.11.2006 року, а саме не виконав в обумовлені строки зобов'язання щодо сплати кредиту, відсотків по ньому.

За змістом статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як передбачено статтею 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала із загальною позовною давністю. При цьому, позовна давність у один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки ( штрафу, пені).

Відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Кінцевим терміном повернення кредиту було встановлено дату - 03.11.2008 року, а позивач звернувся до суду з позовом - 31.01.2013 року.

Згідно статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір №DNH4KP42400837 від 01.11.2006 року складається з анкети (заяви) позичальника (а.с.4) та умов надання споживчого кредиту фізичним особам (а.с.7-10).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як передбачено ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних його умов.

Нормами ч.1 ст.634 ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки ОСОБА_3 висловив згоду про укладення кредитного договору саме у вигляді Заяви позичальника та Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, що підтверджується його підписом, то посилання представника відповідача на недотримання Банком вимог закону щодо письмової форми правочину, суд вважає безпідставними.

Крім того, з заяви, яка підписана відповідачем і ним не оспорюється, вбачається, що він ознайомлений з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам та погодився на вказані умови.

Пунктом 5.5 кредитного договору №DNH4KP42400837 від 01.11.2006 року (умов надання споживчого кредиту фізичним особам) зазначено, що терміни позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

Згідно вимог ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Так як вказаний договір приєднання (кредитний договір №DNH4KP42400837 від 01.11.2006 року) як і його положення щодо договірної позовної давності у 5 років не було визнано недійсним, то доводи представника відповідача про сплив строку загальної позовної давності при зверненні позивача до суду у січні 2013 року є необґрунтованими. Сторони уклали у письмовій формі договір про збільшення позовної давності до 5 років, тому додаткової угоди відповідно до частини 1 статті 259 ЦК України необхідності укладати не було.

Доводи представника відповідача про зменшення розміру неустойки суд також вважає необґрунтованими у зв'язку з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В ході судового розгляду справи позивачем було зменшено розмір позовних вимог шляхом зменшення розміру неустойки до 4949,40 гривень. Пеня була розрахована позивачем за рік.

Враховуючи принцип справедливості та розумності, а також те, що розмір неустойки є значно меншим за розмір заборгованості за кредитом та процентами, суд вважає, що підстав для зменшення розміру пені немає.

Крім того, згідно п.5.3 кредитного договору №DNH4KP42400837 від 01.11.2006 року (умов надання споживчого кредиту фізичним особам) банком нарахований відповідачу штраф у розмірі 500 гривень (фіксована частина) та 2372,12 гривень (процентна складова), однак зазначений штраф не підлягає стягненню, у зв'язку з тим, що за вказані в позові порушення відповідачем кредитного договору вже була передбачена юридична відповідальність у вигляді пені, а застосування до одного й того ж правопорушення у відповідності до ст.61 Конституції України двічі юридичної відповідальності заборонено.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №DNH4KP42400837 від 01.11.2006 року станом на 02.01.2013 року підлягають задоволенню згідно до розрахунку банку частково, а саме: в частині стягнення заборгованості по несплаченому кредиту у розмірі 9009,00 гривень, заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 33504,09 гривень та пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у розмірі 4949,40 гривень, що разом становить .

У зв'язку із викладеним, аналізуючи зібрані у справі докази та вимоги чинного законодавства, приймаючи до уваги положення ст.11 Цивільного процесуального кодексу України щодо розгляду справ в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, враховуючи обставини справи, суд вважає за можливе задовольнити позов частково.

Відповідно до ч.1 ст.88 Цивільного процесуального кодексу України, так як позов задовольняється частково, судові витрати повинні бути присуджені відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (47462,49 х 508,39 / 50838,96 = 474,62 гривень).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 204, 259, 516, 551, 526, 610, 611, 612, 617, 625, 634, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст.10, 11, 16, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №DNH4KP42400837 від 01.11.2006 року в сумі 50838,96 гривень, а також судових витрат - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1), на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (на розрахунковий рахунок №29092829003111 в ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) 9009 (дев'ять тисяч дев'ять) гривень 00 копійок - заборгованості по несплаченому кредиту, 33504 (тридцять три тисячі п'ятсот чотири) гривні 09 копійок - заборгованості по несплачених відсотках за користування кредитом, 4949 (чотири тисячі дев'ятсот сорок дев'ять) гривень 40 копійок - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а разом 47462 (сорок сім тисяч чотириста шістдесят дві) гривні 49 копійок заборгованості по кредитному договору №DNH4KP42400837 від 01.11.2006 року.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1), на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (на розрахунковий рахунок №64993919400001 в ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) 474 (чотириста сімдесят чотири) гривні 62 копійки витрат по сплаті позивачем судового збору.

В іншій частині позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м.Запоріжжя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Комунарського районного суду

м.Запоріжжя С.С. Тучков