Рішення № 318470, 20.12.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.12.06 р. Справа № 29/362пд

Суддя господарського суду Донецької області Гаврищук Т.Г.

при секретарі судового засідання Пашко О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом – Державної податкової інспекції у Калінінському районі м.Донецька

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю „Дослідження, Технологія, Електротехнічне виробництво” ДТЄВ” м.Донецьк

2. Товариства з обмеженою відповідальністю “Фенікс ЛТД” м.Донецьк

про визнання недійсними господарських зобов”язань

за участю представників сторін:

від позивача – Грам І.А. – держподатковий інспектор (за довір.), Хребтов С.В. – держподатковий інспектор

від відповідачів – 1. Айдарова Ж.Я. – гол. бухгалтер (за довір.)

2. не з”явився

Суть справи :

Позивач, Державна податкова інспекція у Калінінському районі м.Донецька, звернувся до господарського суду з позовною вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Дослідження, Технологія, Електротехнічне виробництво” ДТЄВ” та Товариства з обмеженою відповідальністю „Фенікс ЛТД” про визнання недійсними господарських зобов”язань, які здійснені відповідно до договору №5 від 09.03.04р., рахунку б/н від 09.03.04р., накладної №256 від 10.03.04р., платіжного доручення №121 від 09.03.04р., вчиненими між відповідачами з метою, як така суперечить інтересам держави і суспільства, стягнення з ТОВ “Фенікс ЛТД” на користь ТОВ “ДТЄВ” отриманих за договором грошових коштів в сумі 16200 грн. та стягнення з ТОВ “ДТЄВ” у доход державного бюджету України усього отриманого по договору №5 від 09.03.04р., зокрема товару, зазначеного у накладній №256 від 10.03.04р., а у разі відсутності товару – стягнути грошовий еквівалент вартості товару у сумі 16200 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на вирок Куйбишевського районного суду м.Донецька від 30.12.2005р., наявність у відповідача 2 умислу на укладання договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, та на ст.ст.207,208 ЦК України.

Відповідач 1 надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив з посиланням на ті обставини, що він є сумлінним покупцем, оскільки оспорений договір виконаний ним у повному обсягу, підприємством були повністю сплачені податок на прибуток та податок на додану вартість.

У зв’язку із нез’явленням у судове засідання представника відповідача 2, розгляд справи відкладався, про що відповідач 2 був належним чином повідомлений шляхом направлення відповідних ухвал за його адресою.

Відповідач 2 відзив не надав, в судове засідання знов не з’явився, в зв’язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до вимог ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, додаткові докази та заслухавши пояснення позивача та відповідача 1, господарський суд, встановив :

Товариство з обмеженою відповідальністю „Фенікс ЛТД” є юридичною особою, включено до ЄДРПОУ за №32516859 та взято на облік платника податків у Державній податковій інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Дослідження, Технологія, Електротехнічне виробництво” ДТЄВ” є юридичною особою, включено до ЄДРПОУ за №13505026 та взято на облік платника податків у Державній податковій інспекції у Калінінському районі м.Донецька.

Згідно до п.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За правилами ст.174 цього Кодексу господарські зобов’язання можуть виникати у тому числі з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Фенікс ЛТД” (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Дослідження, Технологія, Електротехнічне виробництво” ДТЄВ” (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу №5 від 09.03.2004р., на виконання якого відповідачем 2 було поставлено відповідачу 1 з'єднувачі типу СЕПС 300/1500, а саме розетки в кількості 12шт. за ціною 750 грн., вилки в кількості 8 шт. за ціною 500 грн. та ЗИП в кількості 2 шт. за ціною 250 грн. на загальну суму 16200 грн., у т.ч. ПДВ – 2700 грн., що засвідчується накладною №256 від 10.03.2004р., податковою накладною №250 від 10.03.2004р.

Отриманий за цією угодою товар Товариством з обмеженою відповідальністю „Дослідження, Технологія, Електротехнічне виробництво” ДТЄВ” був оплачений в повному обсягу, що засвідчується платіжним дорученням №121 від 09.03.2004р.

Факт передачі Товариством з обмеженою відповідальністю “Фенікс ЛТД” зазначеного товару та його оплати Товариством з обмеженою відповідальністю „Дослідження, Технологія, Електротехнічне виробництво” ДТЄВ” позивачем не оспорюється.

Згідно до пояснень відповідача 1 отриманий ним товар за оспорюваним договором був у подальшому використаний для виготовлення з”єднувачів електричного типу СЄПС-300 та постачений ХК “Луганськ - тепловоз”.

Позивач вважає, що господарське зобов’язання з боку відповідача 2 було вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Як на підставу своїх доводів, позивач посилається на вирок Куйбишевського районного суду м. Донецька від 30 грудня 2005 року, яким Євстратов М.В., Попович Р.В. були визнані винними у скоєнні злочину, передбаченого ст..205 ч.2 КК України. Як вбачається з вказаного вироку, Євстратов М.В. із корисливих спонукань, маючи намір на зайняття фіктивним підприємництвом, діючи узгоджено і по попередній змові з іншими членами організованої злочинної групи, створив Товариство з обмеженою відповідальністю “Фенікс ЛТД”, директором якого став ПоповичР.В. У процесі всієї діяльності в період з листопада 2004р. по травень 2005р., точна дата в ході слідства не встановлена, підприємство використовувалось для обготівковування коштів.

Позивач зазначив, що згідно до ст..35 ГПК України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов”язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.Враховуючи, що ТОВ “Фенікс ЛТД” було створено з метою прикриття незаконної діяльності та неконтрольованим державою прибутком, і цей факт є встановленим відповідно до вимог чинного законодавства, позивач вважає, що спірний договір був укладений з метою суперечною інтересам держави.

За приписами ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно до ст.208 цього кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Вироком Куйбишевського районного суду м. Донецька від 30 грудня 2005 року, яке набрало законної сили 15.01.2006р., встановлено, що особи, які зареєстрували статут Товариство з обмеженою відповідальністю „Фенікс ЛТД”, наміру здійснювати його статутну діяльність не мали. В процесі всієї діяльності в період з листопада 2004р. по травень 2005р. підприємство використовувалося для проведення безготівкових коштів в готівкові.

Відповідно до ст. 35 ГПК України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов’язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Наведеним вироком суду не було встановлено укладання Товариством з обмеженою відповідальністю „Фенікс ЛТД” з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, саме спірного договору. Слід зазначити, що вироком суду було встановлено використовування підприємства для проведення безготівкових коштів в готівкові в період з листопада 2004р. по травень 2005р., в той час, коли спірний договір було укладено у березні 2004р.

У вироку суду взагалі відсутні обставини, встановлені на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, сторони діяли з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства.

Таким чином, посилання позивача на вирок Куйбишевського районного суду м.Донецька від 30.12.2005 р. з кримінальної справи, як доказ спрямованості умислу та доведення мети суперечною інтересам держави та суспільства при укладанні оспореного договору, суд вважає безпідставним, оскільки він не містить в собі висновки щодо укладання договору купівлі-продажу №5 від 09.03.2004р. та не робилися висновки відносно його мети та спрямованості. Факт притягнення директора ТОВ “Фенікс ЛТД” до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України не є доказом наявності у такого суб’єкта господарювання мети суперечної інтересам держави та суспільства при укладанні всіх угод та виконанні всіх господарських зобов’язань.

Суд вважає, що позивачем не доведені обставини на підтвердження того, що укладаючи договір відповідач 2 діяв з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Сам по собі договір не є таким, що суперечить інтересам держави і суспільства. Такий товар не виключено законом із цивільного обігу, на торгівлю ним не вимагалась ліцензія, не було й інших законодавчих обмежень стосовно його купівлі-продажу.Позивач не надав доказів будь-яких донарахувань податкових зобов”язань податковим органом за порушення податкового законодавства за оспореним договором та доказів кримінальної відповідальності посадових осіб і відповідальності суб”єктів господарювання за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення. Згідно довідки розрахунків з бюджетом за період з 01.04.2004р. по 30.09.2004р., наданої позивачем, за відповідачем 2 обліковується переплата в розмірі 271472,52 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач в даному випадку не довів, чим саме підтверджуються ті обставини, що оспорений договір був укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства з боку відповідача 2.

З урахуванням вищевикладеного, вимоги позивача про визнання недійсними господарських зобов”язань, які здійснені відповідно до договору №5 від 09.03.04р., рахунку б/н від 09.03.04р., накладної №256 від 10.03.04р., платіжного доручення №121 від 09.03.04р., вчиненими між відповідачами з метою, як така суперечить інтересам держави і суспільства, стягнення з ТОВ “Фенікс ЛТД” на користь ТОВ “ДТЄВ” отриманих за договором грошових коштів в сумі 16200 грн. та стягнення з ТОВ “ДТЄВ” у доход державного бюджету України усього отриманого по договору №5 від 09.03.04р., зокрема товару, зазначеного у накладній №256 від 10.03.04р., а разі відсутності товару – стягнути грошовий еквівалент вартості товару у сумі 16200 грн.,задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.173,174, 207, 208 Господарського кодексу України, ст.ст.22, 33, 34,35, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції у Калінінському районі м.Донецька до Товариства з обмеженою відповідальністю „Дослідження, Технологія, Електротехнічне виробництво “ДТЄВ” та Товариства з обмеженою відповідальністю „Фенікс ЛТД” про визнання недійсними господарських зобов”язань, які здійснені відповідно до договору №5 від 09.03.04р., рахунку б/н від 09.03.04р., накладної №256 від 10.03.04р., платіжного доручення №121 від 09.03.04р., вчиненими між відповідачами з метою, як така суперечить інтересам держави і суспільства, стягнення з ТОВ “Фенікс ЛТД” на користь ТОВ “ДТЄВ” отриманих за договором грошових коштів в сумі 16200 грн. та стягнення з ТОВ “ДТЄВ” у доход державного бюджету України усього отриманого по договору №5 від 09.03.04р., зокрема товару, зазначеного у накладній №256 від 10.03.04р., а разі відсутності товару – стягнути грошовий еквівалент вартості товару у сумі 16200 грн.

Рішення оголошено в судовому засіданні.

Суддя Гаврищук Т.Г.