Рішення № 31851860, 13.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8327/13 13.06.13

За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської

міської державної адміністрації) «Київреклама»

До Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк»

Про стягнення 33 786,30 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Тарапон С.С. - по дов. № 196-107/КР від 03.01.2013

Від відповідача Куликов Ю.Ю. - по дов. № 03/2/109 від 19.02.2013

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» про стягнення 28 506,71 грн. основного боргу, 2 087,16 грн. пені, 204,51 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 2 987,92 грн. - 15% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким(-и) здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва № 136/767/11 від 10.01.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2013 порушено провадження у справі № 910/8327/13 та призначено справу до розгляду на 21.05.2013.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 21.05.2013 справу № 910/8327/13 передано на розгляд судді Трофименко Т.Ю., в зв'язку перебуванням судді Сівакової В.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/8327/13 від 21.05.2013 справу призначено до розгляду на 13.06.2013.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 10.06.2013 справу № 910/8327/13 передано на розгляд судді Сівакової В.В., в зв'язку з виходом судді з відпуски.

Позивач в судовому засіданні 13.06.2013 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач у поданому 13.06.2013 до відділу діловодства суду відзиві не погоджується з позовними вимогами з огляду на таке. Так, п. 7.8. договору встановлено, що всі спори, що виникають при виконанні умов цього договору, вирішуються шляхом переговорів, у разі недосягнення згоди, сторони вирішують їх у господарському суді в порядку, передбаченому чинним законодавством України. Однак, позивач, в порушення вимог даного пункту договору, не вжив жодних заходів щодо досудового врегулювання спору, листів, письмових повідомлень з вимогами оплатити виставлені рахунки-фактури Відповідачу не направляв, звірки розрахунків не проводив. Так, в розрахунку суми штрафних санкцій позивач зазначає про наявну заборгованість по рахунку № 41174 від 01.09.2011; №№ 43726, 43727, 43728 від 12.10.2011; № 57744 від 11.07.2012; № 60880 від 27.09.2012, № 62742 від 15.10.2012, що не відповідає дійсності, оскільки заборгованість по даних рахунках сплачена відповідачем згідно платіжних доручень : № 95870 від 07.05.2013; № 2860846 від 29.04.2013; № 2726527 від 26.04.2013; № 179584 від 03.11.2010; № 178791 від 03.11.2010; №179314 від 03.11.2010; № 387424 від 06.10.2010; № 387323 від 06.10.2010; № 387207 від 06.10.2010. Дана обставина прямо вказує на неправильність визначення позивачем суми основного боргу та нарахованих штрафних санкцій. Враховуючи викладене, просить зобов'язати відповідача провести з відповідачем звірку взаєморозрахунків, про що скласти відповідний акт і уточнити позовні вимоги.

В судовому засіданні 13.06.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

10.01.2011 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (підприємство) та Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» (розповсюджувач) було укладено договір № 136/767/11 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору за цим договором на підставі відповідного наказу робочого органу про встановлення пріоритету на місце(-я) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), дозволу(-ів) на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці, наданого(-их) на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), розповсюджувачеві надається право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів) (далі - РЗ), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким(-и) здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (далі - Право тимчасового користування), за умов повного дотримання розповсюджувачем цього договору та Порядку розміщення реклами в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 27.09.2010 № 767, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок), а розповсюджувач зобов'язується користуватися наданим йому Правом тимчасового користування, своєчасно та згідно з умовами цього договору перераховувати плату за Право тимчасового користування виключно на поточний рахунок підприємства, належним чином, своєчасно та у повному обсязі виконувати свої обов'язки за цим договором та не зловживати наданими розповсюджувачу правами.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено кошти за право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення РЗ, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 28 506,71 грн., та за неналежне виконання зобов'язань позивачем нарахована пеня в розмірі 2 087,16 грн., 15% річних в сумі 2 987,92 грн. та 204,51 грн. збитків від зміни індексу інфляції.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно п. 3.1. договору адресні програми на пріоритет - це перелік місць для розміщення РЗ, на які розповсюджувачем встановлено пріоритет. Адресна програма на пріоритет має відображати перелік місць для розміщення РЗ, на які встановлено пріоритет, дату та строк дії пріоритету, відомості про базовий тариф.

З адресної програми № 1 від 10.01.2011 до договору вбачається, що розповсюджувачу ЗР надано право на тимчасове користування місцем за такими адресами:

1. Дарницький район, вул. Харківське шосе, 49 (кронштейн на стіні будівлі, розміри 1.000х0.440 загальною площею 0.8800 кв. м., кількість площин 2 № 01960-03 (08133));

2. Печерський район, вул. Хрещатик, 19-А (кронштейн на стіні будівлі, розміри 1.050х0.450 загальною площею 0.9400 кв. м., кількість площин 2 № 09185-05 (14953));

3. Шевченківський район, просп. Перемоги перехресті з вул. Зоологінча (тумба, об'ємно-просторова конструкція, що стоїть окремо, розміри 3.000х8.000 загальною площею 24.000 кв. м. кількість площин 1 № 07334-04 (11571).

За умовами п. 4.1.2. договору підприємство має право на підставі відповідних рішень дозвільного органу та виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) визначати розмір плати за право тимчасового користування, змінювати розмір плати за право тимчасового користування, у разі змін в технологічній (конструктивній) РЗ, площі рекламного засобу, зонального коефіцієнту та базового тарифу.

Відповідно до п. 4.2.1. та 5.2.3. договору підприємство зобов'язане формувати рахунки на оплату за право тимчасового користування, інших платежів та компенсації витрат підприємства на організацію та проведення демонтажу РЗ, а розповсюджувач в свою чергу зобов'язаний не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, отримувати та сплачувати рахунки за право тимчасового користування, у тому числі у разі встановлення пріоритету.

Отже, за умовами договору обов'язок по отриманню щомісяця рахунків на оплату права за тимчасове користування місцем для розміщення РЗ покладено на відповідача.

Позивачем на виконання умов договору сформовано наступні рахунки: № 41174 від 01.09.2011 на суму 1 598,40 грн., № 43726 від 12.10.2011 на суму 54,12 грн., № 43727 від 12.10.2011 на суму 1 598,40 грн., № 43728 від 12.10.2011 на суму 138,74 грн., № 45387 від 09.11.2011 на суму 54,12 грн., № 47876 від 12.12.2011 на суму 54,12 грн., № 49648 від 10.01.2012 на суму 54,12 грн., № 51066 від 09.02.2012 на суму 1 791,26 грн., № 52579 від 13.03.2012 на суму 1 791,26 грн., № 57744 від 11.07.2012 на суму 1 791,26 грн., № 60880 від 27.09.2012 на суму 2 864,65 грн., № 62742 від 15.10.2012 на суму 2 864,65 грн., № 63960 від 12.11.2012 на суму 2 864,65 грн., № 65451 від 14.12.2012 на суму 2 864,65 грн., № 66865 від 15.01.2013 на суму 2 864,65 грн., № 68132 від 11.02.2013 на суму 2 864,65 грн., № 69671 від 15.03.2013 на суму 2 864,65 грн., загалом на суму 28 978,35 грн.

Згідно п. 5.2.5. договору розповсюджувач зобов'язався у повному обсязі сплачувати штрафи, пеню, скоригований розмір несплаченої суми плати за право тимчасового користування з урахуванням індексу інфляції, у разі прострочення розповсюджувачем строків (термінів) сплати та порушення розповсюджувачем інших умов цього договору.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, як свідчать матеріали справи відповідач не виконав своїх обов'язків щодо внесення плати за право тимчасового користування місцями для розміщення РЗ, в результаті чого виникла заборгованість, яка станом на день звернення з позовом до суду становила 28 506,71 грн.

Відповідачем до відзиву додано платіжне доручення № 2726527 від 26.04.2013 про сплату відповідачем рахунку № 57744 від 11.07.2012 на суму 1 791,26 грн. (в день звернення з позовом до суду), платіжне доручення № 2860846 від 29.04.2013 про сплату відповідачем рахунку № 60880 від 27.09.2012 на суму 2 864,65 грн. (в день порушення провадження у справі) та платіжне доручення № 95870 від 07.05.2013 про сплату відповідачем рахунку № 62742 від 15.10.2012 в сумі 2 864,65 грн. (після порушення провадження у справі), загалом на суму 7 520,56 грн.

Про здійснення відповідачем зазначених вище оплат рахунків позивачем відображено в поданому до суду акті звірки взаєморозрахунків від 13.05.2013.

Стаття 80 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд припиняє провадження у справі.

Припинення провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Матеріали справи свідчать про відсутність предмету спору в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 7 520,56 грн., що у відповідності до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, тягне за собою припинення провадження у справі в цій частині.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача боргу за місця для розміщення зовнішньої реклами в сумі 20 986,15 грн. (28 506,71 грн. - 7 520,56 грн.) обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за право розміщення реклами не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України є сплата боржником неустойки.

Згідно п. 7.2. договору за несвоєчасне або не повне внесення плати підприємство має право застосувати до розповсюджувача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на момент сплати пені від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо внесення плати за право тимчасового користування місцями.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті за розміщення ЗР відповідач виконав несвоєчасно, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 7.2. договору, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача становить 2 087,16 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 2 087,16 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 15% річних в розмірі 2 987,92 грн. та 204,51 грн. збитків від зміни індексу інфляції.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.3. договору передбачено, що підприємство має право нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за право тимчасового користування - 15 відсотків річних від простроченої суми.

Отже, з урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що пунктом 7.3. договору сторони узгодили інший розмір річних, сплата яких передбачена в порядку 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 15% річних в розмірі 2 987,92 грн. та 204,51 грн. збитків від зміни індексу інфляції (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем не надав.

Посилання відповідача на сплату боргу згідно платіжних доручень № 179584 від 03.11.2010; № 178791 від 03.11.2010; № 179314 від 03.11.2010; № 387424 від 06.10.2010; № 387323 від 06.10.2010; № 387207 від 06.10.2010 не приймаються судом до уваги, оскільки оплати здійснені до укладення договору у даній справі, тобто на виконання іншого договору.

Таким чином, позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. При розподілі судового збору суд приймає до уваги те, що відповідач здійснив часткову оплату суми основного боргу після звернення з позовом до суду та порушення провадження у справі.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 7 520,56 грн. припинити.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» (м. Київ, вул. Зоологічна, 5, код ЄДРПОУ 19017842) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (м. Київ, вул. Боричів узвіз, 8, код ЄДРПОУ 26199714) 20 986 (двадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят шість) грн. 15 коп. основного боргу, 2 087 (дві тисячі вісімдесят сім) грн. 16 коп. пені, 2 987 (дві тисячі дев'ятсот вісімдесят сім) грн. 92 коп. - 15% річних, 204 (двісті чотири) грн. 51 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 17.06.2013.

Суддя В.В.Сівакова