Рішення № 31853862, 12.06.2013, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2013 року справа № 919/544/13

Господарський суд міста Севастополя у складі:

судді Лотової Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу за позовом

Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011),

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

АДРЕСА_2,

про стягнення 23 426,13 грн,

за участю представників сторін:

від позивача - Тельнова Катерина Павлівна - представник, довіреність від 09.01.2013;

від відповідача - не з'явився;

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 23 426,13 грн, з яких: 1 581,92 грн - заборгованість з орендної плати за період з 01.10.2012 по 20.12.2012, 72,22 грн - пеня, 171,99 грн - 30% річних, 21 600,00 грн - штраф.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна від 18.08.2011 №173-11 в частині своєчасної і повної оплати орендної плати.

Ухвалою суду від 16.05.2013 року порушено провадження у справі, справа призначена до розгляду у судовому засіданні.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їx задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився, явку свого представника не забезпечив, вимоги ухвал суду від 16.05.2013, від 29.05.2013 не виконав, витребувані судом документи та письмовий відзив на позовну заяву з документальним та правовим обґрунтуванням своїхзаперечень суду не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи повідомлений за адресою місцезнаходження згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних oci6 та фізичних oci6 - підприємців.

Частиною першою статті 64 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у paзi ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних oci6 та фізичних осіб-підприємців. У paзi відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Вщповідно до частини 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що вирішення спору при неподанні відзиву на позовну заяву i витребуваних господарським судом матеріалів. Якщо відзив на позовну заяву i витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд дійшов висновку, що матеріали справи у достатній мipi характеризують правовідносини сторін у справі, у зв'язку з чим вважає можливим розглянути за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, суд

ВСТАНОВИВ :

18.08.2011 мiж Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна № 173-11 (далі - Договір) (арк. с. 11-12).

Відповідно до пункту 1.1 Договору, з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності Орендодавець зобов'язався передати, а Орендар - прийняти в оренду нерухоме майно - вбудовані нежилі пpимiщeння площею 72,70 м , розташовані в підвальному поверсі будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, - яке перебуває на балансі Комунального підприємства „Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 17" (далі - об'єкт оренди), вартість якого, згідно з незалежною оцінкою станом на 30.06.2010, становить 131 745,00 грн (без ПДВ).

Пунктом 3.2 Договору визначено, що орендна плата сплачується щомісячно та становить 600,00 грн (без ПДВ) за перший місяць оренди i перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця на відповідні рахунки місцевого бюджету.

Poзмip орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому (пункт 3.3 Договору).

За умовами Договору (підпункт 4.4.3 пункту 4.4 Договору) Орендар зобов'язався своєчасно вносити Орендодавцю орендну плату, а також здійснювати інші платежі, пов'язані з користуванням об'єктом оренди.

Сторони домовились, що Договір діє з моменту його підписання до 09.08.2014 (пункт 7.1 Договору).

Як встановлено судом, позивач своїзобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме: передав відповідачеві об'єкт оренди за Актом приймання-передачі орендованого майна від 18.08.2011, підписаним обома сторонами без зауважень (арк. с. 13).

Рішенням суду від 20.12.2012 у справi №5020-1372/2012 розірвано договір оренди нерухомого майна від 18.08.2011 №173-11, укладений між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

21.12.2012 вказане майно повернуто позивачу згідно з актом прийому-передачі орендованого майна (арк. с. 24).

Проте, внаслідок неналежного виконання Орендарем умов Договору у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за період з 01.10.2012 по 20.12.2012 в сумі 1 581,92 грн, що i стало причиною звернення позивача до суду iз даним позовом.

Bceбiчно i повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина перша статті 175 Господарського кодексу України).

Kpiм того, правові засади організаційних відносин, пов'язаних з передачею в оренду майна, яке перебуває у комунальній власності, та майнових відносин між орендодавцями щодо господарського використання даного майна, визначені Законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-ХП (у редакції чинній на час вчинення правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 2 вказаного Закону від 10.04.1999 № 2269-ХЩ орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі статтею 283 Господарського кодексу України та статтею 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) одна сторона (орендодавець/наймодавець) передає другій стороні (орендареві/наймачеві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України унормовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статі 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Як установлено судом, за умовами Договору (пункт 3.2) Орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу: Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки, в порушення наведених приписів, доказів погашення заборгованості по орендній платі відповідачем не надано, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1 581,92 грн за період 01.10.2012 по 20.12.2012 є обґрунтованими, та такими що підлягають задоволенню.

При цьому судом враховано, що раніше, рішенням господарського суду містаСевастополя від 20.12.2012 у cправі № 5020-1372/2012 з відповідача на користь позивача стягнута заборгованість за цим же Договором оренди (Договір від 18.08.2011 № 173-11), 30% річних, пеня та штраф, але за період, що передує позовному періоду у цій справі, а саме за період з 01.04.2012 по 30.09.2012 (арк. с. 18-22).

Також позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 30% річних в сумі 171,99 грн.

Суд вважає дану вимогу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 526, 625 Цивільного кодексу України зобов'язання повинна виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший poзмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.6 Договору сторони встановили, що у paзi прострочення внесення орендної плати понад 30 календарних днів, Орендодавець має право вимагати, а Орендар зобов'язаний сплатити на користь Орендодавця 30% річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 30% річних (арк. с. 10), суд визнав його вірним, а отже, позовні вимоги в частині стягнення тридцяти процентів річних від простроченої суми (1 581,92 грн) в розмірі 171,99 грн є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами; передбаченими законом.

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ний правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочений виконання, (частини другої та третьої статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасні виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користе одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, пеня є мірою відповідальності боржника за порушення ним строків виконання грошового зобов'язання.

Згідно із пунктом 8.5 Договору, у разі порушення строку внесення орендної плати встановленого пунктом 3.2 Договору, Орендар сплачує на користь Орендодавця пеню у розмірі 200% від облікової ставки НБУ, яка діє у період, за який буде нараховуватися пені; від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в сумі 72,22 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені (арк. с. 10), суд визнав його вірним; а тому позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 72,22 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення штрафу в сумі 21 600,00 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 8.7 Договору, у разі прострочення внесення орендної плати більше 60 календарних днів Орендар сплачує на користь Орендодавця штраф у сумі, що дорівнює трикратному розмірові річної орендної плати за Договором.

Для визначення розміру штрафу позивачем за основу взято місячну орендну плату (600,00 грн - пункт 3.2 Договору); загальний розмір штрафу за розрахунком позивача становить 21 600,00 грн (600,00*12 місяців*3).

Відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягай стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, якізаслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойку (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України), Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Судом встановлено, що розмір штрафних санкцій (21 600,00 грн) є непомірно великим у порівнянні із розміром загального зобов'язання (1 581,92 грн).

З урахуванням вищезазначеного суд дійшов висновку про наявність виняткових обставин для зменшення розміру штрафних санкцій за Договором до - до 5 000,00 грн.

На думку суду, такий розмір відповідальності є адекватним суті вчиненого відповідачем правопорушення та його наслідкам.

За викладених обставин, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 6 826,13 грн, з яких: 1 581,92 грн - заборгованість з орендної плати за період з 01.10.2012 по 20.12.2012, 72,22 грн - пеня, 171,99 грн - 30% річних, і штраф - 5 000,00 грн.

В частині стягнення штрафу в розмірі 16 600,00 грн (21 600,00-5 000,00) -в позові слід відмовити.

Керуючись статтями 32, 33, 34, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011, на р/р місцевого бюджету м. Севастополя № 33213870700001 в ГУ ДКСУ в м. Севастополі, МФО 824509, код в ЄДРПОУ 38022717, код платежу 22080400) заборгованість у розмірі 6 826,13 грн. (шість тисяч вісімсот двадцять шість грн. 13 коп.), з яких: 1 581,92 грн. (одна тисяча п'ятсот вісімдесят одна грн. 92 коп.) - заборгованість з орендної плати за період з 01.10.2012 по 20.12.2012, 72,22 грн.(сімдесят дві грн. 22 коп.) - пеня, 171,99 грн. (сто сімдесят одна грн. 99 коп.) - 30% річних, 5 000,00 грн. (п'ять тисяч грн. 00 коп.) - штраф.

Повне рішення складено 17.06.2013.

Суддя Ю.В. Лотова