Рішення № 31843137, 04.06.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2013 р.Справа № 922/104/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Попович І.М.

судді: Яризько В.О. , Інте Т.В.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Агро-Транс Індустрія", с. Червона Слобода, Черкаської області до Українсько-американського спільного підприємства "Каіс" у формі ТОВ, м. Харків про стягнення збитків, пені та 3% річних за участю сторін:

Представник позивача - Лайкова М.С. (дов. б/н від 25.12.2012р.).

Представник відповідача - Мазняк О.Я. (дов. № 3 від 22.01.2013р.).

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Агро-Транс Індустрія" звернулось до господарського суду з позовною заявою до Українсько-американського СП "Каіс" у формі ТОВ, в якій просить суд стягнути з відповідача 247 867,55 грн. збитків, 3%річних в сумі 9 439,54 грн., пеню в сумі 47 197,71 грн., та судові витрати, посилаючись на укладення між сторонами договору №1107АТ від 11.07.2012 року про купівлю - продаж ріпаку врожаю 2012 р. в кількості 2000+/10% т за ціною 4775 грн/т в т.ч.ПДВ 795,83 грн. на загальну суму 9 550 000,0+/10% грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що ПП "Агро-Транс Індустрія" по сертифікованому зерновому складу ПрАТ "Київ- Атланитик Україна" Київської області, м. Миронівка, вул.Степова, 8: 12.07.2012 року переоформило на відповідача 1145,031 т. товару, 17.07.2012 року - 922,797 т. товару, 18.07.2012 р. - 79,127 т. товару, загальною кількістю 2146,955 на суму 10 251 710,12 грн.

Проте, як вказує позивач, у строк передбачений договором, відповідач сплатив лише 1287,959 т., а залишок товару ( ріпак у кількості 79,127 та 779,869 т.) на загальну суму 4 101 705,90 грн. відповідач повернув позивачу без погодження з позивачем та підписання додаткової угоди, самостійно переоформивши відповідні складські документи на позивача 14.08.2012 року.

Таким чином, як посилається позивач в позовній заяві, той факт, що відповідач повернув в односторонньому порядку товар без погодження з позивачем призвело до збитків - втраченої вигоди, оскільки на момент повернення товару (ріпаку) його вартість суттєво знизилася, що підтверджує відповідною офіційною довідкою Аграрної біржі №1101 від 12.12.2012 року , отже, як вказує позивач, втрачена вигода в даному разі є доходом, який позивач міг би отримати у разі належного виконання відповідачем зобов'язання.

Ухвалою господарського суду від 10.01.2013 року порушено провадження у справі №5023/104/13, розгляд справи призначено на 28.01.2013 року.

Ухвалою господарського суду від 28.01.2013 року у зв'язку із невиконанням позивачем вимог ухвали господарського суду, розгляд справи відкладено до 12.02.2013 року. Ухвалою господарського суду від 12.02.2013 року, задоволено клопотання представників сторін про продовження строку розгляду спору, розгляд справи відкладено до 25.03.2013 року.

На підставі ухвали господарського суду від 25.03.2013 року, розпорядженням голови господарського суду Харківської області від 25.03.2013 року, у зв'язку із складністю справи, для розгляду справи №922/104/13 призначено колегію у складі суддів: головуючий суддя Задорожна І.М., судді Інте Т.В., Яризько В.О.

Ухвалою господарського суду від 25.03.2013 року в зв'язку з невиконанням позивачем вимог господарського суду щодо надання доказів по справі та відповідних розрахунків заявлених до стягнення сум збитків та пені, розгляд справи відкладено до 04.04.2013 року.

В судовому засіданні 04.04.2013 року оголошено перерву до 24.04.2013 року, з метою отримання від сторін доказів в підтвердження заявлених вимог та заперечень.

Ухвалою господарського суду від 24.04.2013 року колегією суддів задоволено узгоджене клопотання про продовження терміну розгляду спору на п'ятнадцять днів для надання доказів по справі в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України. Розгляд справи відкладено до 04.06.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні 04.06.2013 року наголосив про зменшення ним суми позовної вимоги в частині заявлених до стягнення збитків, про що надав відповідні пояснення до позовної заяви (вх. 11438 від 27.03.2013 року) та уточнення (вх. 19798 від 31.05.13), в яких вказував на те, що оскільки відповідачем в односторонньому порядку було повернуто позивачу 14.08.2012 року товар у кількості 858,996 т. на загальну суму 4 101 705,90 грн., тому позивачем в подальшому відповідний повернутий товар було реалізовано іншій юридичні особі - ТОВ "Полігрейн Агро" за договором № КПА-Z0178 від 14.08.12 р.

При цьому, позивач наголошував на тому, що за вищевказаний період зазначених подій, ціна на товар істотно знизилася, що підтверджує довідкою Аграрної біржі №1101 від 12.12.2012 року та вказує, що за новим договором його вартість за 1 тону вже складала 4500,00 грн., замість вартості товару в розмірі 4775,00 грн. за 1 тону, що передбачалася за договором з відповідачем.

Таким чином, як зазначає позивач, загальна вартість партії товару за договором № КПА-Z0178 від 14.08.12 р. з ТОВ "Полігрейн Агро" значно знизилася та склала 3 865 482,00 грн., що призвело до завдання останньому збитків, які, на його думку, є втраченою вигодою позивача.

В частині заявлених до стягнення 3% річних позивач надав уточнений розрахунок, в якому також зменшив суму заявлених до стягнення позовних вимог в частині 3% річних просив стягнути з відповідача 3% річних в сумі 7 324,86 грн., які як встановлено судом, нараховані останнім, в зв*язку з прострочкою відповідачем виконання грошового зобов*язання щодо оплати товару у розмірі 80% по факту постачання, відповідно п. 5.1 договору.

В частині стягнення пені в розмірі 47 197,71 грн. позивач підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, з посиланням на ч. 6 ст. 231 ГПК України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов*язань".

Колегія суддів розглянувши заявлені вище уточнення позивача, кваліфікує їх як зменшення розміру позовних вимог в частині заявлених до стягнення збитків у розмірі 236 223,90 грн. та 3% річних в сумі 7 324,86 грн. та приймає їх до розгляду, як такі, що не порушують права та інтереси сторін.

Представник відповідача в судовому засіданні 04.06.2013 року та в процесі розгляду справи по суті заперечував проти заявлених позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та вказував на те, що позивач свої зобов'язання за договором щодо надання документів визначених у пунктах п.п.1.3.1 - 1.3.10 договору купівлі-продажу не виконав, тобто, на думку відповідача, до моменту виконання позивачем його зобов'язань щодо надання відповідачу всіх документів, передбачених пп.1.3.1 - 1.3.11 договору, відповідач не міг здійснити оплату товару в повному обсязі, а тому, у зв'язку із простроченням позивача, на думку відповідача, він не міг виконати зобов'язання щодо оплати товару, тому відповідач в судовому засіданні зазначає, що прострочення виконання зобов'язання з боку відповідача за договором відсутнє.

Крім того, представник відповідача заперечує проти нарахування пені та 3% річних. Зазначав про відсутність в діях відповідача складу цивільного правопорушення необхідного при застосуванні такого способу захисту права як стягнення збитків.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі - продажу №1107АТ від 11.07.2012 року.

Згідно п.1.1. договору, сторонами передбачено, що постачальник зобов*язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар на умовах даного договору.

В п.1.2. договору визначено найменування товару: ріпак врожаю 2012 року.

Відповідно до п.1.3. договору, постачальник разом із товаром повинен передати покупцеві наступні документи:

- посвідчення якості товару видане елеватором,

- рахунок на оплату товару,

- видаткова накладна,

- податкова накладна,

- копія документу, що підтверджує державну реєстрацію постачальника (Свідоцтва про державну реєстрацію або ( у разі його відсутності) діючої виписки з ЄДРПОУ ).

- копія свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ,

- копія форми №4-СГ за 2012 рік виробника товару з відміткою про прийняття,

- копія договору поставки/купівлі - продажу товару, підписаного представниками постачальника та виробника товару,

- копія товарної/ видаткової накладної, підписаної представниками постачальника та виробника товару,

- копія податкової накладної, виданої виробником товару по постачальнику.

Розділом третім договору сторонами передбачені строк і умови постачання, зокрема, п.3.2.,3.3. договору встановлено, що строк постачання товару становить до 18 липня 2012 року та товар за цим договором вважається поставленим з моменту підписання сторонами видаткових накладних.

Розділом п'ятим договору сторонами визначені умови оплати товару, а саме 80% по факту постачання, 20% після отримання оригіналів документів, які підтверджують походження товару. Датою оплати товару вважається дата списання коштів з розрахункового рахунку покупця.

Як встановлено судом в процесі розгляду справи, позивач відповідно до умов договору купівлі - продажу, поставив відповідачеві ріпак за наступними видатковими накладними, а саме:

- за видатковою накладною №РН-0000062 від 12.07.2012 року позивач поставив в відповідачеві ріпак в кількості 1145,031 т. вартістю 5 467 523,03 грн.,

- за видатковою накладною №РН-0000063 від 17.07.2012 року позивач поставив відповідачеві ріпак в кількості 922,797 т. вартістю 4 406 355,67 грн.,

- за видатковою накладною №РН-0000065 від 18.07.2012 року позивач поставив відповідачеві ріпак в кількості 79,127 т. вартістю 377 831,42 грн.,

таким чином, позивач здійснив поставку на користь відповідача ріпаку загальною кількістю 2 146 ,955 т. вартістю 10 251 710,12 грн.

Судом також встановлено, що позивач, в порушення п. 5.1 договору купівлі-продажу, надав відповідачеві документи, які підтверджують походження товару не на всю кількість поставленого Товару, які підтверджують його походження, інше в судовому засіданні не спростував.

На виконання умов договору відповідач здійснив часткову оплату поставленого ріпаку у кількості 1 287,959 т на загальну сум 6 150 000,00 грн. на підставі платіжних доручень №1360 від 12.07.2012 року на суму 400 000,00 грн., №1368 від 13.07.2012 року на суму 800 000,00 грн., №1378 від 16.07.2012 року на суму 1 000 000,00 грн., №1386 від 17.07.2012 року на суму 450 000,00 грн., № 1395 від 18.07.2012 року на суму 2 200 000,00 грн., №1403 від 19.07.2012 року на суму 1 300 000,00 грн., №1721 від 20.09.2012 року на суму 4,22 грн..

Іншу частину поставленого позивачем товару у кількості 858,996 т. на загальну суму 4 101 705,90 грн. відповідач повернув позивачеві на підставі накладних на повернення товару №ВН-0000001 від 14.08.2012р., № ВН-0000002 від 14.08.2012р., документів "Возврат поставщику" №1 та № 2 від 14.08.2012 р., які позивач отримав в особі директора підприємства на підставі довіреності №0961 від 14.08.2012 року.

Звертаючись до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення збитків, пені та 3% річних, позивач посилається як на порушення відповідачем оплати товару у розмірі 80 % по факту постачання так і на безпідставне, одностороннє повернення товару без погодження з позивачем, що на його думку, призвело до збитків - втраченої вигоди, оскільки на момент повернення товару (ріпаку) його вартість суттєво знизилася, що підтверджує відповідною офіційною довідкою Аграрної біржі №1101 від 12.12.2012 року.

Позивач зазначає про наявний склад цивільного правопорушення в діях відповідача, а саме:

- протиправна поведінка - відсутність оплати частини товару та в подальшому безпідставне його повернення,

- вина особи - відсутність оплати товару з вини покупця,

- шкідливий результат такої поведінки (шкоди) - нанесення постачальнику шкоди - як прямих збитків так і втраченої вигоди,

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою - саме відсутність оплати товару та його повернення, які на думку позивача, призвели до збитків, що виникли у постачальника, в зв*язку з чим, позивач звернувся до господарського суду Харківської області із відповідним позовом за захистом своїх порушених прав.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним у позовній заяві обставинам, колегія суддів суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 1 статті 14 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання є відшкодування збитків.

Відповідальність у господарському праві наступає за господарське правопорушення, що являє собою протиправну дію або бездіяльність суб'єкта господарських відносин, яка не відповідає вимогам норм господарського, цивільного права, не узгоджується з юридичними обов'язками зазначеного суб'єкта, порушує суб'єктивні права іншого учасника відносин. Залежно від юридичної підстави розрізняються договірні та позадоговірні правопорушення.

Виходячи з приписів цивільного та господарського законодавства України, відшкодування збитків є одним з видів цивільно-правової (господарсько-правової, майнової) відповідальності.

Як і будь-яка інша юридична відповідальність, цивільно-правова (господарсько-правова) відповідальність ґрунтується на певних правових підставах. Це нормативні підстави, тобто сукупність норм права про відповідальність суб'єктів господарських відносин. По-друге, це правосуб'єктність правопорушника, тобто сторонами правовідносин щодо застосування відповідальності у спорі, що розглядається у рамках господарського процесу, можуть бути підприємства, установи, організації тощо. Третя підстава - це протиправні дії або бездіяльність особи (осіб), що порушують права і законні інтереси потерпілої особи.

Зазначена підстава складається з чотирьох елементів, які називаються умовами цивільно-правової (господарсько-правової) відповідальності, до них відносяться:

- наявність факту порушення, тобто порушення норми закону, умови договору, внаслідок чого завдаються збитки потерпілому (позивачу у справі) та обґрунтований розмір збитків, яких зазнала потерпіла сторона;

- протиправність поведінки правопорушника, тобто його дія або бездіяльність, що порушує правову норму або умови договору;

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника і завданими потерпілому збитками; тобто, необхідно довести, що протиправна дія (або бездіяльність) є об'єктивною причиною такого наслідку, як збитки, завдані кредитору у визначеному ним розмірі;

- вина господарського правопорушника.

Застосування майнової відповідальності можливе за наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, шкідливого результату такої поведінки (шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою, і вини.

Збитками відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 ст.224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Частиною 4 ст. 623 ЦК України встановлено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Таким чином, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Звільнення боржника від відповідальності у вигляді збитків за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов'язань безпосередньо пов'язано з наявністю чи відсутністю вище вказаних елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення.

Отже, позивачу в силу вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України необхідно довести наявність перелічених вище елементів, крім вини, відсутність якої відповідно до приписів Цивільного кодексу України доводиться правопорушником.

Крім того, пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Аналізуючи склад цивільного правопорушення в діях відповідача, про який наголошував позивач, а саме щодо наявності протиправної поведінки в діях відповідача, яка виникла на його думку, через відсутність оплати частини товару та в подальшому через безпідставне, одностороннє, неузгоджене з позивачем його повернення, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки матеріалами справи достаменно встановлено, що взагалі самим позивачем при поставці товару не надано доказів належного виконання умов п. 5.1. договору щодо надання відповідачеві оригіналів документів, які підтверджують походження відповідного товару, що в свою чергу, для відповідача являлось умовою для остаточної оплати 20% товару, а також, дає підстави судовій колегії наголосити про ненастання у відповідача строку оплати товару в розмірі 20 %.

Посилання позивача на безпідставність неузгодженого повернення товару відповідачем, що в подальшому, на його думку, призвело до збитків (упущеної вигоди), які виникли у постачальника, господарським судом також не приймаються до уваги, як такі, що спростовуються матеріалами справи, оскільки відповідачем здійснено повернення товару на користь позивача за згодою останнього, про що свідчать видана позивачем довіреність №0961 від 14.08.2012 року на отримання товару в особі директора підприємства, накладні на повернення товару №ВН-0000001 від 14.08.2012р., № ВН-0000002 від 14.08.2012р., що підписані уповноваженими представниками сторін та завірені печатками підприємств та документами на "Возврат поставщику" №1 та № 2 від 14.08.2012 р.

Таким чином, будь-яких доказів, які б свідчили про одностороннє, безпідставне повернення відповідачем товару, позивачем суду не надано, іншого в судовому засіданні не спростовано, тобто, колегія суддів зазначає, що переоформлення відповідачем складських документів на товар у кількості 858,996 т. на суму 4 101 705,90 грн. на позивача без згоди останнього була б неможливою, в зв*язку з чим, приходить до висновку про відсутність в діях відповідача протиправної поведінки, як елементу складу цивільного правопорушення.

Щодо наявності збитків у вигляді упущеної вигоди, позивач обгрунтовує тим, що за новим договором купівлі-продажу №КПА-Z 0178 від 14.08.2012 року, який після відповідного (безпідставного) повернення відповідачем товару був укладений позивачем з іншим контрагентом - ТОВ "Полігрейн Агро" та відповідно до якого ціна на товар істотно знизилася, завдало останньому збитків в розмірі 236 223,90 грн., судова колегія вважає безпідставними вищевказане посилання, оскільки позивачем в порушення норми ч. ст. 623 ЦК України при визначенні реальності неодержаних доходів не наведено доказів вжиття ним заходів для їх одержання, а також не надано жодних доказів, які б свідчили про здійснення останнім належних заходів щодо зменшення розміру збитків. (Аналогічної позиції дотримується ВГСУ у справі № 2/321-07 від 17.04.2008 року.).

Судова колегія зазначає, що ПП "Агро - Транс Індустрія", укладаючи договір №КПА-Z 0178 від 14.08.2012 року з іншим контрагентом діяла на власний розсуд керуючись принципом свободи договору, тобто, мала право укладати договір на продаж ріпаку за більш високою або більш низькою ціною.

Уклавши договір №КПА-Z 0178 від 14.08.2012 року з ТОВ "Полігрейн Агро" позивач на власний розсуд та на власний ризик, прийняв рішення реалізувати ріпак за більш низькою ціною, ніж прийняв його від відповідача, що є підприємницькою діяльністю позивача, при цьому будь-яких інших доказів, які б свідчили про намагання позивача реалізувати відповідний товар за більш високою ціною будь-яким іншим контрагентам позивачем суду не надано.

Враховуючи зазначене, судова колегія дійшла висновку про ненадання позивачем, у розумінні ст.ст.32-34 Господарського процесуального кодексу України належних доказів наявності в діях відповідача повного складу цивільного правопорушення, необхідного для стягнення з останнього збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 236 223,90 грн., які підтверджували б дані обставини та визначені законом умови.

Щодо заявленої позивачем позовної вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 47 197,71 грн., яка нарахована ним відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 6 ЦК України також передбачено, що сторони мають право укласти договір, врегулювавши відносини на свій розсуд, навіть якщо такий договір не передбачений законодавством але не суперечить йому.

Разом з цим, спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань - є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Вказаним законом передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як вбачається з умов укладеного договору купівлі-продажу № 1107 АТ від 11.07.2012 року, сторонами не визначена відповідна міра відповідальності за несвоєчасний розрахунок у вигляді пені, чи що пеня, яку позивач просить стягнути з відповідача в сумі 47 197,71 коп., в даному випадку, передбачена законом, в зв*язку з чим, в силу приписів вищезазначених норм діючого законодавства України в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені слід відмовити в повному обсязі.

Крім того, розглянувши позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних за користування чужими грошовими коштами в сумі 7 324,86 грн.., нараховуючи до стягнення які, позивач посилається на порушення відповідачем оплати товару у розмірі 80 % по факту постачання, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок 3% річних позивач обґрунтовує наступним чином :

За поставлений товар за видатковою накладною №0000063 від 17.07.2012 року порядок розрахунку, що передбачений договором:

- 80% ( 3 525 084,54 грн.) по факту постачання товару

19.07.2012 року частково сплачено відповідачем 682 481,19 грн. - період прострочення 2 календарних дні з 17.07.2012 року по 19.07.2012 року, сума 3% складає 112,19 грн.

не оплачено - 2 842 607,57 грн., період прострочення 28 днів з 17.07.2012 року по 14.08.2012 року, сума 3% складає 6 541,89 грн.

Загальна сума 3%річних за цією накладною становить 6 654,08 грн.

За поставлений товар за видатковою накладною №0000065 від 18.07.2012 року позивач обґрунтовує наступним чином:

порядок розрахунку, що передбачений договором :

- 80% ( 302 265,14 грн.) по факту постачання товару

не оплачено - 302 265,14 грн., період прострочення 27 днів з 18.07.2012 року по 14.08.2012 року, загальна сума 3%річних за цією накладною 670,78 грн.

Загальна сума 3% річних по накладним складає 7 324,86 грн.

Господарський суд констатує, що належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія зазначає, що оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання зобов*язання відповідачем у розмірі 80 % по факту постачання товару за відповідними видатковими накладними та наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді нарахування позивачем на суму боргу 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, то такі кошти нараховуються незалежно від вини боржника та входять до складу грошового зобов'язання.

Проаналізувавши розрахунок позивача 3% річних на суму 7 324,86 грн., які позивач заявив до стягнення з відповідача, господарський суд вважає за необхідне зауважити, що позивачем безпідставно включено в розрахунок 3% річних дату поставки товару та дату повернення товару, в зв*язку з чим, господарський суд самостійно за допомогою ІПС "Законодавство " перевірив та перерахував нараховані 3% річних, з урахуванням чого, вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги щодо стягнення відповідних сум 3% річних, а саме:

За поставлений товар за видатковою накладною №0000063 від 17.07.2012 року порядок розрахунку, що передбачений договором:

- 80% ( 3 525 084,54 грн.) по факту постачання товару

19.07.2012 року відповідачем частково сплачено 682 481,19 грн. - період прострочення 1 календарний день з 17.07.2012 року по 18.07.2012 року та сума 3% складає - 55,94 грн.

не оплачено - 2 842 607,57грн. період прострочення 26 днів з 18.07.2012 року по 13.08.2012 року, сума 3% складає 6058,02 грн.

Загальна сума 3%річних за цією накладною відповідно ІПС "Законодавство " становить 6 113,96 грн.

За поставлений товар за видатковою накладною №0000065 від 18.07.2012 року порядок розрахунку, що передбачений договором :

- 80% ( 302 265,14 грн.) по факту постачання товару

не оплачено - 302 265,14 грн., період прострочення 25 днів з 19.07.2012 року по 13.08.2012 року, сума 3% відповідно ІПС "Законодавство" складає 619,40 грн.

Таким чином, загальна сума 3% річних за користування чужими грошовими коштами відповідно ІПС "Законодавство" становить 6 733,36 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів, вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних за користування чужими грошовими коштами сумі 6 733,36 грн., в іншій частині позовних вимог на суму 591,50 грн. відмовити як безпідставно заявлені.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі слід покласти на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, статтями 16, 22, 611, 623 Цивільного кодексу України, статтями 224, 225 Господарського кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Українсько - американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" ( 61022, м. Харків, вул. Іванівська, буд. 1, код 20023279, р/р 26001031851001 в ХРУ ПАТ "КБ "Південкомбанк" в м. Харкові, МФО 335946) на користь Приватного підприємства "Агро - Транс Індустрія" (19604, Черкаська область, Черкаський район, с. Червона Слобода, вул. Чигиринське Шосе, буд. 24, код 33173418, р/р 26005013003658 в АТ "Сбербанк Росії", МФО 320 627) - 3% річних в сумі 6 733,36 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 134,67 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10.06.2013 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя Попович І.М. Інте Т.В. Яризько В.О.