Ухвала суду № 31846450, 06.06.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-6249/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

06 червня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Рокитнянський спецкар'єр» до Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2012 року Публічне акціонерне товариство «Рокитнянський спецкар'єр» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень. Свої вимоги обґрунтовує тим, що висновки акта перевірки є безпідставними і не обґрунтованими, оскільки укладені договори мали реальний характер, послуги надано (роботи виконано) контрагентом у повному обсязі та оплачено позивачем. Як стверджує позивач, реальність господарських операцій між позивачем і ПП «Інтенція» підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року задоволено позов. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 12.07.2012 року № 0000672301 і від 12.07.2012 року № 0000682301.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Рокитнянська міжрайонна державна податкова інспекція Київської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що суперечить нормам матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Крім цього, відповідачем подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів приходить до висновку про те, що строк на апеляційне оскарження судового рішення суду першої інстанції відповідачем не було пропущено.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

Публічне акціонерне товариство «Рокитнянський спецкар'єр» є юридичною особою, що зареєстрована 24.07.1995 року Рокитнянською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Рокитнянській міжрайонній державній податковій інспекції Київської області Державної податкової служби, зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Основним видом діяльності позивача є добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю.

У червні 2011 року між позивачем і ПП «Інтенція» укладено договори № 2906-КР про надання послуг з капітального ремонту головного вала СМД-1 11А від 29 червня 2011 року; № 2406-КР про надання послуг з капітального ремонту гідропередачі УГП тепловозу ТГМ 4А від 24 червня 201 і року; № 2406-ЮК про надання юридично-консультаційних послуг від 24 червня 2011 року; № 2006-КР про надання послуг з капітального ремонту двигуна 6 ЧН 21/21 тепловозу ТГМ 4А від 20 червня 2011 року.

Відповідно до цих Договорів ПП «Інтенція» на визначених в них умовах за плату здійснило капітальний ремонт головного вала, гідропередачі і двигуна тепловозу та надало юридично - консультаційні послуги.

Результати виконання даних правочинів оформлювались податковими і видатковими накладними, актами прийому-передачі виконаних послуг.

При цьому, оплата за надані послуги здійснювалась частково грошовими коштами, частково шляхом передачі векселів.

Суми сплаченого позивачем податку на додану вартість у складі ціни придбаних у ПП «Інтенція» послуг включено до податкового кредиту відповідних періодів. Крім того, суми здійснених позивачем витрат включені до складу валових відповідних періодів.

У червні 2012 року посадовою особою Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині нарахування і сплати податку на додану вартість і податку на прибуток при проведенні взаємостосунків з ПП «Інтенція» за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року.

За результатами даної перевірки податковим органом складено акт від 27.06.2012 року № 15/230/05408680, за змістом якого за наслідками проведення вказаної перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем абзацу 1 пункту 138.2, пункту 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України - завищено витрати за ІІ - ІІІ квартали 2011 року у розмірі 133333,33 грн. і пункту 44.1, пункту 44.6 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.6, статті 198 Податкового кодексу України - завищено суму податкового кредиту на 51634813,00 грн.

Вказаних висновків податковий орган дійшов у зв'язку з наступним.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що при опрацюванні матеріалів, що надійшли від Алчевської ОДПІ в Луганській області по контрагенту - ПП «Інтенція», а саме: акт перевірки від 11.11.2011 року № 1807/231/37156804, встановлено наступне.

Перевіркою повноти визначення податкового зобов'язання та податкового кредиту за період з 01.01.2011 року по 22.09.2011 року встановлено заниження податкового зобов'язання в сумі 51634813,00 грн. та завищення податкового кредиту в сумі 47645313,00 грн., також встановлено порушення ст.44 Податкового кодексу України, оскільки ПП «Інтенція» не надав документи, які підтверджують правомірність формування показників податкової звітності та безпідставно задекларував податкові зобов'язання та податковий кредит в сумі 47645313,00 грн. Алчевською ОДПІ було направлено лист № 30252/236 від 19.09.2011 року директору ПП «Інтенція» Гарматько О. В. про надання первинних документів податкового, бухгалтерського обліку та реєстрів бухгалтерського обліку. Платником документи податкового та бухгалтерського обліку не надані. ПП «Інтенція» безпідставно сформовано податкові зобов'язання, задекларовані в деклараціях за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, виписаних на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів - покупців та податковий кредит за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, виписаних на придбання товарів (робіт, послуг) від контрагентів - постачальників.

На сторінці 16 Акта перевірки податковим органом зазначено, що факт відсутності за місцезнаходженням ПП «Інтенція» документів, які свідчать про фінансово-господарську діяльність, техніки та інших засобів, а також працівників, необхідних для здійснення господарської діяльності підприємства надає можливість стверджувати, що підприємство, (його посадові особи) за місцем своєї реєстрації не могло здійснювати фінансово-господарську діяльність, здійснювати дії спрямовані на встановлення, зміну або припинення правовідносин та здійснювати фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань.

У зв'язку з цим, господарські операції між ПП «Інтенція» і контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів і іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів.

Розглянувши матеріали перевірки Алчевської ОДПІ Луганської області відповідач дійшов висновку про те, що правочини між позивачем і ПП «Інтенція» є нікчемними.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.07.2012 року № 0000682301, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 46001,00 грн., з них 30667,00 грн. за основним платежем і 15334,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями і податкове повідомлення-рішення від 12.07.2012 року № 0000672301, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 195000,00 грн., з них 130000,00 грн. за основним платежем і 65000,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є обгрунтованими.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою для недійсності правочину.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України в разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Крім того, статтею 208 Господарського кодексу України передбачено, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на те, що відповідач донарахував податкові зобов'язання виходячи з висновку про нікчемність правочинів, укладених між позивачем і ПП «Інтенція» і відсутності реальності здійснення операцій, судом першої інстанції було досліджено дане питання і встановлено наступне.

На підтвердження здійснення господарських операцій між ПАТ «Рокитнянський спецкар'єр» і ПП «Інтенція» позивачем надано за договором про надання послуг з капітального ремонту головного валу СМД - 111А від 29.06.2011 року № 2906 - КР - наказ «Про проведення капітального ремонту» від 27.07.2011 року № 168/1, акт прийому-передачі виконаних послуг від 29.07.2011 року № 8, акт прийому-передачі виконаних послуг від 29.07.2011 року, податкову накладну від 29.07.2011 року № 1117; за договором від 24.06.2011 року № 2406 - КР про надання послуг з капітального ремонту гідропередачі УГП тепловозу ТГМ 4А - наказ «Про проведення капітального ремонту» від 08.07.2011 року № 146/1, акта прийому-передачі виконаних послуг від 28.07.2011 року № 7, акта прийому-передачі виконаних послуг від 28.07.2011 року, податкову накладну від 28.07.2011 року № 1095; за договором про надання юридично-консультаційних послуг від 24.06.2011 року № 2406 - ЮК - акт приймання-передачі наданих послуг від 28.07.2011 року, податкову накладну від 28.07.2011 року № 1094; за договором про надання послуг з капітального ремонту двигуна 6 ЧН 21/21 тепловозу ТГМ 4А - наказ «Про проведення капітального ремонту» від 25.07.2011 року № 161/4, акта прийому-передачі виконаних послуг від 27.07.2011 року № 6, акта приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів від 28.07.2011 року, податкову накладну від 27.07.2011 року № 1078.

З метою підтвердження факту оплати придбаних послуг позивачем надано суду банківську виписку на суму 200000,00 грн. і акт прийому-передачі векселів від 07 листопада 2011 року в рахунок оплати заборгованості по договору № 2906-КР від 29.06.2011 року на загальну суму 140000,00 грн., акта прийому-передачі векселів від 07 листопада 2011 року в рахунок оплати заборгованості по договору № 2406-КР від року на загальну суму 220000,00 грн., акт прийому-передачі векселів від 07 листопада 2011 року в рахунок оплати заборгованості по договору № 2406-ЮК від 24.06.2011 року на загальну суму 160000,00 грн. та акта прийому-передачі векселів від 07 листопада 2011 року в рахунок оплати заборгованості по договору № 2006-КР від 20.06.2011 року на загальну суму 60000,00 грн.

Тобто, позивачем надано суду первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо отримання послуг у контрагента.

При цьому, колегія суддів зауважує, що податковий орган ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

На підтвердження реальності виконання положень угоди про надання юридично-консультаційних послуг позивачем надано додаток № 1 від 24.06.2011 до договору про надання юридично-консультаційних послуг від 24.06.2011 року № 2306-ЮК, відповідно до якої позивач замовив у ПП «Інтенція» юридично-консультаційні послуги, які пов'язані із підготовкою документів для звернення до Господарського суду міста Києва і Господарського суду Київської області з позовами до інших суб'єктів підприємницької діяльності, а також представництва інтересів підприємства в правоохоронних органах, органах прокуратур і органах виконавчої служби, надання правового супроводу в господарській діяльності, підготовка договорів, аналіз законодавства і підготовка відповідей на запити органів податкової служби.

Крім того, позивачем надано звіт ПП «Інтенція» від 28.07.2011 року по виконанню договору про надання юридично-консультаційних послуг від 24.06.2011 року № 2306-ЮК, довідку від 08.02.2013 року про відсутність на підприємстві ПАТ «Рокитнянський спецкар'єр» посади юрисконсульта протягом червня-липня 2011 року.

Також, на підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано ухвалу Господарського суду Київської області від 12.07.2011 року по справі № 5/155-10/4 за первісним позовом Відкритого акціонерного товариства «Рокитнянський спецкар'єр» до Відкритого акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» про зобов'язання припинити дії, які порушують право позивача на користування земельною ділянкою, відновити становище, яке існувало до порушення; пояснення ПАТ «Рокитнянський спцкар'єр» на виконання ухвали Господарського суду Київської області від 12.07.2011 року по справі 5/155-10/4/3; позовну заяву від 24 червня 2011 року до Господарського суду міста Києва за позовом ПАТ «Рокитнянський спцкар'єр» до Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» «Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення втрат від інфляції та 3% річних; докази направлення копії позовної заяви від 24 червня 2011 року на адресу Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» «Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»; ухвалу Господарського суду м. Києва від 04.07.2011 року про порушення провадження у справі № 52/265; рішення Господарського суду м. Києва від 27.07.2011 року по справі № 52/265; копію листа ПАТ «Рокитнянський спцкар'єр» № 07/07-01 від 07 липня 2011 року адресованого заступнику Голови Державного агентства автомобільних доріг України Галушко В.О. і фіскальний чек від 08.07.2011 року № 9318; повідомлення ПАТ «Рокитнянський спцкар'єр» до прокуратури міста Києва № 27/07-01 від 27 липня 2011 року; лист-відповідь начальнику Таращанського міжрайонного відділення управління СБУ в Київській області Сметані С.А. щодо надання копії документів вих. № 28/07-01 від 28 липня 2011 року; банківську виписку за 26.07.2011 року на загальну суму 154591,94 грн. (кошти стягнуті з ДП «Київське обласне дорожнє управління» «Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» за наказами Господарського суду м. Києва № 6/499, 6/416, № 50/174, № 16/587, № 46/283, № 46/285, № 56/423, № 38/70 і № 46/285-30/3; відповідь на лист (запит) Рокитнянської МДПІ в Київській області № 248/10-23-003 від 30 червня 2011 року, щодо отримання копій первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року; відповідь на лист (запит) Рокитнянської МДПІ в Київській області № 263/10-23-003 від 18 липня 2011 року, щодо отримання копій первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів; копію реєстрів договорів підготовлених ПП «Інтенція» для ПАТ «Рокитнянський спецкар'єр» в період з 24.06.2011 року по 28.07.2011 року.

При цьому, представник позивача пояснив суду, що перелічені вище документи готувались ПП «Інтенція» на виконання вимог угоди про надання юридично-консультаційних послуг.

Пов'язуючи господарську діяльність позивача з фінансово-господарськими відносинами з ПП «Інтенція», слід зазначити, що відповідно до наявної в матеріалах справи копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 20.11.2012 року, основним видом діяльності ПАТ «Рокитнянський спецкар'єр» є неспеціалізована оптова торгівля, добування декоративного і будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди і глинистого сланцю, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, надання в оренду інших машин, устаткування і товарів.

При цьому судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем не надано суду доказів на підтвердження факту укладення між позивачем і ПП «Інтенція» нікчемних правочинів або господарських зобов'язань, які б було вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ПАТ «Рокитнянський спецкар'єр» і ПП «Інтенція».

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правова позиція по даному питанню висловлена Верховним Судом України у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», за змістом якої нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При цьому судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до акта перевірки відповідач дійшов висновку про нікчемність укладеного між позивачем і ПП «Інтенція» правочину на підставі розгляду матеріалів перевірки, яка здійснена іншим податковим органом, в яких досліджувались господарські взаємовідносини ПП «Інтенція» з іншими підприємствами, за відсутності перевірки господарських операцій безпосередньо між позивачем та його контрагентом. Проте, оцінюватись при дослідженні господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Така правова позиція викладена, зокрема, в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Крім того, колегія суддів погоджується з критичним сприйняттям судом першої інстанції посилань відповідача на матеріали перевірки ПП «Інтенція», яка проведена Алчевською ОДПІ Луганської області, а саме акт 11.11.2011 року 1807/231/37156804 «Про результати проведення документальної невиїзної перевірки ПП «Інтенція» з питань дотримання вимог податковою законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року», оскільки було встановлено, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 10.02.2012 у справі № 2а-11321/11/1270 за позовом ПП «Інтенція» до Алчевської ОДПІ в Луганській області про визнання недійсним і скасування наказу Алчевської ОДПІ за № 760 від 10.11.2011 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Інтенція» і зобов'язання вчинити дії, позовні вимоги задоволено частково, визнано дії Алчевської ОДПІ щодо проведення перевірки та складання акта від 11.11.2011 року № 1807/231/37156804 «Про результати проведення документальної невиїзної перевірки ПП «Інтенція» з питань дотримання вимог податковою законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року» протиправними, зобов'язано Алчевську ОДПІ поновити в усіх електронних системах, в тому числі в системі «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» відомості щодо задекларованих ПП «Інтенція» за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 51634813,00 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 47645313,00 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року вказану постанову суду залишено без змін.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, з огляду на те, що судовим рішенням, яке набрало законної сили встановлено неправомірність дій податкового органу щодо проведення перевірки ПП «Інтенція» і складання акта, колегія суддів вважає аравильним висновок суду першої інстанції про те, що посилання відповідача на даний акт є безпідставними.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновок Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області про нікчемність укладених між позивачем і ПП «Інтенція» правочинів, а також про відсутність реального здійснення господарських операцій є необґрунтованим, не відповідає фактичним обставинам справи і базується на недоведених фактах.

Відносно твердження податкового органу про заниження податку на прибуток, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Однак, як встановлено під час судового розгляду, кошти сплачені позивачем ПП «Інтенція» в оплату за надані послуги є пов'язаними з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Виходячи із системного аналізу пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, статті 198 Податкового кодексу України суд дійшов висновку, що право на податковий кредит може виникати як і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так із дати отримання платником податку товарів/послуг або дати отримання податкової накладної. Проте, скористатися цим правом можливо лише при наявності податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем суду надано документи, що підтверджують правильність формування податкового кредиту, зокрема, первинні розрахункові та інші документи, у тому числі видаткові накладні, податкові накладні, акти прийняття-здачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо.

У свою чергу, відповідачем суду не надано доказів того, що контрагент позивача неправомірно виписав податкові накладні на виконання правочинів, а висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, не підтверджені і є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення від 12.07.2012 року № 0000672301 і від 12.07.2012 року № 0000682301 є протиправними і підлягають скасуванню.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення даного позову.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.