Постанова № 31840241, 16.06.2013, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/3862/13-а Провадження № 2-а/591/280/13

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2013 року Зарічний районний суд м. Суми у складі:

головуючого - судді Сибільова О.В.,

за участю секретаря - Кірілової Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області, начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області Бульдович Сергія Володимировича,

про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, який підтримав в судовому засіданні та мотивував тим, що 29 березня 2013 року відносно нього було складено протокол № 76/1-1 про скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 96 КУпАП. 12 квітня 2013 року за цим протоколом було винесено постанову № 167, про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 850 гривень. Як підставу для скасування цієї постанови, він зазначив про відсутність складу адміністративного правопорушення, а також, що на момент накладення адміністративного стягнення закінчились терміни, визначені ст. 38 КУпАП.

Відповідачі позов не визнали, просив в його задоволенні відмовити, з огляду на те, що постанова про накладення адміністративного стягнення винесена на законних підставах.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши докази, вважає позов ОСОБА_1 обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

По-перше слід зазначити про те, що оскільки доказів у відповідачів своєчасного отримання копії оскаржуваної постанови відсутні, а стороною позивачів суду надано докази отримання лише підприємством копії постанови 19 квітня 2013 року (а не самим позивачем), тому суд вважає за необхідне відновити строк на оскарження постанови відповідача, як пропущений з поважних причин.

Судом встановлено, що 29 березня 2013 року відносно позивача було складено протокол № 76/1-1, про скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 96 КУпАП (а.с. 35).

12 квітня 2013 року за цим протоколом було винесено постанову № 168, про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 850 гривень (а.с. 38).

З досліджених судом протоколу та постанови про накладення адміністративного стягнення вбачається, що позивачу в провину інкримінувалось порушення терміну подання повідомлення про готовність об'єкта до експлуатації, а саме, позивач повинен був подати відповідне повідомлення в строк не пізніше 02 січня 2013 року (з урахуванням вихідних днів), а подано було 14 січня 2013 року.

Ст. 38 КУпАП передбачає, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушення - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення.

Відповідач в своїх запереченнях зазначив, що наведені порушення позивача є триваючими і, оскільки вони були виявлені лише 29 березня 2013 року при перевірці позивача, тому саме з цієї дати слід обраховувати терміни, впродовж яких може бути накладено адміністративне стягнення.

Проте, такі висновки відповідача є помилковими, і він помилково вважає наведені порушення триваючими, з огляду на те, що об'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 96 КУпАП, характеризується конкретною дією чи бездіяльністю, пов'язаною зі своєчасністю подання відповідного повідомлення, які позивач повинен вчинити в певний строк - строк їх подання визначений законом.

Оскільки наведене повідомлення повинно було подано не пізніше 02 січня 2013 року, тому закінченим це правопорушення слід вважати з моменту не вчинення цієї дії в строк - 02 січня 2013 року і саме з цього моменту слід обраховувати терміни, визначені ст. 38 КУпАП.

Безпідставними суд вважає і посилання відповідача як на підставу для відмови в задоволенні позову на ту обставину, що наведені порушення не могли бути виявлені раніше і були виявлені лише 29 березня 2013 року (акт перевірки № 76/1), а тому саме з цієї дати слід обраховувати терміни, визначені ст. 38 КУпАП, оскільки по-перше, законодавством України (ст. 38 КУпАП) початок обчислення строку накладення адміністративного стягнення не ставиться в залежність від можливості контролюючого органу виявити певне адміністративне правопорушення.

По-друге, доказів неможливості вчинення таких дій раніше суду не надано.

По-третє, по своїй суті в обов'язок інспекції покладено перевірку підконтрольних суб'єктів, а також контроль за вірністю, своєчасністю та з дотриманням вимог законодавства вчинення наведених дій, тому нездатність своєчасного вчинення необхідних дій, повязаних з виявленням порушень, не може вважатись судом підставою для залишення в силі незаконного рішення суб'єкта владних повноважень.

Оскільки належним відповідачем по справі такої категорії є відповідна службова особа, що винесла оскаржуване рішення, тому вимоги позивача до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області задоволенню не підлягають.

За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню, а постанова скасуванню.

На підставі ст.ст. 33, 38, ч. 1 ст. 96, ст.ст. 251, 256, 280, 283, 293 КУпАП, керуючись ст. 11, п. 2 ч. 12 ст. 18, ч. 2 ст. 19, ст.ст. 71, 159, 160-163, 171-2 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області Бульдович Сергія Володимировича № 168 від 12 квітня 2013 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 96 КУпАП і накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 850 гривень, скасувати.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Сибільов