Постанова № 31844446, 12.06.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/2670/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Костенко Г.В.

при секретарі - Грубчак Н.М.

за участю: позивачки - ОСОБА_1

представника відповідача - Решетник М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протипрвним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

14 травня 2013 року позивач фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000351703 від 26.03.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ДПІ у м.Полтаві проведена документальна виїзна позапланова перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, що стали предметом оскарження у поданій фізичною особою - підприємцем скарзі на податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві № 0002171703 та № 0002141703 від 03.07.2012 року, винесені на підставі акту планової виїзної документальної перевірки від 16.05.2012 року № 1050/1703/НОМЕР_4 за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011р. За результатом якої складено акт № 216/1703/НОМЕР_4 від 16.01.2013 року, на підставі якого винесено податкове повідомлення - рішення № 0000351703 від 26.03.2013 року, позивач вважає прийняте рішення з порушенням положень статей Податкового кодексу України та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000351703 від 26.03.2013 року.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на правомірність спірного рішення з підстав викладених у відзиві на позов (а.с.105-107).

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.

Працівниками ДПІ у м. Полтаві була проведена позапланова виїзна документальна перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року.

В ході перевірки встановлено порушення:

- п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755- VI (надалі - Податковий кодекс) в результаті чого завищено суму податкового кредиту за травень 2011 року в розмірі 553667,00 грн.

-ст.138 п.138.2 ст.138 п.138.4, п.44.1 ст.44 Податкового кодексу, в результаті чого завищено витрати за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року на суму 165226,00 (без ПДВ) та додатково визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2011 рік в сумі 197745,15 грн.

За результатом проведеної перевірки складено акт № 1050/1703/НОМЕР_4 від 16.05.2012 року (а.с.6 - 25).

22.06.2013 року позивачем подано до ДПІ у м.Полтаві заперечення за № 45 на акт перевірки (а.с.26 - 27).

02.07.2012 року податковим органом за вих.№ 3315/17-338 повідомлено позивача, що за результатом розгляду заперечень на акт перевірки ДПІ у м.Полтаві прийнято рішення, залишити висновок акту без змін (а.с.28).

На підставі вищезазначеного акту податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення від 03 липня 2012 року № 0002171703 про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 553668,00 грн. та № 0002141703 яким визначено грошове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 247181,43 грн.

Відповідно до вимог ст. 56 Податкового кодексу України позивач оскаржив вказані рішення в адміністративному порядку. Так, 15.08.2012 року позивач подала скаргу на вищезазначені податкові повідомлення - рішення. 27.08.2012 року ДПС у Полтавській області прийнято рішення № 260/К/10-215 про продовження строку розгляду скарги (а.с. 32-33).

15 жовтня 2012 року ДПС у Полтавській області прийнято рішення № 360/К/10-215 яким залишено без змін податкове повідомлення - рішення № 0002171703, а скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 в цій частині без задоволення. Крім того, збільшено податкове повідомлення рішення ДПІ у м.Полтаві від 03.07.2012 року № 0002141703 у частині 1882,00 грн. основного платежу та у частині 470,51 грн. штрафної (фінансової) санкції, зобов'язано ДПІ у м.Полтаві прийняти нове податкове повідомлення - рішення на збільшену суму (а.с.34- 40).

26 листопада 2012 року суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернулася зі скаргою на податкові повідомлення рішення від 03.07.2012 року до Державної податкової служби України (а.с.41 -43).

Рішенням ДПС України № 459/К/10-2315 від 28.01.2013 року скасовано податкові повідомлення - рішення ДПІ у м.Полтаві Полтавської області ДПС від 03.07.2012 року № 0002171703 про сплату 553667 грн. податку на додану вартість і 1 грн. штрафної санкції та № 0002141703 в частині сплати 166453,77 грн. податку з доходів фізичних осіб і 41613,44 грн. штрафної санкції (з урахуванням ДПС у Полтавській області від 15.10.2012 року № 306/К/10-015) та в зазначеній частині рішення ДПС у Полтавській області від 15.10.2012 року № 306/К/10-015 прийняте за розглядом первинної скарги, а скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задоволено частково (а.с.62 - 66).

16 січня 2013 року відповідно до рішення ДПС України про продовження розгляду повторної скарги позивача від 17.12.2012 року направлення від 03.01.2013 року №1 (а.с.109), наказу ДПІ у м.Полтаві (а.с. 108), головним державним податковим ревізором - інспектором, інспектором податкової служби 1 - го рангу, відділу податкового контролю фізичних осіб проведено позапланову виїзну документальну перевірку фінансово -господарської діяльності з питань дотримання фізичною особою - підприємцем вимог податкового, валютного та іншого законодавства, що стали предметом оскарження у поданій скарзі на податкові повідомлення - рішення ДПІ у м.Полтаві № 0002171703 та № 0002141703 від 03.07.2012 року винесені на підставі акту перевірки від 16.05.2012 року за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року (а.с. 44 - 61).

26 березня 2013 року ДПІ у м.Полтаві прийнято податкове повідомлення - рішення форма "Р" № 0000351703 яким визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 39114, 22 грн. з них за основним платежем - 31291,38 грн., штрафні (фінансові) санкції - 7822,84 грн. (а.с.68).

Позивач не погодився з даним податковим повідомленням-рішенням форма "Р" № 0000351703 від 26.03.2013 року та оскаржив його до суду.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Досліджуючи правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.Полтаві суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до копії свідоцтва серії НОМЕР_5 ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_4) зареєстрована як фізична особа - підприємець Виконавчим комітетом Полтавської міської ради 04.05.2005 року, номер запису про державну реєстрацію 2 588 000 0000 00 2922 (а.с. 100).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст.44, п.138.1, п.138.2 ст.138, п.177.2, п.177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено витрати пов'язані з отриманням доходу в 2011 році у сумі 166666,67 грн., а саме відсутність документального підтвердження та безпосередньо пов'язаних з отриманням доходу від провадження господарської діяльності витрат в розмірі 166666,67 грн. понесених в 2007 році при придбані масла селянського у ДП "Мілкіленд - Україна". Крім того, позивачем до складу витрат включено суму 19380,00 грн., як витрати пов'язані з отриманням доходу від реалізації сиру твердого (КОМО) КП "Медея" придбаного у ТОВ ТД "Західна молочна група", проте реалізований товар не оплачений зазначеним контрагентом. Таким чином, податковий орган дійшов висновку про заниження чистого оподатковуваного доходу за 2011 рік всього в сумі 186046,67 грн. в заявку з відсутністю документального підтвердження задекларованих в податковій звітності податку на доходи фізичних осіб за 2011 рік показників витрат, пов'язаних з господарською діяльністю.

При вирішенні даного спору суд враховує, що відповідно до п. 177.2. ст. 177 Податкового кодексу, об'єктом оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до п. 177.4. ст. 177 Податкового кодексу, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Пунктом 135.2 статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно, в даних правовідносинах враховується п. 44.1 ст. 44 Кодексу, яким встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Частиною 2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996 визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, відповідно до яких підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що між ДП "Мілкіленд - Україна" (код ЄДРПОУ 24255176) (продавець) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі - продажу від 07 червня 2007 року відповідно до умов якого, покупець приймає та оплачує масло (товар) в кількості 40000,00 кг на суму 500000,00 грн. Поставка товару здійснюється за рахунок покупця та автотранспортом покупця. Форма оплати безготівкова, 100% передоплата (а.с.70).

Згідно платіжного доручення Полтавська філія ПАТ "Мегабанк" №70 від 11.06.2007 року позивачем здійснено оплату за придбаний товар в розмірі 5000000,00 грн. Крім того, на підтвердження виконання даного договору купівлі - продажу позивачем залучено до матеріалів справи: банківську виписку (а.с.78), видаткову накладну (а.с.74), рахунок (а.с.77), товарно-транспортну накладну від 12.06.2007 року (а.с.75).

Придбане масло у ДП "Мілкіленд - Україна" в подальшому було передано КП "Медея" для зберігання відповідно до укладеного договору.

07 червня 2007 року КП "Медея" (виконавець) укладено договір № 07/06 з ФОП ОСОБА_1 (замовник) (а.с.71) згідно умов якого, виконавець по завданню замовника зобов'язується виконувати роботи по зберіганню продуктів харчування, а саме масла селянського та сира твердого. Розмір оплати за зберігання товару проводиться з розрахунку 1,20 грн. за 2,0 Гкалл. Замовник сплачує за послуги по зберіганню товару виконавцю в повному обсязі по закінченню строку зберігання протягом 10 робочих днів. Документ підтверджуючий виконання робіт є акт прийому - передачі виконаних робіт.

На підтвердження реальності даного договору надано накладну на зберігання №2 від 12 червня 2007 року, № 04/03 від 04 березня 2008 року (а.с. 80).

В матеріалах справи наявний договір № 15 від 01.03.2008 року (а.с.72) укладений між ОСОБА_1 (постачальник) та КП "Медея" (покупець). Умовами договору передбачено, що постачальник зобов'язується поставити молочну продукцію та спреди (товар), а покупець в свою чергу прийняти та оплатити за нього певну грошову суму. Пунктом 2.2 вищезазначеного договору визначено, що строком оплати є 1400 календарних днів з моменту отримання товару.

Таким чином, придбане раніше масло у ДП "Мілкіленд - Україна" в подальшому було реалізоване КП "Медея", що підтверджується договором, накладною № 31 від 04 березня 2008 року, податковою накладною №31 від 04 березня 2008 року на суму 501000,00 грн. (ПДВ 83500,00 грн.) (а.с.83), платіжне доручення № 470 від 14 листопада 2011 року (а.с. 84), довіреність на здійснення транспортування (а.с. 82) виписана на ОСОБА_3 діяльність якого підтверджується свідоцтвом (а.с.76).

Договором №18 від 01 січня 2010 року КП "Медея" (виконавець) взяло на себе обов'язок щодо зберігання товару ФОП ОСОБА_1(замовник) (а.с. 73).

Судом встановлено, що у грудні 2009 року позивач мала фінансово - господарські відносини із ТОВ "ТД "Західна молочна група" щодо придбання твердого сиру ТМ "Комо". Факт здійснення господарських операцій з ТОВ "ТД "Західна молочна група" підтверджується видатковою накладною від 21 грудня 2009 року на суму 23256,54 грн. та фіскальним чеком про оплату (а.с.85).

Отже, висновок податкового органу щодо відсутності документального підтвердження здійснення господарських операцій по реалізації масла селянського та понесених витрат у 2007 році по придбанню даного товару у ДП "Мілкіленд - Україна" не знайшли свого підтвердження так як і посилання ДПІ у м.Полтаві на відсутність можливості встановити безпосередній зв'язок витрат у розмірі 166666,67 грн. з доходом отриманим платником у 2011 році, та реалізований проте неоплачений товар КП "Медея" станом на 31.12.2011 року з огляду на наступне.

Згідно руху коштів по р/р НОМЕР_6 від 11.06.2007 року ФОП ОСОБА_1 надійшла сума в розмірі 200400,00 грн. від КП "Медея" з призначенням платежу "за масло селянське та сир твердий згідно накладної №31 від 04.03.2008 року" ПДВ 33400,00 грн., що є погашенням заборгованості минулих періодів, оскільки договором № 15 від 01.03.2008 року передбачено строк оплати 1400 календарних днів з моменту отримання товару.

Поняття господарської діяльності визначено в пунктом 14.1.36 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно із пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Оскільки, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано доказів в підтвердження того, що зазначений договір купівлі - продажу суперечить вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а відтак договір є чинним за яким визначені істотні умови досягнуті сторонами та відповідно виконуються.

Відтак, суд вважає, що наявні у позивача первинні документи, які підтверджують понесення ним вищевказаних витрат, надавали йому право врахувати їх при розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства.

Таким чином, із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до ДПІ у м.Полтаві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відтак, оскільки позивачем за звернення до Полтавського окружного адміністративного суду сплачено судовий збір в загальному розмірі 391,14 грн., що підтверджується квитанцією від 14.05.2013 року (а.с. 2), суд дійшов висновку, що вказана сума підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби № 0000351703 від 26 березня 2013 року.

Стягнути з державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 витрати у вигляді судового збору у розмірі 391,14 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 17 червня 2013 року.

Суддя Г.В. Костенко