Постанова № 31851631, 01.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 червня 2013 року № 826/3677/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з іноземними інвестиціями «Нафтотранспортна компанія» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби за участю третьої особи Головного слідчого управління Служби безпеки України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що оспорюванні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм чинного законодавства, що призвело до порушення законних прав та інтересів позивача.

У позовній заяві позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 18 грудня 2012 року № 0011082240; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 18 грудня 2012 року № 0011092240; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 18 грудня 2012 року № 0011102240; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 18 грудня 2012 року № 0011112240; Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 18 грудня 2012 року № 0011122240; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 18 грудня 2012 року №22921750.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Представник відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явилися.

Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідачем, у період з 30.10.2012р. по 19.11.2012р., проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Підприємство з іноземними інвестиціями «Нафтотранспортна компанія», код за ЄДРПОУ 32597367 з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період з 01.07.2009р. по 30.06.2012р., валютного законодавства за період з 01.07.2009р. по 30.06.2012р., за результатами якої складено акт від 26.11.2012р. №1987/2240/32597367.

В ході проведення перевірки встановлено порушення ТОВ «Підприємство з іноземними інвестиціями «Нафтотранспортна компанія»:

- п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 138.2 cт. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 cт. 139 розділу III Податкового кодексу України, в результаті чого платником занижено податок на прибуток у сумі 80 506 076 грн., у тому числі за 2009р. на суму 78 575 192 грн., за 2010р. на суму 1 701 146 грн., за 204 квартал 2011р. на суму 229 738грн., за 1-1 квартал 2012р. встановлено завищення від'ємного значення з об'єкту оподаткування податку на прибуток на суму 1 919 549 грн.;

- п.п.7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість, що призвело до заниження сплати до бюджету ТОВ «Підприємство з іноземними інвестиціями «Нафтотранспортна компанія» податку на додану вартість на загальну суму 38614414 грн. та завищення від 'ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 1539592 грн.;

- п.п.7.7.1 п.7.7. cm. 7 Закону України «Про податок на додану вартості», що призвело до завищено суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 146403 грн.;

- п.1 п.2 п.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а саме: встановлено розрахунки за надані послуги з фізичною особою-підприємцем проводились за готівку без використання РРО, а саме: перший випадок на протязі календарного року відбувся 09.08. 2011р., згідно прибуткового касового ордеру №3 на суму 6000грн., другий випадок відбувся 10.08.2011р., згідно прибуткового касового ордеру №4 на суму 12000грн.;

- пп. "г" пп.4.2.9 п.4.2 ст.4, пп. "а" п.17.2. ст.17, пп. "а" п.19.2 cm.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб, що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в сумі 16767,96 грн.

На підставі акту перевірки від 26.11.2012р. №1987/2240/32597367 відповідачем прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 18 грудня 2012 року № 0011082240, за платежем податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на загальну суму 100 575 161 грн., з яких за основним платежем 80506076 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 20 069 085 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 18 грудня 2012 року № 0011092240 за платежем податок на додану вартість на загальну суму 47 933 964грн., з яких за основним платежем 38 614 414грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 9 319 550грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 18 грудня 2012 року № 0011102240 , відповідно до якого зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість;

- податкове повідомлення-рішення від 18 грудня 2012 року № 0011112240, відповідно до якого ТОВ «Підприємство з іноземними інвестиціями «Нафтотранспортна компанія» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1919549грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 18 грудня 2012 року № 0011122240, відповідно до якого зменшено суму бюджетного відшкодування ТОВ «Підприємство з іноземними інвестиціями «Нафтотранспортна компанія» з податку на додану вартість на суму 146403,00грн;

- податкове повідомлення-рішення від 18 грудня 2012 року №22921750, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 20 959,95грн., з яких за основним платежем 16767,96грн, за штрафними фінансовими санкціями 4191,99грн.

У відповідності до акту перевірки встановлено, що податковим агентом не включено до загального місячного оподатковуваного доходу дохід, отриманий платниками податку ОСОБА_1, ОСОБА_2,ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9 ОСОБА_7 від працедавця як додаткове благо у вигляді сум грошового відшкодування витрат на суму 111 786,40 грн., без надання отримувачами відповідних документів, що засвідчують факт здійснення витрат, що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 16 767,96 грн.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року. До складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом.

Підпунктом 8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України є податковий агент (п. «а» п.17.2 ст.17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»).

Згідно з підпунктом «а» п.19.2. ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Отже, нарахування, утримання та сплата податку з доходів фізичних осіб, здійснюється до безпосередньої виплати оподатковуваного доходу, а податок який сплачено платником, утримано податковим агентом підлягає перерахуванню останнім до бюджету.

Таким чином, податок з доходів фізичних осіб незалежно від форми виплати доходів, нараховується та сплачується до безпосередньої виплати доходу.

З матеріалів справи встановлено, що TOB «ПІІ Нафтотранспортна компанія» віднесено до складу валових витрат понесені у зв'язку з оплатою отриманих товарів (послуг) за період з 01.07.09 по 30.03.11 витрати на суму 328 013 077 грн., в тому числі у 2009 році на суму 313961562 грн., у 2010 році на суму 6 531177 грн., у 1 кварталі 2011 року на суму 7520 338 грн. таза період з 01.04.11 по 30.06.12 на суму 10596 610 грн., в тому числі: 2-4 квартал 2011 року на суму 8 677 061 грн., за 1-2 квартал 2012 року на суму 1919 549,0 грн. та до складу податкового кредиту суму сплаченого ПДВ за отримані товари (послуги) у розмірі 37 774 448,0 грн.

Окрім того, TOB «ПІІ Нафтотранспортна компанія» було подано до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС податкову звітність з ПДВ за квітень 2010 року, за червень 2010 року, липень 2010 року та грудень 2010 року та розрахунки сум бюджетного відшкодування ПДВ, що підлягають бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів, а саме: за квітень 2010 року - 57759 грн.;червень 2010 року - 63230 грн.;липень 2010 року - 5667 грн.; грудень 2010 року - 19737 грн.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що бухгалтерські та первинні документи, що підтверджують здійснення фінансово-господарських операцій за період з 01.07.2009р. по 30.06.2010р. були вилучені 29.11.2010р. Головним слідчим управлінням СБУ, що підтверджується протоколом виїмки від 29.11.2010р., а тому немає можливості надати їх в судове засідання.

Однак, відповідно до листа Головного слідчого управління СБУ від 07.05.2013р. №6/4023, повідомлено, що в провадженні Головного управління знаходилася кримінальна справа №372 за фактом заволодіння службовими особами НАК «Нафтогаз України», шляхом зловживання службовим становищем, чужим майном - державними грошовими коштами НАК «Нафтогаз України» в особливо великих розмірах, за ознаками злочину передбаченого ч.5 ст.191 КК України. У матеріалах кримінальної справи №372 міститься розписка, виконана від імені директора ТОВ «ПІІ «Нафтотранспортна компанія» Артьомова С.В. про отримання всіх оригіналів документів, вилучених під час вищевказаної виїмки.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно пп.1.32. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат підприємства включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до ч.4 пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2, ст. 3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.1.7. ст.1. Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп.7.5.1. п.7.5. Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 7.7.1. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Крім того, п. 7.7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до п.7.7.3. Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Аналогічні положення закріплені в ст.ст. 198, 138-139 Податкового кодексу України.

Отже, законодавством передбачено правовий зв'язок між бюджетним відшкодуванням (визначенням податкового кредиту) та отриманням Державним бюджетом надмірно сплаченого податку.

Разом з тим, до суду не надано доказів, а саме первинних документів щодо підтвердження реального здійснення господарської діяльності позивачем, а відповідно, позивачем не було належним чином визначено податкового зобов'язання по правовідносинах контрагента із ним для сплати до державного бюджету.

Згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу - позивачем до суду надано не було.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Києва при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень -рішень діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому суд приходить до висновку щодо необґрунтованості позовних вимог позивача та відсутності підстав для їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог товариству з обмеженою відповідальністю «Підприємство з іноземними інвестиціями «Нафтотранспортна компанія» - відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов