Постанова № 31848182, 04.06.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 червня 2013 р. (16:00)

Справа №801/2437/13-а

Окружний адміністративний суд АР Крим, м. Сімферополь, у складі головуючого судді Гаманка Є.О., за участю секретаря Сироватського М.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Малого підприємства «Кримдизельсервіс»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.12.2012р. №0012272204, №0012282204 та №0012292204.

Сторони явку представників не забезпечили.

Мале підприємство «Кримдизельсервіс» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.12.2012р. №0012272204, №0012282204 та №0012292204.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення, прийняті по необґрунтованим висновкам про порушення позивачем норм податкового законодавства, які були зроблені внаслідок встановлення ним безтоварності правочинів укладених між позивачем та його контрагентами, та, як наслідок неправомірного формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ. Акт перевірки ґрунтується лише на даних інформаційних баз ДПС та матеріалах оперативно-розшукової справи. Висновки відповідача щодо безтоварності правочинів не відповідають фактичним обставинам господарської діяльності позивача, оскільки зроблені з формальних підстав, незважаючи на надані первинні документи, без фактичного з'ясування питань придбання позивачем у контрагентів товарів (робіт, послуг) та використання їх в господарській діяльності. Позивач вважає ці висновки безпідставними, оскільки господарські операції відбувались реально, отримання та оплата товарів та послуг підтверджено всіма необхідними документами бухгалтерського і податкового обліку, а отже валові витрати та податковий кредит за рахунок цих взаємовідносин були сформовані правомірно.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав до суду письмові заперечення, з яких вбачається, що угоди позивача з ТОВ «ВСК ГЕОС», з ТОВ «Спільне інвестування», з ТОВ «Юкрейнексчендж» за період з 01.01.2010р. по 30.05.2011р. мають безтоварний характер та підпадають під ознаку нікчемності, у зв’язку з тим, що вказані контрагенти формували податковий кредит по ПДВ та валові витрати по податку на прибуток з використанням завідомо неправдивих первинних документів, складених підставною особою, яка формувала бухгалтерські документи та податкову звітність. З зазначених підстав відповідач робить висновок про правомірність збільшення позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток, з податку на додану вартість, зменшення від’ємного значення та відповідно винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

У судове засідання, що відбулося 04.06.2013р., сторони явку представників не забезпечили, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність представника.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

У період з 05.11.2012р. по 09.11.2012р. посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби проведено позапланову невиїзну перевірку МП «Кримдизельсервіс» з питань достовірності формування податкового кредиту та визначення податку на прибуток при здійсненні взаємовідносин з: ТОВ «Юкрейнексчендж» (ЄДРПОУ 34578168) за період жовтень, листопад 2010 року; ТОВ «ВСК ГЕОС» (ЄДРПОУ 36756148) за період грудень 2010 року; ТОВ «Спільне інвестування» (ЄДРПОУ 34730512) за березень 2011 року.

За результатами перевірки складений акт перевірки № 9032/22-3/16322987 від 16.11.2012р. (далі - Акт), у висновках якого встановлено порушення діючого законодавства при здійсненні взаємовідносин з ТОВ «Юкрейнексчендж» у жовтні, листопаді 2010р. та ТОВ «Спільне інвестування» у березні 2011р., а саме:

- п.5.1, п.п.5.2.1. п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. №283/97-ВР та донарахування податку на прибуток на загальну суму 69500,00 грн., у т.ч.: 4 кв. 2010р. – 30750,00 грн., 1 кв. 2011р. – 30750 грн.

- п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97ВР та донараховано ПДВ за жовтень, листопад 2010р. у розмірі 15971,00 грн., у т.ч.: за жовтень 2010р. – 2439,00 грн., листопад 2010р. – 13532,00 грн., зменшено від’ємне значення у розмірі 8629,00 грн., у т.ч.: за жовтень 2010р. – 5761,00 грн., за листопад 2010р. – 2868,00 грн.

- п.14.1.191 ст.14, п.185.1 ст.185, п. 188.1 ст.188, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України та донараховано ПДВ за березень 2011 р. у розмірі 31000,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість є формування валових витрат та податкового кредиту за рахунок угод з контрагентами, які здійснені без мети настання реальних наслідків.

На підставі зазначеного акту відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0012292204 від 13.12.2012р. про зменшення розміру від’ємного значення сум податку на додану вартість у розмірі 8629,00 грн. (а.с. 8);

- №0012272204 від 13.12.2012р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 77188,00 грн., з яких 69500,00 грн. – основній платіж та 7688,00 грн.- штрафні (фінансові) санкції (а.с. 9);

- №0012282204 від 13.12.2012р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 50 965,00 грн., з яких 46971,00 грн. – основній платіж та 3 994,00 грн.- штрафні (фінансові) санкції (а.с. 10).

Вказані податкові повідомлення-рішення 26.12.2012 р. були оскаржені позивачем до Державної податкової служби АР Крим, однак рішенням ДПС в АР Крим від 21.02.2013р. №443/10/10.2-14 були залишені без змін .

Вищенаведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких він повинен дотримуватись при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи правомірність прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень, суд встановив наступне.

Валові витрати по операціях з ТОВ «Юкрейнексчендж» та ТОВ «Спільне інвестування» були сформовані позивачем у період з 01.10.2010р. по 30.11.2010р. та у 1 кварталі 2011 роки, отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства».

В акті перевірки зазначено, що за період з 01.10.2010р. по 30.11.2010р. та з 01.03.2011р. по 31.03.2011р., МП «Кримдизельсервіс» задекларовано валові витрати, що враховуються при визначені об’єкта оподаткування у сумі 8362038,00 грн. та 2157507,00 грн., відповідно.

Перевіркою повноти визначення витрат, з 01.10.2010р. по 30.11.2010р. та з 01.03.2011р. по 31.03.2011р., з питань взаємовідносин з ТОВ «Юкрейнексчендж» за період жовтень, листопад 2010р.; ТОВ «ВСК ГЕОС» за період грудень 2010р.; ТОВ «Спільне інвестування» за березень 2011р. встановлено їх завищення у 4 кварталі 2010р. у сумі 123000,00 грн. та за 1 квартал 2011р. у сумі 155000,00 грн.

Під час перевірки були використані наявні дані інформаційних баз ДПС України по контрагенту ТОВ «Юкрейнексчендж», ТОВ «Спільне інвестування», а також матеріали довідки №27/16-01 від 31.07.2012р., складеній фахівцями відділу фінансових розслідувань УБВД ОЗШ ДПС в АР Крим, у ході реалізації матеріалів оперативно-розшукової справи співробітниками відділу податкової міліції ДПІ в м. Сімферополі спільно з співробітниками УДСБЕЗ ГУ МВС України в АР Крим та співробітниками МУОД ДПА в АР Крим. У ході проведення заходів встановлено злочину групу, яка спеціалізувалась на конвертації грошових коштів у готівку та надання послуг підприємствам по формуванню фіктивного податкового кредиту та фіктивних валових витрат. Згідно вищезазначеної інформації встановлено, що ТОВ «ВСК ГЕОС», ТОВ «Спільне інвестування», ТОВ «Юкрейнексчендж» в процесі здійснення фінансово-господарської діяльності формували податковий кредит по ПДВ та валові витрати по податку на прибуток з використанням завідомо неправдивих первинних документів, складених підставною особою, яка формувала бухгалтерські документи та податкову звітність.

На думку податкового органу діяльність ТОВ «ВСК ГЕОС», ТОВ «Спільне інвестування», ТОВ «Юкрейнексчендж» була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди своїм контрагентам (у даному випадку МП «Кримдизельсервіс») без мети реального настання правових наслідків, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах.

Виходячи з наведеного перевіркою встановлено, що МП «Кримдизельсервіс» перерахувала кошти на рахунки ТОВ «Спільне інвестування», ТОВ «Юкрейнексчендж» без мети реального настання передбачених наслідків. Таким чином, податковий орган дійшов висновку, що позивачем порушено ст.228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

За даними податкового органу, завищення валових витрат пов'язане з тим, що МП «Кримдизельсервіс» необґрунтовано включило до їх складу витрати на придбання товарів у контрагентів ТОВ «Спільне інвестування», ТОВ «Юкрейнексчендж» за відсутністю об'єкту оподаткування, а саме операцій з поставки товарів.

За даними податкового органу, у МП «Кримдизельсервіс» відсутнє право на формування валових витрат по операціях з ТОВ «Спільне інвестування» та ТОВ «Юкрейнексчендж» в розумінні ст.5 Закону №334, в результаті порушено п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334, що призвело до завищення валових витрат МП «Кримдизельсервіс» у р.04.1 декларації з податку на прибуток на загальну суму 278000,00 грн., у т.ч. за 4 кв. 2010р. – 123000,00 грн., за 1 кв. 2011р. – 155000,00 грн., у зв'язку з чим, на підставі спірного податкового повідомлення - рішення податковим органом збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту встановлено, що МП «Кримдизельсервіс» задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень 2010р. у сумі 193791,00 грн., листопад 2010р. у сумі 304625,00 грн., за березень 2011р. у сумі 93849,00 грн.

Згідно бази даних АС «Перелік платників ПДВ за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» підприємство ТОВ «Юкрейнексчендж» не задекларувало податкові зобов’язання, які виникли при здійсненні взаємовідносин з МП «Кримдизельсервіс» у жовтні 2010р. – 8200,00 грн. ПДВ та у листопаді 2010р. – 16400,00 грн. ПДВ.

Також відповідачем були надіслані запити до Бориспольської ОДПІ. На обліку якої знаходяться підприємства ТОВ «Спільне інвестування» та ТОВ «Юкрейнексчендж» №8329/7/22-3 від 02.11.2012р. та №8576/7/22-3 від 02.11.2012р. щодо проведення зустрічних звірок, відповідь на які не отримана.

При проведенні даної перевірки використані наявні дані інформаційних баз ДПС України по контрагенту ТОВ «Юкрейнексчендж», ТОВ «Спільне інвестування», а також матеріали довідки №27/16-01 від 31.07.2012 р., складену фахівцями відділу фінансових розслідувань УБВД ОЗШ ДПС в АР Крим, у ході реалізації матеріалів оперативно-розшукової справи співробітниками відділу податкової міліції ДПІ в м. Сімферополі спільно з співробітниками УДСБЕЗ ГУ МВС України в АР Крим та співробітниками МУОД ДПА в АР Крим. У ході проведення заходів встановлено злочину групу, яка спеціалізувалась на конвертації грошових коштів у готівку та надання послуг підприємствам по формуванню фіктивного податкового кредиту та фіктивних валових витрат. Згідно вищезазначеної інформації встановлено, що ТОВ «ВСК ГЕОС», ТОВ «Спільне інвестування», ТОВ «Юкрейнексчендж» в процесі здійснення фінансово-господарської діяльності формували податковий кредит по ПДВ та валові витрати по податку на прибуток з використанням завідомо неправдивих первинних документів, складених підставною особою, яка формувала бухгалтерські документи та податкову звітність.

В ході проведення не підтверджено наявність надання послуг підприємству МП «Кримдизельсервіс» від підприємств-постачальників ТОВ «Юкрейнексчендж» у жовтні, листопаді 2010р. та ТОВ «Спільне інвестування» у березні 2011р., що на думку податкового органу свідчить про те, що правочини між МП «Кримдизельсервіс» та ТОВ «Юкрейнексчендж» у жовтні, листопаді 2010р. та ТОВ «Спільне інвестування» у березні 2011р., здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до ч.1,2 ст.215, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з їх недійсністю.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту МП «Кримдизельсервіс» при здійснені взаємовідносин з ТОВ «Юкрейнексчендж» у жовтні, листопаді 2010р. та ТОВ «Спільне інвестування» у березні 2011р. були встановлені порушення:

- п.п. п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168, в результаті завищено суму податкового кредиту за жовтень, листопад 2010р. у розмірі 24600,00 грн., у т.ч. жовтень 2010р. – 8200,00 грн., листопад 2010р. – 16400,00 грн.

- п.14.1.191 ст.14, п.185.1 ст.185, п. 188.1 ст.188, п.198.2, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті завищено суму податкового кредиту за березень 2011р. у розмірі 31000,00 грн.

Перевіряючи правомірність зазначених висновків податкового органу, судом встановлено наступне.

Між позивачем та ТОВ «Спільне інвестування» був укладений договір постачання №20 від 11.03.2011р. За зазначеним договором Продавець (ТОВ «Спільне інвестування») передає, а Покупець (МП «Кримдизельсервіс» ) приймає та оплачує на умовах та у порядку, визначеному дійсним договором товар, перелік якого, ціна та якість обумовлені в накладній, специфікації, яка є невід’ємною частиною договору. За вказаним договором ТОВ «Спільне інвестування» 14.03.2011р. поставило позивачу комплект пристрою управління електроприводом екскаваторів ЕКГ загальною вартістю 1800000,00 грн.

Виконання вищезазначеного договору підтверджується банківською випискою за 08.04.2011 р. на суму 186000,00 грн., у т.ч. ПДВ 31000,00 грн. (а.с. 66) та видатковою накладною №143 від 14.03.2011 р. на суму 186000,00 грн., у т.ч. ПДВ 31000,00 грн. (а.с. 89).

За фактом отримання товару ТОВ «Спільне інвестування» була виписана податкова накладна №143 від 14.03.2011р. на суму 186000,00 грн., у т.ч. ПДВ 31000,00 грн. (а.с. 63).

Крім того, реальність поставки товару підтверджується карткою рахунку 201 накл. МП №0016651 за 01.03.2010р. – 31.03.2010р. КДС по всім валютам про оприбуткування пристрою управління електроприводом на суму 15500,00 грн. (а.с. 90) та лімітно-заборонною відомістю №65/1 від 14.03.2011р. на списання матеріалів (запасних частин) зі складу у виробництво комплекту пристрою управління електроприводом екскаваторів ЕКГ на суму 15500,00 грн. (а.с. 91).

Використання придбаного товару підтверджується наданими до суду копіями бухгалтерських документів про випуск продукції №МП-0000480 від 31.03.2011р. (а.с. 92) та документами про віднесення запасів на собівартість готової продукції №МП-0000456 від 31.03.2011р. (а.с. 93-95).

Копії вказаних документів досліджені судом та залучені до матеріалів справи.

Таким чином, наданими до суду документами підтверджується фактичне придбання позивачем товару за договором постачання №20 від 11.03.2011р. з ТОВ «Спільне інвестування», з метою їх використання у господарській діяльності.

Судом також встановлено, що між позивачем та ТОВ «Юкрейнексчендж» укладено договір постачання №161 від 11.10.2010р., за яким ТОВ «Юкрейнексчендж» поставило позивачу регулятори потоку олії 2х10-30/40/л/мін.

Виконання вищезазначеного договору підтверджується банківськими виписками: за 09.11.2010р. на суму 98400,00 грн., у т.ч. ПДВ 16400,00 грн. (а.с. 64) та за 30.11.2010 р. на суму 49200,00 грн., у т.ч. ПДВ 8200,00 грн. (а.с. 65), а також видатковими накладними:

- №юе011105 від 01.11.2010р. на суму 41000,00 грн., ., у т.ч. ПДВ 8200,00 грн. (а.с. 67);

- №юе011104 від 01.11.2010р. на суму 41000,00 грн., ., у т.ч. ПДВ 8200,00 грн. (а.с. 71);

- №юе151004 від 15.10.2010р. на суму 49200,00 грн., у т.ч. ПДВ 8200,00 грн.

За фактом отримання товару ТОВ «Юкрейнексчендж» були виписані податкові накладні на загальну суму 147000,00 грн., у т.ч. ПДВ 24600,00 грн., а саме:

- №011105 від 01.11.2010р. на суму 49200,00 грн., у т.ч. ПДВ 8200,00 грн. (а.с. 60);

- №011104 від 01.11.2010р. на суму 49200,00 грн., у т.ч. ПДВ 8200,00 грн. (а.с. 61);

- №151004 від 15.10.2010р. на суму 49200,00 грн., у т.ч. ПДВ 8200,00 грн. (а.с. 62).

Крім того, реальність поставки товару підтверджується:

- карткою рахунку 201 накл. МП №0015702 за 01.10.2010р. – 31.03.2012р. КДС по всім валютам про оприбуткування регулятору потоку олії 2х10-30/40/л/мін на суму 41000,00 грн. (а.с. 68) та лімітно-забороною відомістю №196/1 від 01.11.2010р. на списання матеріалів (запасних частин) зі складу у виробництво регулятора потоку масла на суму 41000,00 грн. (а.с. 69).

- карткою рахунку 201 накл. МП №0015703 за 4 кв. 2010р. КДС по всім валютам про оприбуткування регулятору потоку олії 2х10-30/40/л/мін на суму 41000,00 грн. (а.с. 72) та лімітно-забороною відомістю №184/1 від 01.11.2010р. на списання матеріалів (запасних частин) зі складу у виробництво регулятора потоку масла на суму 41000,00 грн. (а.с. 73);

- карткою рахунку 201 накл. МП №0015553 за 01.10.2010р. – 31.03.2012р. КДС по всім валютам про оприбуткування регулятору потоку олії 2х10-30/40/л/мін на суму 41000,00 грн. (а.с. 82) та лімітно-забороною відомістю №162/1 від 15.10.2010 р. на списання матеріалів (запасних частин) зі складу у виробництво регулятора потоку масла на суму 41000,00 грн. (а.с. 83).

Використання придбаних товарів підтверджується наданими до суду копіями бухгалтерських документів про випуск продукції №МП-0000466 від 30.11.2011р., №МП-0000462 від 31.10.2010р. та документами про віднесення запасів на собівартість готової продукції №МП-0000412 від 29.11.2010р., №МП-0000414 від 30.11.2010р., №МП-0000404 від 30.10.2010р.,

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надані наступні договори:

- договір поставки №5332-1 від 27.07.2010р. з Концерном «Міські теплові мережі», згідно з яким позивач зобов’язується виготовити та передати у власність покупцю автомобілі спеціалізовані ремонтно-технічні майстерські моделі «КРТМ-1-03» на шасі ГАЗ-3309 у кількості 7 штук вартістю 285714,00 грн.

- контракт №4600016074/4645 від 16.09.2010р. з ВАТ «АрселорМіттал Кривій Ріг», згідно з яким позивач зобов’язується поставити та передати у власність покупцю спеціальну техніку на базі шасі КамАЗ.

Використання наданих товарів (послуг) у господарської діяльності підтверджено Реєстром виданих та отриманих податкових накладних та накладними:

- №5332-1-7 від 11.11.2010р. на суму 285714,00 грн., у т.ч. ПДВ – 47619,00 грн. (а.с. 70);

- №5332-1-6 від 02.11.2010р. на суму 285714,00 грн., у т.ч. ПДВ – 47619,00 грн. (а.с. 79);

- №5332-1-5 від 22.10.2010р. на суму 285714,00 грн., у т.ч. ПДВ – 47619,00 грн. (а.с. 80).

Судом встановлено, що документи створені у ході виконання укладених між позивачем та ТОВ «Юкрейнексчендж», ТОВ «Спільне інвестування» договорів, які вказані вище, в силу норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Документи, що залучені до матеріалів справи, мають реквізити, необхідні для підтвердження здійснення господарської операції по оприбуткуванню, та ведення бухгалтерського обліку і є первинними документами.

Крім того, відповідачем при проведені перевірки були досліджені вказані документи, що відображено в акті перевірки, без посилання на невідповідність цих документів вимогам діючого законодавства.

З урахуванням викладеного, слід зазначити, що посилання відповідача, в обґрунтування своїх висновків, на дані акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача, матеріали довідки №27/16-01 від 31.07.2012р., а також комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи, є безпідставними, оскільки відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011р. за № 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В той же час, акт про неможливість проведення звірки з контрагентом позивача, дані досудового слідства та комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи ДПІ, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Відповідно до вимог п.п. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88, передбачає, що «первинні документи» - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До того ж, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши надані позивачем суду на підтвердження правомірності формування спірного податкового кредиту документи, які були також досліджені відповідачем при перевірці (договори, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, рахунки - фактури, товарно-транспортні накладні), суд вважає безпідставним неприйняття їх відповідачем до уваги, оскільки вказані документи містять обов'язкові реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.

Суд також вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про нікчемність угод укладених між позивачем та ТОВ «ВСК ГЕОС», ТОВ «Спільне інвестування», ТОВ «Юкрейнексчендж», з огляду на таке.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд відзначає, що відносини з приводу нікчемності правочинів врегульовані, зокрема ст.228 ЦК України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228 ЦК України); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228 ЦК України).

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, що викладена у постанові від 14 листопада 2012 року у справі № К/9991/50772/12, при визначенні законності висновків органів податкової служби щодо нікчемності правочинів платника податків судам слід враховувати:

по-перше, припис акту цивільного законодавства України, викладений в частині 1 статті 204 ЦК України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності). Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом: «Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку»;

по-друге, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність: «У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях». Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Крім того, відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині;

по-третє, відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним: «У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню». Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю: «Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком».

Інший підхід, на думку Вищого адміністративного суду України, «потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства».

Відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним, хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що договори порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Договори, що укладені між позивачем та його контрагентами, виходячи з викладеного не мають безтоварній характер та не спрямовані не на незаконне заволодіння майном держави, а на отримання відповідних послуг.

Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договору із контрагентам суду не надано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Будь - яких доказів недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість податковим органом не подано.

За таких підстав, доводи відповідача про відсутність здійснення реального виконання господарських операцій є необґрунтованими.

Що стосується висновків податкового органу про заниження позивачем валових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 2.1.1. п.2.1. ст. 2 Закону №334 платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Пунктом 3.1 ст. 3 Закону №334 об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.

Згідно з п.5.1 ст. 5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Зазначений обов'язок платника податку - покупця встановлений законодавцем з врахуванням права платника податку на включення до валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг) в податковому періоді за датою оприбуткування цих товарів (робіт, послуг) незалежно від їх оплати, як це передбачено пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 вказаного Закону, зменшуючи при цьому об'єкт оподаткування без понесення реальних витрат у розмірі суми, на яку відбулося таке зменшення.

У такий спосіб законодавець забезпечив відповідність об'єкту оподаткування, а відтак і податкових зобов'язань платника податку фактичним даним його фінансово-господарської діяльності, що відповідає такому принципу побудови системи оподаткування, як обов'язковість, суть якого згідно зі ст.. 3 Закону України «Про систему оподаткування» полягає, в тому числі, у впровадженні норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період.

Таким чином, згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 у платника податків виникають валові витрати, в тому числі, понесені у межах відповідних договорів про виконання робіт, послуг.

Згідно з п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону №334 не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, обов'язковими умовами включення витрат платника податків до складу валових витрат є їх пов'язаність з веденням господарської діяльністю, а також підтвердження їх відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Слід зазначити, що п.5.11 ст. 5 Закону №334 заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Правила ведення податкового обліку визначено статтею 11 Закону №334, однак вказана стаття не містить переліку обов'язкових документів, якими повинні бути підтверджені валові витрати.

Згідно п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Беручи до уваги, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Юкрейнексчендж», ТОВ «Спільне інвестування» були товарними та реальними, підтверджені наданими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, суд вважає безпідставними висновки відповідача про завищення позивачем валових витрат у 4 кварталі 2010 р. у сумі 123000,00 грн. та за 1 квартал 2011 р. у сумі 155000,00 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає протиправним визначення податковим органом позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 386600,00 грн., у тому числі основного платежу 313953,00 грн., штрафних санкцій 69 500,00 грн. та, як наслідок, протиправним податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 13.12.2012р. №0012272204 про збільшення суми грошового зобов’язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 77188,00 грн.

Стосовно встановленого податковим органом завищення податкового кредиту МП «Кримдизельсервіс» за жовтень, листопад 2010р. у розмірі 24600,00 грн. та за березень 2011р. у розмірі 31000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п.7.1 ст.7 Закону №168 поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

В силу вимог п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій

- або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4.5 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту с суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пунктом 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168 передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як зазначено у п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону №168 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналогічні норми викладені у Податковому кодексі України.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 Податкового Кодексу України.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разу здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.6.2 Наказу Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 року, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 р. за № 1333/20071 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної" податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Пункт 198.3 ст. 198 КАС України визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Як зазначено у п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як зазначено у п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

При цьому, в силу п. 184.5 ст. 185 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

З вказаних норм вбачається, що зареєстрований у ЄДРПОУ на час вчинення правочину контрагент позивача є юридичною особою, наділений цивільною правоздатністю і дієздатністю, має, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з постачання товарів та виконання робіт.

Відповідачем не надано доказів підтверджуючих те, що контрагенти позивача на момент укладення угод були виключені з ЄДРПОУ, у зв'язку з чим не були наділені цивільною дієздатністю та правоздатністю.

Частиною 2 п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Перевіряючи податкові накладні, виписані ТОВ «Спільне інвестування» та ТОВ «Юкрейнексчендж» судом встановлено, що вони відповідають вимогам ч.2 п. 201.1 ст. 200 ПКУ.

Наведені в податкових накладних дані повністю відповідають даним, що зазначені в інших первинних документах, що підтверджують факт постачання товарів. Відповідачем також не надано доказів та доводів щодо підписання первинних та податкових документів не уповноваженими особами.

Відповідачем в судовому засіданні також не було надано ніяких доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для осіб, які приймали в них участь, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про їхню фіктивність, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами, а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Враховуючи дотримання норм чинного законодавства під час оформлення первинних бухгалтерських та податкових документів позивачем та його контрагентами, суд вважає протиправним зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість податковим органом позивачу у розмірі 8629,00 грн. та збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 69500,00 грн., а отже протиправними повідомлення - рішення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 13.12.2012 р. №0012292204 про зменшення розміру від’ємного значення сум податку на додану вартість у розмірі 8629,00 грн. та №0012272204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 77188,00 грн.

Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що згідно пп. 36.1, 36.5 ст. 36; п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та\або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову

Відповідачем не надано доказів не отримання позивачем товарів (послуг) від зазначених вище контрагентів, не проведення платежів з ними (в тому числі оплату ПДВ), не використання товарів (послуг) в господарській діяльності платника податків.

Відтак, спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.ч.1,2 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, відповідно до задоволених позовних вимог.

Під час судового засідання, яке відбулось 04.06.2013 р., оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлений та підписаний 10.06.2013 р.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 11, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0012292204 від 13.12.2012 р. про зменшення МП «Кримдизельсервіс» розміру від’ємного значення сум податку на додану вартість у розмірі 8 629,00 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0012272204 від 13.12.2012 р. про збільшення МП «Кримдизельсервіс» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 77 188,00 грн.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0012282204 від 13.12.2012 р. про збільшення МП «Кримдизельсервіс» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 50 965,00 грн.

5. Стягнути судовий збір в розмірі 1281,53 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят одна гривня п’ятдесят три копійки) із Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (97053, м. Сімферополь, вул. М. Залки, 1/9; рахунки невідомі) на користь Малого підприємства «Кримдизельсервіс» (95022, м. Сімферополь, вул. Надинського, 15/7; ЄДРПОУ 16322987; рахунки невідомі).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Гаманко Є.О.