Постанова № 31839776, 11.06.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/2614/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Клочка К.І.,

при секретарі - Іванюк Є.В.,

за участю:

представників позивача - Запорожець В.В.,

представників відповідача - Шульги Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцький елеватор» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

13 травня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кременчуцький елеватор» (далі - позивач, ТОВ «Кременчуцький елеватор») звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.11.2012 №0013462301/244, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за жовтень 2011 року на 12663,00 грн, №0013452301/1911, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 22 410,00 грн, з яких: 22 409,00 грн за основним платежем, 1,00 грн штрафні (фінансові) санкції, а також №0013442301/1910, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 40299,00 грн, з яких: 40299,00 грн за основним платежем.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що господарські операції з Приватним підприємством «Мін Агро» (далі - ПП «Мін Агро»), Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер Агро-Союз» (далі - ТОВ «Інтер Агро-Союз»), Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3) підтверджені первинними бухгалтерськими документами. Під час господарських операцій з позивачем контрагенти були зареєстровані платниками ПДВ.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

05.08.2004 ТОВ «Кременчуцький елеватор» зареєстроване у якості суб'єкта господарювання виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, з 04.02.2010 підприємство зареєстроване платником ПДВ /том 1 арк. с. 16-18/.

Видами економічної діяльності ТОВ «Кременчуцький елеватор» є виробництво олії та рослинних жирів, діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням та кормами для тварин, неспеціалізована оптова торгівля, надання ландшафтних послуг /том 1 арк. с. 16/.

Пунктом 20.1. статті 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до положень пункту 75.1. статті 75 та пункту 77.1. статті 77 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 78.1.1. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

У період з 29.10.2012 по 30.10.2012 згідно наказу від №2588 від 26.10.2012 та повідомлення від 26.10.2012 №33730/10/22 Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Кременчуцький елеватор» з питань взаємовідносин з ПП «Мін Агро» за період з 01.04.2011 по 30.06.2011 та ТОВ «Інтер Агро-Союз» за період з 01.04.2011 по 30.06.2011 та ФОП ОСОБА_3 за період з 01.10.2011 по 31.12.2011.

Перевіркою встановлено заниження податку на прибуток на 40299,00 грн (за ІІ квартал 2011 року на 25771,00 грн, за ІV квартал 2011 на 14528,00 грн), а також заниження ПДВ за травень 2011 року на 22409,00 грн, завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за жовтень 2011 року у сумі 12 633,00 грн, чим порушено вимоги пункту 135.1., підпункту 135.5.4. пункту 135.5. статті 135, підпункту 138.1.1. пунктів 138.1., 138.4., статті 138, пунктів 198.1., 198.6. статті 198, пункту 201.6., 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

За результатами перевірки Кременчуцькою ОДПІ складено акт перевірки №4472/22-209/33081783 від 30.10.2012 /том 1 арк. с. 26-40/.

На підставі зазначеного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 29.11.2012 №0013462301/244, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за жовтень 2011 року на 12663,00 грн, №0013452301/1911, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 22 410,00 грн, з яких: 22 409,00 грн за основним платежем, 1,00 грн штрафні (фінансові) санкції, а також №0013442301/1910, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 40299,00 грн, з яких: 40299,00 грн за основним платежем /том 1 арк. с. 54-56/.

Позивач не погодився із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Досліджуючи правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 29 листопада 2012 року №№0013462301/244, 0013452301/1911, 0013442301/1910, судом встановлено наступне.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до положень статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною першою статті 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно акту перевірки підставою для нарахування позивачу грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 40299,00 грн та з ПДВ у розмірі 22409,00 грн стали господарські правовідносини позивача з ПП «Мін Агро», ТОВ «Інтер Агро-Союз», ФОП ОСОБА_3

20.04.2011 між позивачем та ПП «Мін агро» укладено договір поставки соєвих бобів /том 1 арк. с. 117/.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ПП «Мін агро» позивачем надано рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні, виписки по особовому рахунку /том 1 арк. с. 118-136/.

Транспортування товару здійснювалось власним транспортом контрагента, на підтвердження чого позивачем надано товарно-транспортні накладні /том 1 зворотній бік арк. с.119, 123, 127, 131/.

20.06.2011 між позивачем та ТОВ «Інтер Агро-Союз» укладено договір поставки соєвих бобів /том 1 арк. с. 138/.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ «Інтер Агро-Союз» позивачем надано рахунок-фактуру, видаткову та податкову накладну, виписку по особовому рахунку /том 1 арк. с. 138-142/.

На підтвердження зазначених операцій позивачем також надано журнали-ордери та карти по рахункам /том 1 арк. с. 143-146/.

З метою подальшої реалізації придбаної сої позивач уклав договір переробки давальницької сировини з ТОВ «Сільгосппродукт», на підтвердження чого позивач надав договір, акти передачі сировини на переробку, акти розрахунку виходу продукції з давальницької сировини, акт прийняття-передачі продукції з давальницької сировини /том 1 арк. с. 232-242/.

Перероблену продукцію, а саме: жим соєвий та масло соєве позивач реалізовував ТОВ «Агро-Овен», ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровский» /том 2 арк. с. 1-12/.

На підставі господарських операцій з ПП «Мін агро», ТОВ «Інтер Агро-Союз» позивачем сформовано валові витрати та податковий кредит у розмірі 22409,00 грн.

Доказів анулювання свідоцтва платника ПДВ ПП «Мін агро», ТОВ «Інтер Агро-Союз» на час здійснення спірних господарських операцій з ТОВ «Кременчуцький елеватор» відповідач не надав.

Враховуючи те, що позивачем належним чином підтверджено факт здійснення спірних господарських операцій з ПП «Мін агро», ТОВ «Інтер Агро-Союз», суд вважає висновок Кременчуцької ОДПІ про заниження ПДВ у розмірі 22409,00 грн та заниження податку на прибуток на 25771,00 грн неправомірним, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 29 листопада 2012 року №№0013452301/1911, 0013442301/1910 в частині збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток на 25771,00 грн та з ПДВ 22409,00 грн протиправними та такими, що підлягають скасуванню в цій частині.

Предметом перевірки також були господарські операції позивача з ФОП ОСОБА_3

30.03.2011 між позивачем та ФОП ОСОБА_3 укладено договір про надання останнім послуг по перевезенню /том 1 арк. с. 147/.

На підтвердження отриманих послуг перевезення позивачем надано рахунки, податкові накладні, акти виконаних робіт, виписки по особовому рахунку /том 1 арк. с. 148-157/.

Надаючи оцінку зазначеним документам суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною першою статті 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовґязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Тобто, законодавцем визначено, що первинним документом, який засвідчує факт здійснення господарської операції є акт приймання - передачі виконаних (наданих) товарів (робіт, послуг), який повинен містити всі необхідні реквізити, передбачені частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», або інші документи, які свідчать про здійснення господарської операції.

Як вбачається з актів виконаних робіт №№44, 46, 47 /том 1 зворотній бік арк. с. 148, 151, 154/ ФОП ОСОБА_3 виконано послуги по перевезенню.

Зазначені акти не містять переліку послуг, які було виконано ФОП ОСОБА_3 та їх вартості, тому акти виконаних робіт не відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Прикладені до актів переліки населених пунктів із зазначеною вагою та прізвищем також не дають змоги конкретизувати господарську операцію, оскільки не містять кілометражу та іншого населеного пункту (з якого чи в який здійснювалось перевезення).

Крім того, зазначені переліки не є частиною актів виконаних робіт.

Зазначені акти як і податкові накладні не дають змоги встановити зв'язок між отриманими позивачем послугами по перевезенню від ФОП ОСОБА_3 зазначеними в цих актах та наданими товарно-транспортними накладними /том 2 арк. с. 13-86/.

За викладених обставин, висновок органу податкової служби про заниження податку на прибуток у розмірі 14528,00 грн та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у сумі 12633,00 грн по господарським операціям з отримання послуг перевезення від ФОП ОСОБА_3 є обгрунтованими, а податкові повідомлення-рішення від 29.11.2012 №0013462301/244 та №0013442301/1910 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 14 528,00 правомірними.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до положень частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

За викладених обставин, позовні вимоги є частково обгрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький елеватор" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 29.11.2012 №0013452301/1911 та від 29.11.2012 №0013442301/1910 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 25 771,00 грн. основного платежу.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький елеватор" (ідентифікаційний код 33081783) витрати зі сплати судового збору в розмірі 482 (чотирьохсот вісімдесяти двох) гривень 26 (двадцяти шести) копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 14 червня 2013 року.

Суддя К.І. Клочко