Рішення № 31845273, 05.06.2013, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 2604/10857/12

Провадження № 2/755/2536/2013

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2013 р. Дніпровський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Галагана В.І.,

при секретарі Шилохвості А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 на його користь заборгованості за договором позики від 20.04.2010 року у сумі 362 286,40 грн., яка складається з 353 600,00 грн. - основного боргу, 8 686,40 грн. - 3% річних, шляхом звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 шляхом її реалізації на прилюдних торгах, встановивши початкову ціну реалізації квартири у розмірі, зазначеному у договорі іпотеки від 20.04.2010 року, в сумі 387 200,00 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що 20.04.2010 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до якого позивач передав відповідачу у власність грошові кошти. На забезпечення виконання зобов'язання за договором позики між сторонами укладено договір іпотеки від 20.04.2010 року, за умовами якого відповідач передав позивачу в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. Вподальшому сторони вносили зміни до вищевказаних договору позики та договору іпотеки шляхом збільшення суми позики та подовження строків виконання зобов'язань. Відповідно до п. 1 договору про внесення змін № 3 до договору позики, позивач передав у власність відповідачу 488 000,00 грн., що еквівалентно 61 000,00 доларів США, за погодженим сторонами курсом, та відповідно до п. 2 Договору відповідач зобов'язався повернути суму позики готівкою у строк до 18.07.2011 року, згідно встановленого п. 3 Договору графіку погашення заборгованості. У відповідності до п. 4 Договору позики представник позивача ОСОБА_3 отримував належні позивачу платежі за договором позики, про що надавав відповідачу відповідну розписку. 20.04.2011 року відповідач здійснив останній платіж на користь позивача, після чого почав ухилятись від виконання взятих на себе зобов'язань. Пунктом 8 договору позики встановлено обов'язок відповідача, у разі несвоєчасного повернення суми позики, сплатити суму боргу у гривнях з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. Таким чином, сума заборгованості з боку відповідача станом на день звернення з даним позовом до суду становить 45 285,80 доларів США, з яких: 44 200,00 доларів США - сума основної заборгованості за договором позики та 1 085,80 доларів США - 3% річних від суми боргу. Пунктом 1 договору позики сторони погодили курс для проведення розрахунків: 1 долар США = 8,00 грн. Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача у гривневому еквіваленті становить 362 286,40 грн., яка складається з 353 600,00 грн. - основного боргу та 8 686,40 грн. - 3% річних. Згідно з пунктом 2.1.1. договору іпотеки позивач має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки в повному обсязі, у разі невиконання або неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором позики. На виконання п. 4.3. договору іпотеки позивачем надіслано на адресу відповідача вимогу про добровільне погашення заборгованості за договором позики, однак вимогу відповідачем залишено без задоволення, що є підставою звернення позивача з даним позовом в судовому порядку.

28.03.2013 року позивачем подано до суду заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої просить звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 20.04.2010 року, укладеним між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованим за реєстровим номером № 963, - нерухоме майно, а саме на належну ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1, та кошти, отримані від реалізації квартири АДРЕСА_1 направити на погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ОСОБА_4, що виникла за договором позики від 20.04.2010 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованим за реєстровим номером № 961, що становить 362 286,40 грн.; встановити спосіб реалізації квартири шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, встановивши початкову ціну реалізації квартири в розмірі, зазначеному у Висновку судової будівельно-технічної експертизи, в сумі 486 666,00 грн., та виселити ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1. (а.с. 100-102)

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з урахуванням внесених змін до предмету позову, з підстав, що містить зміст позовної заяви та зміст заяви про зміну предмету позову.

Представник відповідача ОСОБА_6 в судовому засіданні проти позову заперечувала в повному обсязі, додатково пояснила, що дійсно, між сторонами було укладено договір позики від 20.04.2010 року та договір іпотеки від 20.04.2010 року, умови яких було змінено відповідними договорами, однак представник заперечувала проти отримання відповідачем від позивача грошових коштів у позику, вказуючи на те, що кошти в присутності відповідача було передано позивачем іншій особі. Відповідач, дійсно здійснював повернення позичених коштів позивачу частинами, згідно умов договору позики, однак ці грошові кошти йому було передано іншою особою, яка при укладенні договору позики та договору іпотеки, отримала від позивача позику, та коли ця особа перестала надавати відповідачу кошти, тоді відповідач припинив погашати заборгованість перед позивачем. Крім того, представником зауважено, що при укладенні договору сторони перебували у дружніх стосунках, відповідач страждає на психічні розлади психіки, тому, укладаючи спірні договори, не усвідомлював значення своїх дій, та даними обставинами скористався позивач, ініціювавши укладення договорів. Разом з тим, представником заперечено вимоги позивача щодо звернення стягнення заборгованості на квартиру, що є предметом договору іпотеки від 20.04.2010 року оскільки на час укладення договору іпотеки відповідач перебував у цивільному шлюбі, що, на думку представника, свідчить про належність квартири до спільної сумісної власності подружжя, та цивільна дружина відповідача не надавала своєї письмової згоди на укладення такого договору, ураховуючи, що відповідач має заборгованість по сплаті аліментів, погашення якої також можливе реалізацією спірної квартири.

Вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 14 цього Кодексу визначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст. 627 Цивільного кодексу України)

Згідно з ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту або із суті відносин між сторонами.

Перш за все, необхідно зазначити, що свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Свобода договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені, але в такому разі такий договір не повинен суперечити законодавству. Також принцип свободи договору полягає в можливості особи вільно обирати контрагента.

У відповідності до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є ті умови, без погодження яких договір взагалі не вважається укладеним. Істотні умови договору визначаються в законі, разом з тим ними можуть ста ти будь-які умови, на погодженні яких наполягає та чи інша сторона. Істотні умови договору відображають природу договору, відсутність будь-якої з них не дає змоги сторонам виконати їх обов'язки, які покладаються на них за договором.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно положення ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 20.04.2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований за реєстровим номером № 961, згідно п. 1 якого позикодавець передав, а позичальник прийняв у власність 387 200,00 грн., що еквівалентно 48 400,00 доларів США за погодженим сторонами за цим договором курсом на день укладення цього договору (1долар США = 8,00 грн.) до підписання цього договору. Відповідно до п. 2 договору позики від 20.04.2010 року, позичену суму грошових коштів позичальник зобов'язався повернути позикодавцеві готівкою в строк до 20.10.2010 року. Сторони домовились про те, що строк дії цього договору може бути подовжений шляхом підписання Договору про внесення змін та доповнень до нього. Сторони встановили безпроцентний характер цього договору. Повернення позики здійснюється в місті Києві, готівкою у гривнях за комерційним курсом на день повернення, у строки та розмірах встановлених. п. 3 Договору.

Якщо позичальник своєчасно не поверне суму позики, він зобов'язаний сплатити на вимогу позикодавця суму боргу у гривнях, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми (п. 8 Договору позики)

Згідно з п. 9 договору позики від 20.04.2010 року, на забезпечення виконання позичальником зобов'язань за даним Договором, позичальник передає в іпотеку двокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить позичальнику на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 22.12.1994 року Дніпровською районною Радою народних депутатів на підставі розпорядження (наказу) від 22.12.1994 року за № 18/101 та зареєстроване в БТІ міста Києва 16.01.1995 року за реєстровим № 7257. (а.с. 6-7)

Іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом України „Про іпотеку" (ст. 1 Закону України „Про іпотеку").

20.04.2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованим за реєстровим номером № 963, згідно якого основним зобов'язанням є зобов'язання боржника за договором позики, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, 20.04.2010 року за реєстровим № 961.

Згідно п. 1.1. договору іпотеки, іпотекодавцем ОСОБА_2 передано ОСОБА_1 в іпотеку наступне нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 22.12.1994 року Дніпровською районною Радою народних депутатів згідно розпорядження (наказу) від 22.12.1994 року за № 18/101 та зареєстроване в БТІ міста Києва 16.01.1995 року за реєстровим № 7257. (а.с. 40-41, 42-43, 44, 45, 46, 47)

За домовленістю сторін, заставна вартість предмету іпотеки становить 387 200,00 грн. (п. 1.2. договору іпотеки)

Відповідно до Закону України „Про іпотеку", сторони погодили, що протягом строку дії Договору у випадку зміни розміру зобов'язань та/або зміни термінів виконання зобов'язань, якщо такі зміни вчинені відповідно до умов договору(-ів), що обумовлюють основне зобов'язання, відповідні зміни будуть вноситись лише в такий договір(-и), що обумовлюють основне зобов'язання та не потребують внесення змін до цього Договору шляхом укладення додаткової угоди до нього. (п. 2.1.4 договору іпотеки)

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2. договору іпотеки, звернення стягнення здійснюється іпотекодержателем у випадках та на підставах, передбачених законодавством України, серед іншого, у разі порушення будь-якого основного зобов'язання, що забезпечене іпотекою за цим Договором, та/або будь-якого зобов'язання іпотекодавця за цим Договором. Звернення стягнення здійснюється, серед іншого, на підставі рішення суду.

Згідно п.п. 4.3., 4.4. договору іпотеки, у випадку порушення іпотекодавцем зобов'язань за цим Договором та/або боржником будь-якого основного зобов'язання, що забезпечено іпотекою за цим договором, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та/або боржнику повідомлення, оформлене відповідно до вимог Закону України „Про іпотеку". У разі невиконання іпотекодавцем та/або боржником вимог, зазначених в повідомленні, про яке йдеться в п. 4.3. Договору, іпотекодержатель здійснює звернення стягнення на предмет іпотеки. (а.с. 8-11, 12, 13)

19.10.2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про внесення змін до договору позики від 20.04.2010 року, відповідно до якого пункти 1-3 викладено у наступній редакції: позикодавець передав, а позичальник прийняв у власність 420 800,00 грн., що еквівалентно сумі 52 600,00 доларів США за погодженим сторонами курсом на день укладення цього договору (1 долар = 8,00 грн.) до підписання цього договору. Зазначену вище суму грошей позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві готівкою в строк до 19.01.2011 року. Сторони домовились про те, що строк дії цього договору може бути подовжений шляхом підписання Договору про внесення змін та доповнень до нього. Сторони встановили безпроцентний характер цього договору. Повернення позики здійснюється в місті Києві, готівкою у гривнях за комерційним курсом на день повернення, у строки та розмірах встановлених. 3 Договору. (а.с. 14)

19.10.2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про внесення змін до договору іпотеки від 20.04.2010 року, згідно якого іпотекодержатель надав боржнику грошові кошти у вигляді позики у розмірі 420 800,00 грн., що еквівалентно сумі 52 600,00 доларів США за погодженим сторонами курсом на день укладення цього договору (1 долар = 8,00 грн.) до підписання цього договору, строком до 19.01.2011 року включно без нарахування процентів. Повернення позики здійснюється в місті Києві, готівкою у гривнях за комерційним курсом на день повернення, у строки та розмірах встановлених п. 3 Договору. (а.с. 15)

19.01.2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про внесення змін до договору позики від 20.04.2010 року, відповідно до якого пункти 1-3 викладено у наступній редакції: позикодавець передав, а позичальник прийняв у власність 454 400,00 грн., що еквівалентно сумі 56 800,00 доларів США за погодженим сторонами курсом на день укладення цього договору (1 долар = 8,00 грн.) до підписання цього договору. Зазначену вище суму грошей позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві готівкою в строк до 19.04.2011 року. Сторони домовились про те, що строк дії цього договору може бути подовжений шляхом підписання Договору про внесення змін та доповнень до нього. Сторони встановили безпроцентний характер цього договору. Повернення позики здійснюється в місті Києві, готівкою у гривнях за комерційним курсом на день повернення, у строки та розмірах встановлених п. 3 Договору. (а.с. 16)

19.01.2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про внесення змін до договору іпотеки від 20.04.2010 року, згідно якого іпотекодержатель надав боржнику грошові кошти у вигляді позики у розмірі 454 400,00 грн., що еквівалентно сумі 56 800,00 доларів США за погодженим сторонами курсом на день укладення цього договору (1 долар = 8,00 грн.) до підписання цього договору, строком до 19.04.2011 року включно без нарахування процентів. Повернення позики здійснюється в місті Києві, готівкою у гривнях за комерційним курсом на день повернення, у строки та розмірах встановлених п. 3 Договору. (а.с. 17)

18.04.2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про внесення змін до договору позики від 20.04.2010 року, відповідно до якого пункти 1-3 викладено у наступній редакції: позикодавець передав, а позичальник прийняв у власність 488 400,00 грн., що еквівалентно сумі 61 000,00 доларів США за погодженим сторонами курсом на день укладення цього договору (1 долар = 8,00 грн.) до підписання цього договору. Зазначену вище суму грошей позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві готівкою в строк до 18.07.2011 року. Сторони домовились про те, що строк дії цього договору може бути подовжений шляхом підписання Договору про внесення змін та доповнень до нього. Сторони встановили безпроцентний характер цього договору. Повернення позики здійснюється в місті Києві, готівкою у гривнях за комерційним курсом на день повернення, у строки та розмірах встановлених п. 3 Договору. (а.с. 18)

18.04.2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про внесення змін до договору іпотеки від 20.04.2010 року, згідно якого іпотекодержатель надав боржнику грошові кошти у вигляді позики у розмірі 488 400,00 грн., що еквівалентно сумі 61 000,00 доларів США за погодженим сторонами курсом на день укладення цього договору (1 долар = 8,00 грн.) до підписання цього договору, строком до 18.07.2011 року включно без нарахування процентів. Повернення позики здійснюється в місті Києві, готівкою у гривнях за комерційним курсом на день повернення, у строки та розмірах встановлених п. 3 Договору. (а.с. 19)

За даними письмової розписки уповноважений на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 30.03.2010 року представник позикодавця ОСОБА_1 - ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_2 грошову суму згідно договору позики від 20.04.2010 року у розмірі 11 060,00 грн., що еквівалентно 1 400,00 доларів США, - 21.06.2010 року, 20.05.2010 року, 21.07.2010 року, 20.08.2010 року, 27.09.2010 року, 20.10.2010 року, 22.11.2010 року, 23.12.2010 року, 20.01.2011 року, 21.02.2011 року, 21.03.2011 року та 20.04.2011 року. (а.с. 20, 21-22)

Відповідно до частини 1, 2 статті 35 Закону України „Про іпотеку", у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Згідно Свідоцтва від 29.09.2011 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, посвідчено передачу 23.06.2011 року заяви ОСОБА_1 вх.№ 272/02-24 ОСОБА_2, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, заява містила відомості щодо усунення порушень умов договору позики від 20.04.2010 року щодо повернення суми позики у розмірі 2 800,00 доларів США в гривнях за погодженим сторонами договору курсом (1 долар США - 8,00 грн.) та про можливість стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки від 20.04.2010 року. (а.с. 23)

Згідно Свідоцтва від 15.11.2011 року та Свідоцтва від 01.02.2012 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, посвідчено передачу 23.06.2011 року заяви ОСОБА_1 вх.№ 272/02-24 ОСОБА_2, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, заява містила відомості щодо усунення порушень умов договору позики від 20.04.2010 року щодо повернення суми позики у розмірі 44 200,00 доларів США в гривнях за погодженим сторонами договору курсом (1 долар США - 8,00 грн.) та про можливість стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки від 20.04.2010 року. (а.с. 30-31, 32-33, 34-35, 36-37)

05.10.2012 року іпотекодержателем ОСОБА_1 на адресу іпотекодавця ОСОБА_2 надіслано письмову вимогу про звільнення останнім у місячний строк з дня отримання даної вимоги квартири АДРЕСА_1, яка виступає предметом іпотеки від 20.04.2011 року, у зв'язку із зверненням стягнення на предмет іпотеки у місячний строк. За даними зворотного поштового повідомлення зазначену вимогу іпотекодавцем ОСОБА_2 отримано 09.10.2012 року. (а.с. 104-105, 106)

Згідно Висновку судової будівельно-технічної експертизи № 0269 від 20.02.2013 року, складеного експертом Незалежного інституту судових експертиз ОСОБА_7, ринкова (дійсна) вартість квартири АДРЕСА_1, за цінами і станом на час проведення дослідження, становить 486 666,00 грн. (а.с. 77-91)

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Згідно положення ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Грошовим зобов'язанням вважається зобов'язання, змістом якого є сплата боржником грошей.

Правила статті 625 Цивільного кодексу України розповсюджуються на будь-які грошові зобов'язання, а також незалежно від того, чи передбачена сплата грошей в готівковій чи в безготівковій формі. Частина 1 коментованої статті встановлює виключення із загального правила про припинення зобов'язання у зв'язку із неможливістю його виконання (ст. 607 Цивільного кодексу України). Оскільки грошові кошти є родовими речами, неможливість виконання такого зобов'язання (наприклад, внаслідок відсутності у боржника грошей), не звільняє його від відповідальності. Тобто в будь-якому випадку боржник зобов'язаний буде відшкодувати кредиторові завдані збитки, сплатити неустойку та нести інші наслідки, передбачені коментованою статтею.

В порядку ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначає спеціальні правові наслідки прострочення виконання грошових зобов'язань. Так, боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення. Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua). Індекси інфляції також публікуються в довіднику систем інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, він має ураховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Крім того, стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Проценти річних, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею.

З огляду на викладене, в розрізі даного спору вбачається, що між сторонами виникли договірні відносини, які регулюються укладеним договором позики, договорами про внесення змін до договору позики, та у зв'язку із неналежним виконанням ОСОБА_2 умов договору позики, у позивача виникло право вимоги щодо стягнення заборгованості за договором позики з урахуванням індексу інфляції, яка станом на день звернення позивача до суду становить 353 600,00 грн., а також 3% річних від суми заборгованості у розмірі 8 686,40 грн., та відповідачем не надано доказів виконання даного договірного зобов'язання.

Як визначено в статті 57 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. (ч.1 ст.64 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 20.04.2010 року, укладеним між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2, а саме: на квартиру АДРЕСА_1, що належить відповідачу на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 22.12.1994 року Дніпровською районною Радою народних депутатів згідно розпорядження (наказу) від 22.12.1994 року за № 18/101. Позивач вказує підставою заявлених позовних вимог - невиконання боржником ОСОБА_2 умов договору позики від 20.04.2010 року із внесеними змінами згідно Договорів від 19.10.2010 року, від 19.01.2011 року, від 18.04.2011 року, щодо своєчасного та повного погашення заборгованості перед позивачем ОСОБА_1, що надає право позивачу звернутися до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідно до умов договору іпотеки від 20.04.2010 року, із внесеними змінами згідно Договорів від 19.10.2010 року, від 19.01.2011 року, від 18.04.2011 року, за яким позивач має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами.

Відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України „Про іпотеку", у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України „Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, на підставі рішення суду.

Із змісту ч. 1 ст. 38 та ч. 1 ст. 39 Закону України „Про іпотеку" випливає, що суд має право прийняти рішення про задоволення вимог іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки, в якому може передбачити право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, при цьому у рішенні суду має бути зазначено, зокрема: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Як роз'яснено у пункті 30 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року за №5 „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" вимога про дострокове виконання кредитного договору навіть у разі належного його виконання, а якщо вимогу не буде задоволено - право звернення стягнення на предмет застави/іпотеки може бути заявлено заставодержателем лише в чітко визначених законом або договором випадках, наприклад при передачі заставодавцем/іпотекодавцем предмета застави/іпотеки іншій особі без згоди заставодержателя, якщо одержання такої згоди було необхідним (частина друга статті 586, пункт 2 частини другої статті 592 ЦК); порушення обов'язків, установлених іпотечним договором (частина перша статті 12 Закону України „Про іпотеку"); порушення споживачем умов договору про надання споживчого кредиту (частина десята статті 11 Закону України „Про захист прав споживачів").

Порядок та процедуру проведення виселення громадян, що мешкають у житловому будинку чи житловому приміщенні, на які як на предмет іпотеки звернуто стягнення, врегульовані нормами ч. 4 ст. 9, ч. 3 ст. 109 Житлового кодексу України та ч. 2 ст. 39, ст. 40 Закону України „Про іпотеку" .

Відповідно до ст. 109 Житлового кодексу України, виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщенні, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідно до жилого приміщення. Жиле приміщення, що надається виселюваному, повинно бути зазначено в рішенні суду або постанові прокурора.

Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобов'язані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відповідно до статі 132-2 цього Кодексу. Відсутність жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання або відмова у їх наданні з підстав, встановлених статтею 132-2 цього Кодексу, не тягне припинення виселення громадян з жилого приміщення, яке є предметом іпотеки, у порядку встановленою частиною третьою цієї статі.

Виходячи із аналізу наведеної правової норми, примусове виселення мешканців за зверненням іпотекодержателя у судовому порядку на підставі рішення суду із житлового будинку чи іншого житлового приміщення, що є предметом іпотеки і на яке вже звернуто стягнення, може мати місце лише за умови дотримання порядку та процедури виселення. А саме, обов'язкового надіслання іпотекодержателем таким мешканцям письмової вимоги про необхідність добровільного звільнення житлового будинку чи іншого житлового приміщення у місячний або інший погоджений між сторонами строк з дня отримання цієї вимоги у зв'язку з рішенням суду про зверненням стягнення на предмет іпотеки.

Аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем доведено той факт, що відповідачем ОСОБА_2 порушено умови зазначеного договору позики в частині своєчасного повернення позичених коштів, у зв'язку з чим станом на день звернення позивача з даним позовом до суду сума простроченої заборгованості за договором позики складає 362 286,40 грн., що підтверджується наданими позивачем розрахунками, доказів, які мали спростувати розмір заявлених позовних вимог в частині проведеного розрахунку заборгованості по договору, відповідачем суду надано не було. Таким чином, ураховуючи порушення прав позивача, як позикодавця за основним зобов'язанням, в частині повернення відповідачем суми позики у встановлений договором строк, позивач, будучи наділеним статусом іпотекодержателя за договором іпотеки, має право звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за основним зобов'язанням, визначеним договором позики.

Крім того, ураховуючи дотримання позивачем процедури повідомлення відповідача про добровільне виселення з квартири, що є предметом договору іпотеки, та за наявності в матеріалах справи доказів про вручення такої вимоги відповідачу, суд дійшов висновку щодо правомірності виселення відповідача із займаної квартири, за рахунок якої підлягають задоволенню вимоги позивача.

Разом з тим, суд критично оцінює твердження представника відповідача про неотримання останнім позики від позивача згідно договору позики від 20.04.2010 року та згідно договорів про внесення змін до договору позики, а також твердження щодо фактичного отримання грошових коштів за договором позики іншою особою, - оскільки в матеріалах справи наявні докази погашення відповідачем позикової заборгованості у встановленому договором порядку (а.с. 21), та даний факт підтверджено представником відповідача в судовому засіданні, що свідчить про визнання відповідачем суми предмету договору позики із внесеними змінами, та стороною відповідача не надано жодного доказу на спростування такого факту. Крім того, суд не приймає до уваги твердження представника відповідача щодо психічного стану відповідача в момент укладення спірних договорів, вказуючи на те, що відповідач не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, оскільки представником не надано жодного доказу на підтвердження стану неосудності відповідача в момент укладення спірних договорів та не заявлено клопотань про витребування таких доказів. Крім того, суд не приймає до уваги твердження представника відповідача щодо наявності ознак нікчемності правочину, а саме договору іпотеки від 20.04.2010 року із внесеними змінами, з підстав перебування предмету іпотеки у спільній сумісній власності, відсутності письмового дозволу цивільної дружини відповідача на укладення такого договору, а також з підстав наявності у відповідача заборгованості по сплаті аліментів, - оскільки стороною відповідача під час судового розгляду справи не надано жодного доказу на підтвердження зазначених обставин, тому зазначені твердження ґрунтуються на припущеннях та не можуть бути прийняті судом до уваги згідно правил інституту доказування у цивільному судочинстві.

Частиною 5 статті 58 Закону України „Про виконавче провадження" визначено, що звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності, та даною нормою чітко зазначено, що після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно, тому відповідно до п. 58 Національного стандарту № 1 „Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 року № 1440, в такому випадку має бути проведено доопрацювання (актуалізація) оцінки майна.

Таким чином, суд приймає до уваги наявний в матеріалах справи висновок судової будівельно-технічної експертизи від 20.02.2013 року, яким встановлено ринкову вартість предмету іпотеки станом на час проведення дослідження, та, ураховуючи, що звіт про оцінку майна має строкову дію чинності, тому початкову ціну для продажу квартири з прилюдних торгів слід встановити на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеної на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій шляхом продажу з публічних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України „Про виконавче провадження" з дотриманням вимог Закону України „Про іпотеку".

Відповідно до частини третьої ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, суд присуджує до сплати відповідачем на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 219,00 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 6, 11, 14, 526, 572, 589, 612, 615, 625, 638, 1046, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12, 33, 35, 38-40 Закону України „Про іпотеку", ст. 58 Закону України „Про виконавче провадження", Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року за №5 „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин, ст.ст.1, 4, 10, 11, 58, 60, 208, 212-215, 223, 294 Цивільного процесуального кодексу України, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити частково.

У рахунок погашення заборгованості за договором позики від 20.04.2010 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованим за реєстровим номером № 961, у сумі 362 286,40 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі договору іпотеки від 20.04.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованого за реєстровим номером № 963, а саме: квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 на праві власності, шляхом реалізації предмету іпотеки в порядку визначеному Законом України „Про виконавче провадження", з дотриманням вимог Закону України „Про іпотеку".

Виселити ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3 219,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

С у д д я: