Постанова № 31847435, 17.04.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2013 р. Справа № 804/3555/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЮхно І. В. при секретаріПрихно К.С. за участю: представників позивача: представника відповідача: Яблонського В.О., Ремез Ю.В., Соколова А.О., Водопоєнко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Конструкторське бюро "Дніпровське" до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Конструкторське бюро "Дніпровське" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.09.2012 № 0000992301 та № 0001032301.

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем за результатами планової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства "Конструкторське бюро "Дніпровське" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.09 по 31.03.12, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.09 по 31.03.12 не відповідають вимогам чинного законодавства, що призводить до порушення законних прав та інтересів ПАТ КБ "Дніпровське". Представники позивача в судовому засіданні підтримали позов у повному обсязі та вважають, що своїми діями відповідач неправомірно визначив ПАТ КБ "Дніпровське" податкові зобов'язання по податку на додану вартість та по податку на прибутку, оскільки ПАТ КБ "Дніпровське" у спірних правовідносинах діяло як добросовісний суб'єкт господарювання при укладенні договору про поставку послуг та мало за мету настання реальних наслідків, а саме придбання послуг з технічного енергозабезпечення. Позивач в позові зазначив, що діюче в Україні законодавство з питань оподаткування не пов'язує право платника податків на віднесення до складу валових витрат вартості певних послуг з наявністю чи відсутністю у особи, яка надає такі послуги, певних дозвільних документів на надання таких послуг. Представник позивача посилається на те, що відповідно до пункту 4.2. Договору № 41 від 01.02.2006 остаточний розрахунок за цим договором здійснюється на підставі рахунків, які постачальник пред'являє до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, отже рахунки за договором вважаються первинними документами. Вважає, що рахунок може розглядатися, як "інший документ, який підтверджує надання послуг" для застосування абз.2 п.137.1 ПК України, в разі фактичного здійснення господарської операції. Стосовно завищення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) нижче собівартості товарів (робіт, послуг) представник позивача вказує на те, що аналіз податкового законодавства не покладає обов'язку на платника податку здійснювати господарську діяльність виключно з отриманням прибутку, Податковим кодексом України чітко зазначено, що господарська діяльність лише спрямовується на отримання доходу, однак таке викладення норми не ставить отримання прибутку в обов'язок платника податків. Стверджує, що неотримання суб'єктом господарської діяльності прибутку від окремої господарської операції не є свідченням того, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю. З огляду на викладене позов просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в своїх запереченнях на позов та його представник у судовому засіданні з позовними вимогами не погодився. В судовому засіданні представник відповідача пояснив суду, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача зафіксовані належним чином в акті від 15.08.2012 № 1088/22-2-17/14308411 «Про результати планової виїзної перевірки ПАТ КБ "Дніпровське" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.09 по 31.03.12, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.09 по 31.03.12». В обґрунтування своїх заперечень на позов представник відповідача послався на порушення позивачем норм законодавства діючих в період, що перевірявся, в результаті чого підприємством до складу валових витрат віднесено витрати, які фактично не підтверджені видатковими накладними, актами виконаних робіт або будь-якими первинними документами, обов'язковість зберігання яких передбачена законодавством, а також занижено зобов'язання з ПДВ у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) нижче собівартості та завищено податковий кредит внаслідок включення до його складу ПДВ по податковим накладним отриманим від ПАТ «ДМЗ», яке не мало на даний вид діяльності ліцензії. Також відповідач в запереченні на позов зазначив, що позивач занизив витрати на придбання послуг з розробки науково-дослідницьких та конструкторських робіт, оскільки реалізував зазначені послуги нижче собівартості. Окремо відмітив, що ПАТ "ДМЗ" (постачальник електроенергії, води, теплоенергії) надавало послуги з енергозабезпечення ПАТ КБ «Дніпровське» не маючи на даний вид діяльності ліцензії. Представник відповідача посилається на акт перевірки контрагента позивача ПАТ «ДМЗ» від 11.01.2011 року №4141/23-2/17/14313332, відповідно до якого встановлено, що ПАТ «ДМЗ» не мало відповідних дозволів, ліцензій чи патентів на здійснення такої діяльності. Тому підстав для визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.09.2012 №0000992301 та №0001032301 не вбачається. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Правовідносини, що випливають з позовних вимог регулюються нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, а також а також Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168-97-ВР та Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», які були чинними в період, що перевірявся.

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Конструкторське бюро "Дніпровське" (код ЄДРПОУ 14308411) перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, як платник податків та зборів, у тому числі (у період, що розглядається) податку на прибуток, податку на додану вартість.

З 27.06.2012 по 25.07.2012 рік Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська) було проведено планову виїзну перевірку публічного акціонерного товариства "Конструкторське бюро "Дніпровське" (далі - ПАТ КБ "Дніпровське") з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2012.

Наказом ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 25.07.2012 № 483 термін проведення планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України ПАТ "КБ "Дніпровське" було продовжено на 10 робочих днів.

За результатами проведеної перевірки представниками ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська 15.08.2012 було складено акт «Про результати планової виїзної перевірки ПАТ КБ "Дніпровське" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.09 по 31.03.12, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.09 по 31.03.12» № 1088/22-2-17/14308411 в якому зафіксовані порушення:

1. п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.94 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств",п.39.1, п.39.6,пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.п.138.5.1 п.138.5, п.138.8 ст.138 абзацу 1 пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755/VI (із змінами та доповненнями) ПАТ КБ «Дніпровське» занижено податок на прибуток всього у сумі 641530 грн., у т.ч. за 4 квартал 2010 р. в сумі 588244 грн. та у 3 кварталі 2011 р. в сумі 53 286 грн.

2. п.4.1 ст.4 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. №168/97-ВР, п.39.1, п.39.6 ст.39, п.п. 135.4.1 п.135.4, п.п.135.5.12 п.135.5 ст.135, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755/VI встановлено його заниження всього у сумі 708843 грн., в тому числі за квітень 2009 р. в сумі 8247 грн., за травень 2009 р. в сумі 4166 грн., за червень 2009 р. в сумі 6741 грн., за липень 2009 р. в сумі 2970 грн., за серпень 2009 р. в сумі 1667 грн., за вересень 2009 р. в сумі 1667 грн., за листопад 2009 р. в сумі 3334 грн., за грудень 2009 р. в сумі 107608 грн., за січень 2010 р. в сумі 7999 грн., за лютий 2010 р. в сумі 5000 грн., за березень 2010 р. в сумі 5000 грн., квітень 2010 р. в сумі 7742 грн., за червень 2010 р. в сумі 5000 грн., за серпень 2010 р. в сумі 5000 грн., за вересень 2010 р. в сумі 27904 грн., за жовтень 2010 р. в сумі 3333 грн., за грудень 2010 р. в сумі 395601, за січень 2011 р. в сумі 12129 грн., за лютий 2011 р. в сумі 8504 грн., за березень 2011 р. в сумі 2315 грн., квітень 2011 р. в сумі 7276 грн., за травень 2011 р. в сумі 2721 грн., за червень 2011 р. в сумі 18266 грн., за липень 2011 р. в сумі 8430 грн., за серпень 2011 р. в сумі 7218 грн., за вересень 2011 р. в сумі 2623 грн., за жовтень 2011 р. в сумі 5204 грн., за листопад 2011 р. в сумі 9004 грн., за грудень 2011 р. в сумі 7135 грн., за січень 2012 р. в сумі 6476 грн., за лютий 2012 р. в сумі 9000 грн., за березень 2012 р. в сумі 6563 грн.

3. п.п.8.1.1, 8.1.2 п.8.1 ст.8, абз. «а» п.17.2 ст.17, абз. «а» п.19.2 ст.19 та з урахуванням вимог п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону №889, п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168, абз. «а» п.176.2 ст.176 з урахуванням вимог п.168.1.5 ст.168 ПКУ №2755-VI податок на доходи з фізичних осіб перераховано до бюджету не у повному обсязі. В результаті чого, станом на 31.03.2012 року рахується заборгованість по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1 076 435,04 грн.

4. абз.23 п.1.2, ч.2 п.2.2, п.2.6 Положення №637 Положення про повернення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.04 №637 (із змінами та доповненнями) не повне оприбуткування готівкових коштів у касовій книзі підприємства 9284,10 грн.

Не погоджуючись з висновками ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська, наведеними в тексті акту перевірки від 15.08.2012, підприємством, відповідно до статті 86.7 Податкового кодексу України, 14.09.2012 було подано заперечення до акту перевірки від 15.08.2012 року.

Своїм листом від 20.09.2012 № 15045/23-221 "Про результати розгляду заперечень" представники ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська повідомили ПАТ КБ "Дніпровське" про часткове задоволення вимог, що містились в тексті заперечень від 14.09.2012 та викладення акту перевірки від 15.08.2012 в новій редакції.

25.09.2012 за результатами проведеної перевірки та розгляду заперечень від 14.09.2012 представниками ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська були прийняті податкові повідомлення-рішення, у тому числі:

- податкове повідомлення-рішення №0002992306 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) - 46 420,50 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0000992301 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності; сума грошового зобов'язання за основним платежем - 641 530,00 грн.; сума грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 147 061,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0001032301 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг); сума грошового зобов'язання за основним платежем - 708 843,00 грн.; сума грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 164 409,00 грн.

Представниками ПАТ КБ "Дніпровське" було направлено Голові Державної податкової служби у Дніпропетровській області скаргу про перегляд податкових повідомлень-рішень від 25.09.2012 (первинна скарга).

Відповідно до рішення ДПС у Дніпропетровській області від 07.12.2012 № 30730/10/10-014 податкові повідомлення-рішення від 25.09.2012 не скасовано, а первинну скаргу ПАТ КБ "Дніпровське" залишено без задоволення.

20.12.2012 представниками ПАТ КБ "Дніпровське" було направлено Голові Державної податкової служби України скаргу про перегляд податкових повідомлень-рішень від 25.09.2012 (повторна скарга).

Відповідно до рішення ДПС України від 21.02.2013 № 2668/6/10-2415 залишено без змін податкові-повідомлення рішення від 25.09.2012 № 0000992301 і № 0001032301, скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.09.2012 № 0002992306, а повторну скаргу - частково задоволено.

Згідно з розрахунком штрафних санкцій за актом перевірки від 15.08.2012р. №1088/22-2-17-14308411 донараховано: по податку на прибуток 788592 грн., з них податок на прибуток - 641530,0 0грн.; штраф - 147061грн., по податку на додану вартість 873252,00 грн., з них податок на додану вартість - 708843,00 грн., штраф - 164409,00 грн.

Судом встановлено, що відповідач не визнає віднесення позивачем до складу валових витрат витрати пов'язані з отриманням послуг від ПАТ "ДМЗ" з технічного забезпечення енергопостачання ПАТ КБ «Дніпровське», оскільки підприємством до складу валових витрат віднесено витрати, які фактично не підтверджені видатковими накладними, актами виконаних робіт або будь-якими первинними документами, обов'язковість зберігання яких передбачена законодавством, а також на підставі надання ПАТ "ДМЗ" (постачальник електроенергії, води, теплоенергії) послуг з енергозабезпечення ПАТ КБ «Дніпровське» без ліцензії на даний вид діяльності, що було встановлено на підставі акту перевірки контрагента позивача.

Наведена правова позиція відповідача спростовується з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ КБ "Дніпровське" мало взаємовідносини з ПАТ «Дніпропетровський Машинобудівний завод» згідно договору з надання послуг з технічного забезпечення енергозабезпечення №41 від 01.02.2006 року (копія договору міститься в матеріалах справи). Віднесення витрат на придбання по рядку 04.1 здійснювалось на підставі договору №41 від 01.02.2006 та відповідними рахунками.

Враховуючи той факт, що відповідно до пункту 4.2 Договору № 41 від 01.02.2006 остаточний розрахунок за цим договором здійснюється на підставі рахунків, які постачальник пред'являє до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, рахунки за договором вважаються первинними документами.

На підтвердження вказаної операції було складено та надано до суду копії рахунків по відшкодуванню витрат по комунальним платежам за договором від 01.02.2006 № 41, а саме: копія рахунку № 9459 від 30.04.2009; копія рахунку № 9693 від 29.05.2009; копія рахунку № 9938 від 30.06.2009; копія рахунку № 91171 від 31.07.2009; копія рахунку № 91409 від 31.08.2009; копія рахунку № 91646 від 30.09.2009; копія рахунку № 91880 від 30.10.2009; копія рахунку № 92112 від 30.11.2009; копія рахунку № 92337 від 30.12.2009; копія рахунку № 92564 від 29.01.2010; копія рахунку № 92761 від 26.02.2010; копія рахунку № 9188 від 31.03.2010; копія рахунку № 9390 від 30.04.2010; копія рахунку № 9585 від 31.05.2010; копія рахунку № 9762 від 30.06.2010; копія рахунку № 91271 від 30.07.2010; копія рахунку № 91122 від 31.08.2010; копія рахунку № 91304 від 30.09.2010; копія рахунку № 91764 від 29.10.2010; копія рахунку № 91937 від 30.11.2010; копія рахунку № 92164 від 30.12.2010; копія рахунку № 91156 від 29.07.2011; копія рахунку № 91319 від 31.08.2011; копія рахунку № 91513 від 30.09.2011; копія рахунку № 91695 від 31.10.2011.; копія рахунку № 91877 від 30.11.2011; копія рахунку № 92064 від 30.12.2011; копія рахунку № 980 від 31.01.2012; копія рахунку № 9286 від 29.02.2012; копія рахунку № 9473 від 30.03.2012; копія рахунку № 9827 від 31.05.2012; копія рахунку № 91057 від 27.06.2012; копія рахунку № 91209 від 31.07.2012; копія рахунку № 91451 від 31.08.2012; копія рахунку № 92036 від 31.01.2011; копія рахунку № 92 від 28.02.2011; копія рахунку № 9183 від 31.03.2011; копія рахунку № 9624 від 29.04.2011; копія рахунку № 9800 від 31.05.2011; копія рахунку № 9963 від 30.06.2011; копія рахунку № 9693 від 28.04.2012. Зазначені рахунки оформлені належним чином та відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

До матеріалів справи також надані податкові накладні по взаємовідносинам ПАТ «ДМЗ» з ПАТ КБ "Дніпровське", реєстр кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників валових витрат ПАТ КБ «Дніпровське» з 01.01.12 по 31.03.12, реєстр кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників валових доходів ПАТ КБ «Дніпровське» за період з 01.04.11 по 31.03.12., реєстри отриманих та виданих податкових накладних. З наданих до суду документів вбачаються зміни, які відбувались в структурі активів ПАТ КБ «Дніпровське».

Як на час укладення вищевказаного правочину позивача із ПАТ «ДМЗ», так і під час його виконання, сторони були належним чином зареєстрованими та були платниками податку на додану вартість, ні установчі документи контрагента позивача, ні його свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість не визнані в установленому порядку недійсними. Документальних доказів неможливості існування господарських правовідносин між розглядуваними підприємствами відповідачем не надано.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Суд звертає увагу, що відповідно до п.п. 138.1.1. п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.138.2. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з пп.138.8.5 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, до складу загальновиробничих витрат включаються:

г) витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Відповідно до положень п.10 ч.1 ст.1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгатерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи мають бути складені у момент проведення кожної господарської операції та мати обов'язкові реквізити.

Пунктом 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, встановлено, що первинний документ може бути створений у письмовій або електронній формі.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.7 Положення № 88 первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, однак документування господарських операцій може також здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків.

Також суд зазначає, що формування податкового кредиту платником ПДВ здійснюється відповідно до п.198.3 Податкового кодексу України, згідно якого податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.2 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 Податкового кодексу України до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами).

Вищезазначені норми кореспондуються з нормами Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З огляду на всі вищенаведені обставини та норми права суд приходить до наступних висновків витрати ПАТ КБ "Дніпровське" належним чином підтвердженні первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи, що свідчить про фактичне здійснення ПАТ "ДМЗ" господарської операції з технічного забезпечення енергопостачання ПАТ КБ "Дніпровське".

Судом встановлено, що на підтвердження факту надання послуг позивачу було складено податкові накладні та розрахунки, копії яких містяться в матеріалах справи.

Таким чином ПАТ КБ «Дніпровське» мало достатні і передбачені Податковим кодексом України підстави для віднесення суми сплаченого на користь постачальників ПДВ до складу податкового кредиту та включення вартості отриманих товарів до складу валових витрат.

В акті перевірки від 15.08.2012 містяться посилання на дані, зазначені в акті перевірки ПАТ "ДМЗ" від 11.11.11 № 4141/23-2-17/14313332, відповідно до яких наведено відомості про існуючі в ПАТ "ДМЗ" дозволи, ліцензії, патенти.

З приводу цього суд вважає за необхідне зазначити, що податковим законодавством не передбачено право відповідача при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушення з боку першого. Дана позиція також відображена в рішенні Вищого адміністративного суду України від 13.12.2012р. №К/9991/32048/12.

Крім того, здійснення контролю за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону є виключною компетенцією органів державної податкової служби, а тому ПАТ КБ "Дніпровське" не має відповідних повноважень та можливостей щодо перевірки наявності дозвільних документів у своїх контрагентів. Крім того діюче в Україні законодавство з питань оподаткування не пов'язує право платника податків на віднесення до складу валових витрат вартості певних послуг з наявністю чи відсутністю у особи, яка надає такі послуги, певних дозвільних документів на надання таких послуг. Дана позиція відображена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 05.06.2012 в справі № К-23440/10.

Судом встановлено, що відповідач не визнає включення позивачем до податкової звітності витрат на придбання товарів (робіт, послуг) у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) нижче собівартості товарів (робіт, послуг). Дана позиція спростовується з огляду на наступне.

Відповідно до положень пункту 138.8. статті 138 Податкового кодексу України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

На сьогоднішній день правові основи господарської діяльності (господарювання), яка базується на різноманітності суб'єктів господарювання різних форм власності визначаються виключно Господарським кодексом України.

Відповідно до положень ст.1 ГК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Господарський кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання. Таким чином, Господарський кодекс є спеціальним законом, який регулює відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності в Україні.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.3 ГК України під господарською діяльністю у ГК України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Однак господарська операція, направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є нормальним процесом здійснення господарської діяльності.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Реалізація підприємством послуг з розробки науково-дослідницьких та конструкторських робіт в період з 01.04.2009 по 31.03.2012 нижче собівартості була обумовлена різними факторами, які неможливо було перебачити на момент укладення державних контрактів та договорів, у тому числі:

- збільшенням витрат на оплату праці найманих працівників (відбулося на підставі Законів України від 24.03.1995 № 108/95-ВР "Про оплату праці", Про Державний бюджет України на роки зазначені в акті перевірці; оскільки розмір виплати заробітної плати безпосередньо залежить від встановленого розміру мінімальної заробітної плати, що встановлюється не рідше одного разу на рік, який ПАТ КБ "Дніпровське" зобов'язане враховувати під час організації оплати праці на підприємстві, у тому числі за рахунок коштів, отриманих в рамках виконання договорів);

- проведенням індексації грошових доходів працівників (здійснювалось відповідно до Кодексу законів про працю, Законів України від 05.10.2000 № 2017-III "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", від 03.07.1991 № 1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. Проведення індексації доходів працівників - це обов'язок підприємства. Розмір індексу споживчих цін, який є підставою для проведення індексації доходів працівників не залежить від діяльності підприємства, і є загальнообов'язковим для всієї країни) ;

- сплатою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (відповідно до Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-5 сплата сум єдиного внеску є виключно обов'язком підприємства, який не залежить від фінансового стану підприємства та виконання якого забезпечує соціальний захист населення);

- здійсненням компенсації найманим працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати (відбулося згідно з Законом України від від 19.10.2000 № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим Кабінетом Міністрів України від 21.02.2001 № 159. Таким чином, здійснення компенсації найманим працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати є виключним обов'язком, за неналежне виконання якого настає відповідальність. Порушення строку виплати заробітної плати неможливо передбачити);

- збільшенням витрат з придбання електричної енергії тощо (визначається Законом України від 16.10.1997 № 575/97-ВР "Про електроенергетику" та Положенням про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, затвердженим указом Президента України від 23.11.2011 № 1059/2011. Таким чином, тарифи на електроенергію визначаються органом державного регулювання діяльності в енергетиці, а тому є загальнообов'язковими на всій території України та не можуть змінюватися суб'єктами господарювання в односторонньому порядку, при цьому період зміни тарифу та розмір заздалегідь не відомі).

Крім того, суд не бере до уваги доводи відповідача з приводу того, що ціни, за якими підприємство отримує електроенергію, не є звичайними.

Відповідно до пп.6 п.4 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, затвердженого указом Президента України від 23.11.2011 №1059/2011, ціни (тарифи) на електричну енергію, тарифи на її передачу та постачання установлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, тобто підлягають державному регулюванню.

Підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закон України № 334/94-ВР передбачено, що звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Згідно з цим підпунктом справедлива ринкова ціна це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності однорідних) товарів (робіт, послуг).

Контролюючий орган під час складання акту перевірки від 15.08.2012 та в судовому засіданні не довів той факт, що ціни постачання електроенергії ПАТ КБ "Дніпровське" не є звичайними, незважаючи на те, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни, відповідно до Закону України № 334/94-ВР, покладається на податковий орган. Таким чином, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору.

З огляду на все наведене, позивач надаючи послуги з розробки науково-дослідницьких та конструкторських робіт мав на меті отримання прибутку і здійснював свою діяльність у відповідності з визначеними статутом цілями, однак його діяльність не дала очікуваного результату з незалежних від підприємства причин, що спростовує висновки податкового органу про здійснення позивачем негосподарської діяльності, тобто такої, що не передбачає мети отримання прибутку.

Зокрема, збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Суд не приймає до уваги доводи контролюючого органу з приводу того, що ПАТ КБ "Дніпровське", реалізуючи товари (роботи, послуги) за цінами нижче собівартості, не отримує доходу з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 ПК України, доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Згідно з абзацом 2 пункту 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 №87, збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників). У свою чергу активи - це ресурси, контрольовані підприємством/установою в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Таким чином підприємство, здійснюючу будь-яку господарську діяльність, у тому числі реалізацію товарів (робіт, послуг) за цінами нижче собівартості, все одно отримує доходи.

Виходячи з аналізу податкового законодавства суд прийшов до висновку, що податкове законодавство не покладає обов'язку на платника податку здійснювати господарську діяльність виключно з отриманням прибутку, Податковим кодексом України чітко зазначено, що господарська діяльність лише спрямовується на отримання доходу, однак таке викладення норми не ставить отримання прибутку в обов'язок платника податків.

Окрім того, на сьогодні податковим законодавством не встановлено жодних обмежень щодо можливості та/або неможливості реалізації товарів (робіт, послуг) за ціною нижче собівартості товарів (робіт, послуг).

Таким чином, неотримання суб'єктом господарської діяльності прибутку від окремої господарської операції не є свідченням того, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю.

Згідно зі ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Суд зауважує на тому, що в акті перевірки від 15.08.2012 контролюючий орган в обґрунтування своєї позиції використовував не чинні норми податкового законодавства, що в подальшому знайшло своє відображення в податковому повідомленні-рішенні від 25.09.2012 № 0000992301. Так, контролюючий орган посилається на положення п.39.1, п.39.6 ст.39 ПК України, які, відповідно до абз.2 п.1 Розділу ХІХ Прикінцевих положень ПК України, набирають чинності лише з 1 січня 2013 року. З огляду на вищевикладене суд прийшов до висновку про застосування відповідачем норм права, які не набрали чинності на момент їх застосування, що суперечить положенням ст.58 Конституції України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач доводи позивача, підтверджені певними доказами, не спростував.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Отже, документально підтверджені позивачем судові витрати - судовий збір підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 69,71, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Конструкторське бюро "Дніпровське" до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.09.2012 №0000992301 та податкового повідомлення-рішення від 25.09.2012 № 0001032301 задовольнити в повному обсязі.

Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.09.2012 №0000992301, складеного Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районім.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби за результатами планової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства "Конструкторське бюро "Дніпровське" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2012.

Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.09.2012 №0001032301, складене Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районім.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби за результатами планової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства "Конструкторське бюро "Дніпровське" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2012.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Конструкторське бюро "Дніпровське" судовий збір у розмірі 34 (тридцять чотири) грн. 41 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, зазначені в ст.186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 22 квітня 2013 року.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили станом на 22.04.2013 року Суддя І.В. Юхно І.В.Юхно