Рішення № 31851034, 06.06.2013, Новоазовський районний суд Донецької області

06.06.2013 238/890/13-ц

Справа № 2/238/511/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

06 червня 2013 року Новоазовський районний суд Донецької області у складі:

судді Китаєва А.В.,

при секретарі Пятигорській О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Новоазовськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПП «Грандфінресурс» про визнання кредитного договору недійсним, зобов'язання виплатити грошові кошти та моральну шкоду,

встановив:

10.04.2013 року позивач звернувся до відповідача із вказаним позовом, зазначаючи в обґрунтування своїх позовних вимог наступне.

13 вересня 2012 року він уклав договір через Маріупольську філію відповідача на отримання позики у розмірі 70000 гривень для викупу кредитного автомобіля. За умовами договору він сплатив одноразовий комісійний платіж в сумі 4900 гривень. При цьому при ознайомленні сам договір на руки не дали, а представник відповідача прочитала тільки необхідні їм пункти договору, в тому числі зазначила, що строк отримання кредиту 3 (три) доби. Таким чином, обманним шляхом переконали підписати договір. Перший розподіл коштів перенесли на 27 вересня, потім на 10 жовтня, потім на 30 жовтня. На його, позивача звернення та заяви він відповіді не отримував в порушення Закону України «Про звернення громадян», чим нанесли йому матеріальну та моральну шкоду. Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» забороняється нечесна підприємницька практика, яка включає будь-яку діяльність, що вводить в оману утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми.

Фінансові піраміди не розяснюють клієнту суть його прав та обовязків, в договорі відсутні прозорі правила кредитування, не повідомляється загальна сума, яку повинен сплатити клієнт до отримання кредиту. Таким чином, стандартний договір з фінансовою компанією-шахраєм не має обовязкових складових подібного документу. Недотримання зазначених вимог фінпідприємством може бути кваліфіковано як нечесна підприємницька практика, що тягне за собою визнання договору недійсним. Просив визнати кредитний договір з відповідачем недійсним, стягнути з відповідача на його користь сплачені за договором платежі у сумі 4900 гривень та моральну шкоду у сумі 5000 гривень.

Позивач у судове засідання не зявився, надав суду заяву з проханням розглянути справу за його відсутності, просив позов задовольнити (а.с.31).

Належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи представник відповідача у судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив, з заявою про розгляд справи у його відсутність або про відкладення розгляду справи з певних причин до суду не звертався. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів з винесенням заочного рішення у порядку ст.224 ЦПК України, проти чого не заперечував позивач у своїй заяві.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Так, в судовому засіданні встановлено, що 13 вересня 2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №213587 з додатком №1 анкетні дані учасника системи та перелік платежів із зазначенням їх розміру, які позивач повинен здійснити, та додатком №2 умови Програми «Альянс Україна» (а.с.7-12).

Під Програмою «Альянс Україна» розуміється програма, що базується на створенні реєстрів Учасників, метою яких є придбання бажаних товарів або відповідних сум у позику з розстроченням платежу на досить тривалий час, у порядку та на умовах, передбачених Договором та Додатками до нього.

Згідно умов укладеного договору Адміністратор (відповідач), за згодою Учасника (позивача) зобовязався вчинити від імені і за рахунок Учасника (позивача) певні юридичні дії, спрямовані на отримання позики у сумі 70000 гривень.

На виконання угоди позивачем на користь відповідача було сплачено одноразовий комісійний внесок у розмірі 4900 гривень (а.с.13).

Проте відповідачем не було отримано суму позики за договором, що підтверджується його зверненням до Приватного підприємства «Грандфінресурс» (а.с.14).

За змістом Договору виконання послуг з адміністрування програми полягає в тому, що: Учасник сплачує передбачені Договором кошти, а ПП «Грандфінресурс» за рахунок чистих внесків формує Фонд Реєстру, проводить захід по розподілу грошового фонду, а також здійснює оплату товару на користь Учасників Реєстру чи надає відповідні суми у позику. Вартість та строки розрахунків по даному Договору зазначаються у відповідних додатках до цього Договору (ст.1 Договору).

Статтею 2 Договору передбачено, що Учасник зобовязується: сплатити одноразовий комісійний внесок у день підписання сторонами даного Договору та адміністративний платіж, який сплачується не пізніше 15 (пятнадцяти) календарних днів з моменту отримання дозволу, тобто права на отримання товару, на підставі якого Адміністратор проводить оплату товару, організовує його передачу у власність Учасника або надає відповідну суму у позику, дозвіл надається Учаснику за результатами заходу по розподілу грошового фонду, після сплати мінімального платежу, що складається з половини суми чистого внеску та повної суми адміністративних витрат; своєчасно, не пізніше 15 (пятнадцятого) числа кожного місяця, сплачувати загальний платіж, який включає чистий внесок, за рахунок якого Адміністратор здійснює оплату вартості товару чи надає відповідні суми у позику, та адміністративні витрати, що є платою за послуги Адміністратора; після отримання дозволу підписати Додаток №3 до Договору з метою визначення заборгованості, виду забезпечення виконання своїх платіжних зобовязань, а саме укласти договір застави (іпотеки) ліквідного майна та/або (за згодою Адміністратора) договір поруки з одним або декількома поручителями, а також укласти договори страхування обєкта застави (іпотеки) із страховою компанією. Договір може бути розірвано в односторонньому порядку шляхом подання письмової заяви з відповідним додатком Адміністратору протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту його підписання з частковим (70% від суми) поверненням Учаснику внесеного ним одноразового комісійного внеску. У разі пропуску визначених строків або з ініціативи Адміністратора Договір також, може бути розірвано в односторонньому порядку але без повернення Учаснику внесеного ним одноразового комісійного внеску та адміністративних витрат (ст.8 Договору).

Умовами діяльності Програми «Альянс Україна», а саме статтями 4, 5 передбачений порядок проведення заходу по розподілу грошового фонду та отримання товару або відповідної суми у позику, згідно заяви-пропозиції. Аналізуючи дані статті вбачається, що рішення про передачу позивачу товару або відповідної суми у позику залежить лише від волі відповідача, який сам на власний розсуд приймає таке рішення. Процедура прийняття рішення про передачу товару або відповідної суми у позику є непрозорою, а інформація щодо результатів проведених заходів та осіб, які отримали право на товар є конфіденційною і не може бути перевірена позивачем.

Таким чином, з Договору вбачаються явно невигідні одній стороні (позивачеві) договірні умови, які протилежна сторона правочину (відповідач) сформулювала в односторонньому порядку, тим самим створила істотний дисбаланс між правами і обов'язками сторін за договором на свою користь і не врахувала при цьому інтересів контрагента (позивача).

Крім того, аналізуючи діяльність Приватного підприємства «Грандфінресурс», вбачається наявність утворення, експлуатації, сприяння розвитку пірамідальної схеми. Так, програма «Альянс Україна» формується виключно на коштах Учасників, без залучення коштів самого підприємства. Отримання товару або відповідної суми у позику здійснюється за кошти, внесені Учасниками, в подальшому Учасник, який отримав товар, сплачує внески, які фактично компенсують кошти іншим Учасникам, тобто один учасник програми за свої власні кошти, без інвестування коштів відповідача оплачує товар або видає іншому Учаснику програми відповідну суму у позику. При цьому, позивач сплачував відповідачу не за одержання товару чи послуги, а фактично за можливість одержання права на купівлю товару чи отримання послуги, яке надавалось не за рахунок відповідача, а за рахунок залучення інших споживачів і їх коштів до схеми. Право отримати товар чи відповідну суму у позику позивачем залежить від розміру фонду Реєстру і внесення коштів іншими Учасниками програми «Альянс Україна», а також від надання відповідного дозволу відповідачем. Отже, така діяльність вводить споживача в оману.

Частиною 1 статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» заборонено нечесну підприємницьку практику, яка включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Згідно з п.7 ч.3 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняється утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

Відповідно до ч.6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, указаний Закон установив недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів із метою реалізації діяльності пірамідальної схеми (Постанова Верховного Суду України від 16 січня 2013 року по справі № 6-161цс12).

На підставі вищевикладеного суд вважає, що угода, укладена між позивачем та відповідачем, здійснена з використанням нечесної підприємницької практики та спрямована на утворення, експлуатацію, сприяння розвитку пірамідальних схем.

Отже, діяльність відповідача підпадає під ознаки п.7 ч.3 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» і відповідно до ч.6 ст.19 зазначеного Закону укладена між позивачем та відповідачем є недійсною. Зазначена правова позиція суду повністю співпадає з правовими висновками суду касаційної інстанції, які викладені в листі Вищого спеціалізованого суду України від 28.05.2012 року № 10-729/0/4-12 щодо деяких спірних питань судової практики при вирішенні спорів про визнання недійсними (розірвання) договорів по адмініструванню фінансових активів для придбання товарів у групах та у листі Верховного Суду від 01.07.2012 р. "Висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, за I півріччя 2012 р.".

Крім того, в Постанові Верховного Суду України від 23 травня 2012 року, прийнятої за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах (справа №6-35цс12), яка є обовязковою для всіх судів і суди зобовязані привести свою практику у відповідність з цим рішенням (ст.360-7 ЦПК України), зазначено, що сплата коштів не сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару, формування особою без залучення власних коштів групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю товару одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності системи, є такою, що вводить споживача в оману.

Суд вважає, що оскільки позивач сплатив одноразовий комісійний внесок, проте суму позики не отримав, то спірний договір порушує права позивача, а діяльність відповідача з реалізації Програми «Альянс Україна» є такою, що вводить споживача в оману.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, тому вимога позивача щодо визнання кредитного договору недійсним не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю, а кожна із сторін такого правочину зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, тому вимога позивача про стягнення на його користь з відповідача сплачених за договором коштів у розмірі 4900 гривень відповідає вимогам закону та підлягає стягненню.

Щодо відшкодування моральної шкоди слід зазначити таке. Загальні положення про відшкодування моральної шкоди закріплені в статтях 23, 1167 ЦК України.

Пленум Верховного Суду України в п. 2 постанови Пленуму від 31 березня 1995 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" надав роз'яснення, що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, коли право на відшкодування моральної шкоди безпосередньо передбачене нормами Конституції або випливає з її положень, або закріплене законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

Згідно з чинною редакцією п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що у спорах про захист прав споживачів чинне цивільне законодавство передбачає відшкодування моральної шкоди у тих випадках, якщо шкода завдана майну споживача (Лист Верховного Суду від 01.02.2013 р. "Судова практика з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів (2009 - 2012 рр.)").

Суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди такими, що не підлягають задоволенню, оскільки законодавством не передбачено відшкодування моральної шкоди в результаті недійсності правочину.

За правилами ст.88 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 229,40 гривень.

Керуючись ст.ст.1, 4, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст.10, 57-66, 88, 209, 212-215, 224-227 ЦПК України, ст.ст. 215, 216 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПП "Грандфінресурс" про визнання кредитного договору недійсним, зобов'язання виплатити грошові кошти та моральну шкоду - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Грандфінресурс», код ЄДРПОУ-31469012, на користь ОСОБА_1 сплачені на виконання недійсного договору № 213587 від 13 вересня 2012 року кошти в розмірі 4900 (чотири тисячі девятсот) гривень.

Стягнути з Приватного підприємства «Грандфінресурс», код ЄДРПОУ-31469012, на користь держави судовий збір у розмірі 229 гривень 40 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СуддяА.В. Китаєв