Постанова № 31854948, 06.06.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/2352/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

при секретарі - Пехоті М.О.,

за участю:

представника позивача - Гавриш М.Д.

представників відповідача - Нальотова А.О., Луговської С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Присадки" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

26 квітня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Присадки" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що всі обставини викладені відповідачем в акті перевірки є необґрунтованими припущення, оскільки не підтверджуються жодним доказом. Крім того, стверджував, що використання ОСОБА_4 палива та користування ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 послуг мобільного зв'язку здійснювалось вказаними працівниками ТОВ "НВП "Присадки" при виконанні своїх трудових обов'язків і не являється додатковим благом.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали. У наданих до суду письмових запереченнях просили в задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що за результатами проведеної перевірки встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6 ст. 201 та п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 193.1 ст. 139 Податкового кодексу України.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Присадки" зареєстровано 31.08.2001 Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради, перебуває на обліку в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва платника ПДВ № 23550616.

В період з 13.11.2012 по 29.11.2012 працівниками Кременчуцької ОДПІ проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Присадки" по питанню дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 по 30.09.2012 у зв'язку з неповним наданням документального підтвердження на запит Кременчуцької ОДПІ від 09.10.2012 № 30887/10/15.

За результатами перевірки складено акт від 06.12.2012 № 5220/22-209/13932946, яким зафіксовано порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України у зв'язку з чим завищено суму. що підлягає бюджетному відшкодуванню на 137 8276,00 грн. та занижено податок на додану вартість на 76 152,00 грн.; п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.27, п.п. 14.228, п. 14.1 ст. 14, п.п. 134.1.1, п. 134.1 ст. 134, ст. 135, п. 137.10 ст. 137, п. 138.1 п. 138.4, п, 138.5, п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 193.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результатів чого занижено податок на прибуток на суму 1 116 717,00 грн. та абз. "б" п. 176.2 ст. 176, п. 119.1 ст. 119 п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, абз. "а" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України в результаті чого порушено вимоги податкового законодавства під час перевірки питань щодо повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб за перевіряємий період на загальну суму 2334.24 грн.

За результатами розгляду вказаного акту ДПІ у м. Полтава винесено податкові повідомлення-рішення від 29.12.2012 № 0037301702/2247, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку на 3726,89 грн.; № 0014642301/267, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 137 826,00 грн. та застосовано штраф у розмірі 34 456,00 грн.; № 0014632301/2252, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 95 191,25 грн. та № 0014622301/2251, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 1 263 280,25 грн.

З вимогою про визнання протиправними та скасування вищезазначених податкових повідомлень-рішень позивач звернувся до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку податковим повідомленням-рішенням від 29.12.2012 № 0014642301/267, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 137 826,00 грн. та застосовано штраф у розмірі 34 456,00 грн.; № 0014632301/2252, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 95 191,25 грн. та № 0014622301/2251, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 1 263 280,25 грн.. суд виходить із наступного.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Правові відносини з приводу формування валових витрат унормовані розділом ІІІ Податкового кодексу України.

Згідно з приписами пункту 14.1.56 статті 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Стаття 135 Податкового кодексу України містить у собі склад доходів та порядок їх визначення, так відповідно до п. 135.1 доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу; дохід банківських установ.

Пунктом 135.2 статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до приписів пункту 14.1.27 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Поняття господарської діяльності визначено в пунктом 14.1.36 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Стаття 138 Податкового Кодексу України містить у собі склад витрат та порядок їх визнання, так, відповідно п.138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із приписами абзаці 1 підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що 20.06.2011 між позивачем (покупець) та ТОВ "Віста Торг" (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 213, за умов якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти металеві вироби та оплатити їх на умовах даного договору.

Як вбачається із матеріалів справи, за результатами здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Віста Торг" по поставці товарів, останнім виписані наступні первинні бухгалтерські документи: видаткові накладні № РН-0000906 від 21.07.2011, № РН-0001046 від 22.09.2011, № РН-0001047 від 22.09.2011, № ЛНА-000003 від 29.09.2011, № РН-0001106 від 02.11.2011, № РН-0001150 від 14.11.2011, № РН-0001134 від 17.11.2011, № РН-000000015 від 18.01.2012, № РН-000000038 від 06.02.2012, № РН-000000039 від 07.02.2012, № РН-000000063 від 06.03.2012, № РН-000000084 від 12.04.2012, № РН-000000068 від 16.03.2012, № РН-000000090 від 24.09.2012, № РН-000000120 від 21.06.2012, № РН-000000121 від 22.06.2012, № РН-000000122 від 25.06.2012, № РН-0000000123 від 25.06.2012, № РН-000000124 від 26.06.2012, № РН-000000135 від 27.06.2012, № РН-000000136 від 27.06.2012, № РН-000000133 від 27.06.2012, № РН-000000165 від 31.047.2012; податкові накладні № 68 від 21.07.2011, № 11 від 07.09.2011, № 22 від 12.09.2011, № 54 від 29.09.2011, № 4 від 02.11.2011, № 13 від 04.11.2011, № 34 від 17.1.2011, № 17 від 18.01.2012, № 6 від 06.02.2012, № 7 від 07.02.2012, № 4 від 06.03.2012, № 3 від 12.04.2012, № 7 від 16.03.2012, № 6 від 24.04.2012, № 20 від 12.10.2011, № 26 від 17.06.2012, № 27 від 27.06.2012, № 25 від 27.06.2012, № 33 від 31.07.2012.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що транспортування товару придбаного у ТОВ "Віста Торг" здійснювалось власними транспортними засобами товариства на підтвердження чого суду були надані: свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, товарно-транспортні накладні від 31.07.2011, від 22.09.2011, від 29.09.2011, від 02.11.2011, від 14.11.2011, від 17.11.2011, від 06.02.2012, від 07.02.2012, від 18.01.2012, від 06.03.2012, від 16.03.2012, від 24.04.2012, від 12.04.2012, від 21.06.2012, від 22.06.2012, від 25.06.2012, від 26.06.2012, від 27.06.2012.

На підтвердження здійснення оплати за придбаний у ТОВ "Віста Торг" товар та його використання у власній господарській діяльності позивачем суду надано: банківські виписки, відомості списання товарно-матеріальних цінностей у виробництво, акти списання, акти прийняття здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів, відомості обліку видачі спецодягу, спецвзуття та запобіжних пристроїв, видаткові накладні та акти прийому-передачі.

Крім того, відповідач в акті перевірки посилається на неможливість підтвердження здійснення коригування доходів, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування за ІІІ квартал 2011 року по здійсненню взаємозаліку по господарським операціям з ПП "Голд Ойл" та переоцінки валюти по взаємовідносинам з Компанією Пасифик Рим Лимитед у зв'зяку з ненаданням первинних документів.

Суд не погоджується з таким висновком відповідача у зв'язку з наступним.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи у їх сукупності, що позивачем для підтвердження здійснення коригування доходів, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування за ІІІ квартал 2011 року по здійсненню взаємозаліку по господарським операціям з ПП "Голд Ойл" та переоцінки валюти по взаємовідносинам з Компанією Пасифик Рим Лимитед були надані наступні первинні документи: договір про заміну боржника у зобов'язанні від 11.10.2010, додатковий договір № 1 до договору про заміну боржника у зобов'язанні від 01.04.2011, договір про заміну боржника у зобов'язанні від 22.10.2010, додатковий договір № 1 до договору про заміну боржника у зобов'язанні від 01.04.2011, податкові накладні, платіжні доручення, договір № 76Н від 27.03.2011, № 211 від 15.11.2010, акти звірки взаємозаліків, протоколи зарахування зустрічних одноманітних вимог.

Стосовно висновків відповідача зроблених в акті перевірки про завищення позивачем витрат на загальну суму 100 000,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Марр-Інвест1" суд вважає за необхідне вказати наступне.

Згідно умов договору № 94 від 26.03.2012 укладеного між позивачем (орендатор) та ТОВ "Марр-Інвест1" (орендодавець) орендодавець зобов'язується передати за плату орендатору у тимчасове користування, а орендатор зобов'язується прийняти в тимчасове користування об'єкт нерухомості, а саме Комплекс по наданню побутових послуг населенню "Алая Роза" і зобов'язується сплачувати орендодавцю оренду плату.

За результатами здійснення вказаного правочину сторонами були підписані акти здачі-прийняття робіт, ТОВ "Марр-Інвест1" виписані податкові накладні. Здійснення оплати підтверджується банківськими виписками.

Висновок відповідача стосовно того, що оренда Комплексу по наданню побутових послуг населенню "Алая Роза" не пов'язана з господарською діяльністю позивача спростовується наявними в матеріалах справи договорами суборенди об'єкта нерухомості № 30-А, № 31-А, № 32-А та № 33-А від 30.03.2012.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що позивачем правомірно було сформовано податковий кредит та валові витрати по взаємовідносинам з ТОВ "Марр-Інвест1", ПП "Голд Ойл", Компанією Пасифик Рим Лимитед та ТОВ "Віста Торг".

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню від 29.12.2012 № 0037301702/2247, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку на 3726,89 грн., суд виходить з наступного.

Підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Стаття 18 Податкового кодексу України визначає, що податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Платником податку є фізична особа-резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи, фізична особа-нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, податковий агент та об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України; об'єктом оподаткування нерезидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні, доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), що передбачено статтями 162, 163 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпунктів 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Згідно зі статтею 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку; особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні; б) платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.

Як випливає з пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Відповідно до пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається. У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до органу державної податкової служби за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку; в) подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку; г) подавати органу державної податкової служби інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу; ґ) нести відповідальність відповідно до закону в разі неподання або несвоєчасного подання податкового розрахунку. Зазначені в ньому суми податку, що сплачуються до бюджету, є узгодженими сумами податкових зобов'язань податкового агента та в разі неповної чи несвоєчасної сплати стягуються до бюджету разом із сплатою штрафів та пені, які нараховуються від першого до останнього дня строку подання податкового розрахунку, встановленого цим Кодексом.

Абзацом "а" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загально місячного оподаткованого доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання або компенсація зумовлені виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачені нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи у їх сукупності, що ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_12 перебувають у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Присадки", а витрати на оплату послуг мобільного зв'язку вказаним особам та виплата компенсації ОСОБА_4 за користування власним автомобілем здійснювались у зв'язку з виконанням ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_12 своїх трудових обов'язків та відповідно до положень статті 164 Податкового кодексу України не є додатковим благом.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, обов'язок щодо доказування правомірності спірного податкового повідомлення-рішення покладено на відповідача у справі - Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 29.12.2012 № 0037501702/2247, № 0014642301/267, № 0014632301/2252, № 0014622301/2251.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Присадки" витрати зі сплати судового збору в сумі 2294 грн. 00 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 11 червня 2013 року.

Суддя С.С. Бойко