Постанова № 31839712, 12.06.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2013 року Справа № 5023/10324/11 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючий, Жукової Л.В. (доповідач), Нєсвєтової Н.М.,розглянувши касаційну скаргудочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішеннягосподарського суду Харківської області від 01.02.2013 р.та постановуХарківського апеляційного господарського суду від 02.04.2013 р.у справі № 5023/10324/11 господарського суду Харківської областіза позовомдочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"доХарківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території"простягнення 18 927 308,58 грн. в судовому засіданні взяли участь представники від:

позивача: Жигадло І.Б. (дов. від 14.12.2012р.);

відповідача: Закаблуков А.С. (дов. від 08.01.2013р.),

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" у грудні 2012 р. звернулася до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" основного боргу в сумі 16 683 598,73 грн., пені в сумі 1 297 506,52 грн., збитків від інфляції в сумі 631 139,23 грн., 3% річних в сумі 315 064,10 грн. Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-2251БО-32 від 20.12.2010 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.02.2013 р. у справі №5023/10324/11 (суддя Сальнікова Г.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" заборгованість в сумі 16 683 598,73 грн., пеню - 129 750,65 грн., інфляційні витрати - 379 595,69 грн., 3% річних - 315 064,10 грн., а також судовий збір в сумі 50 376,21 грн. Відстрочено виконання рішення суду на 6 місяців, починаючи з 01.02.2013 року. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення в частині задоволення позову про стягнення основного боргу мотивоване тим, що позивач виконав свої обов'язки у повному обсязі, а відповідач в порушення норм чинного законодавства України та умов договору поставки природного газу №06/10-2251БО-32 від 20.12.10 р. розрахувався за поставлений природний газ частково в сумі 6 920 938,79 грн.

В частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 379 595,69 грн., а не в розмірі 631 139,23 грн. рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що згідно з вимогами чинного законодавства, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення до моменту звернення до суду, а не за окремий обраний ним період, без рахування дефляційних процесів за липень та серпень 2012 р., що знайшло своє підтвердження у висновку судово-економічної експертизи №820 від 20.04.2012 р., проведеної ХНДІСЕ ім. проф. Бокаріуса.

Суд першої інстанції задовольнив позов в частині стягнення 3% річних в розмірі 315 064,10 грн. за період з 11.02.2011 р. по 30.10.2011 р. з посиланням на обгрунтованість таких вимог.

Позов в частині стягнення з відповідача пені в сумі 1 297 506,52 грн. місцевий господарський суд задовольнив частково в сумі 129 750,65 грн., зменшивши її розмір на 90%, посилаючись на ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України та п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України та обґрунтовуючи рішення в цій частині тим, що основною причиною невиконання зобов'язань за спірним договором є те, що відповідач є комунальним підприємством, яке створене для задоволення потреб споживачів, у тому числі, населення.

Надання відстрочки виконання рішення суду на 6 місяців місцевим господарським судом вмотивовано важким фінансовим станом підприємства відповідача, який виключає можливість виконання в повному обсязі всіх зобов'язань перед кредиторами.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.04.2013 року (головуючий суддя: Бородіна Л.І., судді: Гетьман Р.А., Лакіза В.В.), апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишено без задоволення. Рішення господарського суду Харківської області від 01.02.2013 р. у справі № 5023/10324/11 залишено без змін.

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати рішення господарського суду Харківської області від01.02.2013 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.04.2013 року у справі №5023/10324/11 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені та інфляційних втрат та прийняти в цій частині нове рішення, згідно якого задовольнити позовні вимоги щодо стягнення пені та інфляційних втрат.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми чинного законодавства.

Відповідач не скористався правом, наданим ст.1112 ГПК України та не надіслав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає касаційному перегляду оскаржених судових актів.

Заслухавши представників сторін та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З касаційної скарги вбачається, що рішення господарського суду Харківської області від 01.02.2013 року та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 02.04.2013 року у справі №5023/10324/11 оскаржується лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені та інфляційних втрат, а отже рішення та постанова у справі в іншій частині не переглядається.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.12.2010 року між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та Харківським обласним комунальним підприємством "Дирекція розвитку інфраструктури" (покупець) був укладений договір поставки природного газу за державні кошти №06/10-2251БО-32 .

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язувався поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець - прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.

Згідно з п. 1.2. договору постачальник передає покупцю в період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р. природний газ (надалі - газ) з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 10906,0 тис. (десять мільйонів дев'ятсот шість тисяч) куб. м. За розрахункову одиницю переданого газу приймається один кубічний метр (куб. м), приведений до стандартних умов (t-20 град. За Цельсієм Р = 760 мм ртутного стовбчика).

Пунктом 3.1. договору передбачено, що ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 2187,20 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; - податок на додану вартість за ставкою 20%, крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 234,00 грн., крім того ПДВ - 20%.

До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 2464,94 грн., крім того ПДВ - 20%. всього з ПДВ -2957,93 грн.

Загальна вартість цього договору на дату його укладення становила 26 882 635,64 гривень, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 32 259 162,77 грн.

В пункті 3.1.1. договору сторони домовились, що ціна за 1000,0 кубічних метрів газу встановлюється на рівні граничної ціни на газ та/або тарифів, затверджених уповноваженим державним органом. У разі зміни уповноваженим державним органом граничної ціни на газ та/або тарифів сторонами в обов'язковому порядку застосовується нова ціна на газ та/або тарифи.

Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: - перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; - подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 2.1 додатку №1 до договору про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-2251БО-32 від 20.12.10 року, обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця з урахуванням п. 1.5.1 цього додатку.

Відповідно до п. 2.2 додатку №1 до договору про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-2251БО-32 від 20.12.2010 року, обсяг газу, визначений згідно з п. 2.1 цього додатку, є підставою для визначення обсягу газу, переданого за договором у пунктах приймання-передачі.

Приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість.

Акт приймання-передачі газу складається на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого постачальником.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди №1 до договору про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-2251БО-32 від 20.12.2010 року, викладено назву договору у наступній редакції: "Договір поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання".

Відповідно до п. 1 додаткової угоди №4 від 30.08.2011 року до договору поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання №06/10-2251БО-32 від 20.12.2010 року, викладено пункт 1.2 договору в наступній редакції: "1.2. Постачальник передає покупцю в період з 01.01.2011 року до 31.12.2011 року включно природний газ (надалі - газ) з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 11631,013 тис. (одинадцять мільйонів шістсот тридцять одна тисяча тринадцять) куб. м. Постачання природного газу в період з 06.08.2011 року по З0.09.2011 року буде здійснюватися за окремим договором у зв'язку із набуттям чинності Закону України від 07.07.2011 року №3609-VI.".

Господарськими судами було встановлено, що за умовами зазначеного договору та додаткових угод до нього постачальник передав у власність покупцю протягом січня-квітня 2011 року природний газ на загальну суму 23 604 537,52 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу, які підписані представниками сторін та скріплені печатками товариств та не спростовується відповідачем.

Однак, відповідач свої зобов'язання за договором виконав частково, розрахувався за поставлений природний газ на загальну суму 6 920 938,79 грн., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в сумі 16 683 598,73 грн., що і стало підставою для звернення останньої до суду з відповідним позовом.

Місцевий господарський суд, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано здійснили перерахунок інфляційних втрат, оскільки їх нарахування позивачем з лютого 2011 року по червень 2011 року було проведено всупереч положенням договору та вимогам чинного законодавства без урахування періоду з липня 2011 року по листопад 2011 року, тобто розрахунок інфляційних втрат позивач повинен був зробити на момент пред'явлення позову, а не станом на червень 2011 року, у зв'язку з чим сума інфляційних збитків повинна дорівнюватися 379 595,69 грн., виходячи з наступного розрахунку: (16790935,30 х 0,987 (липень 2011 р.) х 0,996 (серпень 2011 р.) х 1,001 (вересень 2011 р.) х 1,000 (жовтень 2011 р.) х 1,001 (листопад 2011 р.)) - 16790935,30 = - 251543,54 грн. - на цю суму відбулася дефляція, яка зменшує розмір розрахованих позивачем інфляційні втрат (631 139,23 - 251 543,54 = 379 595,69 грн.).

Такий висновок мотивований тим, що статтею 625 ЦК України передбачений розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення, і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю і може мати при цьому економічну назву "дефляція", то це не змінює її правову природу. Є цілком неприпустимим при розрахунку пропуск жодного місяця, бо при цьому руйнувався би весь ланцюг розрахунків.

Отже, якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7.3.1 договору передбачено, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1 цього договору він зобов'язується крім суми заборгованості сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 9.3 договору строк позовної давності про стягнення неустойки встановлюється тривалістю 3 роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 1 297 506,52 грн. за період з 07.06.2011 р. по 07.12.2011 р. та надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора.

Право господарського суду у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання передбачено і п. 3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій так розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

При вирішенні питання про зменшення розміру заявлених до стягнення сум пені, господарські суди правомірно прийняли до уваги ступінь виконання зобов'язання відповідачем, співрозмірність заявленої позивачем до стягнення санкції з можливими негативними наслідками від порушення зобов'язання та задовольнили позов в частині стягнення пені та штрафу у визначеному судом розмірі.

Згідно з приписами ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Щодо доводів скаржника, викладених у касаційній скарзі, то вони не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки не спростовують висновків судів, покладених в основу оскаржуваних судових рішень, а лише зводяться до переоцінки досліджених господарськими судами доказів та встановлених обставин справи.

Таким чином, застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим ними обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни прийнятих у справі судових рішень.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 01.02.2013 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.04.2013 р. у справі № 5023/10324/11 залишити без змін.

Головуючий Черкащенко М.М.

Судді Жукова Л.В.

Нєсвєтова Н.М.