Рішення № 31859616, 12.06.2013, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/1338/13-ц

Провадження №2/333/1268/13

рішення

Іменем України

29 травня 2013 року м.Запоріжжя

Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого судді Тучкова С.С.,

при секретарі Лебедєвій К.С.,

за участю представника позивача Герасименко О.В.,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м.Запоріжжя, цивільну справу №333/1338/13-ц за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі відділення публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» Запорізьке регіональне управління до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 1680262,09 гривень та судових витрат, -

в с т а н о в и в:

Позивач ПАТ КБ «Надра» в особі відділення ПАТ «КБ «Надра» Запорізьке регіональне управління звернувся до Комунарського районного суду м.Запоріжжя з позовом до ОСОБА_3, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в сумі 1680262,09 гривень та судові витрати, посилаючись на те, що відповідно до укладеного між відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра»» в особі відділення ВАТ «Комерційний банк «Надра» Запорізьке регіональне управління, правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_3 кредитного договору №10/2007/1732Фжк від 13.08.2007 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 74000 доларів США на споживчі потреби, строком погашення не пізніше 11.08.2017 року, зі сплатою 12,49 відсотків річних за користування кредитом. Однак ОСОБА_3 порушує вимоги кредитного договору, а саме не виконує в обумовлені строки зобов'язання щодо сплати кредиту та відсотків по ньому, тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та просив суд його задовольнити, з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні позов визнала частково, а саме: в частині заборгованості за тілом кредиту та процентів, та просила суд відмовити в задоволенні інших позовних вимог, посилаючись на те, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті як засобу платежу можливо при дотриманні суб'єктами господарських відносин імперативних вимог законодавства щодо одержання відповідної індивідуальної ліцензії. Предметом кредитного договору може бути лише українська гривня. Крім того, банк не попередив про те, що вартість кредиту може істотно зрости, ніж це очікувалось під час укладання договору. Відповідачу з боку банку не було надано жодної інформації про можливість різкого і значного подорожчання кредиту через зміну курсу долара США до гривні.

Відповідач, повідомлений судом належним чином про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився і не повідомив суд про причини неявки. Відповідно до вимог ст.169 Цивільного процесуального кодексу України його неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду справи.

За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази, надані сторонами, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, приходить до наступних висновків.

За вимогами ч.3 ст.10 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 ст.11 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.57 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.

Згідно ст.ст.58, 59 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

13.08.2007 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра» (банк), та ОСОБА_3 (позичальник) було укладено кредитний договір №10/2007/1732Фжк, згідно умов якого банк надав позичальнику кредит на споживчі потреби на загальну суму 74000 доларів США, а ОСОБА_3, в свою чергу, зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит у зазначеній сумі не пізніше 11.08.2017 року включно, а також сплатити відповідну платню за користування кредитом в порядку, на умовах та в строки, визначені кредитним договором (а.с.6-7).

Відповідно до п.1.3 кредитного договору №10/2007/1732Фжк від 13.08.2007 року відсотки за користування кредитом розраховуються Банком на підставі відсоткової ставки у розмірі 12,49% річних.

На підставі п.3.2 кредитного договору №10/2007/1732Фжк від 13.08.2007 року позичальник повертає кредит та сплачує Банку передбачені п.п.1.3.1., 1.3.2. цього договору платежі шляхом здійснення перерахування на рахунок №29096406008501 мінімально необхідного платежу у валюті кредиту. Щомісячна сума мінімально необхідного платежу складає 1093,60 доларів США. Позичальник вносить черговий мінімальний платіж, визначений у п.3.3.2 договору, щомісячно до 20 числа поточного місяця. Кінцевий термін повернення кредиту - 11.08.2017 року. Нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів у періоді, при розрахунку відсотків враховується день надання та не враховується день погашення кредиту.

У зв'язку з тим, що позичальником не було дотримано зазначених вище умов кредитного договору, позивачем на підставі п.4.2.4 кредитного договору №10/2007/1732Фжк від 13.08.2007 року було здійснено вимогу дострокового виконання позичальником його зобов'язань за кредитним договором в повному обсязі.

Згідно до п.5.1 кредитного договору №10/2007/1732Фжк від 13.08.2007 року у випадку прострочення позичальником строку сплати необхідного платежу по погашенню кредиту, визначеного у п.3.3.3. цього договору, а також у випадку прострочення строку виконання зобов'язань позичальника щодо повернення кредиту, сплати всіх нарахованих відсотків та можливих штрафних санкцій у строк, визначений у п.4.2.3. цього договору, позичальник сплачує банку пеню у розмірі 1% (один) відсоток від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Таким чином, ОСОБА_3 вимоги кредитного договору №10/2007/1732Фжк від 13.08.2007 року не виконує, в обумовлені строки кредит та відповідну платню по ньому не сплачує. Позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату заборгованості по кредиту, попереджав про звернення до суду, однак останній заходів до погашення заборгованості не вжив.

Станом на 29.01.2013 року у ОСОБА_3 виникла заборгованість за кредитним договором №10/2007/1732Фжк від 13.08.2007 року в сумі 1680262,09 гривень, а саме: 67539,13 доларів США, що за курсом НБУ станом на 29.01.2013 року становить 539840,27 гривень, - заборгованість за кредитом, 22297,39 доларів США, що за курсом НБУ станом на 29.01.2013 року становить 178223,04 гривні, - заборгованість за нарахованими відсотками, 903050,58 гривень - сума пені, 7400 доларів США, що за курсом НБУ станом на 29.01.2013 року становить 59148,20 гривень, - сума штрафу (а.с.11).

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст.345 Господарського кодексу України кредитні операції банків полягають у розміщенні від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність.

На підставі ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Статтею 99 Конституції України передбачено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ч.2 ст.192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановленому законом. Тобто відповідно до законодавства України, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Згідно ч.3 ст.533 Цивільного кодексу України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при розрахунках на території України по зобов'язанням допускається у випадках, порядку та умовах передбачених законом.

Статті 47 та 49 Закону «Про банки і банківську діяльність» визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» №15-93 від 19.02.1993 року.

З вищевикладеного вбачається, що банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Підпункт «в» п.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» №15-93 від 19.02.1993 року, передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, у випадку якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

Враховуючи, що такі межі законодавством не визначені, здійснення операції з надання банком кредиту в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії та не суперечить чинному законодавству.

Отже, суд вважає, що відповідно до ст.ст.192, 533, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст.32, 44 Закону України «Про національний банк України», ст.ст.2, 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст.1, 4, 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст.ст.1, 3, 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» №15-93 від 19.02.1993 року, банк, який у встановленому порядку отримав генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій, має достатні юридичні підстави та законне право на надання кредиту в іноземній валюті.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що ВАТ «КБ «Надра», правонаступником якого є позивач, мав достатні юридичні підстави та законне право на надання кредиту в іноземній валюті.

Крім того, укладання кредитного договору в іноземній валюті цілком відповідало внутрішній волі ОСОБА_3 При отриманні кредиту він усвідомлював та гарантував, що умови договору для нього зрозумілі, відповідають його інтересам. У нього була можливість передбачити в момент укладення кредитного договору зміни курсу гривні по відношенню до долара США, виходячи з динаміки зміни курсів валют з моменту введення в обіг національної валюти - гривні та її девальвації та була можливість отримання кредиту в національній валюті.

Із матеріалів справи вбачається, що сторони мали намір укласти саме кредитний договір в іноземній валюті, реалізували свій намір.

Таким чином, відповідно до законодавства України банк мав право за кредитним договором надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язаний повернути таку ж суму грошових коштів та сплатити відсотки. В момент отримання кредиту не існувало заборони ОСОБА_3 взяти кредит саме у доларах і він не надав ніяких заперечень стосовно цього. Крім того, ОСОБА_3 особисто був присутній при укладенні договору, підписав його та отримав вказані кошти, чим підтвердив своє бажання на укладення угоди та взяв на себе обов'язок вказану суму повернути до 11.08.2017 року. Банк виконав свої обов'язки, так як видав вказану суму, а відповідач своїх обов'язків перед банком не виконав.

Частиною 2 ст.1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми про договір позики.

На підставі ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 ст.1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 ст.1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, на підставі ч.2 якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно зі змістом ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.

На підставі ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у зв'язку з невиконанням позичальником вимог зазначеного кредитного договору у позивача виникло право вимагати від ОСОБА_3 виконання зобов'язань по кредитному договору, які останній ігнорує.

При цьому, відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи вимоги ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, принцип справедливості та розумності, матеріальний стан відповідача, а також те, що сума неустойки значно перевищує розмір заборгованості, суд вважає за можливе зменшити пеню до суми основного боргу, а саме: до 718063,31 гривень (сума заборгованості за тілом кредиту у розмірі 539840,27 гривень + сума заборгованості за процентами у розмірі 178223,04 гривень).

Також згідно п.5.2 кредитного договору №10/2007/1732Фжк від 13.08.2007 року банком нарахований відповідачу штраф у розмірі 59148,20 гривень, однак зазначений штраф не підлягає стягненню, у зв'язку з тим, що за вказані в позовній заяві порушення кредитного договору вже була передбачена юридична відповідальність у вигляді пені, а застосування до одного й того ж правопорушення у відповідності до ст.61 Конституції України двічі юридичної відповідальності заборонено.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №10/2007/1732Фжк від 13.08.2007 року станом на 29.01.2013 року підлягають задоволенню згідно до розрахунку банку частково у розмірі 1436126,62 гривень, а саме: 67539,13 доларів США, що за курсом НБУ станом на 29.01.2013 року становить 539840,27 гривень, - заборгованість за кредитом, 22297,39 доларів США, що за курсом НБУ станом на 29.01.2013 року становить 178223,04 гривні, - заборгованість за нарахованими відсотками, 718063,31 гривень - сума пені.

У зв'язку із викладеним, аналізуючи зібрані у справі докази та вимоги чинного законодавства, приймаючи до уваги положення ст.11 Цивільного процесуального кодексу України щодо розгляду справ в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, враховуючи обставини справи, суд вважає за можливе задовольнити позов частково.

Відповідно до ч.1 ст.88 Цивільного процесуального кодексу України, так як позов задовольняється частково, судові витрати повинні бути присуджені відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (1436126,62 х 3441 / 1680262,09 = 2941,04 гривень).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 192, 551, 526, 610, 612, 617, 625, 516, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст.2, 47, 49 Закону «Про банки і банківську діяльність», ст.ст.10, 11, 16, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі відділення публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» Запорізьке регіональне управління до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 1680262,09 гривень та судових витрат - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1), на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» в особі Відділення ПАТ КБ «Надра» Запорізьке регіональне управління (п/р 29096201496013, МФО 380764, ЄДРПОУ 20025456) 539840 (п'ятсот тридцять дев'ять тисяч вісімсот сорок) гривень 27 копійок - сума заборгованості за тілом кредиту, 178223 (сто сімдесят вісім тисяч двісті двадцять три) гривні 04 копійки - сума заборгованості за відсотками, 718063 (сімсот вісімнадцять тисяч шістдесят три) гривні 31 копійку - пеня за прострочену сплату платежів по кредиту, а разом 1436126 (один мільйон чотириста тридцять шість тисяч сто двадцять шість) гривень 62 копійки заборгованості по кредитному договору №10/2007/1732Фжк від 13.08.2007 року.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1), на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» в особі Відділення ПАТ КБ «Надра» Запорізьке регіональне управління (п/р 29096201496013, МФО 380764, ЄДРПОУ 20025456) 2941 (дві тисячі дев'ятсот сорок одна) гривень 04 копійки витрат по сплаті позивачем судового збору.

В іншій частині позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м.Запоріжжя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Комунарського районного суду

м.Запоріжжя С.С. Тучков