Постанова № 31849472, 13.06.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2013 року Справа № 904/1807/13-г

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Бахмат Р. М. (доповідача),

суддів: Лотоцької Л.О., Євстигнеєва О.С.

секретар судового засідання : Погорєлова Ю.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Пількевич В.В. (дов. № 14-60 від 22.03.13 р.);

від відповідача: Костюченко В.П. (дов. № 8 від 08.01.13 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2013р. у справі №904/1807/13-г

за позовом: публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ

до: комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради м.Дніпропетровськ

про: стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу в сумі 1156625,80 грн.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської обл. від 18.04.2013 р. у справі № 904/1807/13-г (суддя Красота О.І.) частково задоволено позов публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ до комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради м.Дніпропетровськ про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу в сумі 1156625,80 грн.

Вказаним рішенням стягнуто з Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради м. Дніпропетровськ на користь Публічного акціонерного товариства "Національна компанія "Нафтогаз України" м. Київ 376 655 грн. 43 коп. - пені, 309 072 грн. 26 коп. - 3% річних, 94 242 грн. 69 коп. - інфляційні втрати, 23 132 грн. 52 коп. - судового збору.

29.04.2013 р. на примусове виконання рішення господарського суду Дніпропетровської обл., яке набрало законної сили 29.04.2013 р., видано наказ.

Позивач не погодився з вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині зменшення розміру пені на 376 655 грн. 42 коп. та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача 376 655,42 грн. пені. В іншій частині рішення залишити без змін.

Розпорядженням в.о. голови суду від 20.05.2013 р. для вирішення питання щодо призначення справи до розгляду, у зв'язку з відпусткою судді постійної колегії Лотоцької Л.О. та на підставі наказу голови суду № 13 від 03.07.2012 р. змінено склад колегії суддів.

Скаржник вважає рішення щодо часткового задоволення позовних вимог у зв'язку зі зменшенням судом розміру пені прийнято з порушенням норм матеріального права, зокрема ст. 233 Госпоадсркього кодексу України, ст.ст. 549-552 Цивільного кодексу України та процесуального права, зокрема, ст.ст. 4-2, 43, 83, 84 ГПК України, без дослідження усіх істотних обставин справи, суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а також визнав встановленими недоведені обставини, які мають значення для справи.

Позивач зазначає, що при зменшенні розміру пені суд мав врахувати не лише майнові інтереси сторін, а також інші інтереси сторін, які беруть учать у зобов'язанні.

Внаслідок недотримання та несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий природний газ позивач змушений залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками, що складають 20-24 % річних. Єдиним джерелом часткової компенсації понесених НАК "Нафтогаз України" втрат є стягнення з боржників пені у розмірі передбаченому умовами договорів.

Під час розгляду справи не було враховано інтереси позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує, що вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" суб'єктами цього закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг. У той же час, згідно з п.4 ч.1 ст. 2цього закону, державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується, зокрема, на принципах регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги. Також, відповідно до ч. 6 ст. 191 ГК України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування при встановленні фіксованих цін, застосування яких унеможливлює одержання прибутку суб'єктами підприємництва, зобов'язані надати цим суб'єктам дотацію відповідно до закону.

КП "Теплоенерго", яке надає послуги з опалення та гарячого водопостачання, застосовує тарифи для населення, які встановлені органом місцевого самоврядування та є економічно не обґрунтованими, через що не має змоги своєчасно і у повному обсязі розрахуватися за спожитий природний газ. На підставі договору переуступку права вимоги між позивачем та ПАТ "Дніпрогаз" №9814/21/132718 від 26.10.2012 р., тільки 06.12.2012 р. між казначейством, головним фінансовим управлінням облдержадміністрації, управлінням житлово-комунального господарства облдержадміністрації, фінансово-економічним департаментом міської ради, департаментом комунального господарства міської ради, позивачем та відповідачем був укладений договір № 613/517 про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію на суму 10 207 598,87 грн. та платіжним дорученням № 100 від 07.12.2012 р. ця сума була сплачена НАК "Нафтогаз України".

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, при наявності суттєвих обставин судом може бути зменшена сума штрафних санкцій, яка стягується з відповідача. Також судом була врахована та обставин, що сума основного боргу відповідачем була погашена.

Відповідач вважає, що у даному випадку наявні обставини, які унеможливили своєчасні розрахунки за спожитий природний газ і суд правомірно зменшив суму стягуваної пені на 50 %, тобто на 376 655,43 грн.

Розпорядженням секретаря судової палати від 10.06.2013 р. № 649, у зв'язку з закінченням відпустки судді постійної колегії Лотоцької Л.О., змінено склад колегії суддів.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила, що між Публічним акціонерним товариством "Дніпрогаз" (надалі-Продавець) та Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради (надалі-Покупець) був укладений Договір №10142/21/118881 купівлі-продажу природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями (надалі-Договір) від 22.09.2011 р..

Відповідно до п.1.1 договору Продавець зобов'язався передати Покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") надалі "газ", для потреб Покупця в межах обсягів природного газу, який використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а Покупець зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору.

Відповідно до пункту 2.1 Договору, Продавець передає Покупцеві з 01.10.2011 р. по 31.12.2012 р. газ в обсязі до 60044,864 тис. куб.м.

Загальна ціна 1000 кубічних метрів природного газу становить:1309,20 грн., в тому числі ПДВ - 20%. Загальна ціна Договору складається із сум вартості місячних обсягів поставок газу. (п.п. 4.1, 4.3 Договору).

Відповідно до пункту 5.1 Договору, попередня оплата за послуги, зазначена у п. 4.1, здійснюється грошовими коштами шляхом перерахування на рахунки Продавця 100% вартості послуг, які заплановані для поставки у відповідному місяці (згідно п. 2.1 договору), не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу.

Підставою для кінцевої оплати природного газу Продавцю Покупцем є акти виконаних робіт, які оформлюються Продавцем не пізніше 2-го числа місяця, наступного за місяцем в якому було передано природний газ. (п. 5.2 Договору).

Остаточний розрахунок здійснюється Покупцем протягом 1-го банківського дня з моменту нарахування Продавцем фактично переданих обсягів природного газу та оформлення Продавцем актів виконаних робіт. (п. 5.3 Договору).

Договір діє з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року. (п. 10.1 Договору).

На виконання умов Договору, протягом листопад-грудень 2011 року Продавець передав, а Відповідач прийняв природний газ в обсязі на загальну суму 16 078 156,53 грн. (з урахуванням вартості послуг його постачання), що підтверджується відповідними актами виконаних робіт №10142/21/375664 від 31.12.2011 року та №10142/21/379706 від 31.12.2011 року. (а.с. 16, 17).

Відповідач свої зобов'язання за Договором в повному обсязі не виконав, сплативши за вказаний період суму в розмірі 5 870 577,66 грн., внаслідок чого загальний розмір заборгованості складав 10 207 598,87 грн., що також підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків від 17.10.2012 року. (а.с. 25).

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Нормами статті 530 Цивільного кодексу України, встановлено що, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

26.10.2012 року між Публічним акціонерним товариством "Дніпрогаз" (далі-Первісний кредитор) та Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі-Новий кредитор) було укладено Договір №9814/21/132718 про відступлення права вимоги (далі-Договір відступлення права вимоги).

Відповідно до пункту 1.1 Договору відступлення права вимоги первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника Первісного кредитора Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради за договором на постачання природного газу №10142/21/118881 від 22.09.2011 року у сумі 10 207 598,87 грн. Крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в п. 1.1 Договору, до Нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням Боржником (Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради) своїх зобов'язань за зазначеним вище договором. (п. 1.2 Договору відступлення права вимоги).

Згідно з п. 2.1 Договору Первісний кредитор зобов'язаний в термін до 01.11.2012 року передати Новому кредитору оригінали документів, які підтверджують права вимоги до Боржника, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Право вимоги вважається переданим після фактичної передачі документів, зазначених в п. 2.1 цього Договору. Передача документів оформлюється актом приймання-передачі з зазначенням в переліку переданих документів. (п. 2.2 Договору).

Первісний кредитор зобов'язаний протягом 5 днів з моменту підписання Договору відступлення права вимоги письмово повідомити Боржника про відступлення права вимоги боргу. (п. 2.3 Договору відступлення права вимоги).

Договір відступлення права вимоги набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором. (п. 6.1 Договору відступлення права вимоги).

На виконання умов Договору відступлення права вимоги, між Первісним кредитором та Новим кредитором, 01.11.2012 року підписано Акт приймання-передачі документів, за яким Первісний кредитор передав Новому кредитору документи згідно переліку, зазначеному в акті (а.с. 31).

Також, на виконання п. 2.3 Договору відступлення права вимоги, 01.11.2012 року Первісний кредитор надіслав Боржнику Повідомлення за № 590 від 01.11.2012 року про відступлення права вимоги за Договором №10142/21/118881 від 22.09.2011 року Новому кредитору. (а.с. 32).

В грудні 2012 року, платіжним дорученням № 100 від 07.12.2012 року, відповідач перерахував позивачу суму заборгованості у розмірі 10 207 598, 87 грн. Відсутність основного зобов'язання Відповідача перед Позивачем також підтверджується Актом звірки розрахунків за період 01.10.2012 - 20.03.2013 року підписаного та скріпленого печатками сторін. Отже виконав свої зобов'язання з оплати природного газу, поставленому йому ПАТ "Дніпрогаз" на користь позивача, якому було відступлено право вимоги № 9814/21/13218 від 26.10.2012 р.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України передання Кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) є підставою заміни кредитора у зобов'язанні.

Згідно ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки сплата відповідачем заборгованості відбулась пізніше встановленого Договором строку, тому порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Цивільним кодексом України, іншими законами або договором.

За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Статтею 549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.2 Договору сторони погодили, що при проведення несвоєчасних розрахунків за спожитий природний газ Покупець зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу, а також 3% річних з простроченої суми (відповідно до ст. 625 ЦК України). Крім того, Покупець сплачує на користь Продавця пеню у розмірі 0,5 відсотків від суми простроченого платежу за кожний день прострочки, а також відшкодовує понесені Продавцем збитки.

Згідно з розрахунком, доданим до позову, з яким погоджується Відповідач, розмір пені складає 753 310,85 грн., розмір 3% річних складає суму в розмірі 309 072,26 грн., розмір інфляційних втрат становить суму в розмірі 94 242,69 грн. (а.с.34-35).

Відповідач просив суд зменшити розмір неустойки (пені) на 50%.

Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Водночас згідно з частиною першою статті 233 Господарського кодексу України при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У підпункті 3.9.2 пункту 3 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" викладено правову позицію, згідно з якою, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 частини першої статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайного добровільного усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зменшення розміру неустойки є правом господарського суду, а обставини застосування даної норми є оціночними та водночас потребують відповідного доведення заінтересованою стороною з урахуванням приписів статей 32 - 34 ГПК України (див. постанови Вищого господарського суду України від 16.03.2011 № 22-274, від 20.04.2011 № 4/110-38).

Як вказувалось вище, в грудні 2012 року платіжним дорученням № 100 від 07.12.2012 року відповідач перерахував позивачу суму основної заборгованості у розмірі 10 207 598,87 грн. Відсутність основного зобов'язання відповідача перед позивачем також підтверджується Актом звірки розрахунків за період 01.10.2012 - 20.03.2013 р. підписаного та скріпленого печатками сторін.

З огляду на те, що Відповідач не має заборгованості по сумі основного зобов'язання, виконує свої зобов'язання які відповідно залежать від своєчасного проведення платежів від населення та підприємств, колегія суддів вважає, що господарський суд правомірно зменшив суму договірної санкції 753 310,85 грн. на 50% та стягнув з відповідача на користь позивача суму пені у розмірі 376 655,43 грн.

Приймаючи до уваги вище викладене, керуючись статями 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2013 р. у справі № 904/1807/13-г залишити без змін.

Головуючий Р.М. Бахмат

Судді: Л.О.Лотоцька

О.С. Євстигнєєв

Повний текст постанови виготовлено 14.06.2013 р.

З оригіналом згідно:

Пом. судді І.Г. Логвиненко