Рішення № 31845443, 12.06.2013, Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим

Справа № 117/626/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2013 року Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого - судді Шевченка В.В.

при секретарі - Коль Н.О.

за участю: позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3

представника відповідача - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у смт.Совєтський Совєтського району АР Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення майнової шкоди, втраченого доходу та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення майнової шкоди в сумі 2521 гривня 83 копійки, втраченого доходу в сумі 1841 гривня 36 копійок та моральної шкоди в сумі 10000 гривень. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач 15 травня 2012 року близько 19 години 30 хвилин завдав позивачу тілесні ушкодження у вигляді забію головного мозку середнього ступеню тяжкості, який викликав тривалий (більше 21 дня) розлад здоров'я і за цією ознакою відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Позивач зазначає, що в процесі лікування він за призначенням лікаря придбав медикаменти на суму 2521 гривня 83 копійки. Крім того, втрата його загальної працездатності склала 1 місяць 15 днів і він, посилаючись на положення ст.1195 ЦК України просить стягнути також на його користь 1841 гривня 36 копійок у рахунок втраченого доходу, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати та кількості днів його непрацездатності. Також позивач вважає, що внаслідок протиправних дій відповідача йому спричинена й моральна шкода, яка виразилася в тому, що позивач при його побитті зазнав сильного фізичного болю, який не проходив тривалий час навіть при лікуванні. Внаслідок постійного головокружіння і головного болю він тривалий час не міг і в цей час не в змозі нормально пересуватися, внаслідок чого він не може вести нормальний образ життя, працювати вдома по господарству, доглядати за домашніми тваринами. Розмір спричиненої моральної шкоди позивач оцінює в 10000 гривень.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлений позов підтримав у повному обсязі, з підстав, викладених у позовної заяві. Крім того пояснив, що внаслідок спричинення йому відповідачем тілесних ушкоджень він знаходився на лікуванні в медичної установі, витрачав кошти на придбання ліків. Також він зазнав глибоких моральних страждань з приводу завдання йому тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки йому був спричинений фізичний біль, він знаходився на лікуванні в медичному закладі, стан його здоров'я погіршився.

Представник позивача - адвокат ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Крім того, пояснив, що з врахуванням протиправних дій відповідача, який завдав позивачу тілесні ушкодження середньої тяжкості, є всі підстави для задоволення позову відповідно до положень ст.ст.1166, 1167, 1195 ЦК України.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнав, пояснивши, що позовні вимоги до нього необґрунтовані, оскільки він не вважає себе винним у заподіянні позивачу тілесних ушкоджень. Інших заперечень проти позову відповідач не навів.

Представник відповідача - адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні позов не визнав, при цьому його заперечення проти позову зводилися виключно до того, що відповідач не визнає позов і він як його представник пов'язаний його позицією. Інших заперечень проти позову представник відповідача не навів.

Суд, заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали цивільної справи, встановив наступне.

Вироком Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 12 лютого 2013 року, який набрав законної сили 28 лютого 2013 року, ОСОБА_3 визнаний винним у скоєні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України. Вироком встановлено, що 15 травня 2012 року близько 19 години 30 хвилин на ділянці місцевості, розташованій приблизно в 2 км в північно-західному напрямку від с.Іллічево Совєтського району між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виникла сварка на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, і в ході обоюдної бійки між ними ОСОБА_3, маючи умисел на завдання тілесних ушкоджень, наніс удар дерев'яною палкою в область правої теменно-вісочної голови ОСОБА_1, в результаті чого завдав останньому тілесні ушкодження у вигляді забію головного мозку середнього ступеню тяжкості, який викликав тривалий (більш 21 дня) розлад здоров'я і за цією ознакою відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Згідно із ч.4 ст.61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, обов'язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Таким чином, факт заподіяння відповідачем позивачу тілесних ушкоджень вже встановлений вироком суду, який має преюдиціальне значення при вирішенні цієї цивільної справи.

Судом встановлено, що позивач у зв'язку із завданням йому відповідачем тілесних ушкоджень знаходився на лікуванні в хірургічному відділенні Совєтського районного територіального медичного об'єднання з 19 травня 2012 року по 07 червня 2012 року. 07 червня 2012 року був виписаний під нагляд невропатолога й йому рекомендоване подальше медикаментозне лікування. Зазначені обставини підтверджуються витягом із історії хвороби ОСОБА_1 (а.с.31).

У зв'язку з проходженням лікування в хірургічному відділенні Совєтського районного територіального медичного об'єднання та рекомендаціями подальшого медикаментозного лікування ОСОБА_1 було витрачено на придбання ліків за призначеннями лікаря 2521 гривня 83 копійки, що підтверджено фіскальними чеками про придбання ліків (а.с.24-25) та історією хвороби, відповідно до якої ці ліки дійсно призначалися позивачу (а.с.31).

Відповідно до положень ст.1195 ЦК України особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому, зокрема витрати, викликані необхідністю придбання ліків. За таких обставин витрати в сумі 2521 гривня 83 копійки підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки є об'єктивними наслідками спричинення позивачу тілесних ушкоджень відповідачем, матеріали справи свідчать про призначення цих препаратів позивачу у зв'язку з ушкодженням здоров'я та про фактичне придбання їх позивачем.

Вирішуючи позовні вимоги в частині втраченого доходу в сумі 1841 гривня 36 копійок, суд враховує наступне.

Згідно із ст.1195 ч.1 ЦК України особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності.

Диспозиція статті 122 ч.1 КК України, за якою було засуджено відповідача, описує два склади злочину: 1) умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров'я; 2) умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, що спричинило значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину.

Вироком Совєтського районного суду АР Крим від 12 лютого 2013 року встановлено, що ОСОБА_1 завдано середньої тяжкості тілесне ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров'я. При цьому, у вироку не має вказівок на те, що завдані позивачу тілесні ушкодження також спричинили втрату працездатності.

Як вбачається з роз'яснень, наданих у п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від

27.03.1992 року, ступінь втрати професійної працездатності (у процентах) визначають: МСЕК - якщо шкода була заподіяна у зв'язку з виконанням працівником трудових обов'язків; судово-медичною експертизою - в решті випадків.

Відповідно до положень ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому, позивачем не надано доказів на підтвердження втрати чи зменшення в нього професійної або загальної працездатності.

На виконання вимог ч.4 ст.10 ЦПК України судом під час проведення попереднього судового засідання у представника позивача з'ясовувалося, чи може він надати докази на підтвердження втрати чи зменшення в позивача працездатності, на що він зазначив, що на цей час в нього такі докази відсутні. При судовому розгляді справи судом знов було запропоновано позивачу та його представнику надати докази на підтвердження втрати чи зменшення в позивача професійної або загальної працездатності, зокрема, висновок відповідної експертизи. При цьому, представник позивача під час судового розгляду справи, у присутності позивача зазначив, що на їх думку в наданні таких доказів не має потреби, оскільки згідно їх позиції та обставина, що позивач знаходився на стаціонарному лікуванні в медичному закладі й свідчить про повну втрату ним працездатності.

Проте, така позиція представника позивача суперечить положенням ч.1 ст.1195 ЦК України, згідно якої втрачений заробіток підлягає стягненню лише у разі втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а не у разі тривалого розладу здоров'я. Виходячи зі смислу зазначеної норми та п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 року лише факт знаходження позивача на стаціонарному лікуванні сам по собі без визначення проценту втрати його працездатності не свідчить про повну чи часткову втрату ним працездатності.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження втрати чи ступінню зменшення професійної або загальної працездатності, клопотання про призначення судово-медичної експертизи не заявлено, суд доходе висновку, що позовні вимоги в частині стягнення втраченого заробітку (доходу) в сумі 1841 гривня 36 копійок задоволенню не підлягають.

Вирішуючи позов в частині відшкодування моральної шкоди в сумі 10000 гривень суд враховує наступне.

Згідно із ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до положень ст.23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

З врахуванням фактичних обставин справи та положень ст.ст.23, 1167 ч.1 ЦК України суд доходе висновку, що відповідач своїми протиправними діями відносно позивача безумовно спричинив йому моральну шкоду, оскільки внаслідок спричинення тілесних ушкоджень середньої тяжкості позивач зазнав фізичного болю та страждання, з 19 травня 2012 року по 07 червня 2012 року знаходився на стаціонарному лікуванні в медичному закладі, відчував боль й деякі незручності в процесі лікування, що безсумнівно викликало для позивача небажані зміни в звичайному укладі його життя, в період знаходження на лікуванні він був позбавлений можливості вести той спосіб життя, якій вів до завдання йому тілесних ушкоджень. Крім того, після проходження стаціонарного лікування йому було рекомендоване ще й амбулаторне лікування.

Разом з цим суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди, якій зазначений позивачем, є завищеним і не в повної мірі відповідає характеру порушення його права, глибіні та тривалості душевних страждань. При визначенні розміру грошового відкшодування моральної

шкоди суд враховує характер й тяжкість завданих позивачу тілесних ушкоджень, тривалість проходження позивачем лікування, ступінь глибини й тривалості моральних страждань, ту обставину, що спричинені тілесні покшодження не призвели до таких незворотніх наслідків, як інвалідність, каліцтво. Крім того, суд також враховує, що вироком суду було встановлено, що тілесні ушкодження були спричинені позивачу в ході обоюдної бійки, що впливає на розмір моральної шкоди в бік його зменшення. Також суд приймає до уваги, що позивачем не надано доказів того, що й в цей час має місце погіршення його здібностей або позбавлення можливості їх реалізації. Судом лише об'єктивно встановлено, що здібності позивача були погіршенні в ході його лікування. При цьому фактів проявлення негативних для позивача наслідків заподіяння тілесних ушкодень після проходження його лікування судом не встановлено. Враховуючи викладене, а також керуючись вимогами розумності та справедливості, суд вважає достатньою грошову компенсацію моральної шкоди, спричиненої ОСОБА_1, у розмірі 4500 гривень.

Доводи відповідача та його представника щодо необґрунтованості позову є неспроможними, оскільки вина відповідача у спричиненні позивачу середньої тяжкості тілесного ушкодження встановлена вироком суду, який набрав законної сили, у зв'язку з чим позивач має право на відшкодування витрат на придбання ліків і відшкодування моральної шкоди.

У відповідності зі ст.88 ЦПК України, оскільки позивач звільнений від сплати судових витрат, то з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, а саме 132 гривні 36 копійок по вимогам майнового характеру (виходячи з того, що вимоги майнового характеру заявлені на суму 4363 гривні 19 копійок, задоволені на суму 2521 гривня 83 копійки), 114 гривень 70 копійок по вимозі про стягнення моральної шкоди, а загалом 247 гривень 06 копійок. Іншу частину судового збору по вимогам майнового характеру в сумі 97 гривень 04 копійки належить віднести на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 57, 60, 61, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2521 (дві тисячі п'ятсот двадцять одну) гривню 83 копійки у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 4500 (чотири тисячі п'ятсот) гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди, а усього 7021 (сім тисяч двадцять одну) гривню 83 копійки.

У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог в розмірі 247 (двісті сорок сім) гривень 06 копійок на рахунок № 31211206700290, одержувач - Державний бюджет Совєтського району, ЄДРПОУ 37590738, МФО 824026, банк отримувача: ГУ ДКСУ в АРК м. Сімферополь, призначення платежу - Судовий збір, Код 22030001, Пункт 1.1.

Іншу частину судового збору по вимогам майнового характеру в сумі 97 гривень 04 копійки віднести на рахунок держави.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим шляхом подачі апеляційної скарги через Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя : В.В. Шевченко