Ухвала суду № 31839639, 10.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2013 року м. Київ К/9991/59062/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Моторного О.А. - головуючого,

Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Гресівської селищної ради м. Сімферополя Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.04.2011

на ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2012

у справі № 2а-13788/09/11/-0170

за позовом Державного підприємства "Кримські генеруючи системи"

до 1. Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим

2.Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим

треті особи:1. Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим

2. Управління фінансів Сімферопольської міської ради

3. Гресівська селищна рада м. Сімферополя Автономної Республіки Крим

про визнання дій протиправними, стягнення надмірно сплачених коштів,-

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.04.2011, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2012, позовні вимоги задоволено:

- визнано протиправною відмову Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим, яка викладена у листі №59526/10/15-3 від 23.10.2009, в прийнятті уточнюючих розрахунків Державного підприємства "Кримські генеруючи системи" із земельного податку за 2007 р., 2008 р.;

- визнано протиправною відмову Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим, викладену в листі №71898/10/15-3 від 13.11.2009, повернути зайве сплачений податок на землю у сумі 64353,54 грн., у тому числі за жовтень - грудень 2007 року у сумі 12590,87 грн. та за 2008 рік у сумі 51762,67 грн.;

- повернуто з місцевого бюджету Гресівської селищної ради, місцевого бюджету м. Сімферополя та бюджету Автономної Республіки Крим на користь Державного підприємства "Кримські генеруючи системи" надміру сплачений земельний податок у сумі 64353,54 грн., у тому числі за жовтень - грудень 2007 року у сумі 12590,87 грн. та за 2008 рік у сумі 51762,67 грн.

В касаційній скарзі третя особа-3 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем в порядку звітності подано до органів ДПІ податкові розрахунки земельного податку за 2007 та 2008 роки.

Відповідно до поданих розрахунків, земельний податок за земельну ділянку, розташовану за адресою м. Сімферополь, вул. Монтажна,1 (промислова площадка та південне-західніше сел. ГРЕС) складає в 2007 р. 50363,60 грн. (4197,00 грн. щомісячно та 4196,60 грн. за грудень), в 2008 р. - 51762,67 грн. (4313,00 грн. щомісячно з січня по червень, 4314,00 з липня по листопад та 4314,67 за грудень).

Зобов'язання із земельного податку сплачено позивачем у повному обсязі, а саме: у 2007 р. сплачено 50364,00 грн., в тому числі за жовтень-грудень 2007 р. у сумі 12591,00 грн., у 2008 р. сплачено 51963,51 грн., що підтверджено наданими платіжними дорученнями та висновками акта перевірки №9113/23-2/24407249 від 18.09.2009.

Позивачем до органів ДПІ були надані уточнюючі розрахунки земельного податку за 2007 та 2008 роки, відповідно до яких сума самостійно визначеного позивачем податкового зобов'язання із цього податку складає 37772,73 грн. за 2007 р., в тому числі за жовтень-грудень 2007 р. - 0 грн., та за 2008 р. сума визначеного податкового зобов'язання складає - 0 грн. Згідно зазначених уточнюючих розрахунків, сума податку, яка зменшує податкове зобов'язання за 2007 рік складає 12590,87 грн. та за 2008 р. така сума складає 51762,67 грн. Всього за даними уточнюючими розрахунками позивач зменшив собі податкові зобов'язання за вказаний період на 64353,54 грн.

16.10.2009 позивачем до органів ДПІ надано заяву про повернення надмірно сплаченого земельного податку у сумі 64353,54 грн., тобто за 4 квартал 2007 рік та за 2008 рік.

У зв'язку із відмовою у прийнятті уточнюючих розрахунків, позивач направив їх поштою із відповідною заявою на ім'я керівника податкового органу.

Листом №59526/10/15-3 від 23.10.2009 позивача повідомлено, що наданим ним уточнюючим розрахунком із земельного податку привласнено статус «до відома», у зв'язку з тим, що по даному підприємству проведено планову документальну перевірку, якою не встановлено порушень з правильності нарахування земельного податку за вказаний період.

Листом від 30.10.2009 вих. №1298 позивач повторно просив відповідача повернути надмірно сплачений податок на землю за 4 квартал 2007 р. та 2008 р.

Листом від 13.11.2009 вих. №71989/10/15-3 відповідач відмовив позивачу у поверненні надмірно сплаченого податку на землю, із посиланням на ту обставину, що у періоді, за який позивач просить повернути податок була проведена планова виїзна перевірки та порушень щодо визначення податкових зобов'язань з цього податку не встановлено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 ст. 4 Закону №2181 встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Згідно з листа ДПІ в м. Сімферополі єдиною підставою для невизнання наданого позивачем уточнюючого розрахунку із земельного податку за 4 кв. 2007р., за 2008р. є встановлена перевіркою відсутність порушень нарахування такого податку за вказаний період. Дослідивши надані розрахунки встановлено, що в них присутні всі обов'язкові реквізити, їх підписано відповідними посадовими особами та скріплено печаткою платника податків.

Сумуючи наведене, є необґрунтованим та протиправним не визнання відповідачем таких уточнюючих розрахунків податковою звітністю. Отже суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання протиправною відмови Державної податкової інспекції в м. Сімферополі, оформленої листом №59526/10/15-3 від 23.10.2009р., у прийнятті уточнюючих розрахунків із земельного податку за 2007 та 2008 роки як податкової звітності.

Підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Враховуючи наведені норми та те, що надані позивачем розрахунки містять всі обов'язкові реквізити, їх підписано відповідними посадовими особами та скріплено печаткою платника податків, суди дійшли вірного висновку про протиправність податковим органом відмови у прийнятті уточнюючих розрахунків із земельного податку за 2007 та 2008 роки як податкової звітності.

У відповідності до положень ст. 15 Закону України «Про плату за землю» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно зі ст.125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту реєстрації цих прав.

Відповідно до листа Кримської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» №02-04/3887 від 14.09.2010, за Державним підприємством «Кримські генеруючі системи» за період з 2007-2008 роки земельних ділянок, зареєстрованих на праві постійного користування, не було.

Посилання відповідача на Державний акт на право користування земельною ділянкою серії КМ-І №004352 судами правомірно не прийнято до уваги, оскільки як вбачається із акта перевірки, зазначений державний акт видано Сімферопольській ТЕЦ ім. В.І. Леніна (структурний підрозділ ГАЕК "Крименерго"), яка і є землекористувачем.

Згідно п.3 ч.1 ст.27 Земельного кодексу України від 18.12.1990 р. (чинного на момент створення позивача), право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства.

Земельним кодексом України, не передбачено можливість правонаступництва щодо земельної ділянки, яка передана у постійне користування юридичній особі (її структурному підрозділу) у разі припинення юридичної особи. Отже, позивач не є правонаступником Сімферопольської ТЕЦ ім. В.І. Леніна (структурного підрозділу ГАЕК "Крименерго").

Крім того, згідно наказу №120 Міністерства палива та енергетики України від 25.05.2000 (у редакції наказу №337 від 16.08.2000), Державне підприємство «Кримські генеруючи системи» не є правонаступником ДАЕК «Крименерго» та ВАТ «Крименерго», а є правонаступником Дочірнього підприємства «Кримські генеруючи системи» в частині прав, зобов'язань та майна, переданого згідно з розділювальним актом (балансом).

Зазначене, також, підтверджуються постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.03.2010 у справі №2а-12677/09/11/0170, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2011.

Зокрема, у справі №2а-12677/09/11/0170 встановлено, що не знайшов свого підтвердження факт того, що фактичним користувачем земельної ділянки, площею 26,27 га, розташованої за адресою АР Крим, м. Сімферополь, вул. Монтажна, 1, південно-західніше сел. ГРЕС, був саме позивач.

Крім того, 01.01.2004 між позивачем та ТОВ «Кримтеплоелектроцентраль» було укладено договір оренди №125 цілісного майнового комплексу структурного підрозділу Державного підприємства «Кримські генеруючі системи» Сімферопольська ТЕЦ, що розташований по вул. Монтажна, 1 в м. Сімферополі. Строк дії договору оренди з 01.01.2004 до 01.01.2014.

Згідно акта приймання-передачі від 30.09.2007, позивач передав, а ТОВ «Кримтеплоелектроцентраль» прийняла майно, цілісний майновий комплекс структурного підрозділу Державного підприємства «Кримські генеруючі системи» Сімферопольську ТЕЦ.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у позивача у 4 кварталі 2007 року та у 2008 році підстав для сплати земельного податку за земельну ділянку, яка розташована за адресою по вул. Монтажна, 1, м. Сімферополь, АР Крим, у зв'язку з тим, що позивач в цей період не був ані юридичним, ані фактичним користувачем зазначеної земельної ділянки, а відтак, відсутній об'єкт оподаткування. Таким чином, сплачений за цей період земельний податок є надмірно сплаченим, а тому правомірно повернений позивачу, оскільки позивачем дотримано вимоги щодо строків подання заяви про повернення надмірно сплаченого податку на землю.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, які на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Гресівської селищної ради м. Сімферополя Автономної Республіки Крим відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.04.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль