Ухвала суду № 31848723, 13.06.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-6383/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Літвіної Н.М.,

Суддів Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

при секретарі Соловіцькій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Діно» до Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Києво - Святошинському районі Київської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року адміністративний позов було задоволено.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС № 0000642301 від 26 листопада 2012 року, згідно з яким ТОВ «Діно» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість» на загальну суму 496 286, 25 грн., з яких: 397 029, 00 грн. - за основним платежем; 99 257, 25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - ДПІ у Києво - Святошинському районі Київської області ДПС, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у жовтні 2012 року посадовими особами ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за весь період діяльності.

За результатами перевірки складено акт № 421/22-2/30050731 від 05 листопада 2012 року яким встановлено порушення позивачем вимог ч. 5 ст. 203, ч. ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України; п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.2 ст. 200 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету за січень 2012 на загальну суму 397 029, 00 грн.

Висновки податкового органу пов'язуються з оцінкою господарських операцій позивача, які здійснювалися ним на підставі договору, укладеного з ТОВ «Антарес Конференц Груп» щодо поставки товарів (акумуляторів). Відповідач посилається на те, що, ніякі товари контрагентом фактично не поставлялись, договір з контрагентом був укладений з метою мінімізації податкових зобов'язань, що суперечить інтересам держави і суспільства, а тому він є нікчемним, а формування податкового кредиту здійснено позивачем незаконно.

Крім того, ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, за результатами перевірки контрагента позивача - ТОВ «Антарес Конференц Груп», прийшла до висновку, що правочини, які укладалися вказаною юридичною особою з іншими контрагентами, є нікчемними, оскільки в цього суб'єкта господарювання різниця між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом є незначною (±0,5%), економічна вигода відсутня, щодо директора цього підприємства - ОСОБА_4 прокуратурою Індустріального району м. Дніпропетровська порушено кримінальну справу № 64129006, в межах розслідування якої слідство стверджує, що ім'я цієї особи зареєстровано ряд підприємств, які використовувались в схемах по незаконному формуванню податкового кредиту з податку на додану вартість та введення грошових коштів у тіньовий сектор економіки. У ТОВ «Антарес Конференц Груп» відсутні адміністративно - господарські можливості для виконання зобов'язань за договором (складські приміщення, автомобільний чи інший транспорт, устаткування).

За результатами перевірки ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000642301 від 26 листопада 2012 року, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість» на загальну суму 496 286, 25 грн., з яких: 397 029, 00 грн. - за основним платежем; 99 257, 25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у січні 2012 року між позивачем (покупець) і ТОВ «Антарес Конференц Груп» (постачальник) укладено договір №0301/1 від 03 січня 2012 року на поставку товарів (акумуляторів). На виконання вказаного договору постачальник здійснив 42 поставки товару на загальну суму 2 384 940, 00 грн., у т.ч. ПДВ - 397 490, 00 грн.

Факт поставки товару підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями видаткових накладних на загальну суму 2 384 940, 00 грн., у т.ч. ПДВ - 397 490, 00 грн., складених уповноваженими представниками постачальника та позивача, витягами з оборотно-сальдової відомості про оприбуткування товарів на складі позивача, копією договору оренди складського приміщення.

У подальшому позивач здійснив перепродаж акумуляторів, придбаних у ТОВ «Антарес Конференц Груп», що підтверджується копією договору поставки, укладеного між позивачем (продавець) і ТОВ «Торгова компанія «Агро - Інкам СВО», витягами з оборотно-сальдової відомості про видачу товару зі складу позивача, видатковою та податковою накладною на суму 10 991 539, 20 грн., у тому числі ПДВ - 1 831 923, 20 грн.

Оплата товару здійснювалась позивачем шляхом видачі простих векселів. Так, в оплату за поставлений товар позивач передав ТОВ «Антарес Конференц Груп» три простих векселі на загальну суму 2 384 940, 00 грн. (простий вексель серії АА 2355982 від 10 травня 2012 року на суму 384 940, 00 грн., простий вексель серії АА 2355984 від 10 травня 2012 року на суму 1 000 000, 00 грн. та простий вексель серії АА 2355985 від 10 травня 2012 року на суму 1 000 000, 00 грн.), факт передачі векселів підтверджується копією акта прийому-передачі векселів № 10/05-1 від 10 травня 2012 року.

На підтвердження розрахунків між сторонами за вказаними господарськими операціями позивач отримав від ТОВ «Антарес Конференц Груп» 42 податкові накладні на загальну суму 2 384 940, 00 грн., у т.ч. ПДВ - 397 490, 00 грн. Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за січень 2011 року, відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість та реєстрі отриманих податкових накладних за вказаний податковий (звітний) період.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України - об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 189.7 ст. 189 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податку здійснює операції з постачання товарів/послуг, які є об'єктом оподаткування згідно із статтею 185 цього Кодексу, під забезпечення боргових зобов'язань покупця, наданих такому платнику податку у формі простого або переказного векселя, або інших боргових інструментів (далі - вексель), випущених таким покупцем або третьою особою, базою оподаткування є договірна вартість, визначена в порядку, встановленому пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, без урахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями - така договірна вартість, збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що повинні бути нараховані на суму номіналу такого векселя.

Згідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту та відповідати господарській меті підприємства.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Відповідно до ст. 18 Закону - якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення господарських операцій та в період їх виконання відомості в Єдиному державному реєстрі з приводу реєстрації ТОВ «Антарес Конференц Груп» були чинні. Крім того, ТОВ «Антарес Конференц Груп» було зареєстровано платником податку на додану вартість.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ТОВ «Антарес Конференц Груп» в повному обсязі довів реальність господарських операцій з вищезазначеними контрагентами.

Також податковий орган зазначав про порушення позивачем ст. ст. 202, 203, 215, 216 ЦК України.

В зв»язку з чим колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 216 ЦК України - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Дії, вчинені у межах нікчемного правочину, не можна вважати господарськими операціями, оскільки зазначений правочин не створює інших юридичних наслідків, окрім пов'язаних з його недійсністю.

Як вбачається з матеріалів справи, угоди, які укладені між позивачем та ТОВ «Антарес Конференц Груп», не визнані судом недійсними, їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином дослідив реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 14 червня 2013 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 14 червня 2013 року.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.