Ухвала суду № 31848924, 11.06.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-16695/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В. І. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

11 червня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І. О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МСМ Груп» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МСМ Груп» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення від 23.11.2012 року № 0012862202, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2013 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «МСМ Груп» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення від 23.11.2012 року № 0012862202 - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач звернуся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що прийнята з порушенням вимог матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарг, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясовних обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва було проведено невиїзну позапланову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Альбіон 2011» за березень 2012 року.

За результатом проведеної перевірки відповідачем складено Акт від 09.11.2012 №987/22-2/36426628 (далі - Акт перевірки), в якому зафіксовано порушення позивачем вимог ст. 185, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за березень 2012 року на суму 55 000 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.11.2012 р. №0012862202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 68750,0 грн. (за основним платежем 55000,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 13750,0 грн.).

Крім того, судом встановлено, що в основу висновків відповідача щодо порушення позивачем податкового законодавства покладено висновки акту перевірки ТОВ «Альбіон 2012» від 19.06.2012 №614/2240/37730190, якими встановлено недодержання вимог п. 1, 5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, 655, 658, 662 ЦК України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені по правочинах, здійснених контрагентами ТОВ «Альбіон 2011» при визначенні податкових зобов'язань та податкового кредиту. Зокрема, згідно пояснень засновника та директора ТОВ «Промкомплектація» Сіранчука В. Е. - основного контрагента ТОВ «Альбіон 2011» з 2006 року Товариство господарською діяльністю не займалось, в березні 2012 року він жодної господарської операції не проводив, документів податкового та фінансового обліку не підписував.

Також суд встановив, що на формування сум податкового кредиту позивача з податку на додану вартість у березні 2012 року мали вплив господарські операції між позивачем та ТОВ «Альбіон 2011», а саме : договір на надання послуг з марчендайзингу товару від 01.03.2012 р.№2-81-1 та договір транспортної експедиції від 01.03.2012 р. №27.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснює види діяльності такі як: 46.90 неспеціалізована оптова торгівля, 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 46.38 оптова торгівля іншими продуктами харчуванню, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками.

Так, позивачем та ТОВ «Альбіон 2011» було укладено на надання послуг з марчендайзингу товару від 01.03.2012 №2-81-1 та договір транспортної експедиції від 01.03.2012 №27.

В ході виконання зазначених договорів позивачем отримано податкові накладні від 09.03.2012 №175, №176, №177, №78, від 23.03.2012 №180, №181, №187, акти надання послуг та товарно-транспортні накладні, звіт про проведенні акції, рахунки на оплату. Суми податку на додану вартість за вищенаведеними накладними були віднесені до складу податкового кредиту позивача у березні 2012 року.

Відповідно до пп. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1. ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Тобто, аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що податковий кредит звітного періоду визначається у зв'язку із придбанням, зокрема, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що послуги із просування товару на ринку, розміщення продукції в роздрібних торгівельних точках та створення конкурентної переваги торгової марки не пов'язана з господарською діяльністю позивача, оскільки позивач не є виробником чи дистриб'ютором продукції певної торгової марки.

Також, з вище наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що наявність належним чином оформленої податкової накладної дає право платнику податків на формування податкового кредиту. Разом з тим, колегія суддів вказує на залежність права платника податку на нарахування податкового кредиту від фактичного здійснення господарської операції з підтвердженням такого здійснення достовірними первинними документами, які засвідчували б факт отримання товарів/послуг та використанні їх в подальшій господарській діяльності.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією, в свою чергу є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи , які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, з наведеного вбачається, що податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості , мають бути підписані уповноваженою особою, за наявності волі цієї особи, та в яких обов'язково визначається конкретний зміст та обсяг операцій, що передбачає необхідність деталізації/індивідуалізації номенклатури поставки, зокрема, робіт/послуг, що надає первинному документу юридичну значимість.

Слід також додати, що будь - які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, а відсутність підпису у первинних документах, у т. ч. податкових накладних підпису уповноваженої особи або ж імітація підпису уповноваженої особи, позбавляє такі документи юридичної значимості і вони не можуть бути підставою для формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Відповідно до ч. 1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин , що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що в матеріалах справи відсутні належні докази виконання спірних договорів, а певна частина первинних документів наданих Позивачем на підтвердження реального виконання спірних договорів, оформлена з порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», послуги із просування товару на ринку, розміщення продукції в роздрібних торгівельних точках та створення конкурентної переваги торгової марки не пов'язана з господарською діяльністю позивача. враховуючи, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження сплати коштів за спірними договорами (відсутні платіжні доручення та/або банківські виписки), суд дійшов висновку, що операції позивача з ТОВ «Альбіон 2011» не спричиняють реальних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо правомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення - рішення від 23.11.2012 року № 0012862202.

Згідно ст.198 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно становив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195,196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МСМ Груп» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 січня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І. О. Лічевецький

В.Е.Мацедонська

.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.