Рішення № 31843067, 11.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1028/13 11.06.13

За позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

до Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Дочірнє підприємство по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів соціально-побутового призначення "Екос"

про стягнення 75 029,01 грн.

Головуючий суддя Ломака В.С.

Судді Васильченко Т.В.

Любченко М.О.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Кунченко В.Л. за довіреністю № 155/1/23-5747 від 21.12.2012 р.;

від відповідача: Мудрак Ю.І. за довіреністю № 4651/0/2-12 від 21.06.2012 р.;

від третьої особи: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 75 029,01 грн., в тому числі: 70 406, 93 грн. основного боргу, 3 610, 29 грн. пені та 1 011, 79 грн. 3% річних. Також, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 1 720, 50 грн. судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами Договору про надання місця в колекторі та оплату витрат за утримання, технічне обслуговування внутрішньоквартального колектора по проспекту Правди, 19 та Правди, 5 від 29.12.2006 р., позивач надав відповідачу відповідні послуги, за які останній розрахувався частково, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 70 406, 93 грн. З метою захисту власних прав та законних інтересів, позивач вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.01.2013 р. порушено провадження у справі № 910/1028/13 та призначено її до розгляду на 20.02.2013 р.

18.02.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

20.02.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.02.2013 р. розгляд справи відкладено на 05.03.2013 р.

У судовому засіданні 20.03.2013 р. судом в порядку ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 20.03.2013 р.

15.03.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі та письмові пояснення, в яких він стверджує про те, що ним кожного місяця направлятись відповідачу рахунки-фактури та акти здачі-приймання робіт з супровідними листами, на підтвердження чого надає витяги з журналу поштових відправлень платіжних документів та роздруківки з електронної бази даних Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта"

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.03.2013 р. продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 02.04.2013 р.

01.04.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

У судовому засіданні 02.04.2013 р. від відповідача надійшли додаткові документи у справі та клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Дочірнє підприємство по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів соціально-побутового призначення "Екос" Публічного акціонерного товариства "ХК "Київміськбуд", яке з 01.02.2012 р. є користувачем внутрішньо квартального колектора по проспекту Правди, 19, Правди, 5.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.04.2013 р. клопотання відповідача задоволено та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Дочірнє підприємство по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів соціально-побутового призначення "Екос".

Також, у судовому засіданні 02.04.2013 р. судом винесено ухвалу про призначення колегіального розгляду справи.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 02.04.2013 р. справу № 910/1028/13 передано для розгляду колегії суддів у складі: Головуючий суддя Ломака В.С., судді Любченко М.О., Пригунова А.Б.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.04.2013 р. вказаною колегією суддів прийнято справу № 910/1028/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 14.05.2013 р.

25.04.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі та письмові пояснення, в яких він стверджує про те, що укладеним між сторонами Договором йому надано право змінювати вартість витрат за технічне обслуговування та ремонт внутрішньоквартальних колекторів протягом дії терміну договору в залежності від зміни економічної ситуації і пов'язаних з нею індексації цін, мінімальної заробітної плати, ставок відрахувань в державні фонди, змін вартості матеріалів, транспорту, енергоносіїв, а також зміни структури витрат на технічне обслуговування колектора (ів), зростання обсягів робіт, надане місце в колекторі для прокладки нових мереж та ін. В силу обставин, які настали в період з січня 2009 року по червень 2012 року (підвищення мінімальної заробітної плати, набуття чинності новим Податковим кодексом України, зміна вартості матеріалів, транспорту, енергоносіїв), позивач отримав право змінити вартість за технічне обслуговування та ремонт внутрішньоквартальних колекторів. При цьому, що стосується відносин з третьою особою, позивач звертає увагу на те, що спір між сторонами виник стосовно заборгованості за користування колектором, а не житловим комплексом. Крім того, відповідачу, згідно тверджень позивача, здійснюється нарахування по Договору № 06/12К від 29.12.2006 р. за спірний період лише за його високовольтні кабелі (600 м та 325 м), розрахунки за кабелі ОДС (683 м), які передано третій особі згідно з авізо № 358 від 28.02.2008 р. здійснюються на підставі іншого договору між позивачем та третьою особою та взагалі не стосуються даного спору.

13.05.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи у справі, клопотання про відкладення розгляду справи та письмові пояснення, в яких він звертає увагу на те, що позивачем при подачі позову не було обґрунтовано розрахунки змін витрат на технічне обслуговування колекторів за період з червня 2012 року по грудень 2012 року, які не відповідають умовам укладеної між сторонами Додаткової угоди № 1 до Договору. Оскільки надіслана позивачем відповідачу Додаткова угода № 2 до Договору не була останнім підписана, він вважає, що правових підстав для оплати та підсипання відповідних актів за вказаний період немає. Щодо інших актів відповідач зазначає, що вони були повернуті позивачу без підписання з вимогою надати підтвердження виконання робіт згідно з умовами Договору та обґрунтування розрахунку витрат на утримання та технічне обслуговування колекторів.

У судовому засіданні 14.05.2013 р. від представника позивача надійшли додаткові документи у справі та письмові пояснення, в яких він зазначає, що в колекторі ж/м "Мостицький" розміщені окрім мереж відповідача, також мережі біля 20 організацій, які підписали з позивачем відповідні акти виконаних робіт, і лише відповідач ухиляється від їх прийняття та оплати.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.05.2013 р. продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 11.06.2013 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 11.06.2013 р., у зв'язку з великою завантаженістю судді Пригунової А.Б., справу № 910/1028/13 передано на розгляд колегії суддів: Головуючий суддя Ломака В.С., судді Васильченко Т.В., Любченко М.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.06.2013 р. вказаною колегією суддів прийнято справу № 910/1028/13 до свого провадження.

11.06.2013 р. до початку судового засідання через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про призначення у справі будівельно-технічної експертизи, на вирішення якої поставити питання: Які роботи були виконані позивачем протягом періоду з жовтня 2011 року по грудень 2012 року на виконання умов Договору № 06/12К від 29.12.2006 р.? Із чого складаються витрати позивача на утримання, технічне обслуговування та ремонт внутрішньо квартального колектора по проспекту Правди, 19 у м. Києві? Якими документами підтверджується виконання позивачем робіт згідно з Договором № 06/12К від 29.12.2006 р. протягом періоду з жовтня 2011 року по грудень 2012 року? Яка вартість виконаних позивачем робіт протягом періоду: з жовтня 2011 року по грудень 2012 року за укладеним Договором № 06/12К від 29.12.2006 р.? Проведення експертизи відповідач просить доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, витрати покласти на відповідача.

Представник третьої особи в судове засідання 11.06.2013 р. не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 11.06.2013 р. судом розглянуто клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи та вирішено в його задоволенні відмовити.

Так, відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України в № 4 від 23.03.2012 р. "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Обґрунтовуючи заявлене клопотання, відповідач не наводить ґрунтовних пояснень відносно того, що для вирішення питань, які він просить поставити експерту, потрібні спеціальні знання.

У судовому засіданні 11.06.2013 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.12.2006 р. між позивачем (Власник) та відповідачем (Користувач) було укладено Договір № 06/12К про надання місця в колекторі та оплату витрат за утримання, технічне обслуговування внутрішньоквартального колектора по проспекту Правди, 19.

За змістом розділу 1 та 2 Договору його предметом є надання місця у власника для розміщення інженерних мереж користувача, та оплата останнім витрат за утримання, технічне обслуговування і ремонт внутрішньоквартального колектора.

Відповідно до п. 2.1.1. Договору власник зобов'язався надавати місце для прокладки інженерних мереж у колекторі, проводити технічне обслуговування і утримання внутрішньоквартального колектора, що вказаний в Додатку 2 до цього Договору.

Також, згідно з п. 2.1.5. Договору власник колектора зобов'язався утримувати в належному стані колектор, згідно з встановленими технічними вимогами, вживати заходи проти порушення конструкції, технічного стану мереж користувача з боку інженерних мереж інших організацій, яким надане місце в колекторі.

У свою чергу, відповідно до п. 2.2.3. Договору користувач зобов'язався проводити своєчасне виконання розрахунків з власником по сплаті на утримання, технічне обслуговування та ремонт внутрішньо квартального колектора у відповідності з порядком, визначеним цим Договором.

Згідно з п. 5.1. Договору протягом 10 днів після закінчення кожного поточного місяця користувач проводить розрахунок із власником на підставі підписаних актів виконаних робіт, згідно з розрахунком, наведеним у додатку 2, в якому врахована вартість утримання та технічного обслуговування внутрішньоквартальних колекторів, погоджена протоколом додаток 1 до договору. Розрахунки проводяться грошовими коштами.

Відповідно до п. 7.1. Договору він набирає чинності з 29.12.2006 року та діє до 31.12.2007 року.

Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявила про його розірвання, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік (п. 7.2. Договору).

Додатком № 1 до Договору сторонами було погоджено вартість витрат за утримання та технічне обслуговування внутрішньоквартального колектора в розмірі 10 850, 24 грн./100п/м на рік.

В подальшому сторонами були підписані у формі Додатків № 2 до Договору Розрахунки вартості витрат за утримання та технічне обслуговування внутрішньоквартальних колекторів від грудня 2006 року, від 01.09.2007 р., від травня 2008 року, травня 2011 р., відповідно до яких вартість витрат за утримання та технічне обслуговування внутрішньоквартального колектора було визначено в розмірі 17 108, 66 грн./рік, 17 527, 91 грн./рік, 18 887, 23 грн./рік, 38 760, 70 грн./рік відповідно, вартість ремонту та обслуговування колектора 10 850, 24 грн./100п/м на рік, 10 850, 24 грн./100п/м на рік, 10 850, 24 грн./100п/м на рік, 15 945, 00 грн./100п/м на рік відповідно.

Як зазначає позивач, листом № 06/18-2 від 06.06.2012 р. ним було запропоновано внести зміни до Договору та підписати до нього Додаткову угоду № 2 від 05.06.2012 р., якою припинити дію Додатку № 1 до Договору та ввести в дію Додаток № 1 з вартістю витрат в розрахунку на кожні 100 п.м. на місяць без ПДВ 2 644, 10 грн. та Додаток № 2 з вартістю технічного обслуговування та ремонту в розрахунку на рік з ПДВ 77 130,51 грн.

Відповідна Додаткова угода та розрахунок не були підписані з боку відповідача, у зв'язку з чим останній заперечує проти використання позивачем відповідних ставок при нарахуванні плати за обслуговування колектору.

У той же час, суд не може погодитись з такими запереченнями відповідача, оскільки сторони при укладенні спірного Договору відповідно до п. 3.1.1. передбачили безумовне право власника (позивача) змінювати вартість витрат за технічне обслуговування та ремонт внутрішньо квартального колектора протягом дії терміну Договору в залежності від зміни економічної ситуації і пов'язаних з нею індексації цін, мінімальної заробітної плати, ставок відрахувань в державні фонди, змін вартості матеріалів, транспорту, енергоносіїв, а також зміни витрат на технічне обслуговування колектора, зростання обсягів робіт, надане місце в колекторі для прокладки нових мереж та ін.

Відповідно до пояснень позивача, не спростованих відповідачем, у зв'язку з економічними процесами в країні (інфляція, подорожчання товарів, збільшення розміру мінімальної заробітної плати) ним було погоджено з Комісією з реорганізації управління цінової політики виконавчого органу Київської міської державної адміністрації 05.06.2012 р. Калькуляцію вартості витрат за утримання, технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньоквартальних колекторів в розрахунку на кожні 100 п.м. на місяць в розмірі 2 644, 10 грн., у зв'язку з чим також зазначеним вище листом від 06.06.2012 р. повідомлено відповідача про зміну вартості відповідних витрат.

Як вбачається зі змісту Договору, укладеного між сторонами, можливість реалізації положень п. 3.1.1. сторони не пов'язали з укладенням двосторонніх додаткових угод, а отже достатнім для здійснення такого права позивача є прийняття останнім відповідного рішення та повідомлення про нього відповідача, який в свою чергу у разі незгоди з ним, не позбавлений права ініціювати питання про розірвання Договору у зв'язку з істотною зміною обставин.

У той же час, спірний Договір у встановленому законом порядку не розривався, його положення недійсними не визнавались, а тому його приписи мають застосовуватись до спірних правовідносин.

Так, за змістом ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 3 ст. 653 ЦК України в разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, якщо сторонами договору досягнуто домовленості з усіх його умов, у тому числі щодо збільшення кредитором в односторонньому порядку ставки щодо оплати певних робіт/послуг за договором з дотриманням певної процедури, то такі умови повинні виконуватись сторонами з моменту досягнення домовленості, тобто з моменту підписання договору.

Зокрема, виходячи з аналізу ст. ст. 5, 627, 629, 653 ЦК України слід дійти висновку про те, що якщо умовами договору, щодо яких сторони дійшли згоди під час його укладення, передбачено право кредитора в односторонньому порядку збільшувати розмір ставки щодо оплати певних робіт/послуг за договором у разі настання певних умов з додержанням установленої договором процедури повідомлення боржника у зобов'язанні, то збільшення розміру такої ставки за цим договором в односторонньому порядку є правомірним.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 26.09.2012 р. № 6-89цс12.

Як стверджує позивач та не спростовано відповідачем, він надав відповідачу послуги з технічного обслуговування внутрішньоквартальних колекторів, проте відповідач в порушення умов Договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманих послуг, у зв'язку з чим в останнього в період з жовтня 2011 року по грудень 2012 року виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 70 406, 93 грн.

На підтвердження зазначеного, позивачем надано до матеріалів справи: рахунки-фактури № СФ-0000594 від 29.12.2012 р., № СФ-0000539 від 30.11.2012 р., № СФ-0000482 від 31.10.2012 р., № СФ-000369 від 31.08.2012 р., № СФ-0000424 від 28.09.2012 р., № СФ-0000261 від 30.06.2012 р., № СФ-0000313 від 31.07.2012 р., № СФ-0000158 від 30.04.2012 р., № СФ-0000210 від 31.05.2012 р., № СФ-0000055 від 29.02.2012 р., № СФ-0000107 від 30.03.2012 р., № СФ-0000570 від 30.12.2011 р., № СФ-0000003 від 31.01.2012 р., № СФ-0000460 від 31.10.2011 р., № СФ-0000518 від 30.11.2011 р., акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000892 від 31.12.2012 р., № ОУ-0000545 від 31.10.2012 р., № ОУ-0000715 від 30.11.2012 р., № ОУ-0000415 від 31.08.2012 р., № ОУ-0000481 від 30.09.2012 р., № ОУ-0000301 від 30.06.2012 р., № ОУ-0000360 від 31.07.2012 р., № ОУ-0000180 від 30.04.2012 р., № ОУ-0000244 від 31.05.2012 р., № ОУ-0000062 від 29.02.2012 р., № ОУ-0000122 від 31.03.2012 р., № ОУ-0000809 від 31.12.2011 р., № ОУ-0000004 від 31.01.2012 р., № ОУ-0000652 від 31.10.2011 р., № ОУ-0000734 від 30.11.2011 р., реєстри відправленої кореспонденції з поштовими квитанціями, супровідні листи про направлення податкових накладних, актів та рахунків-фактур на адресу відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не було підписано надісланих позивачем останньому актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), однак при цьому й не висловлено жодних заперечень щодо якості та обсягу наданих послуг.

Під час розгляду даної справи, відповідач пояснив, що не підписав відповідних актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), оскільки позивачем не було надано йому доказів виконання робіт, відносно яких такі акти складені.

Вказані заперечення судом до уваги не приймаються, оскільки відповідачем як не конкретизовано, які саме докази в контексті змісту укладеного між сторонами Договору та умов, що звичайно ставляться до таких взаємовідносин, мали бути надані позивачем щодо виконання ним робіт по утриманню, технічному обслуговуванню внутрішньоквартального колектора, так і не наведено обставин того, що відповідач, користуючись правами, наданими йому Договором (п. 2.1.2.) щодо доступу до колектора, перевіряв та виявив неналежне утримання позивачем спірного колектору та відповідних інженерних мереж.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно до статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, згідно з п. 5.1. Договору протягом 10 днів після закінчення кожного поточного місяця користувач проводить розрахунок із власником на підставі підписаних актів виконаних робіт, згідно з розрахунком, наведеним у додатку 2, в якому врахована вартість утримання та технічного обслуговування внутрішньоквартальних колекторів, погоджена протоколом додаток 1 до договору.

Зі змісту даного пункту Договору вбачаться, що акти виконаних робіт не визначені сторонами відкладальною обставиною, у зв'язку з чим їх необґрунтоване не підписання відповідачем не може бути підставою для не проведення розрахунку.

Відповідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв на себе зобов'язання з оплати відповідних послуг, що надаються позивачем, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю її вартості, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є законними та обґрунтованими.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Поняттям "штраф" та "пеня" дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Пунктом 5.2. Договору його сторони визначили, що за несвоєчасне виконання розрахунків з власником користувач сплачує пеню в розмірі 0, 5 % від суми заборгованості за кожен прострочений день, але не більше 2-х облікових ставок НБУ, що діяли на час сплати.

Позивачем нараховано до стягнення з відповідача 3 610, 29 грн. пені за період з жовтня 2011 року по грудень 2012 року, розрахунок якої є невірним.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом здійснено перерахунок пені та встановлено, що вона має становити 3 348, 09 грн.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Позивачем нараховано відповідачу 3 % річних в сумі 1 011, 79 грн., розрахунок яких є невірним.

Судом здійснено перерахунок 3 % річних та встановлено, що вони мають становити 959, 21 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором обов'язки щодо оплати вартості наданих позивачем послуг, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням зазначеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (01010, м. Київ, Печерський район, вулиця Суворова, будинок 4/6, код ЄДРПОУ 23527052) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01034, м. Київ, Шевченківський район, вулиця Володимирська, будинок 51-А, код ЄДРПОУ 03366500) 70 406 (сімдесят тисяч чотириста шість) грн. 93 коп. основного боргу, 3 348 (три тисячі триста сорок вісім) грн. 09 коп. пені, 959 (дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 21 коп. 3% річних та 1 703 (одну тисячу сімсот три) грн. 29 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.06.2013 р.

Головуючий суддя В.С. Ломака

Судді Т.В. Васильченко

М.О. Любченко