Ухвала суду № 31845018, 13.06.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2013 р.Справа № 2а-3956/12/2170

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Косцової І.П.

суддів - Турецької І.О.

- Стас Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ТОВ «Олентранс» на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом ТОВ «Олентранс» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Олентранс» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби України від 13.07.2012 року № 0001891503, яким позивачу збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість на 43 348 грн., у тому числі за основним платежем на 43 347 грн. та за штрафними санкціями на 1 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при здійснені господарських відносин з ТОВ "Лана-Торг" у березні 2011 року Товариством виконано всі вимоги Податкового кодексу України щодо формування податкового кредиту. ДПІ не наділена правом визнавати правочини нікчемними, зазначене може бути встановлено лише рішенням суду. Оскільки судового рішення стосовно фіктивності або протиправності правочину, укладеного з ТОВ "Лана-Торг" не існує, тому висновки відповідача з цього питання є незаконними.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Товариство, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення, яке є предметом оскарження, став акт Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 22.03.2012 № 221/15-3/35667049 про результати невиїзної позапланової документальної перевірки позивача щодо дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Лана-Торг» за березень 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України, ст.ст.203, 215,216, 626. 629.662.655, 656 ЦК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за березень 2011 року в сумі 43 347 грн. та не додержано вимог цивільного законодавства України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків.

Суть порушень, на думку податкового органу, полягала в тому, що у періоді, який перевірявся, позивач мав правові відносини з контрагентом ТОВ «Лана-Торг», у якого, за висновками отриманих актів перевірок, відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності, основні засоби, працюючі особи, складські та інші приміщення, транспортні засоби тощо.

У зв'язку з цим податковим органом визнано нікчемним правочин, укладений між ТОВ «Олентранс» та ТОВ «Лана-Торг» на підставі проведених перевірок господарських операцій контрагента позивача з його постачальниками та покупцями.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.07.2012 року № 0001891503, яким позивачу збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість на 43 348 грн., у тому числі за основним платежем на 43 347 грн. та за штрафними санкціями на 1 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки за своєю суттю надання послуг зі спеціалізованої мийки автоцистерн потребують залучення основних фондів спеціального призначення та кваліфікованих виконавців, а ТОВ "Лана-Торг" не мало у своєму розпорядженні трудових та матеріальних ресурсів, необхідних для фактичного надання послуг зі спеціалізованої мийки автоцистерн, відображені позивачем у податковій звітності господарські операції не мали реального характеру, отже визначення податковим органом податкового зобов'язання з ПДВ є правомірним.

Колегія суддів такий висновок вважає правильним, при цьому зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. а) п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, які, в свою чергу, є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 25.02.2011 року між ТОВ «Олентранс» та ТОВ «Лана-Торг» укладено договір про надання послуг спеціалізованої мийки автоцистерн. Перелік послуг, їх кількість, ціна та строки виконання послуг визначаються відповідно до Специфікацій, які є невід'ємною частиною договору. Зазначений договір з боку ТОВ «Лана-Торг» підписано його директором Адаменко Т.В.

На підтвердження зазначеної господарської операції позивачем надано акти прийому-передачі виконаних робіт та податкові накладні.

Погодившись з доводами податкового органу щодо відсутності у позивача законних підстав на формування податкового кредиту за рахунок зазначеної господарської операції, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, зазначив, що фактично ця операція не мала реального характеру та зводилась лише до створення формального документообігу, який не був опосередкований дійсним рухом активів, з метою штучного формування податкової вигоди у податковому обліку Товариства.

Надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ "Лана-Торг" не мало у своєму розпорядженні трудових та матеріальних ресурсів, необхідних для фактичного надання послуг зі спеціалізованої мийки автоцистерн, за цим товариством не зареєстровані транспортні засоби, складські приміщення, відсутні основні фонди, кількість працюючих у березні складала 2 особи, в той час як за своєю суттю надання послуг зі спеціалізованої мийки автоцистерн потребують залучення основних фондів спеціального призначення та кваліфікованих виконавців.

В ході проведення заходів по відпрацюванню ТОВ "Лана-Торг" встановлено, що директор цього Товариства Мацюкевич С.С. є водночас посадовою особою ряду підприємств - ПФ "Масес" (свідоцтво платника ПДВ анульовано 07.09.2004 р.), ПП "Новий Дім" (платник ПДВ з 31.03.2011 р.), ПП "Вісконе" (свідоцтво платника ПДВ анульовано 03.07.2007 р.), ТОВ "Висконс М" (свідоцтво платника ПДВ анульовано 11.04.2008 р.), ПП "Маасес" (м.Миколаїв).

Згідно пояснень Мацюкевича С.С., наданих співробітникам податкової міліції, він, як директор ТОВ "Лана-Торг", має право першого підпису документів від ТОВ "Лана-Торг", право другого підпису надано головному бухгалтеру Лошкарьовій Г.Ю., яка не має права підпису фінансових та банківських документів. На балансі підприємства активи не обліковуються. Довіреності на отримання ТМЦ від постачальників та на проведення господарських операцій з постачальниками та покупцями не виписувалися.

Водночас, при проведенні перевірки позивача встановлено, що договір на надання послуг зі спеціалізованої мийки автоцистерн від 25.02.2011 р. № 1, укладений між ТОВ "Олентранс" та ТОВ "Лада-Торг", специфікації № 1, 2, 3 до договору та акти приймання-передачі виконаних робіт підписані Адаменком Т.В., в той час як керівником ТОВ "Лана-Торг" з 25.01.2011 р. був Мацюкевич С.С.

Як зазначалося вище, довіреності на проведення господарських операцій від імені ТОВ "Лана-Торг" директором Мацюкевичем С.С. не видавались, та під час перевірки позивача у останнього були відсутні.

Зазначені обставини, на думку колегії суддів, є безумовною підставою для висновку, що господарські операції з надання послуг зі спеціалізованої мийки автоцистерн фактично не відбувались.

Таким чином, враховуючи час, обсяг матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання зазначених в договорі послуг, відсутність у контрагента позивача - TOB "Лана-Торг" необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського та технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про необґрунтованість податкової вигоди.

У процесі встановлення обставин у справі судом першої інстанції вірно з'ясовано, що в діях позивача, яким заявлено право на податковий кредит, вбачається спрямованість на незаконне одержання коштів з державного бюджету і податковим органом повною мірою доведено, що відомості, які містяться в наданих первинних документах, є недостовірними, що свідчить про укладення нікчемного правочину.

Наявність цивільно-правового договору не є безумовним свідченням правомірності вчиненої платником податку господарської операції у тому разі, якщо такий договір не визнаний недійсним у судовому порядку.

З урахуванням вимог статей 219, 228 Цивільного кодексу України колегія суддів виходить з того, що договір, який суперечить публічному порядку, є нікчемним, а отже, не породжує передбачених ним правових наслідків. При цьому наявність належним чином оформлених податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст.195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ТОВ «Олентранс» - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом ТОВ «Олентранс» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя - доповідач: І.П. Косцова

Судді: І.О. Турецька

Л.В.Стас.