Рішення № 31843100, 10.06.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2013 р.Справа № 922/1726/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Трофименко С.В.

розглянувши справу

за позовом ПАТ "Укртелеком" в особі ХФ ПАТ "Укртелеком" м. Харків до ТОВ "Чудо База", м. Харків про стягнення 83 865,88грн. за участю представників сторін:

позивача - Бойко Р.О., дов. № 1156 від 20.12.12р.;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 76 200,00грн., пеню в розмірі 5 679,46грн., збитки від інфляції в розмірі 381,00грн., 3% річних в розмірі 1605,42грн., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Представник позивача підтримує позовні вимоги, просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з`явився, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю "Чудо База" перебуває у стані припинення підприємницької діяльності.

Суд зазначає, що саме прийняття рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання не позбавляє його статусу юридичної особи, і до внесення до названого державного реєстру запису про припинення його діяльності він, зокрема, може виступати учасником судового процесу в загальному порядку.

Враховуючи те, що судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, проте відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст. 22 ГПК України, оскільки в судові засідання не з`являвся, витребувані судом докази не подавав, не повідомив суд про причини своєї неявки, тому суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

23.11.10р. між ВАТ "Укртелеком" (згідно з протоколом Загальних зборів акціонерів ВАТ "Укртелеком" № 8 від 14.06.11р. перейменовано на Публічне акціонерне товариство "Укртелеком") в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чудо База" (відповідачем) було укладено договір купівлі-продажу таксофонних карток з відстроченням платежу № 88-34 (далі договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, передавати у власність відповідача, а відповідач в порядку та на умовах договору приймати та оплачувати таксофонні картки, що призначені для оплати телекомунікаційних послуг, які надаються з таксофонів.

Частиною першою ст.193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

На виконання умов договору позивач поставив на адресу відповідача товар на загальну суму 91 200,00грн. Факт поставки товару на вказану суму підтверджується накладними № 12-173 від 23.05.12р. на суму 57 000,00грн. та № 12-253 від 02.07.12р. на суму 34 200,00грн., оформленими належним чином та наявними у матеріалах справи.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 4.1 договору відповідач зобов'язався здійснювати розрахунки з дня отримання карток одним платежем або частками. Остаточні розрахунки проводяться не пізніше 30 числа місяця, наступного за місяцем, в якому картки були отримані.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач взяті на себе зобов'язання виконав неналежним чином, за поставлений позивачем товар розрахувався частково на суму 15 000,00грн., у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в розмірі 76 200,00грн., яка до теперішнього часу є несплаченою. Факт часткового перерахування грошових коштів підтверджується платіжними дорученнями № 3991 від 25.06.12р. на суму 5 000,00грн. та № 4082 від 02.07.12р. на суму 10 000,00грн.

Факт наявності заборгованості на вказану суму підтверджується належними доказами, наявними у справі.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

За приписами ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем у сумі 76 200,00грн., суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, відповідно до п.7.2 договору, сторони погодили, що у разі порушення відповідачем строків оплати за картки, відповідач за вимогою позивача сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплачених коштів за кожен день прострочення.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що позивач надав розрахунок пені, який відповідає вимогам договору та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", при цьому позивачем було не вірно визначено кількість днів у році, а саме замість 366 днів у 2012р., позивачем прийнято до розрахунку 365 календарних дні.

На підставі зазначеного, суд, здійснивши перерахунок пені, дійшов висновку, що позовна вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню в розмірі 5 621,31грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної статті позивач нарахував відповідачеві три відсотки річних в сумі 1 605,42грн. та збитки від інфляції в сумі 381,00грн.

Нарахування 3 % річних не суперечить вимогам чинного законодавства України, воно відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення збитків від інфляції, суд дійшов висновку, що вони підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено приписами ст. 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.97р. № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості. Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Аналогічної позиції притримується Вищий господарський суд України в Постанові від 05.04.11р. за № 23/466 та в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.12р. за № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права».

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Позивачем згідно наданого розрахунку інфляційні нараховані за період з 04.07.12р. по 31.03.13р. в сумі 381,00грн. При цьому позивачем не враховано дефляцію, яка мала місце в липні, серпні, жовтні та листопаді 2012 року, а також у лютому та березні 2013р.

Здійснивши перерахунок збитків від інфляції за вказаний період, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в розмірі 102,57грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 ГПК України, відповідно до якої при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.509, 526, 530, 610, 611, 612, 625, 655, 692 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст.1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чудо База", код ЄДРПОУ 36984982 (61036, м. Харків, вул. Морозова, 13, відомості про рахунки відсутні) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", код ЄДРПОУ 25614660 (61002, м. Харків, вул. Іванова, 7/9, р/р 26008898 в ХОД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Харкова, МФО 350589) - 76 200,00грн. основного боргу, 102,57грн. збитків від інфляції, 1 605,42грн. 3% річних, 5 621,31грн. пені, 1 713,60грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 12.06.2013 р.

Суддя Лавренюк Т.А.