Рішення № 31841010, 06.06.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/2021/13 06.06.2013 06.06.2013 06.06.2013

Провадження №22-ц/784/1826/13

Головуючий у першій інстанції-Щербина С.В.

Категорія 46 Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 червня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Данилової О.О.

суддів - Лівінського І.В., Шаманської Н.О.

при секретарі - Дубовій К.В.

за участю позивача - ОСОБА_1, його представника - ОСОБА_2

відповідачки - ОСОБА_3, її представника - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги

ОСОБА_1, ОСОБА_3

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 2 квітня 2013 року у цивільній справі за позовом

ОСОБА_1

до ОСОБА_3

про стягнення коштів та переведення кредитних зобов'язань

У С Т А Н О В И Л А:

У червні 2012 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів та переведення частини кредитних зобов'язань.

Позивач зазначав, що з 27 листопада 1993 року до 7 серпня 2010 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 22 травня 2008 року він уклав з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» кредитний договір № 014/01-04/08-332, за яким отримав 30 000 доларів США зі сплатою 15 % річних, терміном на 60 місяців. Кошти призначалися на споживчі цілі та були використані в інтересах сім'ї. Судовим рішенням спірне майно поділене між подружжям без врахування спільних боргів.

За час дії кредитного договору станом на 12 листопада 2012 року він сплатив банку 20547, 64 доларів США, що еквівалентно 169 107, 08 грн., а також має кредитний борг, строк погашення якого не настав. Посилаючись на викладене та збільшивши позовні вимоги (а.с.107), ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_3 109 547,43 грн. в рахунок сплаченого ним кредиту та перевести на відповідачку ? частину невиконаного кредитного зобов'язання перед ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

До участі у справі як третю особу залучено ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Відповідачка ОСОБА_3 позов не визнала, посилаючись на те, що кредитні кошти не були використані в інтересах сім'ї, майно, яке придбано за ці кошти за твердженням позивача, використовується ним для підприємницької діяльності, дає прибуток, а тому кредитні зобов'язання не можуть вважатись боргами подружжя. Згоди на отримання кредиту вона не давала.

Представник ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» позовні вимоги в частині переведення на ОСОБА_3 ? частини кредитних зобов'язань за кредитним договором від 22 травня 2008 року вважав безпідставними.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 2 квітня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. З ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуто 37 740 грн., а також 1189,53 грн. судових витрат. В задоволенні інших вимог відмовлено.

Сторони не погодились з судовим рішенням та його оскаржили.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Апелянт не погодився з висновком суду про період, за який суд визнав боргові зобов'язання спільними, та вважав необґрунтованим розрахунок боргу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просила рішення змінити в частині задоволених вимог та відмовити в позові. Відповідачка посилалась на те, що не давала згоди на укладення кредитного договору, не є поручителем, не користувалась кредитними коштами, а тому, у будь-якому разі, не зобов'язана відшкодовувати проценти за користування кредитними коштами. Не погодилась відповідачка і з розміром судових витрат.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що сторони перебували у шлюбі з 27 листопада 1993 року.

22 травня 2008 року ОСОБА_1 за кредитним договором № 014/01-04/08-332 укладеним з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» отримав 30 000 доларів США зі сплатою 15 % річних строком на 5 років (а.с.8). Сторонами узгоджено графік погашення кредиту рівними щомісячними платежами. Кредитні зобов'язання позивач виконує вчасно.

Кредитні кошти використані на придбання автомобілю марки «Рута 19».

Рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 27 серпня 2010 року шлюб між сторонами розірвано (а.с.133).

Рішенням Заводського районного м.Миколаєва від 19 грудня 2011 року, зміненим рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 24 квітня 2012 року, проведено поділ спільного майна подружжя. У власність ОСОБА_3 виділено мікроавтобуси марки ГАЗ 32213, 2003 року випуску, марки БАЗ 2215, 2005 року випуску та інші предмети побуту на загальну суму 192689,46грн., ОСОБА_1 - мікроавтобуси марки ГАЗ-2705, 1998 року випуску, марки РУТА 19, 2008 року випуску, та предмети побуту на загальну суму 192232, 66 грн. та 228,4 грн. грошової компенсації. За кожним визнано право власності на 37/200 частини домоволодіння по АДРЕСА_1 (а.с.75, 5).

При цьому судом встановлено, що кредитні кошти за договором від 22 травня 2008 року отримані позивачем як фізичною особою на споживчі цілі, а тому і придбане на них майно, в тому числі транспортні засоби, є спільною власністю подружжя ( а.с.6 зворот).

Відповідно до статті частини 3 статті 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням, яке набуло законної сили, мають преюдиційне значення та при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті самі особи, не доводяться.

До того ж ОСОБА_3 достеменно знала про отримання кредиту позивачем, та письмово підтвердила, що отримання кредиту здійснюється в інтересах сім'ї (а.с.121).

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що отримані ОСОБА_1 кредитні кошти за договором від 22 травня 2008 року, були використані на придбання спільного майна, тобто в інтересах сім'ї, що відповідно до частини 4 статті 65 СК України створює певні обов'язки для другого з подружжя.

Виходячи зі змісту цієї норми при поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язанням, що виникли в інтересах сім'ї (пункт 24 постанови №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», далі - Постанова № 11).

При поділі майна сторін судовими рішеннями грошові борги подружжя враховано не було, а в тексті рішення зазначено про право ОСОБА_1 звернутись з відповідним позовом (а.с.6. зворот).

Таким чином, висновок суду першої інстанції про виникнення обов'язку ОСОБА_3 за кредитним зобов'язанням ОСОБА_1, що виникло за кредитним договором від 22 травня 2008 року, відповідає обставинам справи та вимогам сімейного законодавства.

Твердження ОСОБА_3 в апеляційній скарзі про те, що вона не погоджувалась на отримання ОСОБА_1 кредиту, спростовується змістом її письмової заяви до банку (а.с.121). При цьому майно, придбане за кредитні кошти, відповідачка вважала спільною власністю та включила до поділу.

Той факт, що в іпотеку була передана нерухомість, що належала позивачу, правового значення не має, оскільки забезпечення зобов'язань тим чи іншим майном є правом подружжя та умовою їх домовленості.

Не має правового значення і посилання апелянти на те, що вона не була поручителем, оскільки обов'язки подружжя ґрунтуються на нормах сімейного законодавства, а не з умов поручительства.

При визначенні розміру зобов'язань ОСОБА_3 за спільним кредитним боргом, суд першої інстанції виходив з того, що всі транспортні засоби, які підлягали поділу як спільне майно подружжя і які було придбано в тому числі і за кредитні кошти, перебувало у розпорядженні ОСОБА_3 та використовувалось ним для здійснення підприємницької діяльності. Поділ майна здійснено судовим рішенням, яке набуло законної сили 24 квітня 2012 року.

Крім того, за змістом вище названих норм наявність невиплаченого боргу та його розмір визначається на час поділу майна.

Тому колегія суддів погоджується з висновком суду про визначення розміру зобов'язань відповідачки саме з 24 квітня 2012 року.

Позовні вимоги визначені позивачем станом на 12 листопада 2013 року (а.с.107).

За період з 24 квітня 2012 року по 12 листопада 2013 року ОСОБА_1 виплачено кредитного боргу 7085,25 доларів США (а.с. 157-158), що за офіційним курсом валют НБУ на час розгляду справи (100 : 799,3) складало 56632,40 грн.

Виходячи з правил статті 70 СК України щодо рівності часток подружжя, зобов'язання ОСОБА_3 складають 28316,20 грн.

Оскільки суд першої інстанції вийшов за межі позову в частині періоду та допустився помилки при визначенні розміру зобов'язання відповідачки, рішення суду підлягає зміні.

Колегія суддів не може прийняти до уваги доводи апелянта ОСОБА_1 про те, що зобов'язання ОСОБА_3 мають визначатись з дати отримання ним кредиту, а саме з травня 2008 року, оскільки, як вже зазначалось вище, невиплачені борги враховуються саме при поділі спільного майна подружжя (стаття 65 СК та пункт 24 Постанови № 11).

Відповідно до статті 88 ЦПК перерозподілу підлягають і судові витрати, присуджені сторонам. З належного до сплати позивачем судового збору при подачі позову (1095,43грн.) та забезпеченні позову (107,3 грн.) відшкодуванню ОСОБА_1 підлягають 310,7 грн.

Керуючись статтями 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 2 квітня 2013 року змінити в частині розміру стягнення, зменшити стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 з 37 740,77 грн. до 28 316,20 грн., а судового збору - з 1189,53 грн. до 310,7 грн. В іншій частині судове рішення залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді