Ухвала суду № 31847673, 06.06.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-17641/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Троян Н.М., Бужак Н.П.,

за участю секретаря Погребняк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорожский коксохимремонт» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорожский коксохимремонт» (далі - Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва Державної податкової служби (далі - Відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення №0003662260, прийнятого 18 вересня 2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2013 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку Позивача з питань достовірності та повноти відображення даних податкової накладної в декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року, за результатами якої 04.09.2012 року складено акт №357/22-604/34656607.

В ході перевірки контролюючим органом виявлено порушення Позивачем вимог п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України (далі - Кодекс), в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 723 165,00 грн.

Згідно висновку №301/15-214 від 10.08.2012 року до податкової декларації з ПДВ за червень 2012 року №9042457818 від 21.07.2012 року Позивачем сформовано податковий кредит у червні 2012 року за рахунок податкових накладних, отриманих від постачальника ПП «Стильтекс»:

№4484 від 30.06.2012 року на суму податку на додану вартість 45 387 грн;

№4497 від 14.06.2012 року на суму податку на додану вартість 677 778 грн.

Вказані податкові накладні не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У вересні 2012 року Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0003662260, яким Позивачу визначено суму податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в сумі 903 956,25 грн (723 165,00 грн - основний платіж, 180 791,25 грн - штрафні (фінансові) санкції).

Позивачем вказане податкове повідомлення-рішення оскаржено до Державної податкової служби у м.Києві.

За результатами розгляду скарги, рішенням від 23.11.2012 року №7827/10/12-144 оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

01.07.2011 року між Позивачем (Покупець) та Приватним підприємством «Стильтекс» (Орендар) укладено договір поставки №55 від 01.07.2011 року, згідно умов якого Покупець зобов'язується прийняти товар та оплати його вартість за усним замовленням Покупця, окремими визначеними Сторонами партіями. Асортимент, кількість, ціна товару визначається сторонами в рахунках та накладних до даного договору. Оплата Покупцем товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця згідно рахунку-фактури протягом 30 днів з дня отримання товару Покупцем.

Зобов'язання, взяті сторонами, виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними.

Відповідно п.44.1 ст.44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із пунктом 201.4 статті 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно п.187.1 ст.187 Кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п.198.1 ст.198 Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 Кодексу визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно п.198.6 ст.198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно положень п.201.10 ст.201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Відповідно визначення ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 вказаного закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

До поданої Позивачем декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року додано заяву про порушення ПП «Стильтекс» порядку реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме: податкової накладної №4494 від 30.06.2012 року на суму податку на додану вартість 45 387,11 грн та податкової накладної №4498 від 14.06.2012 року на суму податку на додану вартість 677 778,33 грн.

Вказана обставина не оспорюється сторонами та підтверджується матеріалами справи, зокрема квитанцією про доставку документу.

Отже, Позивачем дотримано вимоги, встановлені п.201.10 ст.201 Кодексу, що звільняє останнього від відповідальності за порушення його контрагентом правил оподаткування.

Суб»єктом же владних повноважень не надано переконливих доказів на виконання приписів ч.2 ст.71 КАС України щодо того, що податковий кредит за червень 2012 року сформовано саме за рахунок податкових накладних, отриманих від постачальника ПП «Стильтекс», №4484 від 30.06.2012 року на суму податку на додану вартість 45 387 грн; №4497 від 14.06.2012 року на суму податку на додану вартість 677 778 грн., а не податкових накладних №4494 від 30.06.2012 року на суму податку на додану вартість 45 387,11 грн та №4498 від 14.06.2012 року на суму податку на додану вартість 677 778,33 грн., отриманих від того ж самого постачальника за той же самий період та на ту ж саму суму.

Що стосується акту №24/22-604/34656607 від 11.07.2012 року про неможливість вручення наказу та пред»явлення направлення на проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЗКХР» (код за ЄДРПОУ 34656607) у зв»язку з відсутністю Позивача за адресою:м.Київ, вул.Щекавицька, 37/48, кв.1, то судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги вказаний документ, оскільки згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серія ААБ №426327 місцем знаходження Позивача є: м.Київ, вул.Щекавицька, 37/48, офіс 1.

Згідно пп.75.1.1 п.75.1 ст. 75 Кодексу органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Відповідно ст.76 Кодексу камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Оскільки контролюючим органом не встановлено місця знаходження Позивача, то колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що контролюючим органом мала бути проведена саме камеральна, а не документальна позапланова перевірка.

Крім того, оскаржуване податкове повідомлення-рішення не містить дати його складання.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що контролюючим органом податкове повідомлення-рішення №0003662260 прийнято із порушенням норм податкового законодавства, у зв»язку з чим оскаржуване судове рішення про задоволення позовних вимог є обґрунтованим та правомірним.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Троян Н.М.

Бужак Н.П.

Ухвала складена в повному обсязі 11 червня 2013 року.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М.