Ухвала суду № 31855281, 17.06.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Зозуля Д.П.

Суддя-доповідач:Мацький Є.М.

УХВАЛА

іменем України

"17" червня 2013 р. Справа № 817/1060/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Мацького Є.М.

суддів: Євпак В.В.

Капустинського М.М.,

розглянувши у письмовому провадженні у м.Житомирі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "08" травня 2013 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський молодіжний жилий комплекс" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівненський молодіжний жилий комплекс» (далі по тексту - ТОВ «Рівненський МЖК») звернулося з адміністративним позовом про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі по тексту - ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС) щодо проведення перевірки своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності, за наслідками якої складено акт від 24.05.2012р. №76 та про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС форми «Ш» від 24.05.2012р. №0001661543, яким ТОВ «Рівненський МЖК» на підставі встановленого порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб визначеного п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) та на підставі ст.126 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) за затримку на 673 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 59864,89 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 11972,98 грн. за платежем орендна плата з юридичних осіб.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 8 травня 2013 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби форми "Ш" № 0001661543 від 24.05. 2012 року.

Присуджено на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський молодіжний жилий комплекс" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 119 (сто дев'ятнадцять) грн. 73 коп.

В апеляційній скарзі ДПІ у м.Житомирі просило скасувати постанову суду та прийняти нову,якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апелянт зазначив, що ТОВ «Рівненський МЖК» невчасно сплачувалися узгоджені суми податкових зобов'язань по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності у 2008-2010рр., в результаті чого, до платника податків на підставі п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України від 02.12. 2010 р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) було застосовано штрафні (фінансові) санкції у 2012 р.

Позивач та представник відповідача в засідання суду не з'явились, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення сторонам рекомендованою кореспонденцією судових повісток та копій ухвал суду.

Згідно ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

З врахуванням приписів вищевказаних статей, розгляд апеляційної скарги здійснюється судовою колегією в порядку письмового провадження.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС було проведено перевірку своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності ТОВ «Рівненський МЖК».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що про проведення податковим органом саме документальної невиїзної позапланової перевірки позивача, однак рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом не приймалося та не надсилалося (не вручалося) посадовим особам позивача. Копія такого наказу на проведення перевірки ТОВ «Рівненський МЖК» на вимогу суду першої інстанції до матеріалів справи апелянтом не долучено.

У відповідності до п. 81.3 ст. 81 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Рівненський МЖК» не було обізнане, що стосовно нього за наявності відповідних обставин у певний час та у певному місці здійснюватиметься документальна невиїзна позапланова перевірка; податковим органом не приймалося будь-яке рішення, що оформлене наказом керівника податкового органу, про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Рівненський МЖК»; копія наказу про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки не була вручена (надіслана) посадовим особам позивача; відповідачем не було надіслано (вручено) посадовим особам позивача письмове повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, а тому є вірним висновок та всі підстави стверджувати, що податковий орган вийшов за межі наданих йому повноважень і діяв поза межами правового поля.

Згідно ч. 1 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005р. №2747-IV (із змінами та доповненнями), належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Належністю доказу є об'єктивна можливість цього доказу підтверджувати обставину, факт, що має значення для вирішення справи та стосується її предмету. Допустимістю доказу є його можливість містити у собі доказову інформацію, тобто його зовнішнє вираження, форма.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що форма акту перевірки не затверджена жодним наказом Державної податкової служби України, а самостійно розроблена відповідачем.

У відповідності до ч. 3 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005р. №2747-IV (із змінами та доповненнями), докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

А тому, зафіксована інформація у акті перевірки від 24.05. 2012 р. № 76 не може бути взята до уваги судом у відповідності до ч. 3 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005р. №2747-IV (із змінами та доповненнями), оскільки така інформація одержана з порушенням закону.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає нормам чинного законодавства.

Судом першої інстанції також встановлено, що приймаючи податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 24.05. 2012 р. № 0001661543, яким ТОВ «Рівненський МЖК» на підставі встановленого порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб визначеного п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) та на підставі ст.126 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) за затримку на 673 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 59864,89 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 11972,98 грн. за платежем орендна плата з юридичних осіб, ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС стверджує про несвоєчасність сплати ТОВ «Рівненський МЖК» узгодженої суми податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за квітень, травень 2010р. (а.с. 14).

На момент сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності, а саме: квітень, травень 2010р., був чинний Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (із змінами та доповненнями).

Пунктом 7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (із змінами та доповненнями) визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як визначено пп.7.1.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (із змінами та доповненнями), джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з п.6 ст.7 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.1999р. №679-XIV (із змінами та доповненнями), національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004р. за №377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому, суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням пп.16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (із змінами та доповненнями) слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (із змінами та доповненнями), який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (із змінами та доповненнями), податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

З аналізу норм Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (із змінами та доповненнями), які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобов'язань, встановленого п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (із змінами та доповненнями).

Отже, чинним законодавством України (на час сплати ТОВ «Рівненський МЖК» узгодженої суми податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за квітень, травень 2010р.) не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків вживаються передбачені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (із змінами та доповненнями) заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань.

Аналогічно вказані норми права було застосовано Верховним Судом України в постанові від 20.06.2011р. у справі №21-80а11. Відповідно до ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України - рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, розглядаючи вказану справу по суті, суд першої інстанції правильно враховував рішення Верховного Суду України від 20.06.2011р. у справі №21-80а11 та вирішив спір з урахуванням правової позиції.

Вказана правова позиція, так само висвітлена у листі Вищого адміністративного суду України від 17.03.2009р. №358/13/13-09.

Наведені вище норми права регулювали спірні правовідносини до 01.01.2011р..

Як вбачається з акта перевірки від 24.05.2012р. №76 ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС стверджує, що ТОВ «Рівненський МЖК» в порушення п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) затримано сплату узгодженої суми податкового зобов'язання нарахованого згідно податкової декларації з плати за землю (орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності) за 2010р. від 27.01.2010р. №2890, а саме: на 669 днів по строку сплати 31.05.2010р., фактично погашено 30.03.2012р. на суму 27709,13 грн.; на 673 днів по строку сплати 31.05.2010р., фактично погашено 03.04.2012р. на суму 2165,56 грн.; на 643 днів по строку сплати 30.06.2010р., фактично погашено 03.04.2012р. на суму 6690,20 грн.; на 665 днів по строку сплати 30.06.2010р., фактично погашено 25.04.2012р. на суму 23300,00 грн..

У відповідності до ст.13 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992р. №2535-ХІІ (із змінами та доповненнями), підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, що перебуває у державній або комунальній власності, є договір оренди такої земельної ділянки.

Платники орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму орендної плати щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Платник податків має право подавати щомісяця нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, в тому числі й за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця, наступного за звітним (ст.14 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992р. №2535-ХІІ (із змінами та доповненнями).

Відповідно до ст.17 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 року №2535-ХІІ (із змінами та доповненнями), податкове зобов'язання з орендної плати за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий (податковий (звітний)) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Судом першої інстанції встановлено, що у відповідності до поданих декларацій за 2010р. ТОВ «Рівненський МЖК» задекларовано до сплати орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності у наступних розмірах.

У відповідності до поданої 27.01.2010р. основної звітної декларації за 2010р. ТОВ «Рівненський МЖК» задекларовано до сплати орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за квітень у розмірі 41131,47 грн., за травень у розмірі 41131,47 грн. (а.с. 15-19).

У відповідності до поданої 15.03. 2010 р. уточнюючої декларації за 2010 р. ТОВ «Рівненський МЖК» задекларовано до сплати орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за квітень у розмірі 39591,66 грн., за травень у розмірі 39591,66 грн. (а.с. 20-31). Нараховано до зменшення орендної плати на поточний рік у зв'язку із зменшенням податкових зобов'язань за наслідками уточнень за квітень у розмірі 1539,80 грн., за травень у розмірі 1539,80 грн..

У відповідності до поданої 26.07. 2010 р. уточнюючої декларації за 2010 р. ТОВ «Рівненський МЖК» задекларовано до сплати орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за квітень у розмірі 35810,25 грн., за травень у розмірі 35810,25 грн.. Нараховано до зменшення орендної плати на поточний рік у зв'язку із зменшенням податкових зобов'язань за наслідками уточнень за квітень у розмірі 00,00 грн., за травень у розмірі 00,00 грн.. Сплачено за квітень 2010р. у відповідності до платіжного доручення від 28.05.2010р. №247 у розмірі 290,22 грн., за травень 2010р. у відповідності до платіжного доручення від 30.06. 2010 р. № 1045 у розмірі 200,00 грн..

Судом першої інстанції встановлено, що подані 15.03. 2010 р. та 26.07. 2010 р. уточнюючі декларації за 2010 р. податковим органом проведено у зменшення наявного податкового боргу, а не у зменшення податкових зобов'язань, що спричинило викривлення показників суми погашення податкових зобов'язань. Як наслідок суми задекларованих показників не збігаються з сумами фактично сплачених сум податкових зобов'язань ТОВ «Рівненський МЖК» у відповідності до дослідженого судом акту перевірки від 24.05.2012р. №76.

Також, судом встановлено, що постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 10.04. 2012 р. в адміністративній справі №2а/1770/5490/2011 за позовом ТОВ «Рівненський МЖК» до ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.03. 2010 р. № 0002871543/0, від 13.03. 2010 р. № 0002881543/0, від 18.03. 2010 р. № 0003111543/0, від 15.04. 2010 р. № 0003511543/0, від 25.05. 2010 р. № 0004061543/0, від 30.08. 2010 р. № 0005751543/0, від 24.09. 2010 р. № 0006961543/0, від 19.11. 2010 р. № 0007891543/0, від 09.12. 2010 р. № 0008661543/0, від 23.12. 2010 р. № 0008991543/0, від 11.02. 2011 р. № 000441543/0, від 16.03. 2011 р. № 0001451543/0, від 07.04. 2011 р. № 0002741543/0, від 18.05. 2011 р. № 0003251543/0, від 21.07. 2011 р. № 0004311543, від 10.08. 2011 р. № 0004761543, від 07.09. 2011 р. № 0005351543, від 18.10. 2011 р. № 0005961543, від 30.11. 2011 р. № 0006571543, від 30.11. 2011 р. № 0006581543, від 19.12. 2011 р. № 0007201543, від 30.01. 2012 р. № 0000251543, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.09. 2012 р., вищевказані податкові повідомлення-рішення були визнані протиправними та скасовані. Однак, всупереч приписам пп. 66.1.5 п. 66.1 ст. 66 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) апелянт не вніс змін до облікових даних платника податків на підставі рішення суду, що набрало законної сили та необґрунтовано спрямував сплачені ТОВ «Рівненський МЖК» кошти на погашення неузгоджених податкових зобов'язань, у тому числі після набрання законної сили судовим рішенням про скасування податкових повідомлень-рішень.

У відповідності до постанови Верховного Суду України від 05.12. 2006 р., суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень. Рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому.

Колегія суддів ввважає, що апелянтом не доведено правомірності проведення невиїзної перевірки і як наслідок прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, в той час, як ТОВ «Рівненський МЖК» спростовано належними та допустимими доказами безпідставність висновків податкового органу, що зроблені в акті перевірки.

Таким чином, застосування штрафних (фінансових) санкцій до ТОВ «Рівненський МЖК» передували дії ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС по самовільному зміні призначення платежів та зарахування грошових коштів в рахунок погашення податкового боргу минулих періодів у 2010 р. всупереч волі платника податку. Такі дії апелянта суперечать приписам Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12. 2000 р. № 2181-ІІІ (із змінами та доповненнями) та Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01. 2004 р. № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03. 2004 р. за № 377/89/76, як наслідок податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 24.05. 2012 р. № 0001661543, яким ТОВ «Рівненський МЖК» на підставі встановленого порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб визначеного п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України від 02.12. 2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями) та на підставі ст. 126 Податкового кодексу України від 02.12. 2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за затримку на 673 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 59864,89 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 11972,98 грн. за платежем орендна плата з юридичних осіб є протиправним.

Постанова суду прийнята з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а отже підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "08" травня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Є.М. Мацький

судді: В.В. Євпак М.М. Капустинський

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненський молодіжний жилий комплекс" вул.Д.Галицького,5,кв.1,м.Рівне,33027

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби вул.Відінська , 8,м.Рівне,33023