Ухвала суду № 31848787, 13.06.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1176/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Д»яков В.І. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Літвіної Н.М.

Суддів: Хрімлі О.Г.

Коротких А.Ю.

при секретарі: Соловіцькій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Новгород-Сіверської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання незаконним та скасування розпорядження, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Новгород-Сіверської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання незаконним та скасування розпорядження, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - було відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - ОСОБА_4, звернулася з апеляційною скаргою та просить суд скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_4 проходила державну службу на посаді спеціаліста І категорії відділу освіти Новгород-Сіверської РДА Чернігівської області.

На виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 606 від 18 квітня 2012 року «Про затвердження рекомендаційних переліків структурних підрозділів обласної, Київської та Севастопольської міської, районної, районної в м. м. Києві та Севастополі державних адміністрацій» голова Новгород-Сіверської РДА розпорядженням № 382 від 25 грудня 2012 року «Про структуру районної державної адміністрації та граничну чисельність її структурних підрозділів» затвердив структуру районної державної адміністрації.

Згідно з додатками 2,4 зазначеного розпорядження затверджена гранична чисельність відділу освіти - 3 одиниці (посади начальника відділу, двох провідних спеціалістів), а не 4 як зазначає позивач. Попередньою структурою відділу були передбачені посади спеціалістів І категорії.

Розпорядженням голови Новгород-Сіверської РДА Чернігівської області № 9-ОС від 25 лютого 2013 року, позивача звільнено з посади спеціаліста І категорії відділу освіти райдержадміністрації, у зв'язку із скороченням посади, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

27 грудня 2012 року позивач була ознайомлена з розпорядженням Новгород-Сіверської РДА Черінігвської області № 52-ОС від 27 грудня 2012 року «Про попередження про звільнення», що підтверджується її підписом в листі-ознайомлення.

Крім того, 27 грудня 2012 року відповідачем було подано до Новгород-Сіверського районного центру зайнятості Чернігівської області звіт про заплановане звільнення працівників, серед яких була й позивач.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України - трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно до ст. 49-2 КЗпП України - про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП України - звільнення з підстав, зазначених у п.п. 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно до ч. 1 ст. 42 КЗпП України - при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Тобто, в процесі працевлаштування осіб, які підлягають звільненню у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, на вакантні посади і робочі місця, не діють правила про перевагу на залишенні на роботі, встановлені ст.42 КЗпП України.

Апелянт посилається на те, що вона мала переваги для залишення на посаді перед ОСОБА_5, яка була переведена з відділу у справах сім»ї, молоді та спорту Новгород-Сіверської РДА Чернігівської області

Між тим, колегія суддів доводи апелянта вважає необґрунтованими, зважаючи на наступне.

Так, як вірно встановлено судом першої інстанції, законодавством не визначено критеріїв для оцінки продуктивності праці, а тому роботодавець керується суб'єктивною думкою, що склалась про працівника за час його роботи. Відповідно до законодавства про державну службу, кваліфікаційний рівень державного службовця визначається не лише дипломом про вищу освіту, що є необхідною умовою при вступі на державну службу, а й результатами його діяльності.

Відповідно до Положення про проведення атестації державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1922 від 28 грудня 2000 рокуи - з метою підвищення ефективності діяльності державних службовців та відповідальності за доручену справу в державних органах один раз на три роки проводиться їх атестація, під час якої оцінюються результати роботи, ділові та професійні якості, виявлені працівниками при виконанні службових обов'язків, а у період між атестаціями з метою здійснення регулярного контролю за проходженням державної служби та професійними досягненнями державних службовців щороку проводиться оцінка виконання державними службовцями покладених на них завдань і обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, за період роботи в Новгород-Сіверській РДА з 01 серпня 2003 року по 28 лютого 2013 року у листопаді 2004, 2007, 2010 років позивач була атестована рішенням атестаційної комісії районної державної адміністрації за умови підвищення своєї кваліфікації, якості виконання посадових обов'язків, рівня виконавської дисципліни.

У січні 2012 року за результатами повторної атестації атестаційною комісією було прийнято рішення про те, що ОСОБА_4 не відповідає займаній посаді, що підтверджується атестаційними листами, наявними в матеріалах справи.

За неналежне виконання своїх посадових обов'язків щодо підготовки документів для виплати винагороди педагогічним працівникам позивачу було оголошено догану у березні 2006 року та грудні 2010 року.

Також судом встановлено, що в результаті затвердженої структури згідно з розпорядженням голови Новгород-Сіверської РДА Чернігівської області № 385 від 26 грудня 2012 року, відбулась реорганізація відділу у справах сім'ї, молоді та спорту у сектор у справах сім'ї, молоді та спорту, внаслідок чого скорочено посаду провідного спеціаліста відділу, яку обіймала ОСОБА_5

Зважаючи на рівень її професійної компетенції, відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП України, головою райдержадміністрації було запропоновано їй зайняти рівнозначну посаду у відділі освіти Новгород-Сіверської РДА Чернігівської області.

Так, відповідачем було враховано, що вона має повну вищу педагогічну освіту, досвід роботи у методичному кабінеті відділу освіти з серпня 1990 року по лютий 1997 року, з 20 лютого 1997 року по 10 квітня 2006 року - на посаді спеціаліста відділу освіти, перебувала у резерві кадрів на вищу посаду - начальника відділу у справах сім'ї, молоді та спорту, успішно проходила атестацію, має добрий рівень виконання своїх посадових обов'язків та жодного разу не мала дисциплінарних стягнень.

А тому, при проведенні звільнення, відповідач скористався своїм правом в межах однорідних професій і посад провести перестановку працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника.

Дотримуючись вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 169 від 15 лютого 2002 року «Про затвердження Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців», позивачу було надано право взяти участь у конкурсному відборі на заміщення вакантної посади головного спеціаліста відділу освіти райдержадміністрації 16 серпня 2012 року.

Проте, за результатами письмового іспиту позивач не набрала необхідної кількості балів і не була допущена до співбесіди.

Не заслуговують на увагу й доводи апелянта з приводу того, що при звільненні її з посади були порушені вимоги статей 38, 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» в частині не узгодження її звільнення, оскільки у Новгород-Сіверській РДА Чернігівської області діє одна профспілка працівників Новгород-Сіверської районної державної адміністрації та місцевих рад, членом якої позивач не являється, що підтверджується довідкою № 1 від 03 квітня 2013 року, виданою Новгород-Сіверською профспілкою працівників райдержадміністрації та місцевих рад.

Виходячи з вищевикладеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розпорядження голови Новгород-Сіверської РДА Чернігівської області про звільнення бельдяги С.В. № 9-ОС від 25 лютого 2013 року прийняте відповідачем з дотриманням вимог чинного законодавства України та з урахуванням усіх обставин, що мали значення для його прийняття, тобто є правомірним.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 14 червня 2013 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 14 червня 2013 року.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.