Рішення № 31858179, 11.06.2013, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/44/2013

Справа № 1615/4031/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.06.2013 року Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі: головуючого судді - Хіневич В.І., при секретарі - Шаповал М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, за участі третіх осіб: ОСОБА_4, Кременчуцької міської ради, приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_5, про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з неї 200 000 грн., які та отримала за договором купівлі продажу квартири АДРЕСА_1.

Позивач декілька разів уточнювала свої позовні вимоги, згідно яких просила стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках розмір реальних збитків в сумі 227880 грн.

В подальшому ОСОБА_1 в поданому уточненні позовних вимог від 20.03.2013 року просила суд визнати її добросовісним набувачем квартири згідно договору купівлі - продажу від 27.07.2010 року та стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно 200 000 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 вказала, що 27.07.2010 року вона на підставі договору купівлі - продажу придбала у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1. В договорі нотаріусом була вказана вартість квартири 48 999 грн., хоча в дійсності вона сплатила ОСОБА_2 25000 доларів США, що становить 200000 грн. В подальшому на підставі договору дарування від 24.11.2010 року вона подарувала вищевказану квартиру своїй дочці ОСОБА_4.

Ухвалою суду від 21.03.2013 року в якості третіх осіб на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог залучено Кременчуцьку міську раду та приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_5 та в якості третьої особи на стороні позивача ОСОБА_4

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позові та заявах про уточнення позовних вимог від 14.02.2013 року та від 20.03.2013 року і просив суд їх задовольнити в повному обсязі, вказавши, що рішенням апеляційного суду від 06.03.2012 року встановлено, що виконком Кременчуцької міської ради незаконно надав квартиру ОСОБА_2, яка скориставшись цим здійснила незаконно приватизацію, після чого здійснила продажу даної квартири, а на виручені кошти придбала собі нову квартиру. Вважає що незаконне відчуження квартири допустила саме ОСОБА_2, а ОСОБА_1 є добросовісним набувачем. Також стверджує, що спірна квартира була продана ОСОБА_1 за 25 000 тисяч доларів США, що підтверджується розпискою, показаннями свідків ОСОБА_7, та ОСОБА_8 а також 13 банківськими довідками. Вважає, що ОСОБА_1 була позбавлена житла в зв'язку з неправомірними діями ОСОБА_2 в наслідок чого отримала великі матеріальні збитки, тому звернулась до суду з позовом та просить його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2, представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_9 в судовому засіданні позов не визнали з підстав, вказаних у запереченнях, вказавши, що відповідач разом з сином отримала квартиру на загальних підставах, як молодий спеціаліст. Відділом обліку та розподілу квартирного управління Кременчуцької міської ради їй було запропоновано три варіанти отримання житла і якби вона знала про наявність спадкоємців, то ніколи б не погодилась на запропонований варіант. Вважає, що її діями збитки позивачці не були завдані, так як вилучення спірної квартири сталося внаслідок неправомірних дій органів місцевого самоврядування і вона не повинна нести матеріальну відповідальність за незаконні дії Кременчуцької міської ради. Також вважає, що ст.ст. 661, 1212 ЦК України не можуть бути застосовані до вказаних правовідносин , так як фактично квартира вилучалась не у позивача ОСОБА_1 а у її доньки ОСОБА_4, яка на час вилучення квартири згідно договору дарування була її належним власником

Співвідповідач - ОСОБА_3 в судовому засіданні просив суд в задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.

Третя особа - ОСОБА_4 в судовому засіданні просила суд задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.

Третя особа - Кременчуцька міська рада свого представника в судове засідання не направила, хоча про місце і час судового засідання була повідомлена належним чином, але направила заяву, згідно якої прохає розглядати справу без їх участі і винести рішення на розсуд суду.

Третя особа - приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_5 в судове засідання не з»явився, хоча про місце і час судового засідання був повідомлений належним чином.

Вислухавши пояснення позивача, представників позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_10, ОСОБА_6, відповідачів - ОСОБА_2, ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_9, допитавши свідків , дослідивши та проаналізувавши матеріали цивільної справи, надані суд докази, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до наступних висновків.

27.07.2010 року позивач за власні кошти придбала на підставі договору купівлі - продажу , посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за № 353 та в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 11.08.2010 року у відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1. В договорі нотаріусом була вказана вартість квартири 48 999 грн.

В подальшому на підставі договору дарування від 24.11.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_11, зареєстрованого в реєстрі за № 1522 та в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 06.12. 2010 року , позивач ОСОБА_1 подарувала вищевказану квартиру своїй дочці ОСОБА_4.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі уі щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справ виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, жоден доказ не має для я суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв»язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні. В якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Судом встановлено факт написання відповідачем ОСОБА_2 розписки від 25.06.2010 року . Зі змісту розписки ОСОБА_2 засвідчує лише факт одержання останньою певної грошової суми - 500 доларів США від ОСОБА_1 як завдаток за продаж нею в майбутньому квартири АДРЕСА_1. При цьому в розписці вказано, що за невиконання умов договору , а саме за відмову від купівлі квартири завдаток 500 доларів США залишається у продавця, а у разі відмови продавця від продажу квартири, ОСОБА_2 повертає покупцю- ОСОБА_1 1000 доларів США. Також, у розписці була зазначена визначена за домовленістю сторін вартість продажу квартири - 25 000 доларів США.

При цьому, оригінал розписки впродовж розгляду цивільної справи не був наданий позивачем суду для огляду , як і не був наданий для огляду стороні відповідача по справі на їх вимогу. Враховуючи викладене, суд вважає світлокопію даної розписки неналежним доказом.

Судом встановлено, що в п.2.1 договору купівлі - продажу від 27.07.2-010 року нотаріусом була вказана вартість квартири 48 999 грн.. і вказаний договір був підписаний як ОСОБА_1 так і ОСОБА_2 як від свого імені так і від імені ОСОБА_3 Будь яких заперечень , інших умов стосовно вартості квартири сторонами не заявлялось і в договорі вони відсутні. При тому , будь яких належних та допустимих доказів про те, що в дійсності позивач сплатила ОСОБА_2 25000 доларів США, що становить 200000 грн. суду не надано.

Суд бере до уваги , що згідно договору дарування від 24.11.2010 року , згідно якого ОСОБА_1 подарувала , а ОСОБА_4 прийняла в дар квартиру АДРЕСА_1, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_11 і зареєстрованого в реєстрі за № 1522 та в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 06.12. 2010 року , сторони оцінили дарунок в 50448 грн.

Пояснення сторони позивача про те, що вартість квартири при укладанні договору купівлі - продажу вказана - 48 999 грн., а при укладанні договору дарування - відповідно 50448 грн. була обумовлена зменшенням сплати передбачених законодавством обов»язкових зборів є неспроможними.

Стаття 204 ЦК України визначає презумпцію правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. При цьому, в позові дана вимога відсутня і на час розгляду справи даний правочин не визнаний судом недійсним.

Згідно ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній …справі, що набрало законної сили , не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлена ці обставини.

Суд бере до уваги , що рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 06 березня 2012 року скасовано рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 30 листопада 2011 року і постановлене нове рішення , яким визнано недійсним рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 16 квітня 2010 року у частині надання ОСОБА_2 житла - квартири АДРЕСА_1. Визнано недійсним розпорядження управління житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради від 18 червня 2010 року № 13/К про приватизацію квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Визнано недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, видане управління житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради. Визнано за ОСОБА_12 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_13. Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1. У решті рішення залишено без змін. При цьому , апеляційною судовою інстанцією при винесенні рішення було досліджено всі обставини, на які посилались , як на підставу своїх вимог і заперечень сторони. Вказані обставини досліджувались і при ухваленні даного рішення.

Тобто, рішенням суду вищевказана квартира була витребувана з незаконного володіння ОСОБА_4 і цим рішенням за ОСОБА_12 було визнано право власності в порядку спадкування на вищеназвану квартиру. Але в частині визнання недійсним договору купівлі - продажу квартиру АДРЕСА_1 та договору дарування квартири від 24.11.2010 року в позові ОСОБА_12 було відмовлено.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України від 5 жовтня 2012 року касаційна скарга ОСОБА_4 відхилена і рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області від 6 березня 2012 року залишено без змін.

Також, суд бере до уваги, що рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 10 квітня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_12 задоволено частково і стягнуто з ОСОБА_12 на користь ОСОБА_4 32400 грн. на яку збільшилася вартість квартири після проведеного ремонту, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_12 в частині визнання її добросовісним набувачем квартири та у стягненні іншої частини грошових коштів відмовлено.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суд Полтавської області від 05 червня 2013 року апеляційна скарга ОСОБА_4 відхилена, апеляційна скарга ОСОБА_12 задоволена частково і рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 10 квітня 2013 року в частині вирішення питання про стягнення з відповідача судових витрат за послуги експерта - скасовано і відмовлено у їх задоволенні. Суд бере до уваги, що на час розгляду цивільної справи відсутні судові рішення в частині визнання недійсним договору купівлі - продажу квартиру АДРЕСА_1 та договору дарування квартири від 24.11.2010 року, при тому, що рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 6.03.2012 року в частині визнання недійсним договору купівлі - продажу квартиру АДРЕСА_1 та договору дарування квартири від 24.11.2010 року в позові ОСОБА_12 було відмовлено, тобто вказані договори на даний час є чинними.

На час винесення рішення апеляційним судом від 06 березня 2012 року, в тому числі витребування з незаконного володіння ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1, позивач не була власником даної квартири , згідно договору дарування квартири від 24.11.2010 року і відповідно не може вважатися добросовісним набувачем в розумінні ст..330 ЦК України і тому в задоволенні даної позовної вимозі позивачу слід відмовити.

Суд вважає, що наявність доказів про зняття позивачем грошових коштів в іноземній валюті в банківських установах на суму еквівалентну 25 000 доларам США не може слугувати підтвердженням сплати саме такої суми відповідачу за купівлю квартири і таким чином, суду не доведено, що за вказану квартиру АДРЕСА_1 позивачем було сплачено відповідачу ОСОБА_2 відповідно 25000 доларів США.

Згідно ст. 661 ЦК України у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи, на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав, враховуючи, що вилучення квартири відбулося не у позивача, а у третьої особи ОСОБА_4, яка була на той час власником квартири, тому відсутні підстави застосування даної статті.

Враховуючи, що згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 21.06.2010 року при продажу квартири остання перебувала у спільній частковій власності відповідачів і кожному з співвласників належало по ? частки , суд вважає, що в задоволенні позовних вимог стосовно стягнення з відповідачів солідарно на користь позивача 200 000 грн. слід відмовити.

На підставі викладеного, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 204, 328, 661 Цивільного кодексу України; ст. ст. 10, 11, 60, 61, 209, 212, 214 - 215, 218 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: В.І. Хіневич

Повний текст рішення виготовлений 17.06.2013 року.