Ухвала суду № 31846538, 06.06.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1118/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

06 червня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Державної акціонерної холдингової компанії «Артем» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2007 року Державна акціонерна холдингова компанія «Артем» звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень. Свої вимоги обґрунтовує тим, що за результатами проведеної перевірки податковим органом встановлено порушення пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в саме: відсутність права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 7623938,00 грн. по декларації з ПДВ за квітень 2006 року. Встановлене порушення, як вважає позивач, не відповідає дійсним обставинам справи. У зв'язку з чим представник позивача просить позов задовольнити та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду м. Києва № 25/205-А від 08.07.2009 року в задоволені позовних вимог ДАХК «Артем» відмовлено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2010 року апеляційну скаргу ДАХК «Артем» залишено без задоволення, а постанову Господарського суду м. Києва від 08.07.2009 року - без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.12.2012 року касаційну скаргу задоволено, скасовано постанову Господарського суду м. Києва від 08.07.2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2010 року, справу направлено на новий розгляд.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 квітня 2013 року задоволено позов. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 19.07.2006 року № 0006322309/0, від 04.10.2006 року № 0006322309/1, від 15.12.2006 року № 0006322309/2, від 20.02.2007 року № 0006322309/3.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що суперечить нормам матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

ДАХК «Артем» зареєстроване Шевченківською районною державною адміністрацією м. Києва за юридичною адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 2/10 та взято на податковий облік в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва 05.02.1997 року № 0001.

На підставі наказу від 03.07.2006 року № 514/23-09, направлення на перевірку від 03.07.2006 року № 1055/23-09, пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проведено позапланову документальну перевірку ДАХК «Артем» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за квітень 2006 року.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт перевірки від 14.07.2006 року № 315/23-09/14307699, яким встановлено порушення пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в саме: відсутність права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 7623938,00 грн. по декларації з ПДВ за квітень 2006 року та винесено податкові повідомлення-рішення від 19.07.2006 року № 0006322309/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 7623939,00 грн.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомлення-рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

За результатами адміністративного оскарження скарги позивача залишено без задоволення та винесено наступні податкові повідомлення-рішення від 04.10.2006 року № 0006322309/1, від 15.12.2006 року № 0006322309/2 та від 20.07.2007 року № 0006322307/3.

Вважаючи, що наявні всі підстави та документами, що дають йому право на податковий кредит та не погоджуючись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є обгрунтованими.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивачем в березні 2006 року сплачено постачальникам вартість товарів (послуг), в тому числі ПДВ на суму 25508775,00 грн. Зазначена сума сплаченого ПДВ складається з податкового кредиту за березень 2006 року в розмірі 12790689,02 грн. (податковий кредит, що виник та сплачений в березні 2006 року) та податковий кредит за січень, лютий 2006 року в розмірі 1271085,98 грн.

В зв'язку з чим, позивачем заявлено до бюджетного відшкодування в квітні 2006 року суму в розмірі 25508775,00 грн. (12790689,02 грн. + 1271085,98 грн.).

Згідно пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 30.04.1997 року № 168/97-ВР (чинного на момент виникнення правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Тобто, платник податку може отримати лише ту частину, яка буде дорівнювати сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоду постачальником таких товарів (послуг), незалежно від того, у якому із попередніх звітних періодів придбано товар та сформовано податковий кредит.

Також судом першої інстанції було встановлено, що в податковій декларації за березень 2006 року ДАХК «Артем» задекларовано податковий кредит в сумі 17884837,00 грн.; за квітень 2006 року задекларовано податковий кредит в сумі 19474500,00 грн., залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками податкового звітного періоду (рядок 24 декларації, рядок 1 розрахунку суми бюджетного відшкодування) - 29376119,00 грн.; сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично оплачена отримувачем товарів (послуг) (рядок 3 розрахунку бюджетного відшкодування) - 25508775,00 грн.; сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 25 декларації, рядок 4 розрахунку суми бюджетного відшкодування) - 25508775,00 грн.

Відповідність задекларованих позивачем сум податкового кредиту та фактично сплаченої суми податкового кредиту за вказані звітні податкові періоди фактичним бухгалтерського та податкового обліку підтверджена висновком, викладеним в акті перевірки від 14.07.2006 року № 315/23-09/14307699.

Відповідно до висновку даного акту перевірки, позивач завищив суму бюджетного відшкодування, задекларовану за квітень 2006 року на 7623938,00 грн. з огляду на те, що сума податкового кредиту попереднього звітного періоду (березень 2006 року) складає 17884837,00 грн.

На думку колегії суддів, дане твердження податкового органу не відповідає порядку відшкодування платнику ПДВ надмірно сплаченої суми даного податку.

Згідно пп. 7.7.1 та 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від'ємне значення між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту в разі відсутності у платника податку податкового боргу підлягає перенесенню до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, так само, як і частина від'ємного значення, що фактично не була сплачена платником податку постачальникам товарів (послуг). Отже, в разі збільшення величини від'ємного значення між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за кожен наступний податковий звітний період юридичне значення має факт сплати суми податку, задекларованої до відшкодування, до початку податкового звітного періоду, за який заявлено бюджетне відшкодування.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 03.06.2008 року № 309-VI пп. «а» пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» викладено у наступній редакції: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Право платника ПДВ на відшкодування за рахунок бюджетних коштів надмірно сплаченої суми податку на додану вартість входять до обставин щодо фактичної сплати платником суми податку, заявленої до бюджетного відшкодування.

Отже, визначальним для бюджетного відшкодування є фактична сплата отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Колегія суддів також звертає увагу на те, що Закон України «Про податок на додану вартість» не обмежує бюджетне відшкодування сумою податкового кредиту попереднього звітного періоду.

Матеріалами справи підтверджено, що сума податкового кредиту попереднього періоду, фактично сплачена ДАХК «Артем» у попередньому звітному періоді постачальникам товарів (послуг).

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення даного позову.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 квітня 2013 року - без змін.

УУхвала набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.