Постанова № 31843280, 05.06.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2013 р. Справа № 922/874/13-г

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Кравець Т.В., суддя Шевель О.В.,

при секретарі Деркач Ю.О.

за участю представників

позивача - Жирний О.С. (дов.№334 від 29.01.2013 року)

відповідача - Зубрич Д.О. (дов.№06/17 від 03.01.2013 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Харківміськгаз» (вх. №1484 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 18.04.2013 року у справі №922/874/13-г

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз», м. Київ

до Публічного акціонерного товариства «Харківміськгаз», м. Харків

про стягнення 5790228,62 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» звернулося до господарського суду з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Публічного акціонерного товариства «Харківміськгаз» на свою користь суму основного боргу в розмірі 5088269,02 грн., пеню - 471166,71 грн., 7 % штрафу - 490930,40 грн., 3 % річних в сумі 177212, 00 грн., інфляційні втрати в розмірі 53580,89 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.04.2013 року у справі № 922/874/13-г (суддя Лаврова Л.С.) стягнуто з ПАТ «Харківміськгаз» на користь ПАТ «Укртрансгаз» пеню в сумі 471166,71 грн., 7 % штрафу - 490930,40 грн., 3 % річних - 177212 грн., інфляційні втрати - 53580,89 грн., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 23857,80 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 18.04.2013 року у справі №922/874/13-г в частині стягнення 471166,71 грн. пені, 490930,40 грн. - 7% штрафу, 177212,00 грн. - 3% річних, 53580,89 грн. - інфляційних втрат, 23857,80 грн. судового збору та прийняти нове рішення, яким відмовити ПАТ «Укртрансгаз» в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ухвалою господарського суду Харківської області порушено відносно Публічного акціонерного товариства «Харківміськгаз» справу про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Однак, суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» щодо стягнення з відповідача неустойки. На думку апелянта, судом неправомірно стягнуто суму штрафу, оскільки позивачем не доведено, що він належить до державного сектору економіки та має право нараховувати штраф у розмірі 7% вартості послуг. Також, на думку апелянта, суд не звернув увагу на неправильний розрахунок суми інфляційних втрат та стягнув 53580,89 грн. без урахування дефляційних процесів.

04.06.2013 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив залишити рішення господарського суду Харківської області від 18.04.2013 року у справі №922/874/13-г без змін, а апеляційну скаргу без задоволення (вх.№4596).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.05.2013 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її розгляд на 04.06.2013 року.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив скасувати рішення господарського суду Харківської області від 18.04.2013 року у справі №922/874/13-г в частині стягнення 471166,71 грн. пені, 490930,40 грн. - 7% штрафу, 177212,00 грн. - 3% річних, 53580,89 грн. - інфляційних втрат, 23857,80 грн. судового збору та прийняти нове рішення, яким відмовити ПАТ «Укртрансгаз» в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши пояснення учасників процесу, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

28.09.2011 року між ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» (надалі - газотранспортне підприємство) та ПАТ «Харківміськгаз» (надалі - замовник) був укладений договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011168/П40 (надалі - договір).

На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України «Про реорганізацію дочірніх компаній НАК «Нафтогаз України» від 13.06.2012 року № 360 та наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України «Про реорганізацію Дочірньої компанії «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» від 18.07.2012 року № 530 було припинено діяльність ДК «Укртрансгаз» внаслідок його реорганізації шляхом перетворення в ПАТ «Укртрансгаз».

Відповідно до п.1.2. Статуту ПАТ «Укртрансгаз», останнє є правонаступником усіх майнових прав та обов'язків ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України».

Згідно п. 1.1. договору газотранспортне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а замовник зобов'язується сплатити за надані послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами у розмірі, у строки та порядку, передбаченому умовами цього договору. Річний плановий обсяг транспортування природного газу, Замовника складає 153615,0 тис. куб. м. Газ замовника, транспортування якого за цим договором здійснює газотранспортне підприємство, призначений для задоволення потреб промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання, у тому числі релігійних організацій виключно в межах обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності, газоспоживаюче обладнання яких підключено до газорозподільних мереж, що знаходяться у власності чи в користуванні замовника (п.1.2).

Пунктом 2.11.1 договору передбачено, що послуги з транспортування природного газу оформлюються між сторонами актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами. Акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством (п.2.11.4).

Відповідно до пункту 4.1. договору розрахунки за послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, затвердженими Національною комісією регулювання електроенергетики України.

Згідно пункту 4.4. договору, вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг. Оплата послуг за транспортування газу здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100 % попередньої оплати за 10 днів до початку місяця, в якому буде здійснюватися транспортування газу. Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до 20 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів (п.4.5).

Відповідно до п. 10.1. цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.10.2011 року. Договір діє в частині транспортування газу до 31.12.2012 року, а в частині проведення розрахунків за надані газотранспортним підприємством послуги - до повного виконання замовником своїх зобов'язань за цим договором.

Додатковою угодою від 28.09.2011 року №1 до договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011168/П40 від 28.09.2011 року сторони визначили плановий обсяг транспортування природного газу замовника в 2011 році, який складає 27735,0 тис. куб. м. Річний плановий обсяг транспортування складає 125880,0 тис. куб. м.

З актів наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами вбачається, що протягом жовтня - грудня 2011 року позивачем був протранспортований природний газ для відповідача на загальну суму 7013291,48 грн.

Однак, в порушення умов договору відповідач свої зобов'язання за договором по транспортуванню природного газу виконав не у повному обсязі.

У зв'язку з чим, позивач 28.02.2013 року звернувся з позовом про стягнення 5088269,02 грн. заборгованості за протранспортований природний газ (станом на 28.02.2013 року).

Однак, як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, позивачем не було враховано, що до порушення провадження у справі ПАТ «Укртрансгаз» було здійснено зарахування переплати ПАТ «Харківміськгаз» по договору №1109011073/Н40 від 27.09.2011 року, в рахунок оплати заборгованості по спірному договору № 1109011168/П40 від 28.09.2011 року (а. с. 77, 82). У зв'язку з чим, суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову в частині стягнення 5088269,02 грн..

За неналежне виконання зобов'язань за договором, позивач нарахував відповідачу 3% річних в сумі 177212,00 грн. та інфляційні втрати в сумі 53580,89 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних в сумі 177212,00 грн., суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що вони не суперечать нормам чинного законодавства та підлягають стягненню з відповідача у повній мірі.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань з огляду на наступне.

У пункті 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 року «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» зазначено, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Як свідчать надані до позову розрахунки, позивач проводить розрахунок інфляційних за період з грудня 2011 року по грудень 2012 року, при цьому розраховував інфляційні втрати виключно за періоди коли індекс інфляції становив більше 100%.

Як свідчать офіційні повідомленням Державної служби статистики України, індекси споживчих цін (індекси інфляції) у квітні, жовтні 2012 року становили 100%, у листопаді 2012 року - 99,9%, у липні 2012 року - 99,8 %, а у травні, червні та серпні 2012 року - 99,7%, які не були враховані позивачем.

Проведений судом розрахунок суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, свідчить про відсутність збільшення суми боргу з урахуванням інфляції, а відповідно відсутність збитків у позивача від інфляційних процесів.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає позовні вимоги про стягнення 53580,89 грн. інфляційних необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Тому, в цій частині рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню, та, відповідно, апеляційні вимоги відповідача щодо відмови у стягненні з нього інфляційних втрат задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно пункту 6.3. у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 4 цього договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми прострочення платежу за кожен день прострочення платежу.

Позивач просив суд стягнути з відповідача 471166,71 грн. пені та 7% штрафу у розмірі 490930,40 грн. за неналежне виконання останнім умов договору, розрахунки яких суд першої інстанції визнав обґрунтованими. При цьому місцевий господарський суд з посиланням на ст.19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в новій редакції) зазначив, що саме з моменту введення мораторію на задоволення вимог кредиторів припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій. Тобто суд першої інстанції зробив висновок, що за період, що передує введенню мораторію, пеня, штрафні санкції, 3 % річних чи інфляційні втрати, у випадку неналежного виконання боржником покладених на нього зобов'язань, нараховуються на загальних підставах.

Однак колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

19.01.2013 року набрала чинності нова редакція Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Пунктом 1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в новій редакції) визначено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суд Харківської області від 09.01.2013 року у справі №922/092/13 порушено провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Харківміськгаз» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Таким чином суд першої інстанції неправомірно застосував положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 19.01.2013 року, оскільки справа про банкрутство Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Харківміськгаз» була порушена до набрання чинності нової редакції вказаного Закону .

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, чинній на момент порушення справи про банкрутство) мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Частиною 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тобто, вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію. Тому, неустойка (штраф, пеня) за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони закону, безвідносно до часу її виникнення. Крім того, не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на не нараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржнику, щодо якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство.

Виходячи із змісту Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.

Таким чином, враховуючи наведені вище положення законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про обґрунтованість стягнення пені та штрафу за неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Виходячи зі змісту ст. ст. 34, 43, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює обставини справи у відповідності до свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності та приймає рішення за результатами оцінки всіх доказів, які були визнані судом як належні та допустимі.

На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 18.04.2013 року у справі №922/874/13-г - частковому скасуванню.

Керуючись статтями 85, 91, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Харківміськгаз» задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 18.04.2013 року у справі №922/874/13-г в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені в сумі 471166,71 грн., 7 % штрафу - 490930,40 грн., інфляційних втрат - 53580,89 грн. скасувати.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 471166,71 грн., 7 % штрафу - 490930,40 грн., інфляційних втрат - 53580,89 грн. відмовити, виклавши перший абзац резолютивної частини рішення господарського суду Харківської області від 18.04.2013 року у справі №922/874/13-г в новій редакції:

«Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Харківміськгаз» (61004, м. Харків, вул. Жовтневої революції, 57/59, код ЄДРПОУ 03359552) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м. Киїів, Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) 3 % річних в сумі 177212 грн., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 1940,72 грн.».

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 18.04.2013 року у справі №922/874/13-г залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м. Киїів, Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) на користь Публічного акціонерного товариства «Харківміськгаз» (61004, м. Харків, вул. Жовтневої революції, 57/59, код ЄДРПОУ 03359552) 10156,27 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Повний текст постанови підписаний 05.06.2013 року.

Головуючий суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Кравець Т.В.

Суддя Шевель О.В.