Ухвала суду № 31839611, 10.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" червня 2013 р. м. Київ К/9991/57397/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

при секретарі - Струсевич Д.С.,

за участю представників:

позивача - Яшенкова Ю.В.,

відповідача - Шкодич Ю.В.,

третьої особи - Яшенкова Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Джонс Ленг ЛаСаль"

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2012

у справі № 2а-13098/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Джонс Ленг ЛаСаль"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача

Компанія Джонс Ленг ЛаСаль Лімітед

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2011, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2012, відмовлено у задоволенні позову про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08.09.2011 № 0003172202 та № 0003182202.

В касаційній скарзі та доповненнях до неї позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної документальної виїзної позапланової перевірки позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства України згідно інформації Державної податкової адміністрації у м. Києві від 31.03.2011 № 578/7/22-206 стосовно розрахунків по контрактах від 22.12.2007 № S-102, від 01.03.2008 № S-107, відповідачем складений акт від 01.09.2011 № 233/22-02/34576988, яким встановлено:

- порушення вимог статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» по договору від 22.12.2007 №S-102, укладеному з Компанією «Jones Lang LaSalle Limited», Великобританія, а саме: ненадання послуг відносно здійсненої попередньої оплати по договору від 22.12.2007 № S-102, укладеного з Компанією «Jones Lang LaSalle Limited», Великобританія в сумі 41248,83 фунтів стерлінгів (еквівалент 536494,86 грн.);

- порушення вимог пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів № 15-93 від 19.12.1993 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» по договору від 22.12.2007 № S-102, укладеного з Компанією «Jones Lang LaSalle Limited»S, Великобританія;

- порушення вимог статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» по договору від 01.03.2008 №S-102, укладеного з Компанією «Jones Lang LaSalle Limited», Великобританія, а саме: ненадання послуг відносно здійсненої попередньої оплати по договору від 01.03.2008 № S-107, укладеного з Компанією «Jones Lang LaSalle Limited», Великобританія в сумі 31777,45 фунтів стерлінгів (еквівалент 413307,21 грн.);

- порушення вимог пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів № 15-93 від 19.12.1993 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» по договору від 01.03.2008 № S-107, укладеного з Компанією «Jones Lang LaSalle Limited», Великобританія.

На підставі акта перевірки, 08.09.2011 відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення №0003172202 про нарахування позивачу пені за порушення терміну розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 648816 грн., та № 0003182202 про нарахування позивачу штрафних санкцій за порушення валютного законодавства в розмірі 1 360,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі - Закон) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики. При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений ч.1 ст.2 Закону, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Крім того, судами зроблено посилання на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 17.06.2010, якою було встановлено фактичне невиконання послуг. Вказане судове рішення набуло законної сили, а згідно ст.72 КАСУ обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем (замовник) та третьою особою (виконавець) було укладено ряд договорів про надання консультаційних послуг, предметами яких є здійснення аналізу портфелів нерухомості за об'єктами, що знаходяться на території України. Так, зокрема, сторонами було укладено договори від 22.12.2007 № S-102 та від 01.03.2008 №S-102.

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

На підтвердження виконання послуг за вказаними договорами в матеріалах справи наявні первинні документи бухгалтерського обліку: акти здачі-приймання, звіти виконаних робіт.

З письмових пояснень третьої особи, зокрема, вбачається, що оскільки умови договору з боку виконавця були виконані належним чином, позивач (замовник) в повному обсязі здійснив оплату за надані послуги. Жодних претензій з боку замовника щодо якості та обсягу наданих послуг третій особі не надходило.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладення правочинів між позивачем та третьою особою.

Крім того, відсутні докази порушення позивачем при укладанні/виконанні правочину конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання договору (згідно зі ст. 228 ЦК України), як і не доведено вини позивача та наявності умислу при укладенні угод.

Однак, судами попередніх інстанцій не враховано наведені вище обставини та не досліджено питання щодо реальності здійснення господарських операцій за укладеними договорами та доказів, які б це підтверджували. Також, судам необхідно врахувати, що пеня, передбачена статтею 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", підпадає під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції та є такою санкцією за своєю юридичною сутністю, а тому згідно зі ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції, в даному випадку, могли бути застосовані до позивача протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення ним встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. Отже, судам слід встановити правомірність застосування податковим органом до позивача штрафних санкцій.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Джонс Ленг ЛаСаль" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2012 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль